Ухвала суду № 61150341, 06.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1608/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1574/2016

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Боднарук М.В. М. В.

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Девляшевського В.А., Малєєва А.Ю.,

секретар Мельник О.В.,

з участю: прокурора Хомин М.В.

відповідача ОСОБА_2

представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Снятинського району в інтересах держави в особі Снятинської міської ради до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та її повернення за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Івано-Франківської області на рішення Снятинського районного суду від 10 червня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

у вересні 2015 року прокурор Снятинського району в інтересах держави в особі Снятинської міської ради звернувся до суду з даним позовом, в якому посилаючись на те, що державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,2532 га, що знаходиться в м. Снятин, урочище «За харчосмаковою фабрикою», виданий ОСОБА_2 на підставі рішення Снятинської міської ради від 08.06.2007 № 229, яке не приймалось у встановленому законом порядку, просив визнати державний акт про право приватної власності на землю недійсним та зобов'язати відповідача повернути Снятинській міській раді спірну земельну ділянку.

Рішенням Снятинського районного суду від 10 червня 2016 року в задоволенні позову прокурора Снятинського району в інтересах держави в особі Снятинської міської ради Івано-Франківської області до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельні ділянки та повернення земельної ділянки площею 0,2532 га відмовлено.

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Івано-Франківської області посилається на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не врахував долучену прокурором інформацію архівного відділу Снятинської РДА від 14.02.2014 та копію з оригіналу рішення Снятинської міської ради № 229 від 08.06.2007, згідно яких питання про передачу в приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2532 га до порядку денного 12-ї сесії не внесено та відповідно сесією не розглядалося і не приймалося, а протокол сесії від 08.06.2007 в архівний відділ на збереження не передавався. ОСОБА_2 із заявою про приватизацію землі не звертався. Технічна документація на земельну ділянку сесією не затверджувалась, розроблялась після отримання відповідачем рішення ради від 08.06.2007 № 229. Ухвалою Городенківського районного суду від 12.12.2014 звільнено від кримінальної відповідальності колишнього голову м. Снятин ОСОБА_4 та закрито кримінальне провадження у зв'язку зі спливом строку притягнення до кримінальної відповідальності. Згідно ухвали ОСОБА_4 визнав вину в тому, що у червні 2007 року, неналежно виконуючи свої посадові обов'язки, видав рішення (витяг) Снятинської міської ради від 08.06.2007 № 229 «Про передачу земель у приватну власність» із план-схемою до нього про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2532 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «За харчосмаковою фабрикою» в м. Снятин. Суд належним чином цю ухвалу як доказ не оцінив. Також прокурор, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, зазначає про порушення в даному випадку критерію законності вибуття землі з комунальної власності, що позбавляє територіальну громаду правомочностей власника землі. Тому просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

У засіданні апеляційного суду прокурор апеляційну скаргу підтримав, ОСОБА_2 і його представник доводи апеляційної скарги заперечив. Представник Снятинської міської ради, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не з'явився, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає її розглядові.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 згідно поданої заяви на підставі рішення Снятинської міської ради від 08.06.2007 № 229 про передачу в приватну власність земельної ділянки видано державний акт про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2532 га, що знаходиться в м. Снятин в урочищі «За харчосмаковою фабрикою», зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 010831000879, підписаний головою Снятинської міської ради та начальником відділу земельних ресурсів в Снятинському районі. На підставі цього рішення ПП «ОСОБА_7» виготовлено технічну документацію по проведенню земельно-кадастрової інвентаризації земельної ділянки по передачі у приватну власність відповідачу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із того, що позивачем не представлено суду переконливих доказів протиправної поведінки відповідача під час отримання у приватну власність спірної земельної ділянки, зокрема рішення чи вироку суду, яким встановлено факт фальсифікації рішення Снятинської міської ради про передачу в приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки. Допущені службовими особами порушення при видачі державного акту про право приватної власності на землю не можуть бути підставою для визнання недійсним виданого відповідачу державного акту про право власності на спірну земельну ділянку та повернення її Снятинській міській раді.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги, ураховуючи наступне.

Статтею 14 Конституції України громадянам гарантується право власності на землю.

Стаття 321 ЦК України встановлює непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України ( ч. 1 ст. 126 ЗК України в редакції, чинній на час видачі спірного державного акту).

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Oсобу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-92цс13).

З матеріалів справи вбачається, що прокурором на підтвердження позовних вимог долучено копію рішення Снятинської міської ради від 08.06.2007 № 229 «Про затвердження списків громадян, жителів м. Снятин, яким передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки для обслуговування житлових будинків та ведення особистого селянського господарства». У списку таких жителів м. Снятин (додаток № 1 до цього рішення) є прізвище ОСОБА_2, а в переліку питань, включених до протоколу № 12 сесії Снятинської міської ради від 08.06.2007 під № 229 значиться рішення «Про передачу громадянам земельних ділянок у приватну власність». Також, в матеріалах справи міститься копія рішення Снятинської міської ради від 08.06.2007 № 229, скріпленого підписом міського голови і печаткою, яким передано у приватну власність відповідачу ОСОБА_2 земельні ділянки, в тому числі - для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2532 га.

Крім того, в матеріалах справи є технічна документація по проведенню земельно-кадастрової інвентаризації земельних ділянок по передачі у приватну власність ОСОБА_2, зокрема акт встановлення та узгодження меж земельних ділянок від 19.06.2007 з експлікацією земельних угідь, погодженою підписами посадових осіб, висновок відділу містобудування та архітектури Снятинської райдержадміністрації від 27.11.2007 про можливість передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельних ділянок, в т. ч. - для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2532 га.

21 квітня 2008 року на підставі рішення Снятинської міської ради від 08.06.2007 № 229 ОСОБА_2 видано Державний акт серії НОМЕР_1 про право власності на земельну ділянку площею 0,2532 га, розташовану в м. Снятин, ур. «За харчосмаковою фабрикою», цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства. Акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010831000879. По плану меж кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2.

Як видно із довідок Снятинської міської ради від 02.06.2007 за № 2173, від 12.07.2007 за № 2255, за ОСОБА_2 згідно погосподарської книги з 2000 року числиться 0,32 га земельної ділянки, в т. ч. - для ведення особистого селянського господарства за садом харчосмакової фабрики; площа земельної ділянки, яка була закріплена за попереднім землекористувачем ОСОБА_5, не змінювалась, межі не мінялися і закріплені твердими межовими знаками.

Листом від 30.09.2013 заступник Снятинського міського голови повідомив ОСОБА_2 про те, що у зв'язку з прийняттям на сесії 26.09.2013 рішення № 596-26/2013, згідно якого міська рада має намір викупити у нього земельну ділянку площею 0,2532 га, кадастровий номер НОМЕР_2, з метою влаштування доріг в масиві забудови по АДРЕСА_1, йому слід повідомити про надання згоди щодо умов викупу.

З огляду на викладене, правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність переконливих доказів для визнання недійсним виданого відповідачу державного акту про право власності на земельну ділянку.

При цьому, суд дав належну оцінку ухвалі Городенківського районного суду від 12 грудня 2014 року про звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 367 КК України (службова недбалість) колишнього голову м. Снятин ОСОБА_4 та закриття кримінального провадження у зв'язку зі спливом строку притягнення до кримінальної відповідальності.

Щодо посилання прокурора в апеляційній скарзі на практику ЄСПЛ про порушення в даному випадку критерію законності вибуття землі з комунальної власності, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Так, у рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, що сприятиме юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Вирішуючи питання про те, чи був дотриманий справедливий баланс між інтересами суспільства та правами відповідача, колегія суддів з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом першої інстанції обставини, відсутність винної поведінки самого набувача, якому державний акт про право власності на землю був виданий ще у 2008 році, вбачає невідповідність заходу втручання держави (позову прокурора) у право власності ОСОБА_2 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Обставини даної справи є істотно відмінними від обставин, викладених у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15, на яку посилається апелянт, оскільки відповідач протягом тривалого часу користувався земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, яка за своїм статусом не мала ознак категорії землі, приватизація якої заборонена.

З наведених мотивів, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне й обгрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області відхилити.

Рішення Снятинського районного суду від 10 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Девляшевський В.А.

Малєєв А.Ю.