Постанова № 61134100, 06.09.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3575/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Вендинг Кволіті» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкової вимоги від 21.04.2016 року № 2756-17, -

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Вендинг Кволіті» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому просило суд скасувати податкову вимогу від 21.04.2016 року № 2756-17.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

18.02.2015 року ПП «Вендинг Кволіті» подало податкову декларацію, в якій помилково нарахувало 25000,00 грн. транспортного податку.

09.12.2015 року ПП «Вендинг Кволіті» у зв’язку з помилковим нарахуванням 25000,00 грн. транспортного податку подало до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області уточнену податкову декларацію з додатком.

31.05.2016 року ПП «Вендинг Кволіті» отримало податкову вимогу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 21.04.2016 року № 2756-17 про сплату пені у розмірі 3316,90 грн.

Позивач не погоджується з податковою вимогою відповідача від 21.04.2016 року № 2756-17 та вважає, що вона належить до скасування.

В судове засідання, призначене на 02.09.2016 року, сторони не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та своєчасно.

Суд на підставі ч.6 ст.128 КАС України вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Вендинг Кволіті» 18.02.2015 року подало до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області податкову декларацію з транспортного податку за 2015 рік.

В податковій декларації з транспортного податку від 18.02.2015 року Приватне підприємство «Вендинг Кволіті» вказало 25000,00 грн. річної суми транспортного податку, яка підлягає сплаті (6250,00 грн. щоквартально).

Приватне підприємство «Вендинг Кволіті» 09.12.2015 року подало до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області уточнюючу податкову декларацію з транспортного податку за 2015 рік та додатком до неї, в якій вказало до зменшення податкового зобов’язання з транспортного податку на 25000,00 грн.

21.04.2016 року Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняла податкову вимогу № 2756-17, якою повідомила керівника Приватного підприємства «Вендинг Кволіті», що станом на 20.04.2016 року сума податкового боргу по транспортному податку з юридичних осіб за узгодженими грошовими зобов’язаннями становить 3316,90 грн., у тому числі пеня 3316,90 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не належать до задоволення.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Відповідно до пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об’єктами оподаткування.

Згідно з пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об’єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до пп.267.6.4 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Згідно з пп.267.8.1 п.267.8 ст.267 Податкового кодексу України транспортний податок сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Відповідно до п.п.16.1.3., 16.1.4. п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Під час розгляду справи, що також зазначено в адміністративному позові, представник позивача, як на підставу відсутності податкового боргу, посилався на помилковість нарахування позивачем транспортного податку.

При цьому, відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом; така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Також, відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку; якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно з п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

При цьому, відповідно до пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов’язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Також, згідно з п.129.9 ст.129 Податкового кодексу України у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу пеня, передбачена цією статтею, не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного цим Кодексом.

Під час розгляду справи суд встановив, що позивач уточнюючу податкову декларацію з транспортного податку за 2015 рік подав до відповідача 09.12.2015 року. Показники вказаної уточнюючої декларації були внесені до системи відповідачем лише 29.02.2016 року у зв’язку з технічними несправностями.

Тобто, за період з 30.04.2015 року по 29.02.2016 року (період існування заборгованості) відповідач нарахував пеню у розмірі 3316,90 грн.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що згідно облікової картки у позивача існує податковий борг по транспортному податку з юридичних осіб, а саме пеня у розмірі 2753,74 грн. за період з 30.04.2015 року по 09.12.2015 року, оскільки уточнююча податкова декларація була подана 09.12.2015 року, а не 29.02.2016 року. При цьому, внести зміни або скасувати податкову вимогу відповідач не може у зв’язку з існуванням податкового боргу в системі.

З огляду на матеріали справи суд встановив, що відповідно до облікової картки податковий борг позивача за період з 09.12.2015 року по 29.02.2016 року у розмірі 563,16 грн. був скасований та зменшений відповідачем 17.06.2016 року.

Згідно з п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Тобто, суд встановив, що у позивача існує податковий борг по транспортному податку з юридичних осіб за узгодженими грошовими зобов’язаннями та становить 2753,74 грн., у тому числі пеня 2753,74 грн.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд встановив, що податкова вимога від 21.04.2016 року № 2756-17 є обґрунтованою та законною.

Згідно з ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланням на відповідні положення законодавства про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.2 чт.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки суд по справі свідків не залучав та не призначав проведення судових експертиз, розподіл судових витрат не здійснюється.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 122, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко