Рішення № 61153382, 08.09.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: О.С. Малько, С.П. Ковалевича, А.М. Шеремет,

секретар судового засідання: І.С. Пиляй,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 30 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність акціонерному товариству "Дельта Банк".

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Млинівського районного суду від 30 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості в сумі 1 073 846,96 грн., з яких : тіло кредиту - 494 594,35 грн.; відсотки - 579 252,61 грн. за кредитним договором №09/044/07-С від 04.07.2007р. звернуто стягнення на предмет іпотеки, згідно іпотечного договору №09/044/10/07-С на належні ОСОБА_1 об'єкти нерухомого майна, а саме: земельну ділянку загальною площею 0,075 га., кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, належну іпотекодавцю на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого Млинівською селищною радою 15.09.2005р. зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності за №010559300145; житловий будинок, одноповерховий з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, загальною площею 68,6 кв.м., житловою площею 37,2 кв.м., належний іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Млинівського районного нотаріального округу Рідченко О.Й., 31.03.2004 року за реєстровим номером 503 та зареєстрованого в КП "РОБТІ" 07.04.2004 року реєстраційний номер 5177343, номер запису №86-236 в книзі 2.

В задоволенні вимог про визнання права власності на предмет іпотеки відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 6090 гривень.

В апеляційній скарзі представник АТ "Дельта Банк" вказує на його незаконність в частині відмови у визнанні за банком права власності на предмет іпотеки і покликається при цьому на правову позицію Верховного Суду України у справі №6-124цс13 від 11.12.2013р., згідно з якою, відповідно до ч.1 ст. 37 ЗУ "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Зазначає, що виходячи з положень ч.2 ст.16 ЦК України, ч.3 ст.33, ст.36, ч.1 ст.37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Висновок суду про відсутність в умовах іпотечного договору такого застереження є помилковим, оскільки спростовується частиною другою п.4.3 іпотечного договору, що надає позивачу набуття права власності на предмет іпотеки.

Вказує, що при застосуванні до даних правовідносин Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України,наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", суд не з'ясував у передбачений законом спосіб, чи іпотекодавець використовує це майно як єдине місце свого проживання.

Просить рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов про визнання права власності на предмет іпотеки за акціонерним товариством "Дельта Банк", задовольнити повністю.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції - зміні з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що 04.07.2007 року ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредитпромбанк", та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №09/044/07-С, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 23 000,00 доларів США, зі сплатою 13,6 % річних та кінцевим терміном повернення до 01.07.2022р.

З метою забезпечення виконання цього кредитного договору 04.07.2007 року між цими ж сторонами укладено іпотечний договір №09/044/І01/07-С, який нотаріально посвідчено і який зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за №2098, відповідно до умов якого предметом іпотеки є: земельна ділянка загальною площею 0,075 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 та належить іпотекодавцю на підставі державного акту на праві власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 виданого Млинівською селищною радою 15.09.2005 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010559300145, а також житловий будинок, загальною площею 68,6 кв.м., житловою площею 37,2 кв.м., з надвірними будівлями, що знаходиться на земельній ділянці та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку.

Встановлено, що відповідач не виконувала своїх зобов"язань за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом, яка станом на липень 2015 року визначена позивачем в розмірі 1 073 846,96 грн., з яких: тіло кредиту - 494 594,35 грн.; відсотки - 579 252,61 грн., розмір якої відповідачем не спростовано.

Задовольняючи позов про звернення стягнення на предмет іпотеки ,суд правильно керувався положеннями ч.1 ст.33 Закону України "Про іпотеку" згідно яких у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, суд правильно вказав на відсутність правових підстав для задоволення таких вимог у цій справі.

Частинами 1 та 3 ст.36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Згідно цієї норми іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Заявляючи таку вимогу, позивач покликався на п.4.3 іпотечного договору №09/044/І01/07-С від 04.07.2007 року, укладеного між сторонами, умовами якого передбачено, що звернення стягнення на майно здійснюється іпотекодержателем шляхом позасудового врегулювання, згідно з яким іпотекодержатель набуває право від свого імені продати майно у порядку, визначеному Законом України "Про іпотеку". Положення цього пункту є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя мають силу договору про задоволення вимог.

Згідно з п.4.4 вказаного іпотечного договору, у випадку, коли виконання пункту 4.3 цього договору унеможливлюється діями або бездіяльністю іпотекодавця, іпотекодержатель має право здійснити звернення стягнення на майно іншим способом, передбаченим чинним законодавством України, в.т.ч. звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду.

Таким чином, умовами вказаного іпотечного договору не встановлено спосіб задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, а встановлено лише можливість позасудового врегулювання (укладення договору між сторонами), за яким банк набуває право від свого імені продати майно і у встановленому законом порядку, або звернути стягнення на майно у встановленого законом порядку.

Такий спосіб реалізації предмета іпотеки встановлено статтею 38 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої "... якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі...".

Суд, правильно вказавши у рішенні про звернення стягнення на предмет іпотеки в загальному порядку, в резолютивній частині рішення не зазначив спосіб реалізації цього предмета.

З врахуванням положень ст.38 та ч.1 ст.39 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" і п.4.3 іпотечного договору №09/044/І01/07-С від 04.07.2007 року, укладеного між сторонами та позовних вимог щодо вибору способу задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до цього пункту Договору, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом доповнення його резолютивної частини зазначенням способу реалізації предмета іпотеки.

Посилання суду на застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України,наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" з покликанням на правовий висновок,який міститься у постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 р., справа № 6-57цс 15 відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

На підставі наведеного, ст.ст.38, 39 Закону України "Про іпотеку", керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-314, 316, 317, 319, 323-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Рішення Млинівського районного суду від 30 листопада 2015 року змінити, доповнивши його резолютивну частину після слів ".. в книзі2" новим абзацом такого змісту: "Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені за ціною встановленою за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб"єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку сторонами та особами, які беруть участь у справі, протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: О.С. Малько С.П. Ковалевич А.М.Шеремет