Ухвала суду № 61157538, 07.09.2016, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/4716/16-ц

Провадження №2/333/2519/16

Ухвала

Іменем України

07 вересня 2016 року м.Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м.Запоріжжя Тучков С.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Комунарського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя про зняття арешту, третя особа Шоста Запорізька державна нотаріальна контора,

в с т а н о в и в:

До Комунарського районного суду м.Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунарського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя про зняття арешту, третя особа Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, в якій позивач просить суд зняти арешт з всього належного йому майна, який був накладений на підставі постанови державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження АМ №604237 від 27.03.2008 року.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених ст.119 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з ч.2 ст.119 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: найменування суду, до якого подається заява, ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі, зміст позовних вимог, ціну позову щодо вимог майнового характеру, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування, перелік документів, що додаються до заяви.

На підставі ч.4 ст.119 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ч.2 ст.114 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Однак, позивачем в позовній заяві не зазначено місце знаходження майна, з якого він просить суд зняти арешт, і не надано доказів щодо цього. Інформація про фактичне місцезнаходження спірного майна є необхідною для з'ясування питання чи підсудна справа даному суду.

Також підлягає уточненню субєктний склад учасників процесу, так як в позовній заяві невизначено всіх осіб, які мають бути залученні до участі у цій цивільній справі, рішення по якій може вплинути на їх права та обов'язки, зокрема не зазначено осіб, на чию користь було накладено арешт.

Крім того, за правилами ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Виходячи з положень наведеної норми закону питання зняття арешту з майна, яке належить позивачу повинен вирішувати орган державної виконавчої служби, який вжив такий захід.

Таким чином, фактично позивачем як стороною виконавчого провадження оскаржується бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення в частині наслідків завершення виконавчого провадження, що в залежності від субєкта звернення відноситься до компетенції адміністративних судів або розглядається в порядку, передбаченому ст.383 ЦПК України.

У звязку з викладеним, позивачу необхідно зазначити підстави звернення до суду із зазначеною позовною заявою.

Відповідно до ст.121 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст.ст.119-121 Цивільного процесуального кодексу України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст.118, 119-121 ЦПК України, суддя,-

У х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунарського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя про зняття арешту, третя особа Шоста Запорізька державна нотаріальна контора, залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви три дні з дня отримання ним копії даної ухвали.

Роз'яснити позивачу, що якщо він у встановлений строк не усуне зазначені недоліки, то позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя С.С. Тучков