Ухвала суду № 61139175, 06.09.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 317/1300/16 Головуючий у 1-й інстанції Яркіна С.В.

Справа № 22-ц/778/3217/16 Суддя-доповідач: Кухар С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 вересня 2016 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, суддіКухаря С.В.суддів:Осоцького І.І. Панкеєва О.В.секретарБурак А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 25 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання права на земельну частку (пай) та виділення її із земель резерву або запасу Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області,

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він був членом цього КСП на момент виділення землі та був зазначений у додатковому списку.

У 1996 році КСП «КОЛОС» склало списки на отримання сертифікатів на право на земельні частки (паї). 25.03.1997 року рішенням сесії Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області КСП «КОЛОС» передано у колективну власність 3 432,8 га землі. 16.04.1997 року КСП «КОЛОС» отримано державний акт на право колективної власності на землю серія ЗП № 00502. Додатком до цього акту є список громадян-членів зазначеного КСП, де позивач вважає, що його прізвище помилково пропущене та помилково пропущені прізвища на літеру «П». 25.05.1998 року КСП «КОЛОС» зверталось з клопотанням про виділення 73 га землі із земель резервного фонду сільської ради. Однак, ця земельна ділянка виділена не була і в подальшому була розпайована працівникам соціальної сфери по 0,61 га кожному. Рішенням Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 04.06.1998 року № 06 земельна ділянка розміром 56.5 га (землі колишнього КСП) передана для подальшого розпаювання відповідно до рішення суду.

Відповідно до Протоколу № 1 комісії по реформуванню КСП «КОЛОС» від 14.03.2000 року позивачу відмовлено у виділенні земельної частки (паю) у зв'язку з тим, що на період складання списків на видачу сертифікату позивач не був членом КСП.

03.12.2012 року позивач отримав відповідь від ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на свій запит на виготовлення сертифікату відповідно до якого він мав надати розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації про надання дозволу на виготовлення сертифікату на право на земельну частку (пай).

05.08.2013 року за результатами звернення до Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області позивачу повідомлено, що йому відмовлено у виділенні земельної частки (паю) через те, що на момент складання списків на видачу Земельного сертифікату КСП «КОЛОС» він не був членом КСП.

27.02.2014 року за результатами звернення позивача про надання дозволу на виготовлення сертифікату на право на земельну частку (пай) Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області надано відповідь-відмову, в якій містилось посилання на довідку Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 05.08.2013 року, відповідно до якої йому відмовлено у виділенні паю через те, що «на період складання списків на видачу сертифікатів, він не був членом КСП і про цей факт зазначено у протоколі № 1 засідання комісії по реформуванню КСП «КОЛОС» від 14.03.2000 р.».

06.05.2014 року Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області на друге звернення позивача повідомила, щодо надання дозволу на виготовлення сертифікату на земельну частку (пай) у райдержадміністрації немає правових підстав.

Позивач зазначає, що на час виділення вищенаведених земельних ділянок членам КСП «КОЛОС» він працював та був членом КСП, крім того, у вказаному вище рішення № 6 Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області відповідно до додаткового списку членів КСП «КОЛОС» по селу Лежено Запорізького району Запорізької області він значиться. У зв'язку з чим, позивач був вимушений звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав.

Позивач після остаточного уточнення позову просив суд визнати за ним право на земельну частку (пай) із земель резерву або запасу Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області - в такому розмірі умовних кадастрових одиниць (гектарів), який виділено кожному члену КСП «КОЛОС», які вказані в Додатку до Державного акту на право колективної власності на землю КСП «КОЛОС» серія ЗП №00502 від 16.04.1997 року. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області виділити позивачеві вказану земельну частку (пай).

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 25 травня 2016 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове яким позов задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до розпорядження голови районної ради народних депутатів в 1995 року розпочато розпаювання радгоспу «Комінтерн».

В 1996 році до Наталівської сільської ради народних депутатів надано клопотання про передачу землі в колективну власність та сформовано списки членів КСП.

Відповідно до статуту КСП «Колос» ОСОБА_5 був зарахований членом колективного сільськогосподарського підприємства в 1997 року, тобто після першого етапу розпаювання, а також отримання Державного акту на право колективної власності на землю.

Рішенням № 6 Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 04.06.1998 року передано земельну ділянку в розмірі 56,5 га (по 8,07 умовних кадастрових гектар на кожного) із резервного фонду у колективну власність членам КСП «Колос», в додатковому списку до якого значиться ОСОБА_5

28.01.2000 року ОСОБА_5 звернувся до комісії по реформуванню КСП «Колос» щодо видачі йому сертифікату на земельну ділянку (а.с. 100), рішенням комісії по реформуванню КСП «Колос» від 14.03.2000 року йому відмовлено, тому як на період складання списків на отримання земельних сертифікатів він не був членом КСП, що підтверджується випискою з протоколу № 1 засідання комісії по реформуванню КСП «Колос» (а.с. 101).

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, з березня 2000 року ОСОБА_5 знав про те, що він має право на отримання сертифікату на земельну частку (пай), в реалізації якого йому відмовлено.

В свої письмових запереченнях поданих суду першої інстанції до ухвалення рішення Наталівська сільська рада Запорізького району Запорізької області від 25.05.2016 року (а.с. 99) просила суд відмовити в позові з підстав пропуску ним строків позовної давності.

Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР в редакції 1963 року перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР в редакції 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР в редакції 1963 року закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Суд вірно зазначив, що з наданих до суду документів вбачається, що ОСОБА_5 дізнався про порушення своїх прав, при наймі ще у березні 2000 року, належних доказів які перешкоджали йому звернутися з позовом до суду на протязі 16 років позивачем не надано.

Позивач взагалі не вважав цей строк пропущеним, а тому навіть не вказував на поважність причин пропуску. Окрім цього таких поважних причин судом не встановлено.

Відповідно до п. 6 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України в редакції 2004 року позовна давність застосовується до позовів, строк пред'явлення яких установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.

Таким чином строк позовної давності закінчився для позивача в лютому 2003 року, тому суд вірно застосував до вказаних правовідносин правила Глави 5 ЦК УРСР в редакції 1963 року

Колегія суддів, виходячи з вказаного, погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Доводи викладені позивачем в апеляційній скарзі щодо того, що необхідно почати відраховувати строк позовної давності з дати коли позивач дізнався про відмову саме сільської Ради у реалізації його права, є такими, що є необґрунтованими, оскільки саме з початку 2000 року позивач знав, про своє право на частку (пай), про те що в отриманні частки йому відмовлено, при цьому чи належним органом йому відмовлено, чин ні не впливає на висновки суду, оскільки факт не видачі позивачеві сертифікату на земельну ділянку (пай) на протязі 16 років сам по собі вказував на порушення права позивача. За правилами ст. 76 ЦК УРСР в редакції 1963 року право на позов виникає не тільки з дня, коли особа дізналася але і з моменту коли вона повинна була дізнатися про порушення свого права.

Доводи скарги про відсутність у справі в розріз вимогам ст. 267 ЦК України в редакції 2004 року заяви про застосування строку позовної давності, спростовується наявністю такої заяви Наталівської сільська рада Запорізького району Запорізької області від 25.05.2016 року (а.с. 99) поданою суду першої інстанції до ухвалення рішення, де Рада просила суд відмовити в позові з підстав пропуску ним строків позовної давності. Окрім цього, відповідно до вимог до ст. 80 ЦК УРСР в редакції 1963 року, які належить застосовувати до даних правовідносин, позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Посилання представниками апелянта на необізнаність того, що позивач вказаний у додаткових списках членів КСП «КОЛОС» по селу Лежено Запорізького району Запорізької області, про що він дізнався в межах трирічного строку перед подачею позову до суду також не впливає на вірність висновків суду. Оскільки вказане є одним із доказів у суді для захисту порушеного права, про яке позивач знав ще з початку 2000 року.

Інші доводи апеляційної скарги (про наявність рішення №6 від 04.06.1998 року сільської ради, про членство позивача в КСП, про зазначення прізвища позивача в додаткових списках членів КСП), зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, ґрунтуються фактично на тих же доводах, на які посилався позивач в суді першої інстанції, як на підставу для задоволення позову, вони фактично оцінені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і його висновків не спростовують.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які являються обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Отже висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, та підстав для його скасування колегія судів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 25 травня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: