Ухвала суду № 61136451, 07.09.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

07 вересня 2016 р. справа №812/491/16

Приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Суддя Донецького апеляційного адміністративного суду Жаботинська С.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року у справі № 812/491/16 (головуючий І інстанції Чиркін С.М.) за позовом ОСОБА_1 до Новоайдарського відділення Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання незаконними дій, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

До Донецького апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 812/491/16 разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року.

Ухвалою судді Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено термін для усунення виявлених судом недоліків апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Копію ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016 року апелянт отримав 25.08.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

05 вересня 2016 року на адресу суду надійшла заява про захист прав позивача відповідно до ст. 55, 64 Конституції України судом, який фінансується відповідно до ст. 130 Конституції України за рахунок Державного бюджету України.

Клопотання обґрунтоване тим, що вимога до громадянина сплатити судовий збір, як умова отримання судового захисту своїх прав, суперечить ст. ст. 8, 22, 55, 64, 130 Конституції України, оскільки фактично перекладає на громадянина обов'язки Держави України та порушує його право на судовий захист, яке не може бути обмежене і гарантується окрім норма прямої дії Конституції України ще і ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.

Також, зазначає, що Закон України «Про судовий збір» не набрав чинності в порядку ст. 94 Конституції України і не має статусу чинного Закону України, а тому суд не вправі вимагати сплати судового збору відповідно до цього документу.

У зв'язку з викладеним, просить судовий збір у розмірах, передбачених Законом України "Про судовий збір", справити у порядку ст. 130 Конституції України за рахунок Державного бюджету України.

Проте, зазначена заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Аналогічне положення міститься в статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Таким чином, зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат є правом суду, а не обов'язком.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

З вищевикладеного вбачається, що єдиною підставою для задоволення заяви є врахування майнового стану сторони. Обґрунтування цих обставин, які свідчать про неможливість оплати судового збору, покладається на сторону, яка звертається з заявою.

Позивачем в заяві не наведено обґрунтування щодо неможливості сплати судового збору.

Згідно статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.

Тобто, судовий збір є одним із засобів функціонування та матеріального забезпечення судової гілки влади.

Суддя вважає за необхідне також зазначити, що обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду, відповідає встановленим ст. 129 Конституції України основним засадам судочинства, а саме: рівності усіх учасників судового процесу перед законам і судом.

Закон України "Про судовий збір" № 3674-VI від 8 липня 2011 року набрав чинності 01.11.2011 року, не визнаний неконституційним, не суперечить Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.

Зважаючи на визначений судом розмір судового збору та ненадання скаржником жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору, суддя відмовляє в задоволенні заяви апелянта.

Таким чином, у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунуті.

Відповідно до ч. 3 ст. 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 187 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 108 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України, якщо апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, вона повертається заявникові.

Керуючись статтями 108, 187, 189 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року у справі № 812/491/16 - повернути апелянту.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Суддя С.В.Жаботинська