Постанова № 61135525, 30.08.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2016 р. Справа № 926/640/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді

судді Костів Т.С. Малех І.Б.

ОСОБА_1

при секретарі Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2, с. Коровія, Чернівецька області,вх. №01-05/3371/16 від 08.07.2016 року

на рішення господарського суду Чернівецької області від 23.06.2016 року

у справі № 926/640/15

за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_2, с. Коровія, Чернівецька області

до відповідача: Державного підприємства Чернівецьке лісове господарство, с. Валя Кузьмина, Глибоцького району, Чернівецької області

про: примусове виконання обовязку в натурі

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача : не зявився;

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Чернівецької області від 23.06.2016 року у справі №926/640/15 (суддя Ковальчук Т.І.) у задоволенні позовних вимог Приватного підприємця ОСОБА_2, до відповідача Державного підприємства Чернівецьке лісове господарство, про примусове виконання обовязку в натурі відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Чернівецької області від 23.06.2016 року у справі №926/640/15, позивач Приватний підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі зазначає про те, що згідно пунктів 5.1., .6.2. 7.1. Договору 225 Відповідач зобовязаний був здійснювати поставку згідно графіку (додаток №1 до Договору 225) попередивши Скаржника про готовність продукції до поставки за два дні до запланованої дати поставки та виставити Скаржнику рахунок на оплату партії продукції. Виключно рахунок на оплату партії продукції, яка підлягає поставці є підставою для здійснення платежу Скаржником. Скаржник був допущений до участі в торгах після внесення гарантійного платежу, який зараховується в рахунок оплати вартості продукції, яка підлягає поставці за Договором 225. Вказане підтверджується п.7.2. Договору. Таким чином попередня оплата Скаржником частково здійснена. Скаржник не здійснив решту попередньої оплати виключно через односторонню відмову Відповідача від виконання умов Договору 225, а саме: не виставлення рахунків на оплату кожної партії товару (продукції), неповідомлення про готовність товару (продукції) до поставки та не поставка товару (продукції). Апелянт також стверджує, що строк дії договору не рівноцінний строку існування зобовязання.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 23.06.2016 р. у справі № 926/640/15 та задовольнити позов.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2016 року, справу №926/640/15 розподілили головуючому судді Костів Т.С. та іншим суддям, а саме: суддям Желік М.Б. та Малех І.Б..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 09.08.2016 року.

Ухвалою суду від 09.08.2016 року розгляд справи відкладався з мотивів, наведених у ній.

09.08.2016 року винесено ухвалу про виправлення описок допущених в ухвалах суду від 11.07.2016 року та від 09.08.2016 року, а саме щодо написання правильності прізвища скаржника яке слід читати ОСОБА_2, замість помилково зазначеного ОСОБА_3.

В судове засідання 30.08.2016 року представник відповідача не зявився, причин неявки суду не довів, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправленя.

Апелянт в судове засідання 30.08.2016 року не зявився, на адресу суду подав клопотання (вих № 16/42 від 29.08.216 року) про відкладення розгляду справи, у зв'язку із хворобою представника.

Розглянувши зазначене клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, та звертає увагу, що з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у звязку з відсутністю його представника (з причин, повязаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.1-5 ст.28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не повязаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (стаатті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції). Окрім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обовязковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, а також поданий письмовий відзив на апеляційну скаргу (вих. № 502 від 22.08.2016 року), дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановив суд першої інстанції, 26.07.2012 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 став переможцем публічних торгів із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі 3-го кварталу 2012 року. У звязку з цим між ним та державним підприємством Чернівецьке лісове господарство був укладений договір № 225/2012 від 26.07.2012 р. купівлі-продажу необробленої деревини.

Згідно з пунктом 4.1 договору купівлі-продажу №225/2012 продавець (відповідач) зобовязався поставити покупцю (позивачеві), а покупець оплатити і прийняти товар у загальній кількості 65 м.куб. на загальну суму 41250 грн., у тому числі в наступному асортименті та за цінами: 15 м.куб пиловника дуба 1-го сорту діаметром 26 - 35см., довжиною 1 - 6 м за ціною 1300 грн. за 1 м.куб. на загальну суму 19500 грн., 25 м.куб. техсировини дуба діаметром 50см і більше, довжиною 1-2 метра за ціною 470 грн. за 1 м.куб. на загальну суму 11750 грн., 25 м.куб. техсировини дуба діаметром 26 - 35см., довжиною 1-2 метра за ціною 400 грн. за 1 м.куб. на загальну суму 10000 грн.

Поставка товару по даному договору здійснюється згідно щомісячного графіку поставок, який є невідємною частиною даного договору, на умовах франко-склад продавця. (Додаток № 1). Місячна партія становить пропорційну частину загальної кількості товару, що забезпечує рівномірну поставку та погоджується сторонами графіком поставки (п. 5.1 Договору). Прийом-передача товару здійснюється на складі продавця за умовами франко-склад продавця (п. 6.1 договору). Згідно з п. 6.2 договору купівлі-продажу № 225/2012 не пізніше ніж за 2 доби до передачі товару продавець повідомляє покупця про дату та місце поставки.

Відповідно до п. 7.1 договору купівлі-продажу № 225/2012 платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури протягом 5 календарних днів з дати предявлення рахунку до сплати. Сума гарантійного внеску, перерахована покупцем на рахунок біржі для участі в аукціоні з продажу ресурсів необробленої деревини, зараховується продавцю в якості частини оплати за проданий товар (п. 7.2 договору). Покупець зобовязаний здійснювати попередню оплату за кожну партію товару протягом 5-ти календарних днів з дати предявлення рахунку до сплати, а продавець зобовязаний передати товар покупцю після сплати рахунку-фактури протягом 3-х календарних днів відповідно до погодженого графіку поставки (пункти 8.1, 8.3, 8.4 договору). Строк дії договору купівлі-продажу № 225/2012 сторони визначили з 01.07.2012 р. по 30.09.2012 р.

Згідно з Додатком № 1 до договору Графік поставки необробленої деревини поставка мала здійснюватися: - в липні 2012 року 20 куб. м. вартістю 13750 грн.; - в серпні 2012 року 20 куб. м. вартістю 13750 грн.; - у вересні 2012 року 25 куб. м. вартістю 13750 грн..

З матеріалів справи вбачається, що за участь в аукціоні, за результатами якого ФОП ОСОБА_2 став переможцем по лотах 137, 142, 144, позивач сплатив Буковинській універсальній біржі 1432,50 грн. гарантійного внеску, які зараховуються у вартість лісопродукції, що підлягала поставці за договором купівлі-продажу № 225/2012.

Враховуючи посилання сторін на існування взаєморозрахунків з інших підстав, виконуючи вказівки Вищого господарського суду України зазначеної в постанові від 17.02.2016 р., суд під час нового розгляду справи дослідив господарські операції з купівлі-продажу лісопродукції та інших товарів між позивачем і відповідачем починаючи з 2009 року та підставно встановив, що на підставі договору № 123/2009 від 09.04.2009 р. ФОП ОСОБА_2 поставив ДП Чернівецьке лісове господарство запасні частини, будматеріали та інші товари на загальну суму 175710 грн..

За умовами пункту 2.1 вказаного договору покупець ДП Чернівецький лісгосп, повинен був розрахуватися за запчастини і товар грошовими коштами, однак фактично провів розрахунок частково готівковими коштами, частково лісопродукцією, яку передав позивачеві по товарно-транспортних накладних. Так, з матеріалів справи вбачається, що в рахунок оплати запчастин та іншого товару по договору № 123/2009 від 09.04.2009 р. відповідач сплатив ФОП ОСОБА_2 -31000 грн. коштами по видаткових касових ордерах № 766 від 29.05.2009 р., № 775 від 01.06.2009 р., б/н від 22.12.2009 р., б/н від 23.12.2009 р.. Крім того, в якості розрахунку по договору № 123/2009 від 09.04.2009 р. відповідач передав, а позивач прийняв у власність лісопродукцію на загальну суму 144702,46 грн. по відповідних товарно-транспортних накладних. Таким чином, усього проведено розрахунок на загальну суму 175702,46 грн. (31000 грн. + 144702,46 грн.), несплаченою залишилася сума 7,54 грн. (175710,00 грн. 175702,46 грн.), яку підприємство списало станом на 01.07.2012 року у звязку зі спливом строку позовної давності.

Висновок суду першої інстанції про те, що станом на 01.07.2012 року відповідач не мав кредиторської заборгованості перед позивачем по розрахунках за запчастини та інші товари, поставлені ФОП ОСОБА_2 по договору № 123/2009 від 09.04.2009 р., яка могла би враховуватися як передоплата по договору купівлі-продажу № 225/2012 від 26.07.2012 р., матеріалами справи не спростований, а навпаки, підтверджений актами звірок в редакції ДП Чернівецьке лісове господарство станом на 30.05.2016 р. та 02.06.2016 р., згідно яких сальдо розрахунків виражається в сумі 2874,93 грн. на користь ДП Чернівецьке лісове господарство.

Зясовуючи питання про внесення позивачем передоплати по договору купівлі-продажу № 225/2012, суд першої інстанції підставно встановив, що в межах договору купівлі-продажу № 225/2012 від 26.07.2012 р. позивач сплатив відповідачеві 1432,50 грн. гарантійного внеску. Також по прибуткових касових ордерах позивач сплатив відповідачеві кошти в розмірі 24000 грн. за лісопродукцію без зазначення конкретного договору, відповідно до якого оплачується деревина, а саме: № 797 від 05.07.2012 р. на суму 7000,00 грн., № 805 від 06.07.2012 р. на суму 10000,00 грн., № 1091 від 12.09.2012 р. на суму 7000,00 грн.. Відповідач визнав, що на виконання договору купівлі-продажу № 225/2012 від 26.07.2012 р. ним зараховано 16021,80 грн. із коштів у загальній сумі 18432,50 грн., сплачених позивачем по прибуткових касових ордерах № 797 від 05.07.2012 р. на суму 7000,00 грн. та № 805 від 06.07.2012 р. на суму 10000,00 грн., а також 1432,50 грн. гарантійного внеску.

З матеріалів справи вбачаєтся і не заперечується сторонами, що 07.09.2012 р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу лісопродукції № 250, в рамках якого відповідач зарахував як передоплату платіж позивача в розмірі 7000 грн. по прибутковому касовому ордеру 1091 від 12.09.2012 р. При цьому, з акту звірки розрахунків станом на 30.05.2016 р. видно, що станом на 17.09.2012 р. позивач, маючи укладені з відповідачем договори купівлі-продажу лісопродукції № 225 від 26.07.2012 р. (спірний у даній справі) та № 250 від 07.09.2012 р., сплатив відповідачеві в цілому кошти в розмірі 30432,50 грн., а отримав від останнього за період з 26.07.2012 р. по 05.11.2012 р. лісопродукції на загальну суму 103596,60 грн., тобто на 73164,10 грн. більше, ніж оплатив.

Таким чином, суд першої інстанції підставно визначив, що безпосередньо на виконання договору купівлі-продажу № 225/2012 від 26.07.2012 р. позивач сплатив відповідачеві 1432,50 грн. передоплати (гарантійний внесок), а кошти в розмірі 17000 грн., сплачені ФОП ОСОБА_2 по прибуткових касових ордерах № 797 від 05.07.2012 р. та № 805 від 06.07.2012 р. до укладення вказаного договору, можуть бути розцінені як кредиторська заборгованість ДП Чернівецький лісгоп, погасити яку відповідач за згодою позивача міг поставкою лісопродукції, передбаченої договором купівлі-продажу № 225/2012.

Оцінюючи доводи представників відповідача, що на виконання договору купівлі-продажу № 225/2012 ДП Чернівецький лісгосп поставив позивачеві 24,25 м3 лісопродукції на загальну суму 16021,80 грн., та заперечення представника позивача, що з вказаної кількості лише 15,88 м3 лісопродукції відповідає умовам договору, а решта 8,37 м3 не може бути зарахована, оскільки не відповідає визначеним договором показникам по сортності, суд підставно виходив з того, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 662 ЦК встановлено обовязок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобовязаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами (ст. 671 ЦК). Стаття 672 Цивільного кодексу визначає правові наслідки порушення умови договору щодо асортименту товару. Так, якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір: 1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару; 2) відмовитися від усього товару; 3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором; 4) прийняти весь товар. У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або предявлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього. Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобовязаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем. Якщо продавець не вжив необхідних заходів щодо погодження ціни в розумний строк, покупець оплачує товар за ціною, яка на момент укладення договору купівлі-продажу застосовувалася щодо аналогічного товару.

Відповідно до наказів на відпуск матеріалів № 044938 від 17.09.2012 р. та № 044948 від 28.09.2012 р., специфікацій-накладних до них та товарно-транспортних накладних № 030548 від 17.09.2012 р. та № 033156 від 28.09.2012 р. відповідач передав позивачеві 24,25 м3 лісопродукції на загальну суму 16021,80 грн., у тому числі: - 15,88 м3 техсировини дуба діаметром 26-35 см на суму 6828,40 грн., - 0,62 м3 пиловника дуба ІІ сорту діаметром 26-35 см на суму 725,40 грн., - 6,58 м3 пиловника дуба ІІІ сорту діаметром 26-35 см на суму 7040,60 грн., - 1,17 м3 пиловника дуба ІІІ сорту діаметром 36-49 см на суму 1427,40 грн. (а.с. 40-47). При цьому, в згаданих вище наказах на відпуск і товарно-транспортних накладних, а також податкових накладних зазначено, що поставка відбувається відповідно до договору купівлі-продажу від 26.07.2012 р. № 225/2012. Накази на відпуск і товарно-транспортні накладні підписано одержувачем ФОП ОСОБА_2, відтак, позивач під час приймання товару був обізнаний, що частина з вказаної вище лісопродукції пиловник дуба ІІ-ІІІ сорту в кількості 8,37 м3 на суму 9193,00 грн., за показником сорту не відповідає умовам договору, однак прийняв вказаний товар без заперечень і зауважень. Таким чином, прийнявши весь товар, частина якого відповідає умовам договору, а частина якого їм, на його думку, не відповідає, позивач реалізував своє право, передбачене пунктом 4 частини 2 статті 672 ЦК України, тому суд першої інстанції підставно відхилив ці доводи позивача.

Окрім того, 26.07.2012 року ФОП ОСОБА_2 та державне підприємство Чернівецьке лісове господарство підписали Доповнення № 1 до договору № 225/2012, в якому погодили, що при проведенні раціонального розкряжування та сортування деревини на складах підприємства та в разі накопичення продукції незазначеної в аукціонному договорі, з метою збереження якості деревини за згодою Продавця та Покупця, реалізація деревини, незазначеної в аукціонних свідоцтвах, проводиться згідно прейскуранту, діючого на момент відвантаження товару враховуючи франко-склад Продавця. При цьому загальний обєм та сума договору залишаються незмінними. Такими чином, сторони погодили можливість поставки в рамках договору купівлі-продажу № 225/2012 деревини з іншими параметрами.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що на виконання договору купівлі-продажу № 225/2012 відповідач поставив позивачеві 24,25 м3 лісопродукції на загальну суму 16021,80 грн. в межах коштів наявної передоплати з боку позивача. Не переданою залишились 40,75 м3 лісопродукції загальною вартістю 25228,20 грн., а не 49,12 м3 на загальну суму 34898,00 грн., яку позивач просить зобовязати відповідача поставити в натурі.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України за загальним правилом обовязок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обовязок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Цією ж статтею передбачено, що договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обовязку передати товар. Саме такий інший момент виконання відповідачем обовязку передати товар позивачеві передбачено пунктом 8.3 Договору протягом трьох календарних днів після сплати рахунку-фактури.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обовязок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обовязку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Статтею 538 ЦК України унормовано порядок зустрічного виконання зобовязання.Так, виконання свого обовязку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обовязку, є зустрічним виконанням зобовязання. При зустрічному виконанні зобовязання сторони повинні виконувати свої обовязки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобовязанні свого обовязку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обовязку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обовязку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обовязку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обовязку, друга сторона повинна виконати свій обовязок. За умовами Договору зобовязання відповідача з передачі позивачеві у власність деревини у визначеному асортименті обумовлено здійсненням позивачем повної передоплати за товар, тобто зобовязання відповідача є зустрічним.

Скаржник також посилається на те, що виставлення рахунку-фактури є правом продавця і, оскільки такий рахунок-фактура не виставлявся, він ним і не оплачувався. Водночас, умови договору не визначають строку виставлення такого рахунку-фактури, а лише обумовлюють термін попередньої оплати та вираховують від цього терміну строк повідомлення про готовність до відправки та поставки товару. Таким чином, визначаючи передоплату обовязком сторони, виставлення рахунку-фактури до таких обовязків сторонами не віднесено. З матеріалів справи не вбачається звернень позивача щодо виставлення йому таких рахунків чи буд-яких доказів відмови виставити рахунки покупцю та здійснити поставку при умові передоплати.

Частиною 2 статті 693 ЦК передбачено, якщо продавець, але лише той, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Доводи позивача, що він не міг провести оплату партії товару без виставлення відповідачем рахунку-фактури, не приймаються до уваги, оскільки ціна кожної партії деревини і її розмір визначено в додатку № 1 до Договору Графік поставки необробленої деревини. Платіжні реквізити продавця також зазначені в Договорі, отже, позивач не був позбавлений можливості виконати договірне зобовязання з передоплати деревини навіть за відсутності рахунку-фактури та, відповідно, набути право вимагати поставки оплаченого товару. На даний час у позивача існує заборгованість перед позивачем, передоплата не внесена, а відтак вимоги про поставку товару є безпідставними.

Колегія судді погоджується з позицією скаржника щодо того, що припинення строку договору не припиняє зобовязання, які виникли на його підставі. Однак, зазначене не впливає на всиновки суду враховуючи, що згідно з пунктом 12.2 дія договору припинилася 30.09.2012 р. і сторони не продовжили строк його дії, а відтак виконанню підлягають лише ті обовязки, які фактично виникли у сторін до цієї дати, зокрема, щодо оплати фактично поставленої продукції.

Відповідно до статті 631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Чернівецької області від 23.06.2016 року у справі № 926/640/15 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Чернівецької області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2, с. Коровія, Чернівецька області,вх. №01-05/3371/16 від 08.07.2016 року- залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 23.06.2016 року у справі № 926/640/15 без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Чернівецької області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 05.09.2016 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Малех І.Б.

Суддя Желік М.Б.