Постанова № 61143401, 07.09.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О.О.

Суддя-доповідач - Жаботинська Світлана Володимирівна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року справа №805/761/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Жаботинської С.В., Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 р. у справі № 805/761/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Руссоль-Україна» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу у розмірі 30412, 87 грн., нарахованого позивачу за порушення граничного терміну сплати суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин ( а.с. 4-7).

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що позивач, у відповідності до вимог ст. 101 Податкового кодексу України позивач звернувся до відповідача із заявою про списання безнадійного податкового боргу, який утворився внаслідок прийняття 13 листопада 2015 року контролюючим органом податкових повідомлення-рішень № 0015031502 та № 0015041502, однак Слов'янська ОДПІ листом від 27.11.2015 року повідомила про відсутність підстав для списання безнадійного податкового боргу.

Позивач вважає таку відмову безпідставною, оскільки вона суперечить вимогам податкового законодавства України.

За таких обставин, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 р. позовні вимоги задоволено.

Зобов'язано Слов'янську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Руссоль-Україна» з плати за користування надрами для видобування корисних копалин в сумі 30412 (тридцять тисяч чотириста дванадцять) грн. 87 коп.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав контролюючому органу належні докази настання обставин непереборної сили для списання безнадійного податкового боргу, визначеного ст. 101 Податкового кодексу України.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що наявність у позивача Сертифікату лише засвідчує факт, який повинен братися до уваги контролюючим органом для надання платникові розстрочення/або відстрочення сплати таких зобов'язань через обставину непереборної сили.

Крім того, вказує на те, що штрафні (фінансові) санкції з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення у сумі 30412, 87 грн. набули статусу податкового боргу після набрання судовим рішенням законної сили, а саме 09.03.2016 року.

Тобто, відповідач не мав можливості задовольнити заяву позивача № 1737 від 23.11.2015 року про списання безнадійного податкового боргу.

Згідно ст. 197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

31 серпня 2016 року від позивача до суду надійшло клопотання про відкликання позовної заяви відповідно до ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій останній просив відкликати позовну заяву та залишити її без розгляду.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Тобто, постанова або ухвала суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню в апеляційному порядку, а позовна заява - залишенню без розгляду, якщо судом першої інстанції, за наявності підстав, визначених ст. 155 КАС України, не дотримано вимог цієї норми.

Позивачем не наведено підстав за яких суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 155 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що справа № 805/761/16-а розглянута по суті та постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 р. позовні вимоги задоволено.

Таким чином, клопотання про відкликання позовної заяви не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Руссоль-Україна» (код ЄДРПОУ 37653064, 84150, Донецька обл., смт. Райгородок, Слов'янський район, вул. Куйбишева, будинок 28) зареєстроване у якості юридичної особи 11.05.2011 року, про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зроблено запис, останнього взято на податковий облік у Слов'янській ОДПІ.

30 жовтня 2015 року відповідачем проведена камеральна перевірка про дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання про що складено акт № 1508/15-02.

Перевіркою встановлено порушення термінів сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, яка повинна бути сплачена до бюджету відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України та п. 263.12 ст. 263 Податкового кодексу України (у редакції що діяла до 28.12.2014 року), а саме по податковій декларації № 9022223603 від 22.04.2014 року по строку сплати - 20.05.2014 року, фактично узгоджене податкове зобов'язання сплачено 08.09.2014 року та 19.09.2014 року; по податковій декларації № 9058966134 від 15.10.2014 року по строку сплати - 15.10.2014 року, фактично узгоджене податкове зобов'язання сплачено 17.10.2014 року ( а.с. 10).

13 листопада 2015 року на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме № 0015031502, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 29685,24 грн. та № 0015041502, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 727,63 грн. ( а.с. 19-20).

02 лютого 2016 року постановою Донецького окружного адміністративного суду відмовлено у скасуванні податкових повідомлень-рішень № 0015031502, № 0015041502 від 13.11.2015 року.

При цьому, встановлено, що порушення термінів сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, яка повинна бути сплачена до бюджету відповідно до п. 57.1 ст. 57, п. 250.2 ст. 250 ПК України, відбулося у зв'язку із зупиненням роботи підприємства з причини проведення активної фази антитерористичної операції в м. Слов'янську и Слов'янському районі та небезпеки для життя робітників підприємства. Судове рішення набрало законної сили 09.03.2016 року.

23 листопада 2015 року позивач листом № 1737 звернувся до відповідача із заявою про списання штрафу з плати за користування надрами для видобування корисних копалин в сумі 29685, 24 грн. та 727, 63 грн., зазначені у податкових повідомленнях-рішеннях від 13.11.2015 року № 0015031502 та від 13.11.2015 року № 0015041502 на підставі п.п 101.2.4 п. 101.2 ст. 101 ПКУ та п. 4 розділу 2 Наказу Міндоходів України від 10.10.2013 року № 577 «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків» (а.с. 32).

В підтвердження обставин непереборної сили позивач надав сертифікати Торгово-промислової палати України № 2929/05-4 08 вересня 2014 року про настання обставин непереборної сили, яким засвідчено обставини непереборної сили з 02 травня 2014 року ТОВ "Руссоль-Україна" при здійснення господарської діяльності на території Донецької області та дотримання норм законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів та які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації ( а.с. 22-23).

27 листопада 2015 року Слов'янською ОДПІ надана відповідь щодо відмови в списанні безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок обставин непереборної сили, з огляду на відсутність сертифікату Торгово-промислової палати України з обов'язковим посиланням на п.п. 101.2.4 п.101.2 ст.101 Податкового кодексу України в ньому.

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

За приписами пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах, встановлених даною статтею.

При цьому, згідно з пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до статті 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки; податкового кредиту. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

До того ж, статтею 100 Податкового кодексу України визначено загальні положення перенесення строку сплати податку на більш пізній строк шляхом розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань платника податків під проценти, тобто перенесення строку виконання податкового обов'язку.

Таким чином, з вищенаведених норм вбачається, що Податковий кодекс України передбачає обов'язок платника податків в строки, встановлені цим кодексом сплатити самостійно узгоджену ним суму грошового зобов'язання, а у зв'язку з неможливістю такої сплати в установлені законодавством строки, платник податків має право перенести строк сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк, шляхом розстрочення, або відстрочення грошових зобов'язань.

При цьому, підставою для такого розстрочення/відстрочення у відповідності до пункту 100.2 статті 100 наведеного кодексу є звернення платника податків із відповідною заявою до контролюючого органу про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.

До того ж пунктами 100.4-100.5 Податкового кодексу України вищенаведеної статті встановлено, що підставою для відстрочення/розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Таким чином Податковий кодекс України встановлює певні підстави для розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань у зв'язку з неможливістю їх сплати у встановлений Законом строк.

Згідно п. 102.6 ст. 102 Податкового кодексу України граничні строки для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, підлягають продовженню керівником контролюючого органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків:

102.6.1. перебував за межами України;

102.6.2. перебував у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден;

102.6.3. перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;

102.6.4. мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально;

102.6.5. був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законом.

Штрафні санкції, визначені цим Кодексом, не застосовуються протягом строків продовження граничних строків подання податкової декларації згідно з цим пунктом.

Дія пункту 102.6 цієї статті поширюється на: платників податків - фізичних осіб;

посадових осіб юридичної особи у разі, якщо протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства України нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову звітність.

Відповідно п. 101.1 ст. 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно пп. 101.2.4 п. 101.2 ст. 101 Податкового Кодексу України під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України).

Порядок виникнення та списання безнадійного податкового боргу регламентується п. 14. 1.11 п. 14.1 ст. 14, ст. 101 Податкового Кодексу України, Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 577 «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків» зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року № 1844/24376 (далі Порядок № 577)

У відповідності до п.п. 14.1.11.п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно п. 2.1. Порядку № 577 факт непереборної сили, для визнання «безнадійним» податковий борг, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), підтверджується Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

Відповідно до п. 4.1 розділу ІV Порядку № 557 у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

Згідно п. 4.2 розділу ІV Порядку № 577 за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Приписами п. 4.3 розділу ІV Порядку № 577 в інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім п. 4 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

За положеннями статті першої цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до статті 10 Закону протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Як зазначалось судом вище, 08 вересня 2014 року № 2929/05-4 позивачу Торгово-промисловою палатою України видані сертифікати із засвідченням настання обставин непереборної сили з 02 травня 2014 року, що стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів у відповідності до пунктів 100.4-100.5 статті 100 Податкового кодексу України та продовження граничних строків для подання податкової декларації відповідно до пунктів 102.6-102.7 ст. 102 Податкового кодексу України.

Тобто, позивачу виданий сертифікат, із засвідчення настання обставин непереборної сили, який розповсюджується на реалізацію пунктів 102.6-102.7 ст. 102 Податкового кодексу України, які передбачають граничні строки для подання податкової декларації.

Також, позивачу виданий сертифікат, із засвідченням настання обставин непереборної сили, який розповсюджується на реалізацію пунктів 100.4-100.5 статті 100 Податкового кодексу України, який в свою чергу передбачає вищенаведену процедуру розстрочення та відстрочення сплати грошових зобов'язань, а ні процедуру звільнення від такої сплати, або взагалі підставу для не нарахування останньому штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань.

Таким чином наявність у позивача Сертифікатів не є на думку суду підставою для несплати податкових зобов'язань, та не є обставинами, що звільняють платника податку від відповідальності за несплату узгоджених грошових зобов'язань, а засвідчує лише факт, який повинен братись до уваги контролюючим органом для надання платникові розстрочення/або відстрочення сплати таких зобов'язань через обставину непереборної сили та продовження граничних строків для подання податкової декларації.

Окрім викладеного, суд вважає, що для правильного вирахування контролюючим органом платнику податків строку розстрочення або відстрочення сплати таких грошових зобов'язань не достатньо лише наведеного Сертифікату, а потрібна самостійно подана платником податків разом із наведеним Сертифікатом заява у відповідності до пункту 100.2 статті 100 наведеного кодексу із визначенням платником строку розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, після якого останній зобов'язується сплатити розстрочену, або відстрочену суму грошового зобов'язання.

Як встановлено судом, позивач з вищенаведеною заявою до контролюючого органу не звертався, а у заяві просив списати штрафи зі плати за користування надрами для видобування корисних копалин в сумі 29685, 24 грн. та 727, 63 грн., зазначені у податкових повідомленнях-рішеннях від 13.11.2015 року № 0015031502 та від 13.11.2015 року № 0015041502 на підставі п.п 101.2.4 п. 101.2 ст. 101 ПКУ та п. 4 розділу 2 Наказу Міндоходів України від 10.10.2013 року № 577 «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків» (а.с. 32).

Крім того, відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як зазначалось вище, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2016 року у справі № 805/4959/15-а позивачу у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.11.2015 року відмовлено. Рішення набрало законної сили 09.03.2016 року.

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що відповідач взагалі не мав можливості задовольнити заяву про списання безнадійного податкового боргу у сумі 30412, 87 грн. від 23.11.2015 року № 1737, оскільки сума штрафних (фінансових) санкцій не була узгоджена та не набула статусу податкового боргу.

Тобто, станом на час розгляду даної справи позивачем наведені штрафні санкції за податковим повідомленням-рішенням не сплачені.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову ( п. 2 ст. 71 КАС України).

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись статями 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 р. у справі № 805/761/16-а - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Руссоль-Україна» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції, постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя С.В. Жаботинська

Судді І.А. Васильєва

Е.Г. Казначеєв