Ухвала суду № 61135955, 05.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05 вересня 2016 року м. Київ К/800/23481/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненського окружного адміністративного суду, треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рівненського окружного адміністративного суду, треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що реалізація положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині визначення розміру посадового окладу працівника апарату суду можлива лише за умови виконання Кабінетом Міністрів України вимог пункту 13 розділу XIII Закону України «Про прокуратуру» та пункту 13 розділу II Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» в частині приведення у тримісячний строк своїх нормативно-правових актів у відповідність із цими Законом та в частині внесення у двомісячний строк на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України.

Однак, відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та її виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі постанова № 268) внесені не були, як і не були збільшені видатки Державного бюджету України на 2014, 2015 роки.

Тому відповідач, який уповноважений здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці і не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості здійснювати перерахунок посадових окладів працівникам апаратів судів, при нарахуванні заробітної плати позивачу діяв в межах своїх повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 липня 2016 року у справі №818/3372/15 за позовом ОСОБА_2 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, третя особа Кабінет Міністрів України, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Не погоджуючись з прийнятим судом апеляційної інстанції рішенням, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідно до п.5 ч.5 ст.214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (а у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи із змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, дана касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки не містить належних доводів в підтвердження незаконності прийнятого судом апеляційної інстанції рішення, а тому, з врахуванням наведених приписів п.5 ч.5 ст.214 КАС України, не викликає необхідності перевірки судом касаційної інстанції матеріалів справи, що в свою чергу, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненського окружного адміністративного суду, треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, що її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.С. Пасічник