Ухвала суду № 61151171, 23.08.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/358/16-ц Головуючий у І інстанції Литвиненко О. Л.Провадження № 22-ц/780/4213/16 Доповідач у 2 інстанції Гуль В. В.Категорія 43 23.08.2016

УХВАЛА

Іменем України

23 серпня 2016 року колегіясуддівсудовоїпалати в цивільних справах Апеляційного суду Київськоїобласті у складі:

головуючогосудді: Гуля В.В.,

суддів: Воробйової Н.С., Іванової І.В.,

при секретарі: Тимошевській С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» на рішення Баришівського районного суду Київської області від 25 травня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_9, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування Баришівської районної державної адміністрації Київської області про примусове виселення, -

в с т а н о в и л а:

ПАТ «КБ «Експобанк» звернувсь до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що 11.03.2008 між Акціонерним комерційним банком «ЕКСПОБАНК» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №11/КЛ-2008 про відкриття відновлювальної кредитної лінії на споживчі цілі, згідно якого позивач надав ОСОБА_4 грошові кошти в іноземній валюті в сумі 45 000 (сорок п'ять тисяч) доларів США 00 копійок із розрахунку 12,5% річних за час фактичного користування кредитом, а ОСОБА_4 зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом і виконати свої зобов'язання згідно з даним договором у повному обсязі.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 укладено іпотечний договір від 11.03.2008 року, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Белломі О.В. за реєстраційним № 1251, згідно якого в іпотеку передано чотирьохкімнатну квартиру, загальною площею 77,30 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

22.10.2009 року Баришівським районним судом Київської області ухвалено рішення у справі № 2-598-200, згідно якого в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед АТ «КБ «ЕКСПОБАНК» за договором кредитної лінії №11/КЛ-2008 від 11.03.2008 року в розмірі 403079 гривень 81 копійку звернуто стягнення на предмет іпотеки чотирьохкімнатну квартиру, загальною площею 77,30 кв.м., що розташована в за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серії НОМЕР_1, виданого та зареєстрованого 01.05.2003 року Баришівською житловою-експлуатаційною конторою виконкому Баришівської селищної ради Київської області.

Станом на даний час рішення суду не виконано та не виконується. 02.03.2016 року позивач надіслав заяви про виселення ОСОБА_11 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9. Проте відповідачі зазначену вимогу на день подання вимоги про виселення не виконали, житлове приміщення не звільнили.

Позивач просив суд виселити ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та інших осіб з чотирьохкімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на яку звернено стягнення та стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 25 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і позов задовольнити.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.03.2008 року між ВАТ «КБ «Експобанк», правонаступником якого є позивач ПАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_4 укладено договір кредитної лінії № 11/КЛ-2008 року, згідно умов якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію та надав позичальнику кредит у сумі 45000 доларів США на умовах забезпеченості кредиту, його цільового використання, строковості, повернення та платності, кредит надається на споживчі цілі позивальника. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 укладено іпотечний договір від 11.03.2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бєлломі О.В., зареєстрований в реєстрі за № 1251, згідно умов якого для забезпечення своїх зобов'язань за договором кредитної лінії № 11/КЛ-2008 року від 11.03.2008 року іпотекодавці передають іпотекодержателю в іпотеку чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 Предмет іпотеки належав ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на праві спільної часткової власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 01.05.2003 року, згідно якого квартира АДРЕСА_3 на праві спільної часткової приватної власності належить ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. по 1/4 частці кожному.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не заявлено вимог про виселення мешканців з квартири, яка є предметом іпотеки з наданням іншого житлового приміщення, а вимоги про виселення мешканців без надання житлового приміщення відповідно до вимог закону не можуть бути задоволені.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги пред'явлені про виселення на підставі прийнятого рішення про звернення стягнення на квартиру, яка забезпечувала кредитні зобов'язання.

За змістом ч.1 ст. 575 ЦК та ст.1 закону «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим законом.

Згідно із ч.3 ст.33 закону «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Так, згідно із чч.1, 2 ст.39 цього закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною 1 ст.40 закону «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є ст.109 ЖК УРСР, у ч.1 якої передбачені підстави виселення.

За змістом ч.2 ст.40 закону «Про іпотеку» та ч.3 ст.109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із житлових приміщень, одночасно надається інше постійне житлове приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення. Постійне житлове приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначене в рішенні суду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі ч.2 ст.39 закону «Про іпотеку» застосовуються як положення ст.40 цього закону, так і норма ст.109 ЖК УРСР.

З матеріалів справи вбачається, що в іпотеку передано квартиру, яка не була придбана за рахунок отриманих кредитних коштів, також необгрунтовувались вимоги наданням в зв'язку з цим іншим житлом або його відсутністю у фонді житла призначеного для тимчасового проживання, тому висновок про відсутність передбачених законом підстав для виселення мешканців із цієї квартири без надання їм іншого постійного житла є обґрунтованим, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині про порушення судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність висновків суду про неможливість виселення з квартири малолітніх дітей не можуть бути прийняті до уваги, оскільки інші висновки, на які посилаються в апеляційній скарзі, ніж ті, з яких підстав суд відмовив у задоволенні позову, у судовому рішенні відсутні.

Посилання на те, що ненадання жилих приміщень у фонді житла призначеного для тимчасового проживання за його відсутності не перешкоджає виселенню виходять за межі судового розгляду, оскільки позовні вимоги такими підставами необгрунтовувались.

За таких обставин апеляційна скарга як необґрунтована підлягає відхиленню, оскільки виселити з приміщення, яке є предметом іпотеки без надання іншого житла можливо лише у тому разі, коли предмет іпотеки придбаний у власність за рахунок кредитних коштів.

Керуючись ст. ст. 308, 315 України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» відхилити.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 25 травня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді