Постанова № 61135344, 05.09.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2016 р. Справа № 924/1969/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Юрчук М.І. суддів Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача за первсіним позовом - Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Нігинсахкампром" на рішення господарського суду Хмельницької області від 26.04.16 р.

у справі № 924/1969/15 (суддя Шпак В.О. )

за позовом Приватного акціонерного товариства "Украгровибухпром"

до Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємства "Нігинсахкампром"

про стягнення 190185,61 грн., з яких 184575,04 грн. - основного боргу, 4245,22 грн. - інфляційних втрат, 1365,35 грн. - 3% річних

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємства "Нігинсахкампром"

до Приватного акціонерного товариства "Украгровибухпром"

про стягнення 252000,00 грн., в рахунок відшкодування збитків, завданих невиконанням договору

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.04.2016 року у справі № 924/1969/15 позов Приватного акціонерного товариства "Украгровибухпром" до Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Нігинсахкампром" про стягнення 190185,61 грн., з яких 184575,04 грн. - основного боргу, 4245,22 грн. - інфляційних втрат, 1365,35 грн. - 3% річних задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємства "Нігинсахкампром" на користь Приватного акціонерного товариства "Украгровибухпром" - 184 575,04 грн. основного боргу, 4 245,22 грн. інфляції, 1152,96 грн. відсотків річних та 2 849,59 грн. судового збору. В стягненні 212,39 грн 3% річних відмовлено.

У зустрічному позові Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємства "Нігинсахкампром" до Приватного акціонерного товариства "Украгровибухпром" про стягнення зитків в розмірі 252000,00 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач за первісним позовом звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задоволити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

В судове засідання представники сторін не з'явилися. При цьому, 02.09.2016 року на адресу апеляційного суду від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про розгляд скарги без участі його представника, в якому просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що ухвалою апеляційного суду від 21.07.2016 року явка сторін не визнавалася обов'язковою, а відповідач за первісним позовом був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29 листопада 2012 року між Приватним акціонерним товариством "Украгровибухпром" (замовник/позивач за первісним позовом) та Приватним підприємством "Виробничо-комерційне підприємства "Нігинсахкампром" (підрядник/відповідач за первісним позовом) був укладений договір підряду №35 на проведення вибухових робіт (далі - договір підряду, а.с. 8-14), відповідно до п.1.1 якого за дорученням замовника, підрядник зобов’язувався на власний ризик виконати певну роботу за умов цього договору, а замовник зобов’язувався прийняти та оплатити її.

Замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов’язання по виконанню комплексу організаційних і технічних заходів, пов’язаних з підготовкою і проведенням вибухів. Місце проведення вибухових робіт: с.Смотрич, Дунаєвецький район, Хмельницька обл. (п.п. 1.2-1,3 договору підряду).

Відповідно до п.2.10 договору підряду, виконані підрядником роботи оформляються Актом виконаних робіт за формою №25. В будь-якому випадку Акт виконаних робіт є рахунком і основою для розрахунку, в разі якщо підрядником не виставлено рахунку - фактури та/або платіжної вимоги-доручення.

Акт виконаних робіт за формою №25 складається на кожен вибух окремо. (п.2.11 договору підряду).

Сторони також погодили, що відповідно до п. 2.12 замовник зобов’язаний прийняти виконані підрядником вибухові роботи шляхом оформленням та підписання відповідних актів не пізніше 2-х діб після проведення вибухових робіт. У випадку мотивованої відмови замовника прийняти виконані роботи, сторонами складається акт з переліком претензій замовника. Виправлення неякісно проведених робіт підрядником проводиться без додаткової оплати у погоджені між сторонами строки. Не безпідставна відмова замовника від прийняття виконаних робіт не допускається (п. 2.12 договору підряду).

Відповідно до п.4.1 договору підряду, підрядник зобов’язувався розпочати виконання робіт протягом 5 (п’яти) днів з моменту отримання передоплати.

Розділом 5 сторони визначили ціну, умови і порядок оплати, відповідно до якого вартість та витрати по виконанню вибухових робіт визначаються сторонами із розрахунку за 1 (один) кубічний метр в твердому тілі, які оформлюються протоколами погодження ціни по кожному вибуху окремо та становлять невід'ємну частину даного договору (п.5.1 договору підряду).

Підставою для розрахунків являється Акт виконаних робіт (ф.25) (пункт 5.3 договору).

Відповідно до п.10.1 договір підряду, набирає чинності з моменту підписання його сторонами.

Відповідно до додатку №1 до договору сторони погодили договірну ціну на проведення буровибухових робіт, відповідно до якого визначили, що комплекс буровибухових робіт, вартість дизпалива за рахунок підрядника (об’єм від 15000 м3) складає 21,48 грн/кбм. з ПДВ 20% (а.с.15).

Як встановлено судами обох інстанцій, позивачем на виконання умов договору було виконано буровибухових робіт на загальну суму 215 752,50 грн., що в свою чергу підтверджується наявним в матеріалах справи актом виконаних робіт (ф.25) №223 від 02.08.2015 року, підписаним обома сторонами без будь-яких зауважень чи (або) заперечень щодо виконаних робіт та їх обсягу (а.с.16).

Відповідно до п.5.4 договору підряду, розрахунки за даним договором здійснюються в наступному порядку: а) 60 % вартості робіт з врахуванням положень п.5.1 даного договору - попередня оплата на підставі виставленого підрядником рахунку-фактури, яку замовник зобов’язаний сплатити протязі 5 банківських днів до виконання ВР; б) 40% вартості з врахуванням положень п.5.1 договору на протязі 10 банківських днів після підписання Акту виконаних робіт.

Натомість, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, оплату за виконані роботи здійснив частково, на загальну суму 31 177,46 грн.

Внаслідок таких неправильних дій відповідача, останнім створена заборгованість в розмірі 184 575,04 грн. (215 752,50-31 177,46).

На претензію від 02.12.2015 року за №711/ВП-юр 2015 з вимогою в добровільному порядку ліквідувати наявний борг, відповідач відповіді не дав, розрахунків не здійснив (а.с.17).

Враховуючи викладене, ПрАТ "Украгровибухпром" звернувся до господарського суду про стягнення вказаної заборгованості з ПрАТ "Виробничо-комерційне підприємство "Нігинсахкампром".

ПрАТ "Виробничо-комерційне підприємство "Нігинсахкампром", в свою чергу, посилаючись на те, що ПрАТ "Украгровибухпром" не виконало буровибухові роботи згідно договору підряду належним чином, в зв'язку з чим, останнє зобов'язано було 01.02.2016 року укласти договір на виконання робіт з подрібнення гірничої маси та навантаженням її на автомобільний транспорт з ТзОВ "Удар", що в свою чергу спричинило додаткові витрати, звернулося до господарського суду з зустрічним позовом до ПрАТ "Украгровибухпром" про стягнення з останнього збитків в розмірі 252 000,00 грн.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог та, відповідно, відмови в задоволенні зустрічного позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно зі ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст.843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Частиною 1 ст. 844 ЦК України передбачено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Статтею 853 ЦК України визначено обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, при цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 184 575,04 грн. обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 837, 843, 853, 882 ЦК України.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо правомірності стягнення з останнього 4245,22 грн. інфляційних нарахувань та 1152,96 грн. відсотків річних. При цьому, в стягненні 212,39 грн. відсотків річних суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх нараховано та відповідно пред'явлено до стягнення безпідставно.

Щодо зустрічного позову колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, 01 лютого 2016 року між приватним підприємством "Виробничо-комерційне підприємство "Нігинсахкампром" (відповідач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Удар" був укладений договір на виконання робіт з подрібнення гірничої маси та навантаженням її на автомобільний транспорт (далі - договір на виконання робіт, а.с. 35-36), відповідно до якого виконавець зобов’язується протягом визначеного договорі строку виконувати за плату роботи: з подрібнення гірничої маси, розкладки негабариту та навантаження на автомобільний транспорт замовника гірничої маси , шляхом використання власної техніки (з екіпажем): екскаватор, з гідромолотом та ковшем - 1 одиниця (п.1.1 договору на виконання робіт).

Відповідно до п.1.2 договору на виконання робіт, замовник зобов’язаний прийняти відповідно до акту виконанні роботи та сплатити їх вартість.

Згідно заявки на виконання робіт по даному договору, загальний об'єм робіт становить 12 000 метрів кубічних, вартість робіт по дробленню негабаритної гранітної продукції за 1 кубічний метр - 21 грн., а, відтак, загальна вартість робіт становить 252 000 грн. (а.с. 37).

Позивачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення №45 від 01.02.2016р. на суму 85000 грн, №49 від 02.02.2016р. на суму 90000 грн., №54 від 03.02.2016р. на суму 77000 грн., №59 від 03 лютого 2016 року на суму 7000,00 грн., всього 259000 грн. (а.с. 68-70, 83).

Вказані кошти були перераховані ПрАТ "ВКП "Нігинсахкампром" ТОВ "Удар" за виконані ним роботи по договору на виконання робіт від 01.02.2016 року, та на думку позивача за зустрічним позовом, є збитками з огляду на п.2 ч.1 ст.225 ГК України.

Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 4 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/1837/15 від 20.10.2015р. "Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" зазначено, що із аналізу статей 224, 225 Господарського кодексу України) та статті 614 ЦК України вбачається, що особа, яка порушила зобов’язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків є необхідною наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов’язання; наявність шкоди (збитки - це грошовий вираз шкоди); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина боржника.

При цьому згідно з ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Усі ці складові визначаються виходячи з об'єктивних критеріїв, і не залежать від ціни, зазначеній сторонами в договорі.

Як встановлено судами обох інстанцій, сторони по договору підряду №35 від 29.11.2012 року на проведення вибухових робіт погодили комплекс робіт, які виконуються підрядником.

Зокрема в ч.3 п.1.4 договору підряду сторони визначили, що в комплекс робіт, які виконуються підрядником входять вибухові роботи та розробка негабаритного каменю до встановлених розмірів та проценту відходу у пункті 2.7 договору.

Отже, підписавши акт виконаних робіт №223 від 02.08.2015 року сторони узгодили, що підрядником виконано усі роботи (в тому числі розробка негабаритного каменю) відповідно до умов договору підряду №35 від 29.11.2012 року.

Як вже зазначалося вище, статтею 853 ЦК України визначено обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником.

Зокрема, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

В свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося вже вище, акт виконаних робіт №223 від 02.08.2015 року підписаний ПП "ВКП "Нігинсахкампром" без будь-яких застережень/зауважень щодо якості виконаних робіт. При цьому, представники підприємства не заявляли про перевищення негабаритного каменю понад допустимі норми.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст.623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України). Тому помилковими є рішення окремих господарських судів, які при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань, посилаються на статтю 1166 ЦК України.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України). Однак щодо зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є виняток з цього загального правила, тобто коли обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (статті 1173, 1174, 1187 ЦК України).

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування збитків необхідно виходити з того, що збитки підлягають відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала збитки, і самими збитками.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Виходячи з вищевикладеного, стягненню підлягають не будь-які витрати кредитора, а тільки такі корисні витрати, які були використані кредитором в силу правопорушення боржника, або у вигляді додаткових витрат, зроблених ним у зв'язку з правопорушенням. А отже, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність реальних збитків та причинно-наслідкового зв'язку між збитками та правопорушенням відповідача та підтвердити їх понесення з наданням належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ПП "ВКП "Нігинсахкампром" не доведено неналежного виконання ПАТ "Украгровибухпром" зобов’язань за договором підряду і як наслідок спричинення замовнику збитків, з огляду на що, відсутні правові підстави для задоволення зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Нігинсахкампром" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 26.04.2016 року у справі №924/1969/15 - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.