Ухвала суду № 61135733, 01.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/899/16

Головуючий у 1-й інстанції: Ніколайчук М.Є.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

01 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Повх О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Державної міграційної служби України у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Хмельницька філія Державного підприємства "Документ" про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2016 року позивач - ОСОБА_4 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Хмельницькій області про визнання відмови оформленні та видачі паспорта для виїзду за кордон та зобов'язати оформити та видати паспорт для виїзду за кордон.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 21.06.2016 року вказаний позов задовольнив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, в свою чергу представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1, виданим Хмельницьким РВ УМВС України в Хмельницькій області 07.06.2002. Згідно паспортних даних позивач з 10.09.1991 зареєстрований в с. Кудринці Хмельницького району Хмельницької області (а.с.26-28).

06.03.2006 отримував паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2, строком дії до 06.03.2016. Крім того, в даному паспорті для виїзду за кордон позивачу в 2013 році було відкрито Шенгенську візу з 04.09.2013 по 24.09.2013 (а.с. 24-25).

27.01.2016 між ОСОБА_4 та Хмельницькою філією державного підприємства "Документ" було укладено договір, згідно з яким виконавець зобов'язується надати замовнику послуги інформаційного, консультаційного та юридичного характеру з підготовки пакету документів та первинної електронної обробки персональних даних для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Позивач надав третій особі необхідний пакет документів та сплатив усі необхідні платежі, що підтверджується копіями квитанцій (а.с. 9-10).

21.03.2016 позивач звернувся до Хмельницької філії державного підприємства "Документ" з проханням надати інформацію про стан оформлення на його ім'я паспорта для виїзду за кордон.

Третя особа 12.04.2016 надала позивачу відповідь, в якій повідомила, що здійснити видачу оформленого на ім'я ОСОБА_4 паспорта громадянина України для виїзду за кордон не виявляється можливим у зв'язку зі здійсненою перевіркою законності видачі паспорта громадянина України серії НОМЕР_3, якою встановлено відсутність відомостей щодо реєстрації місця проживання позивача на території України станом на 24.08.1991 або 13.11.1991, або 04.06.2002, а тому не виявляється можливим підтвердити належність ОСОБА_4 до громадянства України та законність його паспорта громадянина України.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, його тимчасового затримання та вилучення", прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері встановлений у Законі України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 № 3857-XII ( далі Закон № 3857-XII).

Згідно статті 1 вказаного закону громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну. Порядок в'їзду до іноземної держави регулюється законодавством відповідної держави.

Громадянин України ні за яких підстав не може бути обмежений у праві на в'їзд в Україну.

Відповідно до статті 2 Закону № 3857-XII, документами, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, зокрема є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно статті 4 Закону № 3857-XII, оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон провадиться зокрема, громадянам України, які постійно проживають в Україні і досягли 18-річного віку, - за особистим клопотанням про отримання паспорта або через своїх законних представників до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.

Порядок оформлення, видачі, обміну, повернення, вилучення, знищення, визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон визначається Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію вказаної статті Постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2014 р. № 152 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, його тимчасового затримання та вилучення ( далі - Порядок № 152).

Відповідно п. 1 Порядку № 152, паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - паспорт для виїзду за кордон) є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на ім'я якої він оформлений, за кордоном і дає такій особі право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Кожен громадянин України має право на отримання паспорта для виїзду за кордон. Громадянин України, який через свої релігійні переконання відмовився від внесення інформації (у тому числі відцифрованих відбитків пальців рук) до безконтактного електронного носія, що імплантований до паспорту для виїзду за кордон, має право на отримання паспорта для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія ( п. 2 Порядку № 152).

За змістом п.5 Порядку № 152, оформлення, видача паспорта для виїзду за кордон громадянам (у тому числі отримання відцифрованих відбитків пальців рук) здійснюється територіальними органами або підрозділами ДМС незалежно від місця проживання громадянина у взаємодії з Головним обчислювальним центром Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) та Державним центром персоналізації документів (далі - Центр).

Пунктом 22 Порядку № 152 визначено перелік документів, які подаються особою для оформлення паспорта для виїзду за кордон. Серед яких: заява-анкета, паспорт громадянина України (для осіб, що досягли шістнадцятирічного віку та постійно проживають в Україні), відповідні документи, що підтверджують здійснення встановлених законодавством платежів, або оригінал і копію документа про звільнення від таких платежів.

При цьому п.п.42,43 Порядку № 152 передбачено вичерпний перелік підстав для прийняття територіальним органом або підрозділом ДМС рішення про відмову або тимчасову відмову у видачі паспорту для виїзду за кордон.

Отже, вказаним законодавством встановлено чіткий порядок дій особи яка звернулася до відповідного органу з метою отримати паспорт для виїзду за кордон, а також чіткий перелік підстав за наявності яких такій особі можуть відмовити або тимчасово відмовити у видачі такого документа, при цьому вказаним законодавством прямо встановлено, що кожен громадянин має право на отримання "закордонного" паспорту (крім випадків встановлених п.п.42,43 Порядку № 152) та ні за яких підстав не може бути обмежений у праві на в'їзд в Україну.

Згідно з матеріалами справи, позивач має дійсний паспорт громадянина України - ОСОБА_4, серії НОМЕР_4 та звернувся до відповідно органу надавши всі необхідні для оформлення паспорту для виїзду за кордон документи, при цьому будь-яких підстав для передбачених п.п.42,43 Порядку № 152 під час судового розгляду встановлено не було, а тому правові підстави для відмови у видачі паспорту для виїзду за кордон гр. ОСОБА_4 відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача, що полягають у відмові видати паспорт для виїзду за кордон, якими порушено порядок оформлення і видачі паспорта для виїзду за кордон громадянину України, що в свою чергу порушило конституційне право ОСОБА_4 на свободу пересування, вільний вибір місця проживання та право залишати територію України (ст. 33 Конституції України) та як наслідок наявності підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які підтверджуються належними доказами, а тому обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 06 вересня 2016 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.