Рішення № 61134829, 05.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2016Справа №910/10638/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_1про стягнення 26 956 грн 09 коп.Представники сторін:від позивача:Семененко Л.М. - представник за довіреністювід відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.06.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" з вимогами до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 40 951 грн 24 коп. заборгованість за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1765 від 26.11.2014 з орендної плати в сумі 33 474 грн 94 коп., заборгованість з компенсації витрат підприємства з користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди в сумі 1 013 грн 98 коп., пеню в сумі 4 851 грн 98 коп., інфляційні втрати в сумі 1 330 грн 75 коп., 3% річних в сумі 279 грн 59 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1765 від 26.11.2014 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього за період з 01.01.2016 по 31.05.2016 виникла заборгованість з оплати орендних платежів у розмірі 33 474 грн 94 коп., з компенсації витрат за користування земельною ділянкою у розмірі 1 013 грн 98 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 4 851 грн 98 коп. пені, 1 330 грн 75 коп. інфляційних втрат та 279 грн 59 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2016 порушено провадження у справі № 910/10638/16 та справу призначено до розгляду на 06.07.2016.

05.07.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2016 розгляд справи було відкладено на 06.07.2016, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та невиконання останнім вимог ухвали суду.

14.07.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 у зв'язку із неможливістю здійснювати правосуддя суддею Пригуновою А.Б., справу № 910/10638/16 передано на повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями (повторний розподіл) справу № 910/10638/16 передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 справу № 910/10638/16 прийнято суддею Плотницькою Н.Б. до провадження та призначено до розгляду на 22.08.2016.

19.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

22.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2016 розгляд справи відкладено на 05.09.2016, у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням останнім вимог ухвали суду.

26.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 05.09.2016 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за адресою https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch.

У судове засідання 05.09.2016 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 19 479 грн 94 коп. заборгованості по орендній платі, 1 013 грн 98 коп. заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, 4 851 грн 98 коп. пені, 1 330 грн 75 коп. інфляційних витрат та 279 грн 59 коп. 3 % річних.

У судовому засіданні 05.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.2014 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець за договором), Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар за договором) та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (підприємство за договором) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1765, відповідно до умов якого орендодавець на підставі пункту 1.2.7 рішення Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 08.07.2014 № 3 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення приватного закладу охорони здоров'я, та зобов'язується вносити орендні платежі (орендну плату, компенсацію витрат підприємства та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою) своєчасно і в повному обсязі.

Згідно з пунктом 9.1 договору даний договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 26.11.2014 до 24.11.2017.

Об'єктом оренди є: нежитлові приміщення, загальною площею 98,30 кв.м, в т.ч.: підвал - 93,30 кв.м, 1 поверх - 5,00 кв.м., згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину договору (пункт 2.1 договору).

Відповідно до пункту 2.4 договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація".

У відповідності до пункту 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженою рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250. Розмір орендної плати згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору за листопад 2014 року становить: 59 грн 17 коп. за 1 кв.м орендованої площі, що складає: 5 816 грн. 55 коп.

Пунктом 3.2 договору визначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Згідно з пунктом 3.3 договору крім орендної плати орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, яка за листопад 2014 року складає 128 грн 39 коп. на місяць.

Орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача) (надалі-підприємство) КП "Київжитлоспецексплуатапія" 01001 м. Київ вул. Володимирська, 51-а, р/р 2600067759 у АБ "Укргазбанк" м. Києва Код банку 320478, Код ЄДРПОУ 03366500 Св. ПДВ № 39071463 ІПН 033665026594 починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві (пункт 3.6 договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1765 від 26.11.2014 орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування нежилі приміщення, що перебувають на балансі Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація", загальною площею 98,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі нерухомого майна від 26.11.2014.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів та компенсації витрат за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2016 по 31.05.2016, у зв'язку з чим, станом на день подання позову, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з оплати орендних платежів у розмірі 19 479 грн 94 коп. та з компенсації витрат за користування земельною ділянкою у розмірі 1 013 грн 98 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати орендних платежів та компенсації витрат за користування земельною ділянкою за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1765 від 26.11.2014 та факту наявності заборгованості за період з 01.01.2016 по 31.05.2016, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати орендних платежів у розмірі 19 479 грн 94 коп. та заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою у розмірі 1 013 грн 98 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1765 від 26.11.2014, позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 4 851 грн 98 коп., інфляційні втрати в сумі 1 330 грн 75 коп., 3% річних в сумі 279 грн 59 коп. за період прострочення вказаний у розрахунку, доданому до позовної заяви.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 6.2 договору за несвоєчасну сплату орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою орендар сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплаченої орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплаченої орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також стягуються у повному обсязі витрати, пов'язані з таким стягненням.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 6.2 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1765 від 26.11.2014, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 330 грн 75 коп. інфляційних втрат, 279 грн 59 коп. 3 % річних та 4 851 грн 98 коп. пені підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А, ідентифікаційний код 03366500) заборгованість по орендній платі у розмірі 19 479 (дев'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн 94 коп., заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди у розмірі 1 013 (одна тисяча тринадцять) грн 98 коп., пеню у розмірі 4 851 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят одна) грн 98 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 330 (одна тисяча триста тридцять) грн 75 коп., 3 % річних у розмірі 279 (двісті сімдесят дев'ять) грн 59 коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 07.09.2016

Суддя Н.Б. Плотницька