Рішення № 61135063, 05.09.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2016 року Справа № 915/816/16

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: ОСОБА_2 дов. б/н від 20.07.2016;

представника відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Преформ

(49008, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул.Автотранспортна, буд.6),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Укрюгекопром

(57300, Миколаївська обл., м.Снігурівка, вул.Суворова, буд.3-А),

про: стягнення заборгованості у сумі 160565,55 грн., з яких: 146657,5 грн. основний борг, 10532,82 грн. збитки від інфляції та 3375,23 грн. 3% річних, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №080715/01 від 08.07.2015 у сумі 146657,5 грн., 3375,23 грн. - 3% річних, та 10532,82 грн. збитків від інфляції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином своїх обовязків по оплаті поставленого йому товару. Станом на час подання позову залишок заборгованість відповідача становив 146657,5 грн. У звязку з неналежним виконанням умов договору №080715/01 від 08.07.2015 та додаткової угоди до нього, позивачем нараховані збитки від інфляції та 3% річних.

Відповідач відзив на позов не надав, представник у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відповідними потовими повідомленнями (а.с.31, 55)..

Керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 05.09.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

08.07.2015 між сторонами було укладено Договір постачання №080715/01 (надалі Договір №080715/01) (а.с.7-9), згідно якого постачальник (позивач у справі) зобовязується поставити покупцю (відповідач у справі) преформи у кількості, асортименті та за цінами узгодженими сторонами у специфікаціях, а покупець, в свою чергу, зобовязався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах визначених договором.

Строк договору сторони визначили з дати підписання до 31.12.2015 включно, а в частині виконання зобовязань до їх повного виконання..

Пунктом 3.5 Договору №080715/01 сторони передбачили, що оплата товару здійснюється у вигляді 100% передплати вартості товару протягом одного банківського дня з моменту одержання рахунку постачальника.

Позивачем було надано відповідачу рахунок-фактуру на оплату товару №11201 від 01.12.2015 на загальну суму 192657,5 грн. (а.с.40).

Доказів здійснення передплати товару сторонами суду не надано.

01.12.2015 позивачем на виконання Договору №080715/01 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 192657,5 грн., який було прийнято останнім, що підтверджується видатковою накладною №11203 від 01.12.2015 та довіреністю на отримання товару №28 від 01.12.2015 (а.с.40, 41), підписаними уповноваженими представниками сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки Договором №080715/01 сторони не визначили порядку здійснення розрахунків за виконанні роботи, які не сплачені авансом (шляхом здійснення передплати), то .згідно приписів ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до приписів ст.526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Платіжним дорученням №260 від 03.12.2015 відповідач здійснив часткову оплату за товар у сумі 6000,0 грн. (а.с.14). Решта вартості товару, одразу після його поставки, сплачена не була.

В подальшому, сторонами було укладено Додаткову угоду №1 від 24.05.2015 до Договору №080715/01 (а.с.39), пунктом 2 якої сторони зафіксували залишок заборгованості відповідача за поставлений товар у сумі 186657,5 грн. та визначили наступні терміни його погашення: у травні 2016 року 40000,0 грн., у червня 2016 року 40000,0 грн., у липні 2016 року 40000,0 грн., у серпні 2016 року 40000,0 грн., у вересні 2016 року 26657,50 грн.

Пунктом 3 Додаткової угоди №1 від 24.05.2016 сторони визначили, що у випадку прострочення покупцем будь-якого платежу, визначеного у п.2 цієї угоди, постачальник має право вимагати сплати покупцем повної суми заборгованості починаючи з першого дня прострочення.

На виконання Додаткової угоди №1 від 24.05.2016 відповідачем були сплачені позивачу грошові кошти у сумі 20000,0 грн. по платіжному дорученню №119 від 23.05.2016 (а.с.17), грошові кошти у сумі 13500,0 грн. по платіжному дорученню №131 від 31.05.2016 (а.с.18), грошові кошти у сумі 6500,0 грн. по платіжному дорученню №137 від 10.06.2016 (а.с.19).

Таким чином, у травні 2016 року відповідачем було погашено 33500,0 грн., а у червні 2016 року 6500,0 грн., що свідчить про недотримання відповідачем умов п.2 Додаткової угоди №1 від 24.05.2016 і, відповідно, виникнення у позивача права на стягнення заборгованості в повному обсязі.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на дату подання позивачем позову розмір заборгованості відповідача складав 146657,5 грн. На час розгляду справи відповідачем не спростовано розмір заборгованості та не надано суду доказів оплати залишку заборгованості за поставлений товар у сумі 146657,5 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 146657,5 грн. обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача

10532,82 грн. збитки від інфляції за період з грудня 2015 року по червень 2016 року та 3375,23 грн. 3% річних за період з 01.12.2015 по 11.06.2016.

Відповідачем розрахунки не заперечені.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд дійшов наступних висновків.

Приймаючи до уваги, що Договором №080715/01 сторони не визначили порядку здійснення розрахунків у разі відсутності 100% переплати товару, то до правовідносин сторін мають застосуватись приписи ч.1 ст.692 ЦК України, за якими покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Таким чином, обовязок з оплати поставленого по видатковій накладній №11203 від 01.12.2015 товару виник у відповідача з 02.12.2015. Оскільки у вказаний термін оплата не була здійснена, то з 03.12.2015 зобовязання відповідача з оплати 192657,5 грн. слід вважати простроченим. У звязку з частковою оплатою товару 03.12.2015 станом на цю дату борг відповідача склав 186657,5 грн.

При перевірці розрахунку збитків від інфляції судом встановлено, що позивачем нарахування збитків від інфляції здійснюється починаючи з грудня 2015 року, без урахування того, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Оскільки фактично зобовязання відповідача виникло у грудні 2015 року, то нарахування інфляційних втрат слід здійснювати з січня 2016 року.

Слід також зауважити, що у травні 2016 року сторонами було укладено Додаткову угоду №1 від 24.05.2016, якою сторони змінили порядок оплати залишку боргу по Договору №080715/01, зокрема, встановивши, що у період з 24.05.2016 по 31.05.2016 відповідач має перерахувати позивачу 40000,0 грн.

Станом на 01.06.2016 відповідач перерахував позивачу лише 33500,0 грн., тобто порушення зобовязання з виконання Додаткової угоди №1 від 24.05.2016 виникло саме з 01.06.2016 і нарахування позивачем інфляційних втрат у травні 2016 року також є безпідставним.

З урахуванням викладеного, наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат уточнений судом за допомогою програмного комплексу «Законодавство».

Судом встановлено, що за період з січня 2016 року по квітень 2016 року сумарний індекс інфляції склав 105,05%, а заборгованість відповідача у вказаний період становила 186657,5 грн. Таким чином, розмір збитків від інфляції, що підлягає стягненню з відповідача, становить 9433,51 грн.

Розмір 3% річних нарахованих позивачем за період з 01.12.2015 по 11.06.2016 також уточнено судом, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.9 Постанови Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Станом на 02.12.2015 борг відповідача складав 192657,5 грн.

Таким чином, розмір 3% річних за 02.12.2015 (1 день) становить: 192657,5 х 3% х 1 день / 365 дн. = 15,83 грн.

03.12.2015 відповідачем в погашення боргу було перераховано 6000,0 грн., тобто з 03.12.2015 борг відповідача складав 186657,5 грн.

Таким чином, розмір 3% річних за період з 03.12.2015 по 23.05.2016 (172 дн.) становить: 186657,5 х 3% х 172 дн. / 365 дн. = 2632,74 грн.

Нарахування 3% за період з 24.05.2016 по 31.05.2016 суд вважає безпідставним, оскільки Додатковою угодою №1 від 24.05.2016 сторони за взаємною згодою передбачили цей період для погашення частини боргу і лише з 01.06.2016 заборгованість можна вважати простроченою.

Станом на 01.06.2016 борг відповідача складав 153157,5 грн.

Таким чином, розмір 3% річних за період з 01.06.2016 по 09.06.2016 (9 дн.) становить: 153157,5 х 3% х 9 дн. / 365 дн. = 113,29 грн.

10.06.2015 відповідачем в погашення боргу було перераховано 6500,0 грн., тобто з 10.06.2016 борг відповідача складав 146657,5 грн.

Таким чином, розмір 3% річних за період з 10.06.2016 по 11.06.2016 (2 дн.) становить: 146657,5 х 3% х 2 дн. / 365 дн. = 24,11 грн.

Враховуючи викладене, загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 2785,97 грн. (15,83 + 2632,74 + 113,29 + 24,11).

В частині стягнення 589,26 грн. 3% річних та 1099,31 грн. збитків від інфляції слід відмовити.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідності до ст.49 ГПК України, судові витрати слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрюгекопром, 57300, Миколаївська обл., м.Снігурівка, вул.Суворова, буд.3-А (відомості про банківські реквізити відсутні, ЄРДПОУ 38627784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Преформ, 49008, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул.Автотранспортна, буд.6 (відомості про банківські реквізити відсутні, ЄРДПОУ 39632675) 146657,5 грн. основного боргу, 2785,97 грн. - 3% річних, 9433,51 грн. збитків від інфляції та 2383,15 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 589,26 грн. 3% річних та 1099,31 грн. збитків від інфляції, в задоволенні позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 07 вересня 2016 року.

Суддя М.В.Мавродієва