Постанова № 61135311, 06.09.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2016 р. Справа № 906/1287/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. , судді Демянчук Ю.Г.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТзОВ "Агрофірма Брусилів" на рішення господарського суду Житомирської області від 16.06.16 р. у справі № 906/1287/15

за позовом Брусилівської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Брусилів"

про внесення змін до п. 9 договору оренди земельної ділянки від 31.03.2010 на земельну ділянку 11,7959 га

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.06.2016 року у справі № 906/1287/15 (суддя - Маріщенко Л.О.) позовні вимоги задоволено. Внесено зміни до п. 9 договору оренди земельної ділянки від 31.03.2010 укладеного між Брусилівською селищною радою (12601, Житомирська область, смт. Брусилів, вул. 1-го Травня, 50, код 04348504) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Брусилів" (12601, Житомирська область, смт. Брусилів, вул. Чапаєва, 3, код 30046311) на земельну ділянку 11,7959 га, виклавши його в наступній редакції:

"Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки, з урахуванням індексації, в рік на рахунок Брусилівської селищної ради".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Брусилів" на користь Брусилівської селищної ради 1218,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ТзОВ "Агрофірма Брусилів" подав апеляційну скаргу, в якій просить останнє скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права. Зазначає, що до спірних правовідносин має застосовуватись саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення, оскільки згідно з ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Звертає увагу, що ТОВ "Агрофірма Брусилів" виконує умови договору та сплачує орендну плату. При укладенні договору оренди жодних порушень закону сторонами не допущено. Вказує також, що суд першої інстанції в своєму рішенні необгрунтвоано посилається на те, що рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. у справі № 1-7/99 стосується людини і громадянина (фізичної особи) і не поширюється на юридичних осіб. Просить апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду Житомирської області від 16.06.2016 року у справі № 906/1287/15 скасувати.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, проти доводів апелянта заперечив. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Зважаючи, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась та додаткові докази не витребовувались, суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Житомирської області від 16.06.2016 року у справі № 906/1287/15 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2010 р. між Брусилівською селищною радою (орендодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Брусилів" (орендар/відповідач) укладено договір оренди земельної ділянки (а.с. 10-12).

Згідно пунктів 1 та 2 договору, орендодавець (позивач) надає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 11,7959 га, яка знаходиться: смт. Брусилів, вул. Шевченка, 93 А.

Згідно п. 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2840075,25 грн.

Відповідно п.9 даного договору, орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі 2% від нормативної грошової оцінки 56801,50 грн в рік на рахунок Брусилівської селищної ради. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюються з урахуванням індексації (п. 10 договору).

Згідно п.8 договору, даний договір укладений на 10 (десять) років.

03.11.2010 р. та 12.02.2014 р. між сторонами складено акти приймання-передачі земельної ділянки (а.с.13, 15).

Додатковою угодою від 19.03.2013 р. до договору оренди землі від 31.03.2010 р. сторони внесли зміни в п. 5, 9, 10 виклавши їх в наступній редакції:

- п. 5 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 7132980,73 грн.

- п.9 орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі у розмірі 71329,81 грн в рік на рахунок Брусилівської селищної ради.

- п.10 розміру орендної плати підлягає індексації один раз у рік в порядку визначеному чинним законодавством України (а.с. 14).

01.04.2014 р. набрали чинності деякі умови Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 р., зокрема ті, за якими розмір орендної плати за землю встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (пп.288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України).

Місцевий господарський суд за результатами розгляду даного спору дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, передача Згідно з ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2010 р. між Брусилівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Брусилів" укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого позивач надав, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 11,7959 га, яка знаходиться: смт. Брусилів, вул. Шевченка, 93 а/2.

Пунктом 13 договору, визначено, що розмір орендної плати щорічно переглядається у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 21 Закону України „Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Так, пунктом 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.4. ст. 288 вказаного Кодексу передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 288.5. ст. 288 того ж Кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Порядок та підстави внесення змін до договору регламентовано ст. 188 Господарського кодексу України, ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, ст. 30 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких у випадку не досягнення між сторонами згоди на їх внесення, з підстав визначених законом або договором заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Матеріалами справи стверджується, що Брусилівська селищна рада, встановивши підстави для зміни розміру орендної плати в договорі оренди земельної ділянки через невідповідність встановленому законом розміру, та приведення договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін, з метою усунення порушення сторонами спірних правовідносин вимог законодавства, зверталась до відповідача з пропозицією щодо приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог чинного законодавства.

Отже, договором оренди земельної ділянки та законом передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що розмір орендної плати за землю законодавчо було змінено, а умовами договору оренди передбачена можливість зміни умов договору, в тому числі й щодо розміру орендної плати, яка є регульованою ціною відносно земельних ділянок державної та комунальної власності, відповідно така законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду умов укладеного між сторонами договору в частині розміру орендної плати.

У п. 13 Постанови КМУ від 03.03.2004 „Про затвердження типового договору оренди землі" вказано, що розмір орендної плати переглядається, в т. ч. у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. Пунктом 10 типового договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Враховуючи, що нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, та сторонами в договорі оренди визначена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, беручи до уваги приписи Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для внесення змін умов договору в частині, що заявлено в позові.

Викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта стосовно необхідності застосування до спірних правовідносин саме тієї редакції закону, яка була чинною на момент їх виникнення, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки роз'яснення ВГСУ, на які посилається апелянт, стосуються правовідносин з поновлення договорів оренди після закінчення їх строку дії, а не внесення змін до діючого договору. Також є безпідставним посилання апелянта на відповідність всіх умов договору оренди на момент його укладення та належне виконання договору, що на його думку виключає можливість внесення будь-яких змін, оскільки регулювання розміру орендної плати в правовідносинах оренди земельних ділянок державної та комунальної власності здійснюється виключно в законодавчій площині.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 05.04.2016 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ "Агрофірма Брусилів" №337 від 21.07.2016р. залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 16.06.2016 року у справі № 906/1287/15 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Демянчук Ю.Г.