Постанова № 61134416, 02.09.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2016 року справа № 823/1103/16

10 год. 19 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коваленка В.І.,

за участю секретаря - Савости С.В.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю,

відповідача - Костюк І.Я. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області площею 2,0 га кадастровий номер НОМЕР_1 у власність для ведення особистого селянського господарства, яка викладена в листі за № 6214/6-16 від 25.07.2016 року;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву від 07.07.2016р. ОСОБА_3 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області площею 2,0 га кадастровий номер НОМЕР_1 у власність для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду та прийняти відповідне рішення у відповідності до вимог законодавства;

- стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору та фактично понесені судові витрати, що пов'язані із прибуттям до суду в розмірі які будуть підтверджені на момент прийняття рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, обґрунтовуючи їх тим, що позивач подав до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га в адміністративних межах Білозірської сільської ради з передбаченими законодавством додатками. Оскільки відповідач пропустив місячний строк розгляду заяви, позивач звернувся до землевпорядної організації за виготовленням проекту землеустрою. Виготовлений проект погоджений у встановленому законом порядку, проведена його обов'язкова державна землевпорядна експертиза та поданий на затвердження відповідачу. Однак, відповідач протиправно відмовив листом №6214/6-16 від 25.07.2016р. у погодженні проекту землеустрою, посилаючись на ту обставину, що проект землеустрою не містить рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

За вказаних обставин представник позивача вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області проти позову заперечила повністю, мотивуючи свої заперечення тим, що 03.11.2015р. позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області. Однак, відповідач 16.12.2015р. повідомив позивача, що позитивне вирішення питання не є можливим, оскільки Білозірська сільська рада відмовила ОСОБА_3 в наданні відповідного дозволу.

Представник відповідача стверджує, що Віце-прем'єр-міністром - Міністром регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсманом В.Б. надано Держземагентству України доручення від 08.10.2014р. №37732/0/1-14 з терміном виконання з 15.10.2014р.

Дане доручення передбачає: начальникам Головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15.10.2014р. забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою. Під час розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності надсилати органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування. До запиту додавати копії клопотань та графічних матеріалів до них (п.2 та п.п.2.1 рішення).

На думку представника відповідача, оскільки рішенням сесії Білозірської сільської ради №3-19/VІІ від 26.11.2015р. позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку відповідного проекту, а також враховуючи, що наданий проект на затвердження не містив рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, тому поданий проект на затвердження не відповідав вимогам чинного законодавства і не підлягав затвердженню.

У зв'язку з наведеним представник відповідача вважає, що відповідач діяв у межах наданих повноважень та правомірно відмовив у затвердженні проекту землеустрою.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 03.11.2015р. до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області ОСОБА_3 подав заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаської області площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства.

Подана заява зареєстрована Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області 03.11.2015р.

Позивач до поданої заяви додав: копію документа, що посвідчує особу (паспорт); копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; викопіювання з карти із зазначенням земельної ділянки.

В судовому засіданні встановлено, що місячний строк розгляду заяви позивача сплинув 03.12.2015р., у зв'язку з чим позивач замовив виготовлення відповідного проекту землеустрою, уклавши з державним підприємством «Черкаський науково-дослідний інститут землеустрою» договір №722 від 11.12.2015р.

Позивач подав відповідачу повідомлення від 16.12.2015р. про те, що ним замовлено виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області (за межами населеного пункту) Черкаської області площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства. До повідомлення позивачем додано копію договору №722 від 11.12.2015р.

Вказане повідомлення зареєстровано відповідачем 16.12.2015р. об 11 год. 56 хв., після чого 16.12.2015р. о 12 год. 00 хв. зареєстровано лист відповідача №5800/0/300-15 від 16.12.2015р., яким позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв'язку з відмовою рішенням Білозірської сільської ради №3-19/VІІ від 26.11.2015р. в наданні такого дозволу.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, управління Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області висновком №8-28-0.5-772/15-16 від 03.02.2016р. відмовило позивачу в погодженні проекту землеустрою, посилаючись на відсутність у проекті рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Позивач повторно звернувся з клопотанням від 17.02.2016р. до управління Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області, повідомивши, що законом передбачено випадок виготовлення проекту землеустрою без надання такого дозволу, за умови пропуску органом влади місячного строку розгляду заяви позивача. Як наслідок, висновком №70/41-16 від 02.03.2016р. управління Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області погодило позивачу проект землеустрою.

За результатами проведення державної експертизи землевпорядної документації у висновку №467-16 від 21.04.2016р. Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області зазначено, що представлений проект землеустрою відповідає вимогам земельного законодавства та діючих нормативно-методичних документів, встановленим нормам і правилам. При цьому, в зауваженнях до проекту зазначено про необхідність врахування рішення Білозірської сільської ради №3-19/VІІ від 26.11.2015р. при прийнятті рішення про затвердження проекту.

В судовому засіданні суд встановив, що відомості про наведену земельну ділянку внесено 17.06.2016р. до Державного земельного кадастру та присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1, про що позивачу видано витяг №НВ-7103828492016 від 17.06.2016р.

Позивач звернувся до відповідача з заявою від 07.07.2016р. про затвердження проекту землеустрою. До заяви позивачем додано проект землеустрою та витяг на земельну ділянку з Державного земельного кадастру.

Листом №6214/6-16 від 25.07.2016р. відповідач відмовив позивачу в затвердженні проекту землеустрою з посиланням на згадане рішення Білозірської сільської ради №3-19/VІІ від 26.11.2015р., а також на ту обставину, що наданий проект не містить рішення органу про надання дозволу на його розробку.

Вирішуючи питання правомірності наведеної відмови в затвердженні проекту землеустрою, суд зазначає, що за змістом положень пункту «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до положень частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З наведених положень Земельного кодексу України вбачається, що ненадання у місячний строк органом Держгеокадастру дозволу на розробку проекту землеустрою чи відмови в наданні дозволу на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту, особа має право замовити виготовлення проекту землеустрою, повідомивши про це відповідний орган влади.

З урахуванням наведеного, суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо відсутності у поданому позивачем проекті землеустрою дозволу на його розробку, оскільки відповідачем не надано у місячний строк відповіді за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Отже, позивач правомірно замовив виготовлення проекту землеустрою за відсутності дозволу відповідача.

Суд звертає увагу, що відповідачем надано відповідь позивачу про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою вже після того, як позивач подав повідомлення, що ним замовлено виготовлення проекту.

Щодо посилання відповідача на рішення колегії Держземагентства України №2/1 від 14.10.2014р., яке введено в дію наказом Держземагентства України №328 від 15.10.2014р., суд зазначає наступне.

В силу положень пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Отже, нормами Конституції України визначено, що виключно законами встановлюються права людини і громадянина. Відповідно, обмеження прав, які визначені законом, не можуть встановлюватись підзаконним нормативно-правовим актом.

У відповідності до вимог частин 1, 5-8 статті 186-1 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:

- додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій";

- надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

- проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

На переконання суду, зазначені положення статі 186-1 Земельного кодексу України розроблені для того щоб територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин перевірив відповідність проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, та з'ясував наявність перешкод в одержанні у власність земельної ділянки.

При цьому, забороняється вимагати погодження проекту землеустрою органами місцевого самоврядування. Тобто, закон чітко усуває органи місцевого самоврядування від процесу погодження проекту землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами населеного пункту.

Суд звертає увагу, що законом передбачені чіткі межі повноважень державних органів під час проходження процедури оформлення у власність земельної ділянки.

В той же час, відповідно до пунктів 2.1, 2.3 рішення колегії Держземагентсва України «Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності» №2/1 від 14.10.2014р., яке введено в дію наказом Держземагентства України №328 від 15.10.2014р. під час розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності надсилати органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування. До запиту додавати копії клопотань та графічних матеріалів до них.

У разі надходження у десятиденний строк від органу місцевого самоврядування мотивованих заперечень стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які безпосередньо передбачені законом, зокрема частиною сьомою статті 118 та частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України, відмовляти заявникові у задоволенні відповідного клопотання.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що підзаконним нормативно-правовим актом, а саме: рішенням колегії Держземагентсва України №2/1 від 14.10.2014р., яке введено в дію наказом Держземагентства України №328 від 15.10.2014р., обмежено існуючі права громадян на одержання у власність земельних ділянок, а також надано органам державної влади та місцевого самоврядування повноваження, які не передбачені Земельним кодексом України.

Більш того, у відповідності до вимог пункту 1 Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Пунктом 3 наведеного Указу Президента України визначено, що нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Згідно із пунктом 3 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 731 від 28 грудня 1992 року, на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Всупереч наведених вимог Указу Президента України та постанови Кабінету Міністрів України, наказ Держземагентства України №328 від 15.10.2014р. не зареєстрований у встановленому порядку, хоча передбачає обмеження існуючих прав громадян у вигляді ускладнення процедури отримання у власність земельної ділянки.

За таких обставин, наказ Держземагентства України №328 від 15.10.2014р. не поширює свою дію на спірні правовідносини.

Згідно частин 9, 10 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, заважаючи, що позивач подав усі необхідні документи для затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки, а тому Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області безпідставно відмовило позивачу у затвердженні проекту землеустрою.

Приймаючи до уваги встановлені в судовому засіданні обставини прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області неправомірного рішення, яке викладене в листі за № 6214/6-16 від 25.07.2016р., про відмову ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області площею 2,0 га кадастровий номер НОМЕР_1 у власність для ведення особистого селянського господарства, суд вважає, що порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов'язання відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 07.07.2016р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області площею 2,0 га кадастровий номер НОМЕР_1 у власність для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду та прийняти відповідне рішення у відповідності до вимог законодавства.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області не довело правомірність прийнятого рішення, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області подати звіт про виконання постанови суду на протязі 30 календарних днів з моменту набрання законної сили постановою суду.

При цьому, суд вважає за необхідне попередити керівника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, що у разі неподання звіту про виконання постанови суду у вказаний строк, до нього буде застосована відповідальність, яка передбачена частиною 2 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач у даній справі сплатив при поданні позову 1102 грн. 40 коп. судового збору, а його позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність стягнення витрат позивача зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159-163, 167, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, про відмову ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області площею 2,0 га кадастровий номер НОМЕР_1 у власність для ведення особистого селянського господарства, яка викладена в листі за № 6214/6-16 від 25.07.2016р.;

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 07.07.2016р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області площею 2,0 га кадастровий номер НОМЕР_1 у власність для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду та прийняти відповідне рішення у відповідності до вимог законодавства.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області подати звіт про виконання постанови суду на протязі 30 календарних днів з моменту набрання законної сили постановою суду.

Попередити керівника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, що у разі неподання звіту про виконання постанови суду у вказаний строк, до нього буде застосована відповідальність, яка передбачена частиною 2 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Коваленко

Повний текст постанови виготовлено 07.09.2016р.