Постанова № 61136672, 06.09.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2016 року Справа № 904/8166/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білецької Л.М (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: Данчул К.В. представник;

від відповідача: Коптилов Ю.В. представник;

представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 року у справі №904/8166/15

за позовом Колективного (народного) виробничого підприємства "Дніпропетровський комбайновий завод", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Державного професійно-технічного навчального закладу "Дніпропетровський центр професійно-технічної освіти" м. Дніпропетровськ

про повернення безпідставно отриманих коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 року у даній справі (суддя Новікова Р.Г.) позовні вимоги Колективного (народного) виробничого підприємства ""Дніпропетровський комбайновий завод" м. Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" м. Дніпропетровськ за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Державного професійно-технічного навчального закладу "Дніпропетровський центр професійно-технічної освіти" м. Дніпропетровськ про повернення безпідставно отриманих коштів в розмірі 58700грн.34коп. - задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" м. Дніпропетровськ (ідентифікаційний код: 23359034; місцезнаходження: 49107, м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, буд. 22) на користь Колективного (народного) виробничого підприємства "Дніпропетровський комбайновий завод" м. Дніпропетровськ (ідентифікаційний код: 05793181; місцезнаходження: 49047, м. Дніпропетровськ, вул. Ударників, буд. 27) суму безпідставно отриманих коштів в розмірі 58700 грн.34 коп. та витрати зі сплати судового збору 1827грн. (позов) + 2192 грн. 40коп. (касація).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що особливості застосування тарифів на електроенергію для населення регулюються Порядком застосування тарифів на електроенергію, затвердженим постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №498 від 23.04.2012 р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.04.2012 р. за №599/20912 (надалі - Порядок) .

Відповідно до пункту 2.1. вказаного Порядку до категорії населення належать фізичні особи (громадяни), які споживають електричну енергію для власних побутових потреб у житлових будинках, квартирах (у тому числі квартирах, які розташовані на цокольних поверхах багатоквартирних житлових будинків), гуртожитках; для потреб особистого селянського господарства, присадибних і садових ділянок, дач; для освітлення особистих гаражів та боксів.

Виходячи із вищенаведеного, оплачувати електроенергію за тарифами для населення, мають право лише споживачі, які забезпечують споживання електроенергії безпосередньо населенням в окремих жилих будинках, квартирах, гуртожитках.

Оскільки відбувалось забезпечення електроенергії безпосередньо мешканцям гуртожитку по провулку Альпійському, 5а, позивач має право сплачувати грошові кошти за використану електроенергію за тарифом, що встановлюється для населення.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в розмірі 58700грн.34коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду, до апеляційної інстанції звернулось Публічне акціонерне товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (відповідач) із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове.

В обґрунтування своєї правової позиції представник позивач посилається на те, що:

- позивач помилково вважає, що має бути застосований підпункт 1.7 Постанови НКРЕ №497 від 23.04.2012 р. «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню». Вказаним підпунктом передбачено, що «Гуртожиткам (які підпадають під визначення "населення, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку та об'єднане шляхом створення юридичної особи") встановлено тариф 0,2802 грн. за 1 кВт/год.

Питання застосування тарифів на електроенергію врегульовані постановою НКРЕ від 23.04.2012 № 498 «Про затвердження Порядку застосування тарифів на електроенергію».

Згідно з пунктом 1.2 Порядку застосування тарифів на електроенергію до категорії населення відносяться фізичні особи (громадяни), які споживають електричну енергію для власних побутових потреб у житлових будинках, квартирах, гуртожитках; для потреб особистих підсобних господарств, присадибних і садових ділянок, дач; для освітлення особистих гаражів та боксів;

- позивач не є фізичною особою (громадянином), тобто не є населенням (таким чином ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» не може застосовувати взагалі Положення «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню», а тим більш його порушити). Згідно умов договору №1-34-А/09 від 20.08.2010 споживачем електричної енергії є К(н)ВП «Дніпропетровський комбайновий завод»;

- матеріали справи не містять жодних доказів, що електрична енергія споживається «для власних побутових потреб» та за відсутності інших (непобутових) потреб;

- з Статуту позивача не вбачається, що КВП «Дніпропетровський комбайновий завод» є наслідком об'єднання населення шляхом реєстрації юридичної особи для задоволення власних побутових потреб (до таких можуть відноситись обслуговуючи, гаражні кооперативи, садові товариства, житлово-будівельні кооперативи, ОСББ та інші об'єднання саме громадян). При цьому, за характером статутних видів діяльності Позивач створений не тільки для задоволення комунально-побутових потреб, а з метою прибуткових видів діяльності.

Відповідно до Розділу 2 "Розрахунок роздрібного тарифу на електроенергію" Тимчасової методики розрахунку роздрібного тарифу на спожиту електроенергію, тарифу на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами та тарифу на постачання електроенергії, затвердженої постановою НКРЕ від 06.05.1998р. № 564 (у редакції постанови НКРЕ від 30.10.2008р. № 1246), визначення роздрібного тарифу за спожиту електроенергію здійснюється в залежності від групи споживачів (споживачі електричної енергії об'єднані у дві групи: 1 група - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи - підприємці, 2 група - міське та сільське населення).

Споживачі відносяться до категорії населених пунктів лише в частині використання електроенергії за загальним розрахунковим лічильником на електроустановки, розташовані в окремих жилих будинках, квартирах, або гуртожитках і при цьому електроенергія повинна споживатися лише на індивідуально-побутові потреби населення, або технічні цілі, освітлення дворів, східців і номерних знаків.

У відповідності до пункту 3.6 ПКЕЕ споживання електричної енергії за відповідним тарифом має бути забезпечене окремим обліком;

- 12.02.2014 та 21.01.2015 року Сторонами підписано додаткову угоду про внесення змін до Договору про постачання електричної енергії, відповідно до яких «у зв'язку з виділенням КВП «Дніпропетровський комбайновий завод» потужності для електрозабезпечення котельні та центру професійно-технічної освіти» було зменшено дозволену потужність позивача;

- споживання електроенергії іншими категоріями, ніж населення, підтверджується також технічним паспортом, відповідно до якого на першому поверсі 214,6 кв. м. «разом по приміщенню училища». Всього по будинку училище займає 1 294,1 кв. основної площі, 598,5 кв.м. допоміжної.

Окрім училища та котельної, відповідно до технічного паспорту будівля має нежитлові (вбудовані) приміщення- «кондитерський цех» (192,5 кв.м. основна площа, 179,3 кв.м. допоміжна площа). З викладеного вбачається, що електроенергія споживалась не тільки на потреби будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Альпійський, 5А, а й на потреби котельні та центру професійно-технічної освіти, а отже не населенням;

- судом першої інстанції проігноровані вимоги щодо обов'язковості доведення тих обставин, на які посилається сторона, матеріали справи взагалі не містять жодного доказу перебування саме населення в будівлі за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Альпійський, 5-а.

Стороною по договору про постачання електричної енергії є юридична особа-суб'єкт господарської діяльності.

Для застосування тарифу на електричну енергію, як для гуртожитків споживачу необхідно надати документи, що підтверджують реєстрацію будівлі як гуртожитку, наприклад, Реєстраційне посвідчення гуртожитку або витяг з реєстру, про що сказано, зокрема, в листах НКРЕ №5887/09/17-11 від 11.08.2011, №5177/13/47-14 від 27.08.2014;

- законом передбачено, що будівлі гуртожитків підлягають державній реєстрації, то за відсутності такої реєстрації відсутні правові підстави вважати будівлю гуртожитком, незалежно від того як вона обліковується власником будівлі;

- з приводу технічного паспорту, виданому КП ДМБТІ: відповідно до Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 5 вересня 2003 р. N 146, житловим будинком визнається будинок, призначений для постійного проживання в ньому людей (у т. ч. гуртожиток), що містить в собі квартири та відповідні допоміжні приміщення (тобто поняття «гуртожиток» та «житловий будинок» в розумінні рекомендацій є тотожними). Методичні рекомендації з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджених Наказом Міністерства юстиції 14.04.2009 №660/5 взагалі не містять поняття «гуртожиток».

- Рішення Дніпропетровської міської ради №673 від 27.06.2012, №1130 від 10.10.2012, №381 від 21.08.2013, скаржник вважає, що вони не містять інформацію про прийняття рішення про присвоєння статусу «гуртожитку», що належить позивачу чи реєстрації будинку у порядку, визначеному законодавством, як гуртожиток.

Більш того, у відповідності до пункту 4.2 Рішення Дніпропетровської міської ради №673 від 27.06.2012, відповідно до якого визначено «вирішити питання щодо оформлення та реєстрації права комунальної власності на гуртожитки у встановленому законом порядку». Таким чином, зазначені рішення не містять інформації про присвоєння статусу «гуртожиток» К(Н)ВП «Дніпропетровський комбайновий завод», а також взагалі відсутня інформація про виконання вказаного пункту;

- з приводу листів Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області (від 01.03.2013 та від 05.02.2015), в апеляційній скарзі зазначено, що вказаний орган не здійснює реєстрацію (жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів), в той час як відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Більш того, як вбачається з рішення Дніпропетровської міської ради №673 від 27.06.2012 вказаний будинок прийнято у комунальну власність, таким чином Фонд Державного майна України не має відношення до вказаного будинку;

- договором про постачання електроенергії, сторони визнали, що будівля за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Альпійський, 5-а, є гуртожитком, як було зазначено, у тому числі Вищим господарським судом по даній справі, відповідно до п.6 ст.276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону, отже, тариф щодо вартості електричної енергії не залежить від волі сторін, не визначається сторонами в договорі, а встановлюється законодавством.

Таким чином, розмір тарифів, які застосовувались у розрахунках по Договору №1-34-А/09 встановлений НКРЕ, а не відповідачем, тому твердження позивача про завищення тарифів за спожиту електричну енергію є безпідставним.

З огляду на те, що позивачем не було надано документів, наявність яких передбачена нормами діючого законодавства для підтвердження статусу гуртожитку на момент дії Договору (2012-22015), це виключає можливість задоволення позовних вимог.

Крім того, саме позивачем порушений порядок, передбачений пунктом 4.4 Договору та ним не доведено, що ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» будь-яким способом порушує умови Договору, Правил користування електричної енергії, Порядку застосування тарифів на електроенергію» чи Постанови НКРЕ «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню»;

- позивачем не доведено, що саме йому нанесені збитки, якщо позивачем подано позов в інтересах мешканців (населення), він зобов'язаний довести, що має право подавати позови в інтересах інших осіб. Якщо ж він подає в своїх інтересах, то взагалі тариф для населення встановлений безпідставно та Постанова НКРЕ «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню» не може бути застосована до позивача.

Відповідно до ст. 11, 12 Закону України «Про електроенергетику» НКРЕ (НКРЕКП) здійснює державне регулювання в сфері електроенергетики, встановлює ціни (тарифи) на електричну енергію.

Так як НКРЕ, в межах покладених на неї завдань, визначила, що підставою для надання затвердженого нею тарифу для гуртожитків є документи про реєстрацію гуртожитку, то за відсутності відповідних документів, підстави для надання цього тарифу відсутні.

Для застосування тарифу на електричну енергію як для гуртожитків споживачу необхідно надати документи, що підтверджують реєстрацію будівлі як гуртожитку, наприклад, Реєстраційне посвідчення гуртожитку або витяг з реєстру, про що сказано, зокрема, в листах НКРЕ №5887/09/17-11 від 11.08.2011, №5177/13/47-14 від 27.08.2014.

Також, як передбачено ст.26 Закону України «Про електроенергетику» «споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. У випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення та навчальних закладів) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності».

Таким чином (пункт 4.2.2, розділ 5 Договору) Сторонами передбачено відповідальність як за споживання електричної енергії понад договірну величину, так і за перевищення договірної величини потужності, тобто Сторонами визнано, що Споживача не віднесено до категорії «населення».

25.07.2016 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

06.09.2016 року прийнято вступну та резолютивну частини постанови.

В судовому засіданні присутні представники сторін надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для його повідомлення належним чином про розгляд господарської справи в апеляційній інстанції та реалізації ними права судового захисту своїх інтересів (п.3.9.2 постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Вислухавши учасників апеляційного процесу, дослідивши докази у справі, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2016 р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2015р., яким було відмовлено в задоволенні позовних вимог, було скасовано, справу №904/8166/15 направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

В постанові касаційної інстанції було визначено про необхідність дослідження додатку "Порядок розрахунків" до договору постачання електричної енергії №1-34-А/09 від 20.08.2010 р.; з'ясування - чи містяться в матеріалах справи докази того, що будівля за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Альпійський, 5-а зареєстрована не як гуртожиток, а як житловий будинок. Також було звернено увагу про ненадання правової оцінки наявним в матеріалах справи рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради №673 від 27.06.2012 р., №1130 від 10.10.2012 р., №381 від 21.08.2013 р. про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста частини гуртожитку за адресою: провулок Альпійський, 5-а; листам Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області (від 01.03.2013 р. та від 05.02.2015 р.) щодо об'єктів державної власності, в яких зазначається майно, яке знаходиться на балансі Колективного (народного) виробничого підприємства "Дніпропетровський комбайновий завод", зокрема, гуртожиток, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Альпійський, 5-а, технічному паспорту, виданому КП ДМБТІ на гуртожиток, провулок Альпійський, 5-а, а також самому договору про постачання електроенергії, в якому сторони визнали, що будівля за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Альпійський, 5-а, є гуртожитком.

Згідно ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах.

Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.

Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

Згідно ст. 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.

Пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника.

Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі національних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору.

Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Основним обліковим періодом енергопостачання є декада, з коригуванням обсягів протягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання енергії протягом доби за годинами, а також час і тривалість максимальних та мінімальних навантажень.

Кількість енергії, недоодержаної у попередні періоди з вини енергопостачальника, підлягає поповненню на вимогу абонента. Якщо енергію не вибрано абонентом або недоодержано ним для обігрівання у зв'язку зі сприятливими погодними умовами, поповнення недоодержаної енергії здійснюється за погодженням сторін.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

У разі якщо абонент має власне енергоджерело і відпускає енергію в мережі енергопостачальника, допускаються розрахунки за сальдо взаємно одержаної енергії.

Статтею 277 Господарського кодексу України передбачено, що абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду. Правила користування енергією, якщо інше не передбачено законом, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Правилами можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії.

Абонент має право відпускати енергію приєднаним до його мереж вторинним споживачам (субабонентам). У цьому випадку субабоненти укладають договір енергопостачання з абонентом і мають права та несуть обов'язки абонента, а абонент має права та несе обов'язки енергопостачальника.

Абонент зобов'язаний повідомити перелік субабонентів енергопостачальнику, який має право контролю енергомереж і приладів субабонентів та право контролю за додержанням субабонентами правил користування енергією.

Відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом.

Предметом спору між сторонами є вимога до відповідача про стягнення безпідставно отриманих коштів внаслідок того, що позивач сплатив вартість поставленої електроенергії у підвищеному розмірі, який був невірно зазначений у розрахунках відповідача, хоча і вказано «гуртожиток», тобто має бути застосований тариф як для населення.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2010 р. між Колективним (народним) виробничим підприємством "Дніпропетровський комбайновий завод" ("споживач" за договором, позивач по справі, скаржник) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" ("постачальник" за договором, відповідач по справі) було укладено договір постачання електричної енергії № 1-34-А/09 (надалі - Договір), відповідно до якого "постачальник" продає електричну енергію "споживачу" для забезпечення потреб електроустановок "споживача" з приєднаною потужністю 290,835 кВт у будинку 5-а по пров. Альпійський, величини якої по площадках вимірювання в точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а "споживач" оплачує "постачальнику" вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (т.1 а.с.10-19).

Підпунктами 2.2.2 - 2.2.3 п.2.2 р.2 Договору встановлено, що "постачальник" зобов'язується постачати "споживачу" електроенергію як різновид товару; повідомляти "споживача" про всі зміни тарифів на електричну енергію, з урахуванням ПДВ, та зміни розрахункових зон доби письмово або через засоби масової інформації, а саме: в газеті "Вісті Придніпров'я" за п'ять днів до введення їх у дію.

В п.п.2.3.2 п.2.3 р.2 Договору сторони передбачили, що електрична енергія постачається для гуртожитку (т.1 а.с.11).

Рахунок-розшифровки № 111/1-34-А/09/4/1 за квітень 2015 року, виписаний відповідачем, також містить посилання на те, що будівля за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Альпійський, 5-а, є гуртожитком (т.1 а.с.24).

Відповідно до п.п.2.3.5 - 2.3.6 п.2.3 Договору "споживач" зобов`язався оплачувати "постачальнику" вартість електричної енергії згідно з умовами додатку "Порядок розрахунків" та додатку "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії"; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею "постачальника" та електроустановками "споживача" згідно з додатком "Порядок розрахунків перетікання реактивної електроенергії".

Згідно з п.п.9.8.1, п.9.8 строк дії Договору визначений з моменту підписання і до 31.12.2010 р.; Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або переглянуто його умови.

В листах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області №18-10-01153 від 01.03.2013 р., №18-09-00857 від 05.02.2015р. вказано, що згідно Реєстру державного майна на балансі КВП "Дніпропетровський комбайновий завод" окрім житлових будинків перебуває гуртожиток (м. Дніпропетровськ, пров. Альпійський, 5а, інв.№10181) (т.1 а.с.25-28).

Згідно рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №673 від 27.06.2012 р. (з урахуванням змін, внесених відповідними рішеннями виконкому міської ради №1130 від 10.10.2012 р., №381 від 21.08.2013р.) до комунальної власності територіальної громади міста на баланс Комунального підприємства "Жилсервіс - 5" передавалась частина саме гуртожитку, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Альпійський 5а, а не житлового будинку (т.1 а.с.29-33).

В матеріалах справи містяться звернення позивача до відповідача з вимогою встановити тариф для будівлі по пров.Альпійський, 5-а, як для гуртожитку та повернути різницю в тарифі в розмірі 58 700,34 грн. (а.с.75-78).

На зазначені звернення відповідач повідомив позивача, що останнім не надано доказів реєстрації зазначеної будівлі, як гуртожитку, в встановленому законом порядку, отже, відсутні підстави для зміни тарифу (а.с.79-80).

Відповідно до Додатків №4, №8, №10 до Договору об'єкт споживання електричної енергії (точка обліку) по провулку Альпійській, 5а сторонами визначений як гуртожиток.

Додатковою угодою №369 ЗП/1-34-А від 21.01.2015 р., підписаною та засвідченою печатками сторін без зауважень та заперечень, у зв'язку з виділенням споживачеві потужності 15 кВт для ДПТНЗ "Дніпропетровський центр професійно-технічної освіти" за адресою: пров. Альпійський, 5а, були внесені зміни до величини приєднаної (дозволеної) потужності (т.2 а.с.75).

Додатковою угодою №276 ЗП/1-34-А від 12.02.2014 р. до Договору, підписаною та засвідченою печатками сторін без зауважень та заперечень, внесені зміни до величини приєднаної (дозволеної) потужності у зв'язку з виділенням споживачем 8 кВт потужності для електрозабезпечення котельної за адресою: пров. Альпійський, 5а МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі"(т.2 а.с.76).

Згідно Додатку №4 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" підприємство як споживач, що отримує електричну енергію від постачальника, в точці продажу електроенергії щодо будівлі гуртожитку по пров. Альпійській, 5а віднесений до 2 групи споживачів, тобто до категорії "міське та сільське населення" (т.3 а.с.108-110).

Котельня передана у комунальну власність територіальної громади та на баланс МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" згідно акту приймання-передачі об'єкта державної власності (котельня), розташованої в гуртожитку по пров. Альпійський, 5а, яка знаходиться на балансі КВП "Дніпропетровський комбайновий завод" і не увійшла до його статутного фонду під час приватизації, затвердженого 23.10.2013 р.

Окрім приміщення котельні загальною площею 84,1кв.м передавалось інженерне обладнання (водопровід, каналізація, центральне опалення). Електричні мережі серед наявних інженерних комунікацій та обладнання відсутні.

Тарифи на електроенергію, що відпускається населенню, затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 23.04.2012 №497 (із змінами), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.04.2012 р. за №598/20911. Тарифи на електроенергію для населення встановлено залежно від категорій споживачів.

Особливості застосування тарифів на електроенергію для населення регулюються Порядком застосування тарифів на електроенергію, затвердженим постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №498 від 23.04.2012 р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.04.2012 р. за №599/20912 (надалі - Порядок).

Відповідно до пункту 2.1. вказаного Порядку до категорії населення належать фізичні особи (громадяни), які споживають електричну енергію для власних побутових потреб у житлових будинках, квартирах (у тому числі квартирах, які розташовані на цокольних поверхах багатоквартирних житлових будинків), гуртожитках; для потреб особистого селянського господарства, присадибних і садових ділянок, дач; для освітлення особистих гаражів та боксів.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що оплачувати електроенергію за тарифами для населення, мають право лише споживачі, які забезпечують споживання електроенергії безпосередньо населенням в окремих жилих будинках, квартирах, гуртожитках.

Відповідно до пункту 6 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Отже, тариф щодо вартості електричної енергії не залежить від волі сторін, не визначається сторонами в договорі, а встановлюється законодавством.

Позивач зазначав про безпідставно отриману відповідачем суму в розмірі 58700 грн.34 коп. протягом липня 2012 р. - червня 2015 р. вартості поставленої електричної енергії до будинку гуртожитку, розташованого за адресою м. Дніпропетровськ, пров. Альпійський, 5а через застосування відповідачем завищеного тарифу.

Згідно ст.6 Житлового кодексу Української РСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Відповідно до ст.127 Житлового кодексу Української РСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Згідно підпункту 5 пункту б статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування», облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням належить до повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування.

Щодо доводів скаржника про споживання електричної енергії не лише мешканцями гуртожитку, а й іншими суб'єктами господарювання то вони спростовуються матеріалами справи, а саме:

Додатковою угодою №276 ЗП/1-34-А від 12.02.2014 р. до Договору, підписаною та засвідченою печатками сторін без зауважень та заперечень, внесені зміни до величини приєднаної (дозволеної) потужності у зв'язку з виділенням споживачем 8 кВт потужності для електрозабезпечення котельної за адресою: пров. Альпійський, 5а МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі".

Вказана котельня була передана у комунальну власність територіальної громади та на баланс МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" згідно акту приймання-передачі об'єкта державної власності (котельня), розташованої в гуртожитку по пров. Альпійський, 5а, яка знаходиться на балансі КВП "Дніпропетровський комбайновий завод" і не увійшла до його статутного фонду під час приватизації, затвердженого 23.10.2013 р.

Окрім приміщення котельні загальною площею 84,1 кв.м передавалось інженерне обладнання (водопровід, каналізація, центральне опалення). Електричні мережі серед наявних інженерних комунікацій та обладнання відсутні.

Додатковою угодою №369 ЗП/1-34-А від 21.01.2015 р., підписаною та засвідченою печатками сторін без зауважень та заперечень, у зв'язку з виділенням споживачем потужності 15кВт для ДПТНЗ "Дніпропетровський центр професійно-технічної освіти" за адресою: пров. Альпійський, 5а, були внесені зміни до величини приєднаної (дозволеної) потужності.

Як вбачається з письмових пояснень, наданих третьою особою, протягом 01.07.2012 р. - 21.01.2015 р. до приміщень Державного професійно-технічного навчального закладу "Дніпропетровський центр професійно-технічної освіти", розташованих в будинку №5а по пров. Альпійський в м. Дніпропетровськ, постачання електроенергії не здійснювалось (т.3 а.с.116).

Спір між сторонами виник щодо статусу будівлі, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Альпійський 5а, та наявності підстав для застосування іншого тарифу за електроенергію. Підтвердження проживання та/або не проживання у гуртожитку мешканців (населення) жодним чином не є доказом наявності або відсутності статусу гуртожитку у житлової будівлі і не може бути підставою для визнання незаконним застосування тарифу як для гуртожитку.

З урахуванням наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції прийшов до висновків про те, що:

- відповідачем неправильно було застосовано тарифи за оплату послуг електроспоживання відповідачем щодо споживача як для юридичних осіб, а не як для населення, хоча в самих рахунках, і в Договорі зазначено, що енергопостачання здійснюється як для гуртожитку;

- отже, має місце безпідставне отримання коштів відповідачем;

- позивач дійсно не здійснював державну реєстрацію в розумінні ст. 127 ЖК УРСР житлового будинку як гуртожитку, проте доказами не спростовано факт використання як гуртожитку житлового будинку по пров. Альпійський, 5а, позивачем, про що свідчать інвентарні дані (т.1 а.с.126), дані технічної інвентаризації (т.1 а.с.34), (т.3 а.с.2); тому нездійснена реєстрація приміщення як гуртожитку дійсно є порушенням законодавства, але факт використання електроенергії гуртожитком в означеній у Договорі точці приєднання підтверджується матеріалами справи.

Помилковим є твердження в апеляційній скарзі про те, що позов поданий в інтересах третіх осіб, оскільки позивач на час виникнення спору був балансоутримувачем гуртожитку як юридична особа, майно якої не увійшло до статутного фонду господарських товариств.

Отже судом першої інстанції при повторному розгляді виконані вказівки касаційного суду і прийняте законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 року у справі №904/8166/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 року у справі №904/8166/15 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складений 07.09.2016 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков