Рішення № 61159649, 06.09.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.09.16 Справа № 904/4692/16За позовом публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь Дніпропетровської області

до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

про стягнення 29 439,84 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №299-4016 від 31 грудня 2014 року, юрисконсульт

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 617 від 19 квітня 2016 року, провідний юрисконсульт

С У Т Ь С П О Р У:

Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" збитки у розмірі 29 439,84 грн., які поніс позивач у розмірі вартості нестачі карбонатної руди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у червні 2015 року зі станції Іллічівськ-Паромна Одеської залізниці товариство з обмеженою відповідальністю "Іллічівський морський рибний порт" здійснило відправлення вагонів №№ 55371702, 53138046 навантажених рудою марганцевою згідно залізничної накладної № 42152256 на станцію Нікополь Придніпровської залізниці, одержувач ПАТ "Нікопольський завод феросплавів".

При проходженні вагонів через станцію Апостолове Придніпровської залізниці на підставі ст.24 Статуту Залізниць України, залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищевказаних вагонах не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, а саме:

- у вагоні № 55371702 маса брутто 77 500 кг., тара 21 750 кг., нетто 55 750 кг., що менше ніж зазначено в документі на 11 300 кг.;

- у вагоні № 53138046 маса брутто 87 100 кг., тара 22 450 кг., маса нетто - 64 650 кг., що менше ніж зазначено в документі на 3 400 кг.

Встановлена недостача продукції документально підтверджена комерційними актами: РА № 006429/134 від 15.06.2015; РА № 006428/134 від 15.06.2016.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній та масою визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких внаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, при перевезенні руди марганцевої.

З урахуванням норми недостачі 2%, відповідальна вагова недостача складає суму 29 439,84 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, 23 червня 2016 року надав до суду відзив на позовну заяву мотивований тим, що відповідно до статті 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 Статуту, початком перебігу шестимісячного строку визначено день встановлення обставин, що спричинили пред'явлення позову. Обставини були виявлені та зафіксовані комерційними актами РА № 006429/134 від 15.06.2015; РА № 006428/133 від 15.06.2016, а тому залізниця вважає строк позовної давності, встановлений для пред'явлення позову за зазначеними комерційними актами пропущений.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2016 року №561 у зв'язку із перебуванням судді Дубініна І.Ю. на лікарняному, відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, проведено повторний автоматичний розподіл справи по вх. № 4-4695/16 справи №904/4692/16, за результатами якого, справу передано для розгляду судді Євстигнеєвій Н.М.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2016 року (Суддя Євстигнеєва Н.М.) прийнято справу №904/4692/16 до свого провадження, справу призначено до розгляду в засіданні на 06 вересня 2016 року.

У судовому засіданні 06 вересня 2016 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року зі станції Іллічівськ-Паромна Одеської залізниці товариство з обмеженою відповідальністю "Іллічівський морський рибний порт" здійснило відправлення вагонів №№ 55371702, 53138046 навантажених рудою марганцевою згідно залізничної накладної № 42152256 на станцію Нікополь Придніпровської залізниці, одержувач ПАТ "Нікопольський завод феросплавів".

Відповідно до положень статей 2, 3, 6, 37 Статуту залізниць України (далі-Статут) Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, підприємств, які користуються залізничним транспортом; Статутом регламентуються організація та основні умови перевезення вантажів; дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом, в тому числі і вантажів; під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, яка визначається останнім.

Накладна - основний перевізний документ, який надається залізниці відправником разом з вантажем, вона є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Уклавши з залізницею угоду на перевезення вантажу, відправник визнав тим самим обмеження та особливості, що встановлені Статутом, щодо меж відповідальності перевізника і вантажовідправника та погодився з ними.

За положеннями статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

При проходженні вагонів через станцію Апостолове Придніпровської залізниці на підставі ст.24 Статуту Залізниць України, залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищевказаних вагонах не відповідає масі, вказаній відправником у накладних.

Так, комерційним актом РА № 006429/134 від 15.06.2015 (а.с.11) складеним на станції Апостолове Придніпровської залізниці, встановлено, що:

на підставі актів загальної форми №255 станції Апостолове та №1210 станції Нікополь Придніпровської залізниці було здійснено комісійне переважування маси вантажу руда марганцева у вагоні №55371702:

- навантаження тотожно актам загальної форми №255 ст. Апостолове, №1210 ст. Нікополь, нижче рівня борту 100 см, марковане рівномірно, крім наявних поглиблень з однієї сторони вагону над 2,5 люками довжиною по 180 см, шириною по 160 см, глибиною до полу вагона. Вагон бездверний, люки закриті, течі вантажу не було.

- виявлено брутто вагона 77 500 кг, тара з ПД 21 750 кг, маса вантажу нетто з ПД 67 050, фактична маса вантажу 55 750 кг, що менше проти документу на 11 300 кг., яка в вагоні вміститися могла.

Комерційним актом РА № 006428/133 від 15.06.2015 (а.с.12) складеним на станції Апостолове Придніпровської залізниці, встановлено, що:

на підставі актів загальної форми №255 станції Апостолове та №1210 станції Нікополь Придніпровської залізниці було здійснено комісійне переважування маси вантажу руда марганцева у вагоні №53138046:

- навантаження тотожно актам загальної форми №255 ст. Апостолове, №1210 ст. Нікополь, нижче рівня борту 100 см, марковане рівномірно, крім наявних поглиблень з однієї сторони вагону над 3 люком довжиною по 180 см, шириною по 160 см, глибиною до полу вагона. Вагон бездверний, люки закриті, течі вантажу не було.

- виявлено брутто вагона 87 100 кг, тара з ПД 22 450 кг, маса вантажу нетто з ПД 68 050, фактична маса вантажу 64 650 кг, що менше проти документу на 3 400 кг., яка в вагоні вміститися могла.

З наведеного вбачається, що вказаними актами встановлено, що при перевантаженні вагонів у статистичному режимі на виправних 150тн. вагонних електронно-тензометричних вагах, виявилося, що маса вантажу у вищевказаних вагонах не відповідає масі, вказаній відправником у накладних, а саме:

- у вагоні № 55371702 маса брутто 77 500 кг., тара за документом 21 750 кг., нетто 67 050 кг., що менше ніж зазначено в документі на 11 300 кг.;

- у вагоні № 53138046 маса брутто 87 100 кг., тара за документом 22 450 кг., маса нетто 68 050 кг., що менше ніж зазначено в документі на 3 400 кг.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за не збережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж. Оскільки спірні вагони з рудою марганцевою були прийняті залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідно до положень ст. 110 Статуту залізниці України відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу, покладається на залізницю.

Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто; при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, а саме: руда марганцева.

Отже, з урахуванням норми природної втрати (2%) відповідальна недостача руди марганцевої з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення складає:

- у вагоні № 55371702 маса нетто складає - 67 050 кг., норма недостачі 67 050 кг х 2% = 1 341 кг, відповідальна недостача складає 11 300 кг 1 341 кг = 9 959 кг;

- у вагоні № 53138046 маса нетто 68 050 кг., норма недостачі 68 050 кг х 2%=1 361 кг, відповідальна недостача складає 3 400 кг 1 361 кг = 2 039 кг.

Таким чином, вартість вагової недостачі руди марганцевої з урахуванням норми природної втрати становить у вагоні № 55371702 - 24 435,07 грн. та у вагоні № 53138046 5 004,77 грн.

Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Також відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини; у транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника; за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Статтею 23 Закону України від 04.07.1996 №273/96-ВР "Про залізничний транспорт" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України; перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України; за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно статті 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству; обов'язки збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами, покладаються на відправника.

Відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери; оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття; вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари; саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні; згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження; отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер); у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника; винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю; якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника; для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку (пункт 3.9 розяснень Вищого господарського суду України від 29.09.2008 №04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до розяснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею").

Відповідно до частин 1 та 2 статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

- за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

- за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; - за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість;

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала; при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З урахуванням викладеного відповідальність за вагову недостачу руди марганцевої слід покласти на відповідача.

Відповідно до статті 130 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно статті 133 Статуту передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо спливу строку позовної давності з огляду на таке.

Відповідно до пункту 134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців; зазначені терміни обчислюються з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.

Згідно з пунктом 4.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке: якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 Господарського кодексу України; оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 Господарського кодексу України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.

Відповідно до статті 315 Господарського кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії; претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців; перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців; якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Враховуючи, що позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача 06.06.2016 (що підтверджується відбитком штампу господарського суду Дніпропетровської області на позовній заяві), відповідачем не пропущено позовної давності для звернення з позовом до суду.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 1, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, б.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49600, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237) на користь публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, ЄДРПОУ 00186520) збитки в сумі 29 439 (двадцять девять тисяч чотириста тридцять девять) грн. 84 коп., судовий збір у сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено, -07.09.2016