Ухвала суду № 61143847, 05.09.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 138/1078/15-ц Провадження № 22-ц/772/2852/2016Головуючий в суді першої інстанції Цибульський О. Є.Категорія 59Доповідач Сало Т. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі: головуючого: Сала Т.Б., суддів: Жданкіна В.В., Марчук В.С., секретар - Агєєва Г.В., за участі: ОСОБА_2, її представника - ОСОБА_3 та державного виконавця - Шаповала С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02.08.2016 року про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця щодо накладення арешту, постановлену за результатами розгляду скарги ОСОБА_4 на постанову про арешт майна боржника та заборону його відчуження головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції Шаповала С.В. від 26.04.2016 року, -

встановила:

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 23 червня 2015 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна набутого під час шлюбу.

18 серпня 2015 року на підставі вказаного рішення Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області видано виконавчий лист №138/1078/15-ц.

12 квітня 2016 року за повторною заявою ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №138/1078/15-ц.

26 квітня 2016 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

На вказану постанову про накладення арешту, ОСОБА_4 до суду було подано скаргу, в якій він просив скасувати постанову від 26.04.2016 року про арешт майна боржника та заборону його відчуження головного державного виконавця ВДВС Могилів-Подільського МРУЮ Шаповала С.В., як таку, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Подану скаргу мотивовано тим, що державний виконавець, всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» не здійснив запити до банківських установ щодо встановлення наявності грошових коштів у боржника, не перевірив чи є у боржника у власності майно.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02.08.2016 року в задоволенні цієї скарги відмовлено.

Не погодившись із ухвалою суду ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу по суті вимог скарги.

Мотиви апеляційної скарги співпадають із мотивами скарги на постанову про накладення арешту від 24.04.2016 року.

Колегія суддів дослідивши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.04.2016 року за заявою ОСОБА_2 головним державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано строк для добровільного виконання вимог виконавчого документа до 19.04.2016 року.

24 квітня 2016 року головним державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на автомобіль марки «Опель Віваро», 2004 року випуску. Копії постанови було надіслано сторонам виконавчого провадження.

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову про накладення арешту суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки боржником не вчинено жодних дій для добровільного виконання рішення суду, то державний виконавець при винесенні постанови про арешт майна та заборону його відчуження діяв правомірно, згідно діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

За правилом статті 32 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень, крім інших, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ст. 57 цього Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною 2 вищевказаної статті закріплено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення.

В даному випадку державний виконавець, пересвідчившись, що рішення суду не виконано в добровільному порядку в строк вказаний у постанові про відкриття провадження, наклав арешт на рухоме майно, спірний автомобіль, який відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію ТЗ належить останньому. Отже, державний виконавець діяв в рамках закону, і його дії були направлені для виконання рішення суду.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Крім того, статтею 383 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

В Постанові Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 07.02.2014, № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах", наголошено, що відповідно до статті 383 ЦПК, частини першої статті 12, частини четвертої статті 82 Закону про виконавче провадження право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають лише сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи.

Отже, сторона виконавчого провадження звертається до суду в разі порушення його прав.

В даному випадку, ОСОБА_4, будучи боржником у виконавчому провадженні, який не виконав рішення суду в добровільному порядку протягом строку, наданого державним виконавцем, подаючи скаргу до суду, не обґрунтував в ній та не довів при її розгляді, в чому полягає порушення його прав, як сторони виконавчого провадження, при винесені постанови про накладення арешту на майно, в даному випадку на спірний автомобіль.

Твердження апелянта про те, що даний автомобіль за рішенням суду, яке стосується поділу майна подружжя, залишений йому лише в користування, не підтверджує факт порушення його прав при здійсненні державним виконавцем дій направлених на виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02.08.2016 року про відмову у задоволенні скарги на постанову державного виконавця про накладення арешту - відхилити.

Ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02 серпня 2016 року про відмову у задоволенні скарги на постанову державного виконавця про накладення арешту - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий : /підпис/

Судді: /підпис/ /підпис/

Згідно оригіналом: