Рішення № 61135196, 01.09.2016, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" вересня 2016 р.Справа № 921/401/16-г/4

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

розглянув матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Захід ОСОБА_2", вул. Кульпарківська, 93/201, м. Львів, 79021

до відповідіча ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Бонзер", вул. Текстильна, 36, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001

про cтягнення заборгованості в сумі 147 788,87 грн.

За участі представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: ОСОБА_3, доручення №01 від 01.09.2016р.

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні представнику відповідача процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, розяснено.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Захід ОСОБА_2", вул. Кульпарківська, 93/201, м. Львів, 79021 звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Бонзер", вул. Текстильна, 36, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001 про cтягнення заборгованості в сумі 147 788,87 грн.

Ухвалою господарського суду від 13 липня 2016 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 28 липня 2016 року.

11.08.2016р. у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та в клопотанні без номеру та дати, поданому через канцелярію суду 11.08.2016 року за вхідним номером 14869.

Представник відповідача в даному судовому засіданні підтвердив сплату позивачем 107100,00 грн попередньої оплати за товар, згідно договору №09/2015 від 29.09.2015 року, однак проти нарахованих та заявлених до стягнення штрафу, пені, збитків від інфляції та 3% річних заперечив.

01.09.2016р. відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому визнав наявну перед позивачем заборгованість в розмірі передоплати, що становить 107100грн, однак вважає нараховані штрафні санкції та пеню надмірними.

У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався (востаннє на 01.09.2016р.) для надання можливості сторонам подати витребувані судом документи та прийняти участь у розгляді справи.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

- відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки;

- 29 вересня 2015р. між ТзОВ "Захід ОСОБА_2" (далі - Покупець) та ТзОВ "Бонзер" (далі - Постачальник) укладено договір поставки №09/2015 (далі Договір), згідно з умовами якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця запасні частини до спец техніки (надалі - Товар), а Покупець прийняти Товар та оплатити його (п. 1.1. Договору);

- згідно п. 2.1 ціна, найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, її часткове співвідношення (асортимент) визначаються специфікаціями, що становитимуть невід'ємну частину Договору;

- п.п.3.1, 3.4 Договору передбачено, що ціна за одиницю товару, що поставляється визначається у Специфікаціях, а загальна сума Договору визначається як сумарна вартість Товару, поставка якого здійснюються згідно доданих до нього Специфікацій ;

- оплата продукції, що поставляється за цим Договором, здійснюється наступним чином: попередня оплата вартості товару (послуг) в розмірі 100 % (п.5.2 Договору);

- поставка кожної окремої партії товару за цим Договором здійснюється протягом 10 календарних днів від дати одержання Постачальником письмового замовлення Покупця, якщо інший строк не буде погоджений в Специфікаціях або Додаткових угодах до Договору. Кожна окрема партія товару постачається по одному первинному документу (накладна, товарно-транспортна накладена, залізнична накладна);

- у відповідності до умов п. 10.1 Договору Сторони домовились, що за невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору, винна сторона несе відповідальність у відповідності до умов чинного законодавства України. Порушенням зобовязання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов визначених зміст ом зобовязань;

- у разі порушення строків поставки Товару більш ніж на 30 календарних днів Покупець має право відмовитись від подальшого приймання і оплати Товару, а також вимагати повернення раніше сплачених за Товар сум (п. 10.5 Договору);

- у разі ж порушення Постачальником визначених договором строків заміни неякісного товару або усунення недоліків (виявлених у т.ч. в гарантійний термін), Постачальник зобов'язаний сплатити покупцю штраф в розмірі 10% від вартості товару, в якому були виявлені недоліки, за кожен такий випадок (п. 7.4 Договору);

- крім того, п. 7.5 Договору встановлено, що у разі недотримання Постачальником встановленого та узгодженого строку поставки товару Покупець має право самостійно придбати аналогічний товар у третіх осіб і в такому випадку Постачальник зобовязаний крім сплати 10% штрафу від вартості товару, вказаного в п.7.4 Договору, сплатити Покупцю кошти для відшкодування останньому всіх понесених витрат, в тому числі упущену вигоду;

- цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає цей перебіг у момент, визначений в п. 11.1 цього Договору та закінчується 31.12.205р., а в частині гарантійних зобовязань та санкцій за їх порушення до закінчення гарантійного строку. Закінчення цього строку не звільняє Сторони від виконання обовязків , взятих на себе за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мали місце під час дії цього договору (п.п. 11.1 11.3 Договору).

На виконання умов Договору Сторонами підписано Специфікацію №1 від 29.09.2015р., як невід'ємний додаток до Договору №09/2015 від 29.09.2015р., у відповідності до якої Постачальник зобов'язався поставити Покупцю товар - редуктор для QsQ RH9 в кількості 1 шт. на суму 107 100 грн. Згідно п. 4.1 Договору термін передачі Товару Покупцю - 10 календарних днів від дати одержання Постачальником письмового замовлення Покупця, якщо інший строк не буде погоджений в Специфікаціях або Додаткових угодах до Договору, тобто до 10 жовтня 2015р.

Матеріали справи свідчать, що позивач ТзОВ "Захід ОСОБА_2" здійснив передоплату товару :

- 30.09.2015р. у сумі 90 000 грн згідно платіжного доручення №43;

- 01.10.2015р. у сумі 17 100 грн згідно платіжного доручення №44.

В порушення умов Договору, відповідач не виконав взяті на себе зобовязання з поставки товару в повному обсязі та у строк, узгоджений Сторонами у Договорі, у звязку з чим позивач надіслав на адресу відповідача рекомендованим листом претензію №27/04-01 від 27.04.2016р. про повернення попередньо перерахованих коштів, проте станом на день заявлення позову ТзОВ "Бонзер" відповіді не надав, суму попередньої оплати не повернув, що стало підставою для звернення ТзОВ "Захід ОСОБА_2" до суду з позовом про їх стягнення в примусовому порядку, а також стягнення 23131,13 грн пені, 10710 грн штрафу, 4134,31грн. інфляційних та 2713,43 грн 3% річних за несвоєчасне виконання зобовязань.

Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В силу вимог ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами зобовязання.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договорами поставки, за якими в силу положень ч. 1 ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зібраними по справі доказами підтверджуються доводи позивача про внесення коштів за товар в якості попередньої оплати, що підтверджується платіжними дорученнями № 43 від 30.09.2015р. на суму 90 000 грн та №44 від 01.10.2015р. на суму 17 100 грн, всього на суму 107 100 грн.

Разом з тим ТзОВ " Бонзер" взяті на себе зобовязання не виконало, товар на суму попередньої оплати у встановлений договором строк покупцю не передало.

Приписами ч. 1 ст. 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобовязань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань.

Згідно положень ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. При цьому, визначене даною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є, за своїм змістом, правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зібрані у справі докази свідчать, що позивач втратив інтерес до виконання відповідачем зобов'язання з поставки і згідно надісланої на адресу ТзОВ "Бонзер" претензії №27/04-01 від 27.04.2016р. вимагав у останнього повернення попередньо перерахованих коштів в сумі 107 100грн. Докази надіслання (вручення) вказаної претензії знаходяться в матеріалах справи.

Оскільки договором не передбачений строк повернення передоплати, відповідач зобовязаний повернути позивачу суму передоплати у семиденний строк від дня предявлення вимоги, тобто, до 06.05.2016р. включно (датою предявлення вимоги слід вважати дату вручення рекомендованого поштового відправлення відповідачу 29.04.2016р., про що свідчить підпис уповноваженого представника на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення ф. 119 №7905402290380).

Приймаючи до уваги, що в процесі судового розгляду спору відповідачем не подано, а судом не здобуто жодних доказів, які б свідчили про погашення заявленої суми позову, а тому позовні вимоги про стягнення з ТзОВ "Бонзер" 107 100 грн попередньої оплати підлягають до задоволення як правомірно заявлені, документально підтверджені та по суті неоспорені відповідачем.

Щодо вимог ТзОВ "Захід ОСОБА_2 " про стягнення з відповідача 4134,31грн. інфляційних та 2713,43 грн 3% річних, нарахованих позивачем у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України внаслідок прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання, господарським судом встановлено наступне:

- статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість кредитора вимагати у Боржника за прострочення саме грошового зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

- разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар;

- за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України;

- матеріали справи свідчать, що між сторонами згідно з умовами договору №09/2015 від 29.09.2015р. виникли зобовязання з поставки товару, тоді як обовязок виконання грошового зобовязання з врахуванням вимог ч. 2 ст. 693 та ст. 530 ЦК України виник у відповідача лише з 06.05.2016р. (дата предявлення вимоги про повернення попередньо перерахованих коштів та нарахованих штрафних санкцій 29.04.2016р.);

- таким чином, нарахування інфляційних втрат, а також трьох процентів річних від простроченої суми, слід здійснювати за період з 06.05.2016р. по 01.07.2016р.;

- господарський суд, враховуючи положення названих норм законодавства, умови договору №09/2015 від 29.09.2015р. та матеріали справи, здійснивши власний арифметичний перерахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних за період з 06.05.2016р. по 01.07.2016р., дійшов висновку, що у вказаний період інфляційного збільшення суми боргу не відбулося, а до стягнення підлягають 501,76 грн 3% річних, як правомірно та обґрунтовано заявлені.

Крім того, позивачем з посиланням на п.п. 7.4- 7.5 Договору, нараховано відповідачу штраф у розмірі 10% від вартості товару в розмірі 10710 грн, в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення якого суд відмовляє з огляду на те, що аналіз умов п.п. 7.4-7.5 Договору свідчить про те, що нарахування такого виду неустойки передбачена даним правочином лише у випадку поставки неякісного товару , тоді як судом встановлено, що саме поставки товару не відбулося.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 23131,13 грн пені, нарахованої позивачем у відповідності до вимог п. п.п. 10.1-10.5 Договору внаслідок прострочення відповідачем виконання зобовязання, господарський суд відмовляє у її задоволенні з наступних підстав:

- у відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1. ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства,то суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Водночас, аналіз умов укладеного між сторонами договору №09/2015 від 29.09.2015р свідчить про те, що право на нарахування пені у розмірі 0,1% від вартості поставленого але не сплаченого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України відповідно до вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" виникає лише у випадку порушення строку сплати поставленого товару, а не за недотримання Постачальником встановленого та узгодженого строку поставки Товару, як стверджує позивач (п. 10.4 Договору, на який позивач, зокрема, посилається як на підставу нарахування пені).

З огляду на положення названих норм законодавства, умови договору №09/2015 від 29.09.2015р. та матеріали справи, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 23131,13 грн безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Судовий збір згідно ст. 49 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Бонзер", вул. Текстильна, 36, м. Тернопіль, Тернопільська область, ідент. код 38838245 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Захід ОСОБА_2", вул. Кульпарківська, 93/201, м. Львів , ідент. код 38172073 107100 (сто сім тисяч сто) грн. попередньої оплати, 501 (пятсот одну) грн 76 грн 3% річних та 1614 (одну тисячу шістсот чотирнадцять) грн 02 коп. в повернення сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 07.09.2016р.

СуддяН.М. Бурда