Ухвала суду № 61136156, 31.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.

секретар: Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/10174/2016Головуючий у суді першої інстанції: Малинников О.Ф.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О. в с т а н о в и л а :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року відмовлено в задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі по тексту - ПАТ «Дельта Банк») до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність.

Не погодившись із таким рішенням суду ОСОБА_1 в інтересах ПАТ «Дельта Банк» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Зазначає, що відмовляючи в задоволені позову, суд виходив з того, що позивачем не надано оцінки іпотечного майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, проте, ухвалюючи рішення, суд мав виходити з ціни предмета іпотеки, встановленої в самому договорі. Звертає увагу на те, що оцінка майна необхідна лише у разі пред'явлення для вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу майна з прилюдних торгів. Також зазначає, що задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття предмета іпотеки у власність повинно відбуватися виключно на підставі рішення суду.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вважала, що спір вирішений судом правильно.

В судове засідання представник ПАТ «Дельта Банк» не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23 липня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0050/0707/88-156, за умовами якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 40 000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних та кінцевим терміном його повернення 23 липня 2017 року (а.с.8-12).

Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір №0050/0707/88-156Z-107, за умовами якого в іпотеку банку було передано квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 32,60 кв.м., житловою площею - 16,50 кв.м., яка належить ОСОБА_2 на праві власності (а.с.15-19).

Відповідно до п. 11 вказаного договору іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання повністю або частково, у т.ч. якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання (як основного боргу, так і процентів за ним).

При настанні зазначених у першому абзаці цього пункту договору випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання та зобов'язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 12 іпотечного договору, за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема, за рішенням суду.

30 травня 2010 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Сведбанк» відступило ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с.28-34).

ОСОБА_2 належним чином не виконала умови кредитного договору, в зв'язку з чим станом на 31 березня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 365 784,95 грн., з яких заборгованість по кредиту в розмірі 295 634,90 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 33 049,59 грн., пеня в сумі 34 705,18 грн., 3% річних у сумі 2 395,28 грн. (а.с.20).

У серпні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» порушило перед судом питання про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №0050/0707/88-156 від 23 липня 2007 року та просило звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на вказану квартиру.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частинами 1 та 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, ПАТ «Дельта Банк» не було дотримано порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачений ст. 37 Закону України «Про іпотеку», у спосіб, обраний позивачем, а саме визнання права власності, в частині визначення вартості предмета іпотеки на момент набуття такого права.

Так, в порушення вимог вказаної норми Закону, звертаючись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором шляхом визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1, ПАТ «Дельта Банк» не вказало вартості предмета іпотеки та не надало суду оцінку предмета іпотеки. Представник позивача в суді першої інстанції клопотання про призначення експертизи з метою визначення вартості предмета іпотеки не заявляв, не зважаючи на те, що судом було роз'яснено права і обов'язки сторони щодо необхідності доведення заявлених вимог.

В суді апеляційної інстанції ПАТ «Дельта Банк», як додаток до апеляційної скарги було надано звіт про оцінку квартири АДРЕСА_1 від 26 лютого 2016 року, який з огляду на положення ч.2 ст. 303 ЦПК України колегія суддів не бере до уваги, оскільки ПАТ «Дельта Банк» не навело поважних причин неподання вказаного доказу до суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання ПАТ «Дельта Банк» на те, що вартість предмета іпотеки встановлена договором, оскільки в прохальній частині позивачем не було визначено за якою вартістю банк просить визнати за ним право власності на предмет іпотеки.

Крім того, відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку»іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, а тому вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки за вартістю визначеною в договорі не ґрунтується на вимогах Закону.

До того ж, згідно з роз'ясненнями Верховного Суду України, викладеними в постанові №6-1851цс15 від 30 березня 2016 року відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

Натомість, ПАТ «Дельта Банк» не було надано суду доказів направлення ОСОБА_2 досудової вимоги з метою отримання її згоди на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

До матеріалів справи ПАТ «Дельта Банк» було долучено досудову вимогу про сплату простроченої заборгованості, проте, остання не містить застереження банку про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі не усунення порушення кредитного договору, відтак, суд позбавлений можливості встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ПАТ «Дельта Банк».

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: Д.Р. Гаращенко

А.А.Пікуль