Рішення № 61139863, 30.08.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/21250/15-ц

Провадження № 2/761/1167/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого - судді Маліновської В.М.

при секретарі - Лазоришинець К.М., Кріт І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шпитковська Сабіна Валеріївна, ОСОБА_5, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про визнання договорів недійсними та витребування майна з чужого володіння, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року ОСОБА_1 (Позивач) звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (Відповідач-1), ОСОБА_3 (Відповідач-2), треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шпитковська Сабіна Валеріївна, ОСОБА_5, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про визнання договорів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння (а.с.2-9 т.1).

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що у її власності перебувало наступне майно: 1) земельна ділянка, площею 0,10 га, розташована у АДРЕСА_2; 2) на вказаній земельній ділянці були побудовані та знаходились житловий будинок під літерою «Б» загальною площею 60,5 кв.м., житловий будинок під літерою «І», гараж під літерою «Ї» та споруди 1,2 загальною площею 744,9 кв.м.; 3) автомобіль Infiniti FX35, 2007 року випуску, державний реєстраційний знак НОМЕР_1. Між Позивачкою та ОСОБА_5 01.06.2010р. було укладено договір позики на суму 126 500,00 доларів США (гривневий еквівалент 1 001 880,00 грн.), на строк 3 місяця, а саме до 01.09.2010р., без нарахування відсотків. В цей же день, 01.06.2010р. було укладено Договір іпотеки, згідно якого предметом іпотеки виступили: земельна ділянка, яка знаходиться в АДРЕСА_2 загальною площею 0,1 га та домоволодіння, яке на ній знаходиться. 07.09.2010р. були внесені зміни та доповнення до Договору позики та договору іпотеки від 01.06.2010р., якими збільшено суму позики до 162 400,00 доларів США (гривневий еквівалент 1 284 584,00 грн.) та продовжено термін повернення коштів до 01.01.2011р. З 01.07.2010р. по 09.04.2012р. Позивачка виплатила ОСОБА_5 суму в розмірі 52 500,00 доларів США, відтак сума її боргу за договором позики склав 109 900,00 доларів США. З метою забезпечення зобов'язань перед ОСОБА_5, 15.05.2012р. Позивачка надала на його ім'я довіреність, якою уповноважила його керувати та розпоряджатися належним їй автомобілем Infiniti FX35, 2007 року випуску, державний реєстраційний знак НОМЕР_1, та передала останньому цей автомобіль. Так, як на момент серпня 2012 року свої зобов'язання перед ОСОБА_5 Позивачка виконала не в повному обсязі, вони домовились, що остання продасть будівлю та розрахується з Позикодавцем за позикою, також в ході розмови вони домовились, що Позивачка готова сплатити на 50 000 доларів США більше, так би мовити за його очікування та розуміння. Однак, ОСОБА_5 нарахував ще проценти на його суму боргу та запропонував укласти фіктивний договір позики з його цивільною дружиною ОСОБА_2 17.08.2012р. ОСОБА_5 написав заяву про повному розрахунок з ним за договором позики від 01.06.2010р. Приватним нотаріусом КМНО Шпитковською С.В. 17.08.2012р. було засвідчено договір позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, за реєстровим № 2309, за умовами якого визначено, що Позикодавець при укладенні цього договору передала у власність Позичальнику строком до 01.02.2013р. грошові кошти у розмірі 2 412 980 грн., що станом на 17.08.2012р. складає еквівалент 302 000 доларів США, договір є безпроцентним. В цей же день було укладено договір іпотеки, згідно якого за основним договором в іпотеку було передано земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2, та домоволодіння, яке на ній знаходиться. Проте, Позивачка зазначила, що за договором позики від 17.08.2012р. ніякої передачі грошей не відбувалось, вказаний договір носив формальний характер та фактично продовжували тривати відносини розрахунку за договором позики з ОСОБА_5 від 01.06.2010р. Більше того, після укладення формального договору позики з ОСОБА_6, Позивачка продовжувала сплачувати кошти ОСОБА_5, що підтверджується відповідною розпискою від 22.03.2014р. Серед іншого, підтвердженням фіктивності договору позики від 17.08.2012р. також є той факт, що у ОСОБА_6 були відсутні доходи у розмірі достатньому для виконання своїх зобов'язань перед Позивачкою за вказаним договором позики, жодної розписки про отримання коштів від ОСОБА_6 Позивачка не писала. 03.09.2014р. до Позивачки за адресою АДРЕСА_2 прийшов ОСОБА_5 та сказав, щоб вона покинула ці будівлі, адже все майно оформлено на його дружину ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки. На сьогоднішній день, відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будівлі та земельна ділянка за адресою АДРЕСА_3, відповідно до договорів купівлі-продажу від 30.01.2015р.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням уточнень позовних вимог (а.с.166-169 т.2), Позивачка просила: 1) визнати недійсним договір позики, укладений 17.08.2012р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпитковською Сабіною Валеріївною за реєстровим номером 2309; 2) визнати недійсним договір іпотеки, укладений 17.08.2012р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпитковською Сабіною Валеріївною за реєстровим номером 2310; 3) витребувати земельну ділянку, площею 0,1 га, реєстраційний номер 366090880000, кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану за адресою АДРЕСА_2 та домоволодіння загальною площею 799,8 кв.м., житлова площа 317,8 кв.м., реєстровий номер 366079880000, за адресою: АДРЕСА_2 у ОСОБА_3; 4) визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, реєстраційний номер 366090880000, кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану за адресою АДРЕСА_2 та домоволодіння загальною площею 799,8 кв.м., житлова площа 317,8 кв.м., реєстровий номер 366079880000, за адресою: АДРЕСА_2.

02.09.2015р. до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_8 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану за адресою АДРЕСА_2 та домоволодіння загальною площею 799,8 кв.м., житлова площа 317,8 кв.м., реєстровий номер 366079880000, за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.88-90 т.1), яка ухвалою суду від 02.09.2015р. була задоволена та вжиті заходи забезпечення позову (а.с.95-96 т.1).

Представником Відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_9 подано суду заперечення проти позовної заяви (а.с.36-38 т.2), в яких зазначили, що правочини, тобто договори, були укладені в письмовій формі, з дотриманням волевиявлення сторін і більш того підписані сторонами при досягненні всіх істотних умов, а тому, посилання позивача на будь-які вимоги які не врегульовані даними Договорами є безпідставними. Окрім того, реєстрація права власності на Іпотекодержателя - ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6) відбулось 21.05.2014р. в рахунок задоволення вимог Іпотекодержателя та у відповідності до застереження, що міститься в іпотечному договорі від 17.08.2012р., та вимог чинного законодавства України, зокрема ч. 3 ст. 33, ст. 36, ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Представник Відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_10 подала суду заперечення проти позову (а.с.134-136 т.2, 182-185 т.2), в яких зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не відповідають дійсності. Так, будь-які посилання Позивача на правовідносини за договором позики, який було укладено між нею та ОСОБА_5 у 2010р. є безпідставними, оскільки як вона сама вказує у своєму позові, що фактично той договір позики було виконано. Факт, отримання Позивачкою коштів від Відповідача-1 у відповідності до договору позики від 17.08.2012р. підтверджується розпискою, яку було складено того ж дня в присутності свідків (ОСОБА_15.). В подальшому на вимогу Позивачки розписку їй було повернуто в присутності свідків, в тому числі ОСОБА_12 Твердження Позивачки, що кошти у 2014р. отримував ОСОБА_5, а тому фактично продовжувались відносини за попереднім договором позики є безпідставними, оскільки на той момент ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі і тому цілком логічно, що кошти отримував її чоловік. 07.02.2014р. Відповідачем-1 було складено нотаріальну заяву про попередження, що в разі не погашення заборгованості протягом 30 днів від дня отримання даної заяви позикодавець здійснить задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, яка була направлена Позивачці на вказану нею в договорах адресу. 22.05.2014р. приватним нотаріусом КМНО Шпитковською С.В. було видано Свідоцтво про вручення. В подальшому, Відповідач-1 у встановленому законом порядку звернулась із заявою до Державної реєстраційної служби та зареєструвала право власності на предмет іпотеки, який в подальшому було відчужено ОСОБА_3 Окрім того, посилання Позивача на той факт, що договір позики є фіктивним спростовуються зокрема тим, що предмет іпотеки Позивачка здавала в оренду та завчасно повідомила в усній формі орендарів, про те, що приміщення в неї забирають за борги, Позивачка звільняла приміщення добровільно протягом місяця і весь персонал та орендаторів вона завчасно попередила, що більше не є власником приміщення, розписку про те, що Позивач отримала кошти 17.08.2012р. їй було повернуто в день, коли вона остаточно звільнила приміщення. Крім того, Позивачем пропущено трирічний строк позовної давності. Серед іншого, посилання Позивача на той факт, що Відповідачка-1 не могла передати їй вказану суму в якості боргу, оскільки вона не мала таких коштів, не може слугувати підставою для визнання правочину фіктивним. Укладення Договору іпотеки в день складання Договору позики і свідчить про наявність умислу обох сторін правочину, по-друге доводить що правочин був вчинений реально із реальним настанням правових наслідків.

В судовому засіданні 08.08.2016 року за клопотанням представника Відповідача-1 - ОСОБА_10 було допитано в якості свідків: ОСОБА_13 та ОСОБА_12.

Так, ОСОБА_13 в судовому засідання зазначив, що він зареєстрований фізичною особою-підприємцем та надає послуги в сфері права, з початку 2014 року орендував приміщення за адресою АДРЕСА_2 Тоді ж у 2014 році, ще було тепло, до офісу приїхали невідомі люди, які повідомили, що у приміщення новий власник, потім прийшла ОСОБА_14 та повідомила, що в неї були борги і зараз особи, яким вона винна гроші, не стали чекати, а переоформили право власності на будинок та земельну ділянку на себе. Процедура виселення відбувалась добровільно, ОСОБА_14 прийшла забрати в нього орендну плату, крім того свідок викупив у неї меблі, які були в кімнаті. Позивачка дуже спокійно збирала речі. На сьогоднішній день власником будинку є ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні зазначив, що в кінці літа 2014 року ОСОБА_5 запропонував йому взяти в оренду приміщення для офісу за адресою АДРЕСА_2 на що свідок погодився та підписав договір оренди з ОСОБА_6 Потім його познайомили з ОСОБА_1, вона звільняла приміщення. В подальшому свідок ще спілкувався з Позивачкою з приводу того, що вона виплачувала заборгованість за комунальні послуги. Свідок був присутній в той час, коли ОСОБА_1 остаточно звільняла приміщення, та був свідком розмови між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, коли остання вимагала в ОСОБА_5 повернути їй розписку. Самого тексту розписки, яку передавав ОСОБА_5 Позивачці, свідок не читав, проте чув розмову і зробив висновок, що це боргова розписка. На даний час свідок орендує офісне приміщення у ОСОБА_3

В судовому засіданні 30.08.2016р. за клопотанням представника Відповідача-1 - ОСОБА_10 був допитаний в якості свідка ОСОБА_15, який вказав, що він знайомий з деякими учасниками даної справи, а саме: з Позивачкою, Відповідачем-1(ОСОБА_6) та третьою особою ОСОБА_5 З Позивачкою у 2010 році його познайомив його знайомий ОСОБА_3, який напередодні з'ясовував чи може свідок або хтось із його знайомих надати грошові кошти в позику, в тому числі під заставу нерухомого майна. Після цього, свідок познайомив Позивачку з ОСОБА_5, якого він знав і він був йому знайомий, а останній надав Позивачці кредит, за що остання заплатила свідку комісію. Потім через деякий час, Позивачка знову звернулась до свідка з проханням знайти людину, яка могла б надати ще один кредит, відтак свідок познайомив ОСОБА_1 з ОСОБА_6, з якою на той час був знайомий, поза як вона займалась нерухомістю. Пізніше, свідок з ОСОБА_6 поїхали до приватного нотаріуса ОСОБА_16, де вже була присутня позивачка. Там ОСОБА_6 передала частину коштів ОСОБА_1, щоб вона погасила борг перед ОСОБА_5, про що Позивачка написала розписку. Юлія погасила кредит перед ОСОБА_5, а нотаріус зняв заборону та закрив кредит. Потім вони поїхали до іншого нотаріуса, де Позивачка та ОСОБА_6 уклали договір позики, ОСОБА_6 передала Позивачці всю суму коштів, про що остання написала розписку, попередню розписку повернули Позивачці. За вказану операцію, Позивачка також сплатила комісію свідку в обумовленому розмірі.

При цьому Позивачка вказала, що свідка ОСОБА_15 не знає, проте не заперечувала, що зверталась до певного чоловіка з питанням надання допомоги у пошуку людей, які можуть надати кредит. Доказів щодо будь-яких даних чоловіка, до якого зверталась Позивачка як і доказів зворотного суду не надала.

У судовому засіданні Позивачка та її представник - ОСОБА_8 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник Відповідача-1 - ОСОБА_10 та представник Відповідача-2 - ОСОБА_9 проти позову заперечили та просили відмовити в його задоволенні.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду клопотання, в якому просив розглядати справу без його участі (а.с.206 т.2).

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шпитковська Сабіна Валеріївна (змінила прізвище на Мартинюк) в судове засідання не з'явилась, направила на адресу суду лист, в якому просила слухати справу без її участі (а.с.175 т.2).

Представник Реєстраційною служби Головного управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 01 червня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 та зареєстрований в реєстрі за № 1719 (а.с.20-21 т.1, 147 т.1), за умовами якого ОСОБА_1 позичила у ОСОБА_5 126 500,00 доларів США, еквівалент у національній валюті становить 1 001 880,00 грн. згідно з курсом Національного Банку України 7,92 грн. на строк 3 місяці, а саме до 01 вересня 2010 року, без нарахування відсотків.

Пунктом 2 Договору позики передбачено порядок погашення позики: - 01.07.2010р. повернути 43 560,00 грн., що є еквівалентом 5500,00 доларів США, згідно курсу Національного банку України 7,92 грн.; - 01.08.2010р. повернути 43 560,00 грн., що є еквівалентом 5500,00 доларів США, згідно курсу Національного банку України 7,92 грн.; - 01.09.2010р. повернути 914 760,00 грн., що є еквівалентом 115 500,00 доларів США, згідно курсу Національного банку України 7,92 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за Договором позики, 01 червня 2010 року між Позивачкою та ОСОБА_5 було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 та зареєстрований в реєстрі за № 1720 (а.с.25-30 т.1, 159-161 т.1), за умовами якого предметом іпотеки є нерухоме майно: - земельна ділянка, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,1 га, право власності на яку належить Позичальнику на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київською міською державною адміністрацією) 10 червня 2005 року (а.с.18-19 т.1), на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31 березня 2005 року за реєстровим № 629 (ВСА № 717658) (а.с.12-13 т.1) та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за № 01-7-00692, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення земельної ділянки згідно акту - обслуговування жилого будинку і господарських будівель; - домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та складається з таких будівель та споруд: житловий будинок «Б», житловий будинок «І», гараж «Ї», спорудження № 1,2,І, що належить Іпотекодавцю на підставі рішення Шевченківського районного суду від 07 липня 2008р. за № 2-7788/08р. (а.с.14-16 т.1), ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2009р., згідно чого визнано право власності на житловий будинок під літ. «І» - загальною площею 271,00 кв.м., мансарда над літ. «І» - загальною площею 271,00 кв.м., прибудова літ «і» - загальною площею 80,70 кв.м., гараж літ. «Ї» загальною площею 70,00 кв.м. Фактично загальна площа будинку літ «І» з мансардою та прибудовою - 744,90 кв.м. Будинок літ. «І» з прибудовою літ. «і» та мансардою літ. «І», гараж літ «Ї» не прийняті в експлуатацію. Житловий будинок літ. «І» використовується як офісна будівля. Над літ. «І» ведеться будівництво другого поверху.

07 вересня 2010 року сторонами укладено Договір про внесення змін та доповнень до Договору позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 за реєстровим № 2672, згідно якого сторони домовились внести зміни та доповнення до договору позики, зокрема визначили, що ОСОБА_1 позичає у ОСОБА_5 162 400,00 доларів США, еквівалент у національній валюті становить 1 284 584,00 грн., строком на 4 місяці, а саме до 01.01.2011р., без нарахування відсотків, та внесено зміни до порядку погашення позики (а.с.23-24 т.1. 153 т.1). Відповідні зміни були внесені Сторонами до Договору іпотеки шляхом укладення Договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л.І. за реєстровим № 2673 (а.с.31-32 т.1).

На виконання умов Договору позики від 01.06.2010р. Позивачка повернула ОСОБА_5 46 500,00 доларів США, що підтверджується відповідними розписками (а.с.33-45).

15 травня 2012 року ОСОБА_1 довіреністю від 15.05.2012р., посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком О.В. та зареєстрованою за № 1616, уповноважила ОСОБА_5 керувати та розпоряджатися належним Позивачці на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4, виданого УДАІ ГУ МВС в м. Києві 14 липня 2007 року, автомобілем марки Infiniti FX 35, випуску 2007 року, номер шасі (кузов, рами) № НОМЕР_5, тип ТЗ - легковий універсал, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 (а.с.46-47 т.1). Згідно листа Регіонального сервісного центру в м. Києві від 26.05.2016р. № 31/26-т-174із встановлено, що 10.07.2014р. здійснювалась операція перереєстрація транспортного засобу Infiniti FX35, номерний знак НОМЕР_1 на нового власника ОСОБА_5 за довідкою-рахунок (серія ВІА, номер 677410 від 10.07.2014р. (а.с.164 т.2).

Згідно заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від 17.08.2012р., посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 та зареєстрованої за № 2484, 2485, сторони засвідчили, що розрахунок між ними за договором позики від 01.06.2010р. за реєстровим № 1719 та договором іпотеки від 01.06.2010р. за реєстровим № 1720, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16, проведений повністю, в зв'язку з чим сторони просили зняти заборони відчуження земельної ділянки та домоволодіння та вилучити відповідні записи з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон (а.с.55 т.1, 210 т.1). На підставі вказаної заяви від 17.08.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 вилучено запис про обтяження іпотекою земельної ділянки та домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 з Державного реєстру іпотек (а.с.211-212 т.1) та запис про заборону відчуження зазначеного нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.213-214 т.1).

17 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпитковською С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2309 (а.с.48-50 т.1, 220-221 т.1), за умовами якого Позикодавець при укладенні цього договору передав у власність Позичальнику строком до 01.02.2013р., грошові кошти в розмірі 2 412 980,00 грн., що по курсу Національного Банку України станом на 17 серпня 2012 року складає 302 000,00 доларів США, договір є безпроцентним.

Сума позики повертається Позикодавцю наступним чином: - 44 744,00 грн., що по курсу Національного Банку України станом на 17.08.2012р. складає 5600,00 доларів США в строк до 01.09.2012р.; - 44 744,00 грн., що по курсу Національного Банку України станом на 17.08.2012р. складає 5600,00 доларів США в строк до 01.10.2012р.; - 44 744,00 грн., що по курсу Національного Банку України станом на 17.08.2012р. складає 5600,00 доларів США в строк до 01.11.2012р.; - 44 744,00 грн., що по курсу Національного Банку України станом на 17.08.2012р. складає 5600,00 доларів США в строк до 01.12.2012р.; - 44 744,00 грн., що по курсу Національного Банку України станом на 17.08.2012р. складає 5600,00 доларів США в строк до 01.01.2013р.; - 2 368 236,00 грн., що по курсу Національного Банку України станом на 17.08.2012р. складає 296 400,00 доларів США в строк до 01.02.2013р. У випадку несвоєчасної сплати Позичальник зобов'язується сплачувати Позикодавцеві неустойку в розмірі 1% від усієї суми позики за кожен день прострочення.

Факт одержання суми позики та щомісячних платежів за договором позики підтверджується розпискою, власноручно написаною Позикодавцем, в момент передачі суми позики.

Згідно п. 15 Договору позики вказаний договір вступає в силу і вважається укладеним з моменту передання суми позики. На підтвердження факту передачі грошей Позичальник видає Позикодавцеві розписку.

Того ж дня - 17.08.2012р. в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за Договором позики від 17.08.2012р., між нею (Позивачкою) та ОСОБА_6 було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпитковською С.В.. та зареєстрований в реєстрі за № 2310 (а.с.51-54 т.1, 228-231 т.1), за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку: земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення земельної ділянки згідно акту - обслуговування жилого будинку і господарських будівель; та домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальна площа 799,80 кв.м., житловою площею 317,80 кв.м.

На виконання умов Договору позики від 17.08.2012р. Позивачка повернула 1850 євро, про що 22.03.2014р. ОСОБА_5 складено розписку згідно договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Шпитковською С.В. (а.с.56 т.1) та 4 620,00 доларів США, про що 08.01.2014р. ОСОБА_6 складено розписку (а.с.57 т.1). При цьому в розписці ОСОБА_6 було посилання на договір, посвідчений нотаріусом ОСОБА_5, проте як встановлено в засіданні суду такого договору між сторонами не було.

В зв'язку з порушенням зобов'язань по договору позики від 17.08.2012р. щодо своєчасного та в повному обсязі повернення суми позики, ОСОБА_6 07.02.2013р. звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шпитковської С.В. з заявою згідно якої просила передати ОСОБА_1 заяву наступного змісту, зокрема повідомляла Позивачку, що у зв'язку з неповерненням останньою грошових коштів в сумі 2 591 956,00 грн., що складає 324 400,00 доларів США, отриманих по договору позики від 17.08.2012р., та пені за несвоєчасну сплату грошових коштів по вищевказаному договору у сумі 3 887 934,00 грн., та запропоновано в добровільному порядку повернути вказану суму протягом 30 днів з дня отримання повідомлення, та зазначено, що у разі неповернення Позивачкою грошових коштів або ухилення від отримання цього документа, ОСОБА_6 зареєструє право власності на предмет іпотеки (а.с.141 т.2). Приватним нотаріусом Шпитковською С.В. вказану заяву ОСОБА_6 направлено листом з рекомендованим повідомленням за адресою Позивачки, зазначену як в договорах, так і в позові до суду - АДРЕСА_1 (а.с.140 т.2). Разом з тим, рекомендований лист з повідомленням повернувся на адресу нотаріуса за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.138-139 т.2), що відповідає Інструкції вчинення нотаріальних дій. 22.05.2013р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпитковською С.В. видано Свідоцтво, в якому зафіксовано, що заяву ОСОБА_6 про повідомлення неповернення грошових коштів у сумі 2 591 956,00 грн. та пені 3 887 934,00 грн. нею було передано ОСОБА_1 поштою зі зворотним повідомленням, відповідь у встановлений строк не надійшла (а.с.137 т.2).

Так, в зв'язку невиконанням Позивачкою своїх зобов'язань по договору позики від 17.08.2012р., Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві 15.05.2014р. на підставі зокрема договору іпотеки від 17.08.2012р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпитковською С.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2310, за ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6) (а.с.50 т.2) було зареєстровано право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 799,8 кв.м., житловою площею 317,8 кв.м. та земельну ділянку за вказаною адресою площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення - обслуговування житлового будинку і господарських будівель (а.с.94-96 т.2).

Згідно наявних у справі документів встановлено, Що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 20.08.2013р. (а.с.50 т.2).

З реєстраційної справи № 6615081 по АДРЕСА_2, наданої Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві на виконання протокольної ухвали суду від 17.11.2015р. (а.с.44-98 т.2) вбачається, що згідно Висновку, складеного 14.05.2014р. експертом ТОВ «Каратай і партнери" ОСОБА_18 ринкова вартість домоволодіння, загальною площею 799,80 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, станом на 14 травня 2014 року складає 2 086 000,00 грн. (а.с.68 т.2), а згідно висновку експерта про ринкову вартість земельної ділянки, складеного 14.05.2014р. експертом ТОВ «Нотаріус» ОСОБА_19, ринкова вартість земельної ділянки площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель станом на 14.05.2014р. становить 418 680,00 грн. (а.с.63 т.2).

В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 30.01.2015р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_20 та зареєстрованого в реєстрі за № 205, земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 та домоволодіння, що на ній знаходиться було продано ОСОБА_3, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 38760930 від 09.06.2015р. (а.с.59-65 т.1).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Позивачка просить визнати Договір позики від 17.08.2012р. недійсним на підставі ст. 234 ЦК України, оскільки правочин є фіктивним, поза як його було вчинено без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювались, тобто Позивач коштів за договором позики від 17.08.2012р. від ОСОБА_6 не отримувала, розписок про отримання таких коштів не писала, та фактично після укладення спірного договору позики між нею та ОСОБА_6, вона (Позивачка) продовжувала виконувати свої зобов'язання по поверненню грошових коштів ОСОБА_5 за договором позики від 01.06.2010р.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», визначено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Згідно Постанови Верховного Суду України від 21.01.2015р. у справі № 6-197цс14 визначено, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що в забезпечення виконання зобов'язань по спірному договору позики від 17.08.2012р., між Позивачкою та ОСОБА_6 було також укладено і договір іпотеки від 17.08.2012р., на підставі якого в подальшому в зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором позики від 17.08.2012р., ОСОБА_6 звернула стягнення та зареєструвала своє право власності на майно, що було передано їй в іпотеку, що в свою чергу свідчить про реальність настання правових наслідків правочину.

Водночас, відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтями 547, 719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК ( 435-15 ) тощо.

Необхідно звернути увагу судів, що зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК ( 435-15 ) не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо (частина друга статті 937, частина третя статті 949 ЦК).

Таким чином, з аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що факт передачі коштів по договору позики не може підтверджуватись лише показаннями свідків. Проте допитані в судовому засіданні свідки в своїх показах підтверджують факт складання та повернення розписки про отримання Позивачкою грошових коштів у відповідній сумі на виконання умов Договору позики від 17.08.2012р., повернення ОСОБА_1 розписки саме при фактичному добровільному звільненні нею приміщення за адресою АДРЕСА_2, на яке було звернуто стягнення в зв'язку з невиконанням останньою своїх зобов'язань перед ОСОБА_6 по поверненню суми позики за Договором позики від 17.08.2012р. Таким чином, суд вважає за можливе прийняти покази свідків в частині того, що розписка на виконання умов Договору позики від 17.08.2012р. складалась та в подальшому була повернута Позивачці при зверненні стягнення на заставлене майно, як належні докази на підтвердження факту виконання умов Договору позики від 17.08.2012р. зі сторони Позикодавця, в сукупності з іншими доказами, що містяться в матеріалах справи. В тому числі факт виконання Позивачкою зобов'язань по договору позики від 17.08.2012р. щодо повернення коштів підтверджується розпискою ОСОБА_5 від 22.03.2014р. про повернення ОСОБА_1 коштів згідно договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпитковською С.В., розпискою ОСОБА_6 від 08.01.2014р про отримання грошових коштів від Позивачки.

В сукупності з іншими дослідженими судом письмовими доказами суд вважає, що покази свідків в частині складання Позивачкою розписки 17.08.2012р. про отримання коштів у ОСОБА_6 та її (розписки) повернення ОСОБА_5 Позивачці у кінці літа 2014р. при звільненні нею приміщення можуть бути прийняті як належні і допустимі докази.

Суд вважає за необхідне зазначити, що після укладення спірного договору позики від 17.08.2012р. сам по собі факт повернення коштів то ОСОБА_5, то ОСОБА_6, не свідчить про те, що фактично повернення коштів здійснювалось Позивачкою за договором позики від 01.06.2010р., розрахунок за яким відповідно до заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від 17.08.2012р. був здійснений повністю.

Відтак, Позивачкою не надано жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.58-59 ЦПК України на підтвердження фіктивності укладеного договору позики від 17.08.2012р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпитковською С.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2309, та таких не здобуто в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Згідно ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Згідно ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови, зокрема: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців , для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів ; 2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 8 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 9 листопада 2009 року, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Згідно ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, а позовні вимоги щодо визнання недійсним Договору позики від 17.08.2012р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпитковською С.В. та зареєстрованого за № 2309, та Договору іпотеки від 17.08.2012р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпитковською С.В. та зареєстрованого за № 2310, не ґрунтуються на жодній з підстав недійсності правочину, передбачених ЦК України, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 234, 1046, 1047, 1049, 1051 ЦК України, ст.ст. 3, 7, 18 Законру України «Про іпотеку», з урахуванням п.п. 8, 12, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», постанови Верховного Суду України від 21.01.2015р. № 6-197цс14, та керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 174, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шпитковська Сабіна Валеріївна, ОСОБА_5, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про визнання договорів недійсними та витребування майна з чужого володіння, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: