Ухвала суду № 61151160, 07.09.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 375/1058/14-ц Головуючий у І інстанції Нечепоренко Л. М.Провадження № 22-ц/780/3912/16 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.Категорія 29 07.09.2016

УХВАЛА

Іменем України

07 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Іванової І.В., Таргоній Д.О.

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 23 вересня 2014 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Синявське» до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди,

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року позивач звернувся до суду із вказаними вище позовом посилаючись на те, що 4 жовтня 2004 року ВАТ «Синявське», правонаступником якого є ТзДВ «Синявське», уклало із відповідачем ОСОБА_2 договір оренди належної їй земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,7205 га, розташованої на території Шарківської сільської ради Рокитнянського району Київської області. Договір оренди був укладений строком на 10 років та зареєстрований у Рокитнянському районному відділі Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 15 жовтня 2004 року за № 040434700082.

4 вересня 2013 року ОСОБА_2 звернулася з листом до керівництва ТзДВ «Синявське», в яком вказала про відмову у подальшій оренді належної їй земельної ділянки, посилаючись на ліквідацію ВАТ «Синявське», що не відповідало дійсності, бо ВАТ «Синявське» було реорганізоване у ТзДВ «Синявське».

У березні 2014 року позивачем виявлено факт самовільного зайняття орендованої ним ділянки площею 3,7205 га та засівання її зерном. Вказував, що в результаті самовільного зайняття земельної ділянки товариству завдана шкода в розмірі 17372,46 грн., яку просив стягнути із ОСОБА_2 на його користь.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 23 вересня 2014 року позов задоволено в повному обсязі.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ТзДВ «Синявське» збитки в розмірі 17372,46 грн. та судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що спірну ділянку використовує ОСОБА_3, а не вона, а відтак претензії до неї з боку ТзДВ «Синявське» безпідставні, бо вона не захоплювала ділянки і шкоди товариству не завдавала.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що 4 жовтня 2004 року між ОСОБА_2 і ВАТ «Синявське», правонаступником якого є ТзДВ «Синявське» було укладений договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1, відповідно до якого ОСОБА_2 передала товариству у строкове платне користування терміном на десять років належну їй земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3,7205 га, що розташована на території Шарківської сільської ради Рокитнянського району Київської області.

Договір оренди зареєстрований у Рокитнянському районному відділі Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 15 жовтня 2004 року за № 040434700082.

13 грудня 2011 року проведена державна реєстрація правонаступника ВАТ «Синявське» - ТзДВ «Синявське».

4 вересня 2013 року ОСОБА_2 звернулася з листом до директора ТзДВ «Синявське», в якому вказала про відмову у подальшій оренді належної їй земельної ділянки, посилаючись на ліквідацію ВАТ «Синявське» та відсутністю у неї наміру укладати договір оренди землі із ТзДВ «Синявське» та бажанням використовувати земельну ділянку для забезпечення власних потреб.

24 квітня 2014 року комісією ТДВ «Синявське» складено даний акт про те, що ОСОБА_3 самозахвачена і засіяна земельну частку (пай), площею 3,705 га, що знаходиться на території Шарківської сільської ради Рокитнянського району Київської області, щодо якої між ТДВ «Синявське» та ОСОБА_2 укладений договір оренди землі, термін якого закінчується у жовтні 2014 року, і всі договірні стосунки орендаря із орендодавцем виконуються (а. с. 14).

Згідно з довідкою ТДВ «Синявське» від 08 травня 2014 року № 383 розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки), площею 3,705 га, що знаходиться на території Шарківської сільської ради Рокитнянського району Київської області, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 склав 17373 грн 46 коп. (а. с. 15).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що своїми неправомірними діями ОСОБА_2, яка самовільно засіяла належну їй земельну ділянку, яку вона раніше передала в оренду позивачу, умисно порушила умови договору оренди, нанесла шкоду позивачу у вигляді неотриманого доходу в наслідок вилучення земельної ділянки із сівообороту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до ст.ст.1, 13 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.24 вказаного Закону орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від;зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 28 Закону орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі.

Збитками вважаються: фактичні втрати, яких орендар зазнав у звязку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Відповідно до п. 40 договору оренди землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (а. с. 10, зворот).

Відповідачкою не заперечується,що вона мала намір припинити договірні відносини з позивачем, звернувшись із відповідним листом до директора ТДВ «Синявське», проте договір оренди землі від 04 жовтня 2004 року у встановленому поряду розірваний (припинений) не був.

Згідно зі ст. 614 ЦК України діє презумпція вини особи, яка порушила зобовязання. Отже, не позивач має доводити вину відповідачки, а вона має довести свою невинуватість у порушенні умов договору.

Однак відповідачка в судовому засіданні не довела відсутність своєї вини в порушенні умов договору оренди, а тому доводи її апеляційної скарги є голослівними і не підтверджуються матеріалами справи.

При розгляді апеляційної скарги відповідачка додатково обґрунтовувала підстави для оскарження рішення суду, а саме те, що вона не погоджується із розрахунком збитків, який надав позивач суду. Однак, як вбачається із матеріалів справи проти цього розрахунку вона не заперечувала в суді першої інстанції, а також не вказувала про це в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 300 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи те, що відповідачка не доповнювала і не змінювала апеляційну скаргу протягом строку на апеляційне оскарження, судова колегія розглядає справу лише в межах апеляційної скарги.

При цьому судова колегія приймає до уваги те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 18 травня 2016 року якою було скасоване рішення Апеляційного суду Київської області від 04 лютого 2016 року ухвалено за апеляційною скаргою ОСОБА_2 і направлено справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд було вказано, що розглядаючи дану справу апеляційний суд Київської області в порушення вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України не сприяв всебічному та повному з»ясуванню обставин справи: не роз»яснив позивачу його прав та обов»язків, не попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, зокрема щодо надання ним належних та допустимих доказів згідно зі ст..ст. 58,59 ЦПК України на підтвердження розміру завданої відповідачем шкоди із врахуванням положень Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963.

Однак позивач скористався своїм процесуальним правом і, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце судового засідання, не з»явився до суду для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 Тим самим судова колегія позбавлена можливості виконати вказівки ВССУ і керується лише тими доказами, які сторони надали до суду першої інстанції.

При цьому судова колегія також керується ч.2 ст. 303 ЦПК України, відповідно до якої апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в досліджені яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином судова колегія обмежена процесуальним законодавством в дослідженні доказів, які не були досліджені в суді першої інстанції.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі , виникає спір.

Позивач обґрунтував свій позов в частині порушення відповідачкою умов договору оренди і завдання цим самим позивачу збитків. На доведення розміру збитків надав суду довідку про розмір шкоди, в якій міститься розрахунок цієї шкоди.

Відповідачка заперечувала лише проти того, що цю шкоду заподіяла вона, а не ОСОБА_3. Щодо розміру шкоди вона не заперечувала , тобто спір щодо цього у сторін був відсутній, а тому суд відповідно до вимог ч.3 ст. 60 ЦПК України прийняв вказаний доказ як належний і допустимий.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростували висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія судів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 23 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти.

Головуючий

Судді: