Постанова № 61155233, 07.09.2016, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/9050/16-а

Провадження № 2-а/712/500/16

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 року суддя Соснівського районного суду м. Черкаси - Мельник І.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання територіального органу Пенсійного фонду України здійснити перерахунок і виплату раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить суд дії відповідача визнати протиправними і зобов'язати УПФУ в м. Черкасах здійснити перерахунок раніше призначеного йому грошового утримання в новому його розмірі станом на 1.05.2016 року - дати останньої зміни грошового утримання діючого судді в бік його відповідного збільшення, визначивши його конкретний грошовий розмір на підставі наданих ним документів. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначаєте, що з 6.02.2015 року він, як суддя, перебуває у відставці. З 10.02.2015 року йому призначено і виплачується щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці: спочатку 60 % (за рішенням відповідача), а потім - 82 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді (за рішеннями судів адміністративної юрисдикції першої та апеляційної інстанцій), в задоволення його попереднього позову до відповідача з даного питання. Таким чином, починаючи з 10.02.2015 року розмір належного йому до виплати довічного грошового утримання замість призначених відповідачем 12 058,20 грн. почав становити 16 479,54 грн. 07.07.2016 року та повторно 21.07.2016 року позивач звертався до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах із заявою про перерахунок раніше призначеного йому з 10.02.2015 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Згідно листа Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах від 27.07.2016 року №328/Л-10 позивачу відмовлено в здійсненні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) визнано такими, що не відповідає Конституції України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України скорочене провадження застосовується у адміністративних справах про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Згідно з п. 4. ч. 1 ст. 183-2 КАС суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи позивача на підставі постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» № 59-VIIІ від 25.12.2014 року було звільнено з посади судді апеляційного суду Черкаської області у зв'язку з поданням заяви про відставку. З 10.02.2015 року йому призначено і виплачується щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці: спочатку 60 % (за рішенням відповідача), а потім - 82 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді (за рішеннями судів адміністративної юрисдикції першої та апеляційної інстанцій), в задоволення його попереднього позову до відповідача з даного питання.

Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 8.06.2016 року № 4-рп/2016 по справі № 1-8/2016 позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах із заявою про перерахунок раніше призначеного йому з 10.02.2015 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, однак йому було відмовлено.

Як вбачається з довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої апеляційним судом Черкаської області 25.07.2016 року за №155/16-вих./04-45/16 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання суддям у відставці з 01.05.2016 року складає 23 925 грн., в тому числі посадовий оклад 15 950 грн. та надбавка за вислугу років 50% 7 975 грн..

Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України, закони та нормативні акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Згідно з ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно зі ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Правовий статус суддів та гарантії їх незалежності визначені Конституцією України згідно з якою незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).

Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.

У частині першій статті 126 Основного Закону України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів урегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року в редакції Закону № 192-V111 «Про забезпечення права на справедливий суд».

Гарантії незалежності суддів забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Частиною 1 статті 141 вказаного Закону встановлено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу», або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Відповідно до ст. 133 Закону суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Таким чином, розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром заробітної плати суддів відповідних судів.

Як зазначив Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 щомісячне грошове утримання судді є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу. Правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття - однорідними та взаємопов'язаними. Щомісячне грошове утримання судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді, встановлюється у зв'язку з виконанням ним обов'язків щодо здійснення незалежного, неупередженого та справедливого правосуддя, а щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язків та особливою формою його соціального забезпечення.

Відповідно до ст.6.4 Європейської хартії про статус суддів, суддя, що досяг встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади, яку займав протягом певного часу, повинен отримувати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як можна ближче до рівня останньої заробітної плати в якості судді.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 у справі № 1-2013 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст..2, абзацу другого п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суд дів у відставці), зазначено, що не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Вищезгаданим рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) норми законодавства, що обмежували права та гарантії суддів у відставці, а саме: частину 3, перше, друге, третє речення частини 5 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VІ у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VІ; статтю 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VІ в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ; абзац 2 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення «Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-УІ, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частини 2, 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 8.06.2016 № 4-рп/2016 по справі № 1-8/2016, яким одночасно спеціально роз'яснений порядок його виконання всіма суб'єктами правовідносин на території України, вказано на обов'язковість застосування до суддів у відставці, які отримують своє щомісячне довічне грошове утримання через Пенсійний фонд України, положень частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 № 2453- VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192- VIII, а саме: «У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».

Положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади.

Гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені.

Матеріальне забезпечення суддів після виходу їх у відставку як складова їхнього правового статусу є не особистим привілеєм, а засобом конституційного забезпечення незалежності суддів, які здійснюють правосуддя, і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду за справедливим, неупередженим та незалежним правосуддям.

Відповідно до міжнародних актів, таких як Європейська хартія про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 13 жовтня 1994 року № (94)12, від 17 листопада 2010 року № (2010)12 рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість; статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді; кожна держава має забезпечити відповідність статусу і винагороди суддів гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе; суддівська винагорода має бути достатньою, щоб захистити суддів від дії стимулів, через які можна впливати на судові рішення; мають існувати гарантії виплат у зв'язку з відставкою суддів, які мають відповідати попередньому рівню оплати праці суддів.

Приймаючи вказані рішення, Конституційний Суд України виходив з того, що він уже розглядав питання про зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, виключення положення про можливість здійснення його перерахунку, про недопустимість визначення в законі максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, а також щодо припинення виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці на період їх роботи на певних посадах, зокрема у рішеннях від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013.

Таким чином, Конституційний Суд України наголошує, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя та визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частини 3статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII; абзаців 1-4 та 1,2 речень абзацу 6 частини 5 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII,Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року № 911-VIII; пункту 5 розділу ІІІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII в частині скасування з 01.06.2015 норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII та положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VIII, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.

Дійсно, відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України, в тому числі, «Про судоустрій і статус суддів».

Посилання відповідача на Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 суперечить Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України та іншим законодавчим актам в частині, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає ( здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, довічне грошове утримання суддям у відставці.

З урахуванням встановлених по справі обставин, положень закону, суд вважає, що існують всі правові підстави для задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, встановленого ст. 129, 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №-2453-1 від 07.07.2010, Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 № -3-рп/2013, справа №-1-2/2013 «Про заходи до законного забезпечення реформування пенсійної системи», Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016. Крім того, до стягнення підлягають понесені позивачем витрати на залучення адвоката.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 22, 58, 64, 126 Конституції України, ст. 8-11, 17,18, 69, 71, 72, 94, 99, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання територіального органу Пенсійного фонду України здійснити перерахунок і виплату раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці апеляційного суду Черкаської області з розрахунку суддівської винагороди судді апеляційного суду Черкаської області за період з 01.05.2016 року по 07.06.2016 року включно, яка нараховується відповідно до ст. 129, 141 Закону України «Про судоустрій і статуссуддів» - протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок раніше призначеного йому грошового утримання в новому його розмірі станом на 1.05.2016 року - дати останньої зміни грошового утримання діючого судді в бік його відповідного збільшення, визначивши його конкретний грошовий розмір на підставі наданих ним документів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195, ідентифікаційний код 37930126) на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані із необхідністю залучення адвоката по справі в сумі 2 тис. грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195, ідентифікаційний код 37930126) на користь держави судовий збір в розмірі в розмірі 551,20 грн.

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах платежу за один місяць.

Постанова може бути оскаржена через суд першої інстанції до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

ГОЛОВУЮЧИЙ: