Ухвала суду № 61143857, 06.09.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 139/58/16-ц Провадження № 22-ц/772/2400/2016Головуючий в суді першої інстанції Добровольський В. В.Категорія 27Доповідач Стадник І. М.

ґ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

06 вересня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Войтко Ю.Б.,

з участю секретаря судових засідань Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 10 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

встановила:

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 10 червня 2016 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за договором № б/н від 01 серпня 2008 року в сумі 18752,81 гривень, що складається: із заборгованості за кредитом - 5054,79 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом -13698,20 гривень.

В стягненні пені за кредитом в сумі 500 гривень - відмовлено.

Вирішено питання про стягнення з відповідача на користь ПАТ КБ "Приватбанк" витрати по оплаті судового збору в сумі 1200 гривень.

Не погодившись із рішенням відповідач ОСОБА_5 через свого представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив скасувати рішення та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог банку на загальну суму 5054,79 грн.

Сторони, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явилися, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляції та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 серпня 2008 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_4 була укладена угода про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якої останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком кредитний договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язався погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також виплачувати комісії та згідно п.6.6 - у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі Овердрафту) оплатити винагороди банку, пунктом 8.6 передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більше ніж 120 днів, позичальник зобов'язаний сплати Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову (а.с.6-13).

З уточненого розрахунку вбачається, що заборгованість по кредитному договору станом на 31 березня 2016 року становить 19833,04 грн. та складається: заборгованості за кредитом - 5054,79 гривень, заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 14278,25 гривень, заборгованості за пенею та комісією - 500,00 гривень (а.с. 76-80).

Оцінивши зібрані й досліджені в судовому засіданні докази та врахувавши обставини справи, позиції сторін та правовідносини, які виникли між ними, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами є договірними та врегульовані ЦК України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами та відповідно до частини другої статті 615 цього Кодексу одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (ст.629 ЦК України).

Приписами статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Своїм підписом у Заяві позичальника ОСОБА_4 визнав, що він ознайомлений та згоден з Умовами кредитування.

Статтею 536 та частиною 1 статті 1054, статтею 10561 ЦК України, а також умовами Договору передбачено, що за користування чужими грошовими коштами позичальник має сплачувати відсотки.

За користування кредитом Банк нараховує позичальнику відсотки у розмірах передбачених "Тарифами Банку" із розрахунку 360 календарних днів у році, що передбачено п. 5.5 Умовами і правилами надання банківських послух та за несвоєчасне виконання зобов'язань клієнт сплачує відсотки по підвищеній процентній ставці розмір яких встановлено тарифами (а.с. 13).

Базова ставка за користування кредитом у місяць, відповідно до умов кредитування з використанням картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» становить 2,5 % в місяць або 30 % у рік (а.с. 7).

Судом першої інстанції також встановлено, що з 09 березня 2015 року по 09 квітня 2016 року відповідач ОСОБА_4 був мобілізований до Збройних сил України та брав участь у антитерористичній операції, що підтверджено відповідними довідками (а.с. 62 - 64).

Частиною 15 статі 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, організаціями установами всіх форм власності в тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем (а.с. 80) вбачається, що станом на 01.03.2015 року заборгованість відповідача по тілу кредиту становить 5054, 79 грн., крім того нараховано заборгованість по відсоткам 13698,20 грн.

Крім того, із зазначеного розрахунку вбачається, що станом на 31.03.2016 року банком нарахована заборгованість по відсоткам в сумі - 14278,25 грн.

При цьому, в ході розгляду справи представник відповідача не заперечив щодо розміру заборгованості відповідача по тілу кредиту в сумі 5054,79 грн.

З урахуванням вимог статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивач не мав правових підстав для нарахування відсотків за користування кредитом, пені та комісії в період мобілізації відповідача до Збройних сил України, а тому із заявленої суми заборгованості виключив нараховані відсотки за період з 01.03.2015 року по 31.03.2016 року в сумі 580,05 грн.

Вірним є також висновок суду щодо відсутності підстав для застосування строку позовної давності до стягнення відсотків та пені заявленого представником відповідача.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (стаття 258 цього Кодексу).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Верховний Суд України в постанові від 22 жовтня 2014 року в справі №6-127цс14 висловив правову позицію згідно з якою, за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Згідно з ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як випливає з розрахунку заборгованості за договором (а. с. 76-80) впродовж всього строку його дії позичальник вносив невеликі суми на погашення заборгованості за ним. Так, в 2014-2015 роках, позичальником внесено 905 грн.(востаннє - 100 грн. 23.02.2015 року), які зараховано якраз на погашення процентів. В суді першої інстанції зазначені обставини відповідачем не заперечувалися. Натомість він обґрунтовував погашення всієї суми заборгованості за кредитом і процентами за користування ним саме сплатою в тому числі цих сум.

Отже позичальник визнаючи суму заборгованості по тілу кредиту також вчинив дії, що свідчать про визнання ним боргу по процентам за користування ним, а відтак позовна давність перервана відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України і підстави для її застосування і відмови в позові в цій частині по справі відсутні.

Таки чином, суд першої інстанції повно й всебічно дослідив обставини справи, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пропущенням позивачем строку позовної давності.

Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 304, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 відхилити, а рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 10 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:/підпис/ Стадник І.М. Судді: Згідно з оригіналом: Суддя апеляційного суду/підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Войтко Ю.Б. Стадник І.М.