Постанова № 61135526, 05.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2016 р. Справа№ 910/13023/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Пашкіної С.А.

cекретар судового засідання Білак В.Ю.

за участю представників:

від позивача: Колосюк С.Л. - за довіреністю оформленою належним чином;

від відповідача-1: Голуб`ятникова Ю.А. - за довіреністю оформленою належним чином;

від відповідача-2: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Національного Банку України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2016р.

у справі № 910/13023/16 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Національного Банку України

до відповідача-1 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

відповідача-2 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Національний Банк України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2016р. відмовлено у прийнятті позовної заяви Національного Банку України.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вказану ухвалу та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскаржуваної ухвали, скаржником зазначено про прийняття судом першої інстанції ухвали, яка не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначав, що місцевий господарський суд помилково застосував положення п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України та відмовив у прийнятті позовної заяви Національного Банку України, оскільки спір по даній справі повинен вирішуватись не в господарських судах.

Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2016р. справу призначено колегії суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пашкіна С.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2016р. апеляційну скаргу Національного Банку України призначено до розгляду на 05.09.2016р. у визначеному складі суддів.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.09.2016р., у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, змінено та сформовано колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), судді Смірнова Л.Г., Пашкіна С.А.

Відповідач-2 до судового засідання, що відбулось 05.09.2016р., не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників відповідача-2 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності відповідача-2 є можливим.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив суд скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу на розгляд до суду першої інстанції. Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість.

Відмовляючи у прийнятті позовної заяви Національного банку України, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами не господарські правовідносини, а відносини публічно-правового характеру (адміністративні), які регулюються нормами адміністративного судочинства, а відтак подана позовна заява не підвідомча господарським судам України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив господарський суд:

- визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в частині відхилення кредиторських вимог Національного Банку України;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" додатково акцептувати (визнати) кредиторські вимоги Національного Банку України у розмірі 1 875 768,66 грн.;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в частині збільшення ацептованих вимог у розмірі 1 875 768,66 грн.

Колегією встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі неналежного виконання ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» умов кредитних договорів.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за захистом своїх порушених або оспорюваних прав до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (фізичні особи-підприємці) згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ.

Статтею 2 ГПК України визначено, що господарські суди порушують справи за позовними заявами, зокрема, державних та інших органів, у випадках, передбачених законодавством України.

Зі змісту статті 12 ГПК України вбачається, що господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав. Справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

З матеріалів позову вбачається, що у відповідача-1 ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру його ліквідації на підставі Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (постанова Правління Національного банку України від 17.12.2015р. № 898), в зв'язку з чим виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 230 від 18.12.2015р. про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та призначено уповноважену особу фонду на ліквідацію банку.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відносини, що виникають у зв'язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України.

Частиною третьою статті 2 Закону України від 14.05.1992р. № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

У свою чергу, ст. 1 Закону "Про банки та банківську діяльність" № 2121-ІІІ передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

У пункті 6 ст. 2 Закону України від 23.02.2012р. № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Вказана правова позиція зазначена у постановах № 21-4846а15 від 16.02.2016р. та 21-286а16 від 15.06.2016р. Верховного Суду України.

Відповідно до приписів статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1,2 ч. 1 ст. 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини, а відтак спір підвідомчий господарським судам України.

Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі, щодо безпідставної відмови у прийнятті господарським судом до провадження позову Національного Банку України є обґрунтованими.

З огляду на викладене, ухвала Господарського суду міста Києва від 21.07.2016р. у справі № 910/13023/16 підлягає скасуванню, як така, що не відповідає змісту п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, нормам матеріального та процесуального права, а справа, відповідно до приписів ч. 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, - передачі до господарського суду першої інстанції для розгляду по суті.

Відповідно до п. 4.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» зобов'язати господарський суд міста Києва здійснити розподіл судового збору за подання апеляційної скарги згідно із загальними правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Національного Банку України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2016р. у справі № 910/13023/16 - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.07.2016р. у справі № 910/13023/16 - скасувати.

3. Матеріали справи №910/13023/16 направити до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду по суті.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

С.А. Пашкіна