Рішення № 61155853, 21.07.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/13890/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2016 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді САВЛУК Т.В.

при секретарі Костів Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», звертаючись з позовом до суду, просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Кредитним договором зі страхуванням життя позичальника НОМЕР_1 від 15 лютого 2012 року на загальну суму - 4371,20 грн., яка включає: заборгованість за основною сумою боргу - 3417,80 грн., заборгованість за пенею - 953,40 грн., а також судовий збір, мотивуючи тим, що відповідачем порушено договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, що є предметом позовних вимог.

Представник позивача Яворський Р.І. в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 15 лютого 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір зі страхуванням життя позичальника НОМЕР_1, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 10456,00 грн., зі строком кредитування 12 місяців, фіксованою процентною ставкою за користування кредитом - 20,00 % річних, та остаточною датою повернення кредиту - 15 лютого 2013 року. (а.с.6-7)

Згідно з п. 4.1. та 4.2. Кредитного договору, позичальник відповідає перед банком по зобов'язаннях, що виникають згідно з умовами договору, всім майном та коштами, на які може бути звернене стягнення згідно з чинним законодавством. У разі прострочення сплати процентів за користування кредитом та/або частини суми кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 0,3% від простроченої суми нарахованих процентів та/або комісії за обслуговування кредиту, та/або від несплаченої частини суми кредиту за кожний день прострочення.

Пунктом 6.2. Кредитного договору, передбачено, що банк за цим договором має право відступати, передавати, сек'юритизувати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково).

Угода, в якій відбувається заміна однієї зі сторін, є уступкою права вимоги. Факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), у якому відбувається заміна кредитора, є різновидом таких угод. Тобто, факторинг - це комплекс кредитно-фінансових операцій з продажу боргових прав одного підприємства іншому суб'єкту-фактору за плату (Відповідно до ст. 4 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено, що факторинг є фінансовою послугою).

Фактором можуть виступати банки, інвестиційні та кредитні організації, що мають ліцензію на надання кредитів іншим особам під відсотки. Поняттю продаж боргових прав тотожні поняття „продаж дебіторської заборгованості" та „продаж прав боргових вимог".

Таким чином, факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України, є операцією, у якій одна сторона (фактор) передає (або зобов'язується передати) кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає (або зобов'язується відступити) факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як убачається з матеріалів справи, 26 вересня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Платинум Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнесфінанс» було укладено Договір про відступлення права вимоги №20120926-Г, за умовами якого ПАТ «Платинум банк» відступив право вимоги за Кредитним договором НОМЕР_1 від 15 лютого 2012 року, укладеним між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1.

15 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнесфінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений Договір факторингу №3, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнесфінанс» відступив право вимоги за Кредитним договором НОМЕР_1 від 15 лютого 2012 року, укладеним між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс" набуло право вимоги за Кредитним договором НОМЕР_1 від 15 лютого 2012 року на підставі договору Факторингу №1/15-ФКю від 08 травня 2015 року, що був укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейська агенція з повернення боргів".

Відповідно до п.1.1 Договору факторингу №1/15-ФКю від 08 травня 2015 року, укладеного між ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» (клієнт) та ТОВ «Кредекс Фінанс» (фактор) фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей (додаток №1 до цього договору), в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами (право вимоги).

Згідно Акту прийому-передач Реєстру Заборгованостей за Договором факторингу №1/15-ФКю від 08 травня 2015 року, клієнт ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та фактор ТОВ «Кредекс Фінанс» уклали даний Акт прийому-передачі реєстру заборгованостей про те, що на виконання п. 5.2 Договору факторингу №1/15-ФКю, укладеного між Клієнтом та Фактором 08 травня 2015 року Клієнт передав, а Фактор прийняв оригінал Реєстру заборгованостей від 08 травня 2015 року, після чого від клієнта до фактора переходять права Вимоги заборгованостей від боржників і Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей.

Згідно Витягу з Реєстру заборгованостей за Договором факторингу №1/15-ФКю від 08 травня 2015 року, ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» відступила ТОВ «Кредекс Фінанс» права вимоги заборгованостей з боржників - позичальників ПАТ «Платинум Банк» на умовах, передбачених Договором факторингу №1/15-ФКю від 08 травня 2015 року, в тому числі: за кредитним договором НОМЕР_1 від 15 лютого 2012 року, укладеним між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1, загальна сума заборгованості за кредитним договором становила 3417,00 грн. та пеня 953,40 грн., а всього 4371,20 грн. (а.с. 3 зворот)

Відповідно до положень статей 1077, 1078 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 1081 Цивільного кодексу України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов'язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов'язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

Відповідно до ч.1 ст.1085 Цивільного кодексу України якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Висуваючи заперечення проти позову, відповідач ОСОБА_1 надала докази, які підтверджують виконання кредитних зобов'язань по Кредитному договору зі страхуванням життя позичальника НОМЕР_1 від 15 лютого 2012 року, укладеному між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» та ОСОБА_1, а саме: квитанцію №49310684946746 від 29 березня 2013 року на суму 195,00 грн.; квитанцію №49310686074095 від 11 квітня 2013 року на суму 1458,00 грн.; квитанцію №49310691609469 від 10 червня 2013 року на суму 2720,00 грн., а всього 4373,00 грн.

Згідно Витягу з Реєстру заборгованостей за Договором факторингу №1/15-ФКю від 08 травня 2015 року, ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» відступила ТОВ «Кредекс Фінанс» права вимоги заборгованостей з боржників - позичальників ПАТ «Платинум Банк» на умовах, передбачених Договором факторингу №1/15-ФКю від 08 травня 2015 року, в тому числі: за кредитним договором НОМЕР_1 від 15 лютого 2012 року, укладеним між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1, загальна сума заборгованості за кредитним договором становила 3417,00 грн. та пеня 953,40 грн., а всього 4371,20 грн. (а.с. 3 зворот)

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» безпідставно пред'явлено вимоги до ОСОБА_1, оскільки на момент укладання Договору факторингу №1/15-ФКю від 08 травня 2015 року позичальник ОСОБА_1 виконала договірні зобов'язання перед кредитором ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» шляхом сплати боргу по кредитному договору в розмірі 4373,00 грн., виконавши умови фінансової пропозиції по прощенню частини боргу - Акція «Весняний компроміс» (а.с.41), що підтверджується долученими до справи платіжними документами, а в силу положень ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено вимоги до яких застосовується спеціальна позовна давність, серед іншого, позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, обмежене строком давності право на позов у матеріальному розумінні означає право позивача на судовий захист протягом певного часу, поза межами якого цей захист, за загальним правилом, є неможливим.

Зважаючи на те, що в межах даного спору судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав та законних інтересів позивача, які підлягають захисту в судовому порядку, тому відсутні підстави для застосування до відносин, які виникли між сторонами спору, позовної давності в розумінні положень ст.261 Цивільного кодексу України, враховуючи подано до суду заяву відповідача про застосування строків позовної давності.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ст.1 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави.

За нормою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

В порядку ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межа даного спору судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 257, 258, 261, 514, 516, 517, 1054, 1077, 1078, 1081, 1082, 1085 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 10, 11, 58, 60, 88, 208, 212-215, 218, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

в и р і ш и в :

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Києва, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я