Ухвала суду № 61144322, 07.09.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/3831/16-ц 07.09.2016 07092016 07.09.2016

Справа № 489/3831/16-ц Головуючий в 1 інстанції - Кокорєв В.В.

Провадження № 22ц/784/2034/16 Доповідач - Маляренко І.Б.

Категорія:

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі :

Головуючого: Маляренко І.Б.

Суддів: Темнікової В.І., Лівінського І.В.

За участю секретаря: Лівшенка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 серпня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача та обмін товару неналежної якості,

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваною ухвалою вищезазначену позовну заяву повернуто ОСОБА_1 для подання до належного суду.

Не погоджуючись з ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Так, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд послався на ст. 109, ч.5 ст. 110 ЦПК України згідно з якими позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

При цьому суд зазначив, що зареєстрованим місцем проживання відповідача є с. Іванівка Врадіївського району Миколаївської області, самого позивача - с. Максимівка Нікопольського району Дніпропетровської області, а правочин було здійснено у спеціалізованому магазині «Цифрові технології», який розташований на пр-ті Миру у м. Миколаєві.

Суд зазначив, що вказаний у ч.5 ст. 110 ЦПК України термін «виконання договору» не є тотожним із поняттям «виконання зобов'язання, що випливає з укладеного договору», а тому позивачеві за його вибором слід звернутися або до суду за місцем його реєстрації, або за місцем реєстрації відповідача.

Колегія суддів вважає даний висновок суду таким, що відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства.

Так, відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом України «Про захист прав споживачів" (далі - Закон). Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.

Істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак, зокрема,

він взагалі не може бути усунутий; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Виконання договору - вчинення боржником і кредитором дій (чи утримання від дій), спрямованих на здійснення прав та виконання обов?язків, що випливають із договору (передача майна, виконання роботи тощо).

Виконання договірного зобов'язання - це вчинення боржником на користь кредитора або третьої особи певних дій, що становлять предмет виконання договірного зобов'язання.

Як вбачається із тексту позовної заяви, придбаний ОСОБА_1 товар замінювався на інший, який не міг бути використаний за призначенням через застарілу модель, на той час був знятий з виробництва і продажу, не мав сучасних функцій, але ці дії не можна ототожнювати з поняттям «виконання договору».

Що стосується посилання апелянта на наявність шкоди, спричиненої йому діями продавця, то такі вимоги позивачем не заявлялись.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 303, 307, 312,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 серпня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача та обмін товару неналежної якості - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але протягом 20 днів може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: