Рішення № 61156121, 31.08.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-635/16

760/16913/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Кізюн Л.І.

при секретарі: Слепусі О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Приватне підприємство «Юридичне бюро «Аквітанс», про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

Позивач подав до суду позовну заяву до ОСОБА_1, Приватного підприємства «Юридичне бюро «Аквітанс» про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, в якому просив, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т. 1 а.с.а.с.76-77), визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14 травня 2014 року, укладений між ПАТ «Європейський газовий банк» та ПП «Юридичне бюро «Аквітанс», в частині купівлі-продажу автомобіля Ренж Ровер, д.н. НОМЕР_1, витребувати зазначений автомобіль із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та визнати право власності на нього за позивачем.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що 14 травня 2014 року між ПАТ «Європейський газовий банк» та ПП «Юридичне бюро «Аквітанс» був укладений договір купівлі-продажу трьох автомобілів, в тому числі автомобіля Ренж Ровер, д.н. НОМЕР_1, вартістю 515 000, 00 грн.

Позивач вказував, що укладений договір купівлі-продажу свідчить про наявність зловмисної домовленості однієї сторони з другою стороною щодо створення штучного руху коштів на рахунках для виведення з власності позивача транспортних засобів в інтересах акціонерів, що відповідно до ч.1 ст. 232 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

Також позивач зазначав, що договір купівлі-продажу має ознаки угоди, укладеної банком із пов'язаними з банком особами на умовах, що не є поточними ринковими умовами, а тому є недійсним з моменту укладення на підставі ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

07 жовтня 2014 року ПП «Юридичне бюро «Аквітанс» було відчужено автомобіль Ренж Ровер, д.н. НОМЕР_1, ОСОБА_1

Оскільки ПП «Юридичне бюро «Аквітанс» не мало права на відчуження автомобіля, а ОСОБА_1 отримала автомобіль у власність незаконно, позивач просив витребувати автомобіль з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на автомобіль.

Під час розгляду справи позивач подав до суду заяву про зміну підстав позову, просив визнати договір купівлі продажу від 14 травня 2014 року, укладений між ПАТ «Європейський газовий банк» та ПП «Юридичне бюро «Аквітанс», в частині купівлі-продажу автомобіля Ренж Ровер, д.н. НОМЕР_1, не лише з підстав, зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях, а також у зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу суперечить ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства».

Ухвалою суду від 21 квітня 2016 року у якості третьої особи у справі було залучено ОСОБА_2.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07 червня 2016 року провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» до ОСОБА_1, Приватного підприємства «Юридичне бюро «Аквітанс», третя особа: ОСОБА_2, про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності в частині позовних вимог до Приватного підприємства «Юридичне бюро «Аквітанс» було закрито.

Ухвалою суду від 07 червня 2016 року у якості третьої особи у справі було залучено Приватне підприємство «Юридичне бюро «Аквітанс».

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити, посилаючись на викладені у ньому обставини.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на безпідставність позовних вимог до ОСОБА_1

Представник третьої особи Приватного підприємства «Юридичне бюро «Аквітанс» просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про день, час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Тому суд, вважав за можливе проводити розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши представників сторін та третьої особи, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Згідно з вимогами статті 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом було роз'яснено представникам сторін зазначені статті.

Крім того, судом було роз'яснено представникам їх право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову до початку розгляду судом справи по суті, що передбачено ст. 31 ЦПК України.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 14 травня 2014 року, укладеного між ПАТ «Європейський газовий банк» та ПП «Юридичне бюро «Аквітанс», ПАТ «Європейський газовий банк» зобов'язувався передати у власність ПП «Юридичне бюро «Аквітанс» автомобіль Ренж Ровер, д.н. НОМЕР_1 на умовах, в порядку та на строк, передбачений договором (т.1 а.с. а.с. 78-79).

Згідно з даними Акту приймання-передачі автотранспортного засобу 30 травня 2014 року ПАТ «Європейський газовий банк» передав у власність ПП «Юридичне бюро «Аквітанс» автомобіль Ренж Ровер, д.н. НОМЕР_1 (т. 1 а.с.82).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 07 жовтня 2014 року, укладеного між ПП «Юридичне бюро «Аквітанс» та ОСОБА_1, ПП «Юридичне бюро «Аквітанс» зобов'язувалося передати у власність ОСОБА_1 автомобіль Ренж Ровер, д.н. НОМЕР_1, на умовах, в порядку та на строк, передбачений договором (т.1 а.с. 83).

Згідно з даними Акту прийому-передачі від 07 жовтня 2014 року ПП «Юридичне бюро «Аквітанс» передало у власність ОСОБА_1 автомобіль Ренж Ровер, д.н. НОМЕР_1 (т. 1 а.с.84).

Згідно з даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т. 2 а.с. а.с. 65-66) ОСОБА_1 є власником автомобіля Ренж Ровер, д.н. НОМЕР_1.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно з пунктом 7 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 року, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі транспортні засоби на законних підставах, або їх представники, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти днів після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави того, що заволодів ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України , якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття у розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого ст. ст. 215 , 216 ЦК України . У разі встановлення наявності речово-правових відносин до них не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Крім того, відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215 , 216 ЦК України . Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України , які дають право витребувати в набувача це майно.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року № 6-170цс14, від 17 грудня 2014 року № 6-140цс14, які є обов'язковими для всіх судів України відповідно до ст. 360-7 ЦПК України .

Позивачем у позові не зазначено підстав позовних вимог до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14 травня 2014 року, укладеного між ПАТ «Європейський газовий банк» та ПП «Юридичне бюро «Аквітанс», в частині купівлі-продажу автомобіля Ренж Ровер, д.н. НОМЕР_1, а тому позов в цій чатсині є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Оскільки доказів викладених у позові обставин, якими обґрунтовуються позовна вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, суду не надано, то вона не підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на автомобіль, то вона є необґрунтованою і також не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з підстав, викладених як обґрунтування позовних вимог, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 31, 60, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 210, 216, 319, 321, 328, 334, 338, 387, 388, 638, 655 ЦК України, -

в и р і ш и в :

У позові Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Приватне підприємство «Юридичне бюро «Аквітанс», про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.І. Кізюн