Ухвала суду № 61136017, 30.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2016 року м. Київ К/800/37518/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

секретар Загородній А.А.

за участю представника ДП „Східний гірничо-збагачувальний комбінат" - Гавеля Д.М.,

представника СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС - Баталової О-М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року у справі № 804/14365/13 за адміністративним позовом Державного підприємства „Східний гірничо-збагачувальний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство „Східний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000303230 від 22.10.2013, яким застосовано до позивача штрафні санкції у сумі 735728, 60 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2014, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014, позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000303230 від 22.10.2013.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (правонаступник - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби) звернулась із касаційною скаргою про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що відповідачем здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності даних, що містяться у податковій декларації та уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість за березень 2013 року та складено акт №228/32.3/14309787 від 08.10.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 50 п. 50.1 Податкового Кодексу України, занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2013 року у сумі 14714572 грн.; пп. 4.6.8 п. 4.6 ст. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, не заповнено рядок 25.1 податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року, що призвело до зниження податкового зобов'язання.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000303230 від 22.10.2013, яким застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 735728, 60 грн.

Позивачем сплачено до бюджету самостійно визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2013 року у сумі 14714572 грн.

Відповідно до пункту 49.3 статті 49 ПК податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Позивачем був наданий уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за березень 2013 року № 9026146072 від 07.05.2013, в якому продубльовано рядок 25.1, як було зазначено в основній декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року.

Уточнюючий розрахунок було подано у зв'язку з тим, що у електронній звітній податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року не відкривався рядок 25.1.

Судами встановлено, що позивачем фактично сплачено податкові зобов'язання у квітні 2013 року, що підтверджується платіжними дорученнями.

Пунктом 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України передбачено, що, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Відповідно до п. 2 р. IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228, внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу ІІ ПК України.

Пунктом 1 р. IV Порядку № 1492 передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу ІІ Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Підзаконним нормативним актом, яким є Порядок № 1492, фактично платник податку позбавляється права, передбаченого п. 50.1 ПК України, не подавати уточнюючий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що подання платником податків уточнюючої декларації не свідчить про неправомірність формування суб'єктом господарювання відповідних показників податкової звітності.

Факт заниження позивачем податкового зобов'язання не підтверджується, позивачем спростовується, податковим органом зворотнє не доведено.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.