Ухвала суду № 61134020, 05.09.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

05 вересня 2016 року справа 813/2921/16 Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулик А.Г., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію та здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Фідобанк» Коваленка Олександра Володимировича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію та здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Фідобанк» Коваленка Олександра Володимировича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію та здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Фідобанк» Коваленка Олександра Володимировича щодо не включення позивача до переліку вкладників публічного акціонерного товариства «Фідобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як вкладника за договором №ДКБО 23186400 банківського (поточного) рахунку з використанням електронного платіжного засобу укладеного 22.04.2013 в сумі 83478,73грн.;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію та здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Фідобанк» Коваленка Олександра Володимировича включити позивача до переліку вкладників до переліку вкладників публічного акціонерного товариства «Фідобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як вкладника за договором №ДКБО 23186400 банківського (поточного) рахунку з використанням електронного платіжного засобу, укладеного 22.04.2013 в сумі 83478,73грн.

Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов до висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Предметом позову у справі є оскарження протиправної бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію та здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Фідобанк» Коваленка Олександра Володимировича щодо не включення позивача до загального реєстру вкладників публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на відшкодування коштів за вкладами та зобов'язання відповідача вчинити дії по включенню позивача до реєстру вкладників.

Суддею встановлено, що 13.05.2014 між позивачем та ПАТ«Фідобанк» укладено договір №23186401 банківського (поточного) рахунку, відповідно до якого банк приймає від вкладника на вкладний рахунок грошові кошти в сумі 112600,00грн. у тимчасове користування та зобов'язується сплачувати відсотки за його користування.

Згідно з платіжним дорученням від 18.05.2016 №383703621 банк прийняв від позивача як вкладника грошові кошти в сумі 112600,00грн. на вкладний рахунок НОМЕР_1.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 20.05.2016 №8 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.05.2016 №783 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Фідобанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Тимчасову адміністрацію в банку запроваджено на 1 місяць з 20.05.2016 до 19.06.2016 включно.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням від 09.06.2016 №959 продовжила строки тимчасової адміністрації банку з 20.06.2016 до 19.07.2016 включно та повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» Коваленка О.В. з 20.06.2016 до 19.07.2016 включно.

01.07.2016 позивачем через відділення ПАТ «Кредобанк» отримано 485,21грн. за договором банківського вкладу та повідомлено про відсутність інформації щодо виплати позивачу решти гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним у банку.

На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 22.07.2016 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає виплату коштів вкладникам банку.

27.07.2016 відповідно до меморіального ордеру №35087874 позивачу виплачено кошти в сумі 23879,79грн., що відповідає сумі депозитного договору, укладеного за допомогою інтернет-банкінгу з ПАТ «Фідобанк» та повідомлено про відсутність інформації щодо виплати позивачу решти гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним у банку. Кошти які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 в сумі 83478,73грн., позивачу не виплачені.

У зв'язку з цим, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Суддя при вирішенні питання про відмову у відкритті провадження у справі виходив з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, не встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч.1. ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п.7 ч.1 ст.3 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand vs. Austria у рішенні від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Поняття « суд, встановлений Законом» у ч.1 ст.6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це, не вважається судом, встановленим Законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Частиною 3 ст.2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Структура банківської системи, економічні, організаційній і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначена Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Пунктом 6 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що господарським судам підвідомчі справи, зокрема: про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Підсумовуючи наведені норми законодавства, та, враховуючи положення ст.12 ГПК України, суд дійшов до висновку, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку.

Позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 16.02.2016 у справі № 21-4846а15 за позовом управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо ліквідації публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» Куреного О.В. про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та постанові від 15.06.2016 за позовом ОСОБА_5 до уповноваженої особи уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова С.І. про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Частиною 1 ст. 244-2 КАС України визначено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1 і 2 ч.1 ст.237 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суди зобов'язанні привести свою судову практику у відповідність до рішення Верховного Суду України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суддя роз'яснює позивачу, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно з ч.5 ст.109 КАС України повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі. Тому, з Державного бюджету України на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1102,42грн.

Керуючись п.1 ч.1 ст.109, ст.ст. 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В :

відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію та здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Фідобанк» Коваленка Олександра Володимировича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.

Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1102(одна тисяча сто дві) грн. 42 коп.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя А.Г. Гулик