Рішення № 61153401, 08.09.2016, Близнюківський районний суд Харківської області

612/399/16-ц

2/612/232/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2016 року смт. Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області:

в складіголовуючого судді - Масло С.П.

за участюсекретаря судового засідання - Чміль Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Холдінг» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Холдінг», в якому просить визнати недійсним договір фінансового лізингу № 000247 від 23.04.2016 року та стягнути з відповідача кошти у розмірі 43018,60 грн. сплачені за договір фінансового лізингу, кошти у розмірі 430, 19 грн. комісійний збір сплачений за послуги банку та витрати зі сплати судового збору. В обґрунтування позову зазначив, що 23 квітня 2016 року між ним і Товариством з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Холдінг» (далі-Відповідач) було укладено договір Фінансового лізингу № 000247 (далі-Договір), згідно якого предметом Лізингу по даному договору є транспортний засіб марки RENAULT моделі DUKSTER EXPRESSION. Відповідно до квитанції № 27 від 23 квітня 2016 року позивач сплатив кошти у сумі 43018 грн. 60 коп. на рахунок відповідача та комісію банку у розмірі 430,19 грн. Позивач вважає, що умови договору щодо нього є несправедливими, зокрема лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за виконання будь-якого зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищевказаними зобовязаннями відповідає продавець. Проте, в договорі не вказано продавця предмета лізингу. Оскільки, продавець предмета лізингу був здійснений лізингодавцем, то продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобовязаннями щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу (ст. 808 ЦК України). Однак, всупереч вищевказаному, відповідач усю відповідальність поклав на позивача, що свідчить про несправедливість умов договору. Крім цього, специфікація до договору в повній мірі не була складена. Відповідно до п.5.4. договору у разі збільшення вартості предмета лізингу до моменту повної сплати авансового платежу лізингоодержувачем, останній повинен одноразово сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі предмету лізингу лізингодавцем з метою відповідності відсоткового розміру авансового платежу визначеного у додатку №1 до цього договору фактичній вартості предмета лізингу на момент його купівлі у продавця, а також одноразово сплатити різницю комісії за організацію до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем. У разі зменшення вартості предмета лізингу на момент його передачі лізингоодержувачу різниця комісії за організацію поверненню не підлягає. Також у випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобовязаний прийняти такі зміни. Пунктом 8.13 договору передбачено, що розмір лізингової плати може індексуватись в залежності від конвертації гривні в іноземну валюту та змінами ситуації на грошовому ринку. Однак, лізингові платежі згідно договору визначені у національній валюті України, еквівалент у іноземній валюті не визначався, а тому, привязка до зміни курсу долара США чи Євро по відношенні до гривні не відповідає вимогам ст.ст.524,533 ЦК України. Крім цього, договором не передбачено формули перерахунку розміру лізингової плати. Також лізингодавець залишив за собою право на односторонню зміну лізингових платежів. Нечітке визначення підстав зміни вартості платежів, розміру предмету лізингу, порядку перерахунку з одночасним правом змінювати в односторонньому порядку ці умови, надають лише відповідачу право на збільшення платежів та вартості у формально правильній поведінці і призводить до позбавлення позивача можливості будь-яким чином впливати на зміну істотної умови договору. Договором передбачене право відповідача змінювати та розривати договір в односторонньому порядку, проте такого права позбавлений позивач, а тому такий договір є несправедливим до нього. Вказані обставини також свідчать про очевидну диспропорцію між правами та обовязками сторін. Крім того, посилається на те, що представник відповідача, надавши інформацію у нечіткий, незрозумілий спосіб, вів тим самим його в оману. На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

В судове засідання призначене на 08.09.2016 року позивач та його представник не зявились, надали заяву про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, надав суду клопотання про доручення до матеріалів справи письмових заперечень та розгляд справи без участі представника відповідача. У наданих суду запереченнях зазначив, що вважає позов необґрунтованим, недоведеним та таким, що задоволенню не підлягає.

У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України, суд розглянув цивільну справу 08.09.2016 року без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які особи, які беруть участь у справі посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, дійшов наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Холдінг» та ОСОБА_1 23 квітня 2016 року укладено договір фінансового лізингу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_2, з додатками. За даним договорм лізингодавець зобовязується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно, а лізингоодержувач зобовязується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежи та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п.1.3 Договору замовлення предметуЛізингу відбувається з моменту підписання Лізингоодержувачем специфікаці\ (Додаток 3 до цього Договору) та сплати на рахунок Лізингодавця Авансового платежу.

Згідно п. 3.1 договору фінансового лізингу, предметом лізингу є автомобіль марки RENAULT моделі DUKSTER EXPRESSION

Пунктом 8.2.1 договору визначено, що перший лізинговий платіж складається із: а) комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням цього Договору(надалі - «Комісія за Організацію»), яка розраховується як: комісія за організацію, яка визначена у додатку № 1 до даного договору та становить 10 % від вартості предмету лізингу; б) авансу ціни предмета лізингу, який розраховується: авансовий платіж, який визначений у додатку № 1 до даного договору та становить 50 % вартості предмету лізингу; в) комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу, як платіж, що покриває витрати лізингодавця, пов'язані з організацією передачі предмета лізингу на користь лізингоотримувача. Розмір комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу визначений в додатку № 1 до даного договору та становить 3 % від вартості предмета лізингу.

Згідно з пунктом 8.2.3 договору позивач зобов'язаний сплачувати «другий лізинговий платіж», який складається з: відшкодування частини вартості предмета лізингу; сплати відсоткової ставки за користування предметом лізингу; сплати комісії за супроводження договору.

У додатку № 1 до договору зазначено, що комісія за організацію (10%) складає 43018,60 гривень, тобто 10 % від вартості предмету лізингу, яка складає 430186,00 гривень.

Позивачем сплачено 23.04.2016 року суму в розмірі 43018,60 гривень, призначення платежу сплата за договором фінансового лізингу.

Пунктом 12.11 договору передбачено, що у випадку розірвання даного договору Лізингоодержувачем до підписання акта приймання-передачі предмета лізингу, лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20% від сплаченої суми Авансового платежу. В такому випадку комісія за організацію даного договору не повертається.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач здійснює свою господарську діяльність відповідно до норм чинного законодавства України. Зокрема, відповідно до Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 22.01.2004 року № 21 затверджено положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами.Відповідно до п. 2.1. ст. 2 ПоложенняЮридична особа має можливість надавати послугу з фінансового лізингу, якщо у предметі діяльності, визначеному установчими (засновницькими) документами, передбачено здійснення діяльності з надання послуг з фінансового лізингу та враховано вимоги законодавства щодо можливості суміщення фінансових послуг, а також за наявності: внутрішніх правил з надання послуги з фінансового лізингу, затверджених уповноваженим органом юридичної особи, згідно установчих документів; кваліфікованих працівників, які безпосередньо здійснюють діяльність з фінансового лізингу; довідки про взяття на облік юридичної особи виданої Держфінпослуг та/або Нацкомфінпослуг.

Відповідач 18.02.2015 року отримав відповідну Довідку.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів"містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи нормустатті 18 Закону України "Про захист прав споживачів"можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті3, частина третя статті509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючиумови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 23.04.2016 року, укладеного між сторонами дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені вЗаконі України «Про фінансовий лізинг», положенняхЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Згідно пункту 3.5. договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо.За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

За змістомстатті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 3.5. договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положеннямстатті 808 ЦК України.

Відповідно до п. 1.4. договору передбачене право лізингоодержувача обирати продавця транспортного засобу, однак зазначене не дає підстави робити висновки про відсутність такого права у лізингодавця, у зв'язку з чим дане положення договору не спростовує і не виправдовує покладання усіх ризиків на лізингоодержувача і виключення такої для лізингодавця.

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Стаття 806 ЦК Українивизначає, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно дост.16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідност.16 Закону України «Про фінансовий лізинг», договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу): розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2ст. 632 ЦК Українизміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Додатком №1 до договору фінансового лізингу визначено графік сплати першого лізингового платежу : вартість предмета лізингу 430186,00 грн., відсоток платежів - 50 %, сума виплат 215093грн., щомісячний платіж 17924,42, комісія за організацію (10%) 43018,60 грн., комісія за передачу (3%) 12905,58 грн. (а.с. 24)

Додатком №2 до договору фінансового лізингу визначено графік сплати другого лізингового платежу : вартість предмета лізингу - 430186,00 грн., авансовий платіж - 50%, сума лізингу 215093 грн., відсоткова ставка - 22%, коміся - 5%, період лізингу (кіль. Міс.) - 60, страхування КАСКО - 0,00%, щомісячний платіж - 6 567, 94 грн. Відвантаження автомобіля після оплати авансового платежу 315093,00 грн., комісія за передачу ПЛ 12905,58 грн., послуги реєстрації - 0,00 грн., страхування КАСКО - 0,00 грн. страхування ЦВ 0,00 грн. (а.с.25)

У п. 5.4 договору зазначено, що у разі збільшення вартості предмета лізингу до моменту повної сплати авансового платежу лізингоодержувачем, останній повинен одноразово сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі предмету лізингу лізингодавцем з метою відповідності відсоткового розміру авансового платежу визначеного у додатку № 1 до цього договору фактичній вартості предмета лізингу на момент його купівлі у продавця, а також одноразово сплатити різницю комісії за організацію до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем. У разі зменшення вартості предмета лізингу на момент його передачі лізингоодержувачу різниця комісії за організацію поверненню не підлягає.

Згідно п. 8.3 договору у випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни.

Відповідно до п. 8.8 договору коригування розміру лізингових платежів у випадках передбачених цим договором не призводить до збільшення загальної вартості предмета лізингу. Відповідно також не збільшується частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості предмета лізингу. Зазначене коригування індексує частину лізингових платежів - комісію (винагороду) лізингодавцю в частині витрат на фінансування предмета лізингу.

Згідно з п. 8.13 договору передбачено, що розмір лізингової плати може індексуватися в залежності від конвертації гривні в іноземну валюту та змінами ситуації на грошовому ринку.

Відповідно дост. 524 ЦК Українизобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зістаттею 533 ЦК Українигрошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений Договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається предмет лізингу, лізингові платежі визначені у національній валюті України, еквівалент у іноземній валюті не визначався, а тому прив'язка до зміни курсу долара США чи євро по відношенню до гривні не ґрунтується на вищевикладених вимогах закону.

Крім того, як вбачається з п.п. 8.3, 8.8 та 8.13 договору, розмір лізингової плати може індексуватися та змінюватися в залежності від зміни законодавства, розміру податків і прирівняних до них платежів, зміни ситуації на грошовому ринку, які впливають на вартість предмету лізингу. Проте формули перерахунку не передбачено.

В п.8.3 договору зазначено, що у випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів, лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни. Лізингодавець може письмово повідомити лізингоодержувача про суму лізингового платежу , що належить до сплати згідно з цим Договором фінансового лізингу, до чергової ОСОБА_3 (п. 8.4. договору). Пункт 8.15 договору передбачає, що в разі відмови лізингоотримувача від підписання додаткової угоди про коригування розміру платежів та вартості предмету лізингу лізингодавець вправі в односторонньому порядку розірвати договір, вимагати повернення предмету лізингу, а вже сплачені споживачем платежі не повертаються.

Вказане свідчить про право лізингодавця в односторонньому порядку змінювати лізингові платежі.

Враховуючи дане положення можна зробити висновок про те, що навіть при сплаті лізингоодержувачем лізингових платежів, що перевищують більше ніж 50 відсотків вартості предмета лізингу лізингодавець має право не повертати дані кошти, що фактично є компенсацією за невиконання п. 8.15 договору.

В свою чергу, за договором фінансового лізингу у позивача відсутні права на одержання будь-якої компенсації від відповідача у зв'язку із розірванням або невиконанням умов договору.

Нечітке визначення підстав зміни вартості платежів, розміру предмету лізингу, порядку перерахунку з одночасним правом змінювати в односторонньому порядку ці умови, надають лише одному учаснику відносин право на збільшення платежів та вартості у формально правильній поведінці і призводить до позбавлення іншого учасника правовідносин можливості будь-яким чином впливати на зміну істотної умови договору.

Договором передбачено право лізингодавця змінювати та розривати договір в односторонньому порядку, проте таке право в жодному випадку не передбачається для лізингоотримувача.

Крім того, виконання зобов'язань забезпечено лише відповідальністю лізингоотримувача. В п. 8.14, 12.1, 12.2, 12.3, 12.7. 12.10. 12.11, 12.12 договору передбачена сплата лізингоодержувачем штрафу.

Таким чином, оскільки, договором забезпечено захист інтересів лише лізингодавця, вказане свідчить про очевидну диспропорцію між правами та обов'язками сторін.

Відповідно до ч. 6ст. 762 ЦК Українинаймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Всупереч зазначеним положенням у пункті 8.10 договору передбачено, що лізингоодержувач не може вимагати від лізингодавця жодного відшкодування або зменшення суми платежів за даним договором у випадку перерви в експлуатації предмета лізингу, незалежно від причин виникнення такої перерви.

Таким чином, для визначення умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків і завдають шкоди споживачеві.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Згідно зст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннямиЦивільного кодексу Українипро лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно дост. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно дост. 216 ЦК Українинедійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з п. 7постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 рокуправочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Вищезазначені положення Договору свідчать про несправедливість умов, що визначені у п.п. 4, 5, 7, 11, 13 ч. 3ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких несправедливими є, зокрема, умови договору про: надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Вказані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, яка міститься в постановах від 11.05.2016 року справа № 6-3020цс15 та від 08.06.2016 року справа № 6-330цс16.

Аналізуючи положення договору фінансового лізингу №000247 від 23.04.2016 р., суд приходить до висновку, що ознаки, які вказують на несправедливість по відношенню до споживача, наявні у договорі, а тому договір фінансового лізингу підлягає визнанню недійсним в цілому на підставі частини шостої статті 18 Закону.

Отже, суд дійшов висновку, що Договір фінансового лізингу №000247 від 23.04.2016 р., підлягає визнанню недійсним, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти у сумі 43018,60 грн., сплачені за договором фінансового лізингу.

Відповідно до ч.9 ст. 18 Закону, якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.

Оскільки судом зроблено висновок, що Договір фінансового лізингу № 000247 від 23.04.2016 року укладнений ТОВ «Євролізинг Холдінг» обмежив права ОСОБА_1, а останнім згідно квитанції № 27 від 23.4.2016 року сплачені кошти в сумі 430,19 грн. в якості комісійного збору за послуги банку при укладенні Договору, то з відповідача, як винної особи, підлягають стягненню на користь позивача збитки у вищезазначеному розмірі.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позиції позивача про введення його в оману при укладені оскаржуваного Договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК Україниобман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Пленум Верховного Суду України в Постанові від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначив, щоправочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення (пункт 20).

Проте, будь яких доказів про те, що позивач уклав цей договір під впливом омани суду надано не було.

При цьому, суд не приймає як належний доказ введення в оману позивача, аудіо запис розмови на лазерному диску (а.с. 44), оскільки з нього не вбачається, що ця телефонна розмова відбулась в день підписання оскаржуваного договору, відбулась саме між позивачем та представником відповідача.

Таким чином, суд вважає недоведеною позицію позивача, що його було введено в оману.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.215,216,220,524, 533, 632, 762,806, 808, Цивільного кодексу України,Законом України "Про фінансовий лізинг",ст..18 Закону України "Про захист прав споживачів", ст.ст.10,58,60,88,197, 209,213-215,223, 294,296 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Холдінг» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів задовольнити.

Визнати Договір №000247 фінансового лізингу від 23.04.2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЛІЗИНГ ХОЛДІНГ» та ОСОБА_1 недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЛІЗИНГ ХОЛДІНГ» (юридична адреса: м.Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 31 к.301-В, код ЄДРПОУ 39348129) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селищя Близнюки, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований та мешкає за адресою: Харківська область, смт. Близнюки, вул.. Добровольського, 10) кошти у сумі 43448 (сорок три тисячі чотириста сорок вісім) грн. 79 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЛІЗИНГ ХОЛДІНГ» (юридична адреса: м.Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 31 к.301-В, код ЄДРПОУ 39348129) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селищя Близнюки, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований та мешкає за адресою: Харківська область, смт. Близнюки, вул.. Добровольського, 10) витрати зі сплати судового збору у сумі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 20 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЛІЗИНГ ХОЛДІНГ» (юридична адреса: м.Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 31 к.301-В, код ЄДРПОУ 39348129) на користь держави судовий збір в розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Близнюківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.П. Масло