Постанова № 61135305, 07.09.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа № 906/588/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Демянчук Ю.Г.

при секретарі судового засідання Дроздюк О.В.

за участю представників сторін:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" на рішення господарського суду Житомирської області від 05.07.16р. у справі № 906/588/16 (суддя Лозинська І.В.)

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут"

до відповідача ОСОБА_3 навчального закладу "Бердичівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат" Житомирської обласної ради

про стягнення 7177,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області у справі №906/588/16 від 05.07.16р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що станом на день подачі позову зобов'язання відповідача були виконані в повному обсязі. Відтак позивач, подаючи позов 14.06.2016 до відповідача про стягнення 7177,46грн, не врахував що з лютого 2016 року Договір № 2015/ТП-БО-300025 на постачання природного газу за регульованим тарифом було припинено. За цих обставин вимоги позивача про стягнення боргу не підлягають задоволенню, оскільки фактично договір є припиненим та грошові зобов'язання, щодо основного боргу є виконані.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 05.07.16р. у справі 906/588/16 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що у позовній заяві містилися вимоги не про стягнення суми основного боргу, а про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму 56423,50грн. - заборгованості за обсяги поставленого природного газу у січні, але на момент припинення договору (01.03.16р.) не оплаченої. Оплата проведена лише 18 квітня 2016 року - тобто із пропущенням 67 днів.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги, настоює на її задоволенні у повному обсязі.

Додатково звернула увагу суду, що на виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 05.08.16р. сплату судового збору проведено у порядку та розмірі визначеному чинним законодавством. Додає копію платіжного доручення в обґрунтування зазначеного твердження.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 05.07.16р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 05.07.16р. у даній справі слід скасувати, з прийняттям нового рішення, виходячи з наступного.

За змістом частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи 07.08.2015 між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (позивач/постачальник), Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (газорозподільне/газотранспортне підприємство) та ОСОБА_3 навчальним закладом "Бердичівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат" Житомирської обласної ради (відповідач/споживач) було укладено Договір № 2015/ТП-БО-300025 на постачання природного газу за регульованим тарифом (а.с. 42).

Додатком №3 до вказаного Договору встановлено договірні обсяги постачання природного газу на 2015 рік в обсязі 100 тис. куб. м з розбивкою по місяцях і кварталах (а. с. 49).

За умовами вище вказаного Договору позивач взяв на себе зобов'язання постачати природний газ відповідачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач, в свою чергу, оплачує позивачу вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п. 1.1 договору).

Порядок обліку газу та його якість визначено у розділі ІІ договору відповідно до п. 2.3 якого обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається за підсумками розрахункового періоду на межі балансової належності об'єктів споживача за даними комерційних вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Відповідно до п. 3.1 розділу ІІІ Договору договірні обсяги постачання газу споживачеві/відповідачу наводяться у додатку №3 до договору.

За змістом п. 4.6 Договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на умовах щомісячної 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку №3 до договору, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду, крім оплати вартості послуг з постачання суб'єктами господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води). У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як встановлено в підпункті 5.3.3 пункту 5.3 Договору, споживач зобов'язується: оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

В пункті 10.1 Договору від 07.08.2015 встановлено, що Договір набирає чинності з 01.07.2015 та укладається на строк по 31.12.2015. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяцем до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

При цьому сторони мають переоформити додаток 3 договору щодо договірних обсягів постачання природного газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк.

31.12.15р. між сторонами Договору було підписано додаткову угоду №2.

Відповідно до умов додаткової угоди №2 від 31.12.2015 до Договору №2015/ТП-БО-300025 від 07.08.2015, сторони, відповідно до п.6 ст.40 Закону України від 10.04.2014 №1197-VІІ "Про здійснення державних закупівель" (із наступними змінами), домовились про продовження дії договору в 2016 році та збільшення його вартості в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі 2015 року, та внесення наступних змін, а саме: абзац перший п.4.5. договору викласти в редакції, яка встановлює, що вартість договору становить 1200000,00грн. (з ПДВ), в т.ч. на 2016 рік - 200000,00 грн. Інші пункти договору залишено незмінними.

Також було узгоджено договірні обсяги постачання природного газу на 2016 рік (Додаток №3 до Договору), які у січні 2016 року становлять 33тис.куб.м. (а.с.59).

Матеріалами справи підтверджується (а.с.54), а сторонами визнається той факт, що у січні 2016 року позивачем для відповідача було поставлено природного газу у кількості 32,85тис.куб.м., що стверджується актом №ЖТ300000168 на 25,62тис.куб.м. та актом №ЖТ300000169 на 7,23тис.куб.м.

Відтак поставка природного газу у січні місяці 2016 року постачальником здійснена для споживача у межах погодженого обсягу постачання.

Однак відповідач (споживач) розподіляє зазначені обсяги на двоє: погоджений обсяг споживання (акт №ЖТ300000168) та обсяг споживання, що виник внаслідок пониження зовнішньої температури у січні 2016 року, що призвело до споживання газу (на його думку) поза узгодженим обсягом (акт №ЖТ300000169).

Відтак, на думку споживача, за узгоджені спожиті обсяги природного газу у кількості 25,62 тис.куб.м. споживач розрахувався із постачальником (акт №ЖТ300000168), а надміру спожиті обсяги природного газу у кількості 7,23тис.куб.м. (акт №ЖТ300000169) залишилися неоплаченими.

31.03.2016р. господарським судом Житомирської області винесено рішення у справі 906/216/16 про стягнення з КНЗ "Бердичівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат" Житомирської обласної ради 56423,50грн. боргу за спожитий газ на користь ТОВ "Житомиргаз збут" за вищезазначеним договором (а. с. 23 - 26).

У рішенні від 31.03.2016р. у справі 906/216/16 господарський суд Житомирської області зазначив:

«Судом встановлено, що свої зобов'язання за умовами договору від 07.08.2015р. щодо постачання відповідачеві природного газу в обсягах та порядку, визначених договором, позивач виконував належним чином. Водночас, відповідачем було допущено порушення умов договору від 07.08.2015р., а саме, не оплачено акт №ЖТ300000169 приймання - передачі природного газу по договору на постачання природного газу від 31.01.2016р. на суму 56423,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, станом на день прийняття рішення у даній справі заборгованість у вказаній сумі відповідачем не погашена.

В листі ОСОБА_3 навчального закладу "Бердичівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат" Житомирської обласної ради від 18.02.2016р. №109 (а.с.50), а також, у відзиві на позов, відповідач також визнав наявність заборгованості за спожитий природний газ за період січня 2016 року в сумі 56423,50грн.

Враховуючи викладене, позов щодо стягнення з відповідача суми 56423,50 грн. основного боргу підлягає задоволенню господарським судом».

Рішення від 31.03.2016р. у справі 906/216/16 набрало законної сили.

За змістом частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підтвердження виконання даного рішення позивачем надано платіжне доручення №332 від 18.04.2016 про погашення заборгованості КНЗ "Бердичівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат" Житомирської обласної ради перед ТОВ "Житомиргаз збут" у повному обсязі (а. с. 51).

А оскільки споживач (відповідач у даному спорі) прийняв рішення про зміну постачальника природного газу, керуючись інформаційним листом Мінекономрозвитку України № 3302-05/40083-06 від 01.12.2015 "Щодо закупівлі природного газу та послуг з розподілу природного газу" (а. с. 36 - 38), то своїм листом від 01.03.2016 вих.№133 повідомив позивача про повне виконання та припинення Договору №2015/ТП-БО-300025 від 07.08.2015 (з урахуванням додаткової угоди №2 від 31.12.2015) у зв'язку з проведенням процедури державних закупівель та визнання учасника ТОВ "Газпромпостач" переможцем в конкурсних торгах на постачання природного газу з лютого 2016 року (а. с. 60).

Місцевий господарський суд, надавши перевагу доводам та запереченням відповідача, погодився із ними та прийшов до помилкового висновку, що зобов'язання по Договору, в тому числі і у частині оплати спожитого природного газу за січень місяць 2016 року припинилися з 01.03.2016 року.

За змістом ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу (ГК) України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу (ЦК) України та ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Із норм ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України випливає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу приписів ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Неповна оплата за спожитий природний газ у січні місяці 2016 року у межах узгоджених обсягів не може розцінюватися як належним чином виконане зобов'язання. Навпаки. Неналежне виконання зобов'язання призвело до судового спору, внаслідок прийняття судового рішення по якому було відновлене порушене право постачальника.

Відтак висновок суду першої інстанції про виконання зобов'язання відповідачем в повному обсязі спростовується вищевикладеним.

У даному випадку зобов'язання відповідача було виконане із простроченням, що дало підстави постачальнику (позивачу за даним позовом) звернутися із окремим позовом про стягнення сум відповідальності за несвоєчасне виконання основного грошового зобов'язання - 4544,71грн. - пені, 2322,88грн. - інфляційних втрат та 309,87грн. - 3% річних. Разом - 7177,46грн.

В оспорюваному рішенні зазначену суму (7177,46грн.) місцевий господарський суд охарактеризував як "суму боргу", а відтак зробив висновок, що: «Матеріалами справи підтверджено, що станом на день подачі позову зобов'язання відповідача були виконані в повному обсязі.

У зв'язку з вищевикладеним суд прийшов до висновку, що позивач подаючи позов 14.06.2016 до відповідача про стягнення 7177,46грн., не врахував що з лютого 2016 року Договір № 2015/ТП-БО-300025 на постачання природного газу за регульованим тарифом було припинено.

Таким чином вимоги позивача про стягнення боргу не підлягають задоволенню, оскільки фактично договір є припиненим та грошові зобов'язання, щодо основного боргу є виконані».

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком частково, оскільки, дійсно, на момент подачі позову позивачем у даній справі, з урахуванням судового рішення господарського суду Житомирської області від 31.03.2016р. у справі 906/216/16, сума основного боргу була сплачена.

Однак позивачем пред'явлено вимогу не про стягнення суми основного боргу, а як зазначалося вище у даній постанові, суми відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

В силу вимог ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України.

Договором (п.6.2., 6.2.2) передбачена відповідальність Споживача, відповідно до якої у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Позивачем нараховано для відповідача пеню за період із 11.02.16р. по 17.04.16р. у розмірі 4544,71грн.

Судом апеляційної інстанції перевірено правомірність нарахування пені за допомогою інтегрованого калькулятора в правовій системі "Ліга:Закон" та встановлено, що вона нарахована вірно.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд враховує вказівку, що міститься в п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського Суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", в якому зазначається, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Окрім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ) від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 вказано: положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Математичний алгоритм, за яким можливе зменшення розміру пені, не визначений ні законом, ні підзаконними нормативними актами.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги ступінь виконання відповідачем зобовязань щодо оплати спожитого природного газу, враховуючи майновий стан сторін, коли за умови стягнення суми пені, може наступити неплатоспроможність відповідача за неповні три місяці до нового опалювального сезону, а позивач своє фінансове становище до показника прибутковості не покращить, вважає що зменшення пені до 90% є винятковим випадком, у даному випадку доцільним та таким, що надасть можливість відповідачу підготуватися до нового опалювального сезону, а також забезпечити соціальні гарантії учнів навчального закладу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, враховуючи баланс інтересів сторін у даному спорі, із власної ініціативи зменшує пеню на 90% (від суми обрахованої позивачем) та стягує з відповідача 454,47грн. - пені. В частині стягнення зменшеного розміру пені (4090,24грн.) позивачу слід відмовити

За таких обставин заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково.

Що стосується стягнення 2322,88грн. інфляційних втрат та 309,87грн. - 3% річних.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано для відповідача за період із 11.02.16р. по 17.04.16р. 2322,88грн. - інфляційних втрат та 309,87грн. - 3% річних.

Судом апеляційної інстанції перевірено правомірність нарахування зазначених сум за допомогою інтегрованого калькулятора в правовій системі "Ліга:Закон" та встановлено, що вони нараховані вірно.

Оскільки зазначені суми відповідальності за порушення грошового зобов'язання зменшені не можуть бути, вони підлягають до задоволення судом апеляційної інстанції у розмірах, нарахованих позивачем.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є обґрунтованими, підтверджуються зібраними по справі доказами та відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте без врахуванням всіх обставин справи, а відтак підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, відповідно до якого позов слід задоволити частково та стягнути з відповідача - комунального навчального закладу "Бердичівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат" Житомирської обласної ради на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" 454,47грн. - пені, 2322,88грн. - інфляційних втрат, 309,87грн. - 3% річних, 1378грн. - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. В позові про стягнення 4090,24грн. пені позивачу слід відмовити.

Видачу наказу слід доручити господарському суду Житомирської області.

Керуючись ст. ст. 49, 83, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" від 25.07.16р. задоволити.

Рішення господарського суду Житомирської області від 05 липня 2016 року у справі №906/588/16 скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 навчального закладу "Бердичівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат" Житомирської обласної ради (13337, Житомирська область, Бердичівський район, смт.Гришківці, вул.Житомирська, 155, код ЄДРПОУ 13578947) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (10002, м.Житомир, вул.Фещенка-Чопівського, 35, код ЄДРПОУ 39577504) 454,47грн. - пені, 2322,88грн. - інфляційних втрат, 309,87грн. - 3% річних, 1378грн. - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

В позові про стягнення 4090,24грн. пені - відмовити.

Доручити господарському суду Житомирської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/588/16 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Демянчук Ю.Г.