Постанова № 61133965, 22.08.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2016 року Житомир справа № 806/586/16

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Токаревої М.С., суддів: Попової О.Г., Капинос О.В.,

секретар судового засідання Мельниченко О.В.,

за участю: позивача, представників позивача та відповідачів

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Міністерства доходів і зборів України та Державної фіскальної служби України про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Міністерства доходів і зборів України та Державної фіскальної служби про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову позивач, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог, зазначив, що 01.02.2016 Головою комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України ОСОБА_2 видано наказ №9-о, яким його звільнено з посади начальника Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Житомирській області у зв'язку з реорганізацією та зміною істотних умов праці п.6 ст.36 КЗпП України. Наказом №76-о від 12.03.2016 начальником ГУ ДФС у Житомирській області його фактично звільнено з посади 12.03.2016 у зв'язку з закінченням тимчасової непрацездатності. Позивач вважає вказані накази протиправними, а тому просить їх скасувати, поновити його на посаді начальника Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Житомирській області, зобов'язати відповідача видати наказ про його переведення на посаду начальника Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, 20000 грн. моральної шкоди та понесені ним судові витрати.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позові та заяві про зміну позовних вимог, позов просили задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів у судовому засіданні позов не визнали та заперечували щодо його задоволення з підстав викладених у письмових запереченнях.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Встановлено, що наказом Міністерства доходів та зборів України № 675-о від 24.05.2013 ОСОБА_1 призначено у порядку переведення на посаду начальника Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року №160 утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується КМУ, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби, реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби України. Згідно з додатком 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України", Новоград-Волинська ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області реорганізується шляхом приєднання до Новоград-Волинської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області.

Наказом Міністерства доходів і зборів України №29 від 07.11.2014 року розпочато реорганізацію територіальних органів Міндоходів у Житомирській області, утворено комісії з реорганізації територіальних органів Міндоходів у Житомирській області, призначено керівників зазначених комісій.

16 липня 2015 року з метою реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України", керуючись Порядком здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 20.10.2011 № 1074, наказів Міністерства доходів і зборів України від 30.10.2014 № 22 "Про реорганізацію головних управлінь Міндоходів в окремих областях", від 25.09.2014 № 2113-0 "Про утворення голів комісій", Державної фіскальної служби України від 12.09.2014 № 129 "Про затвердження типових структур територіальних органів ДФС" (зі змінами та доповненнями), від 25.09.2014 № 619-о "Про надання повноважень від 05.11.2014 № 245 "Про затвердження чисельності працівників окремих державних податкових інспекцій головних управлінь ДФС" та у зв'язку із постійними штатними розписами об'єднаних державних податкових інспекцій ГУ ДФС у Житомирській області, затвердженим Головним управлінням ДФС у Житомирській області від 15. 07.2015 Головою Комісії з реорганізації Головного управління Міндоходів у Житомирській області ОСОБА_5 видано наказ № 24-о про попередження про наступне звільнення у зв'язку з реорганізацією через два місяці після попередження ОСОБА_1.

З попередженням про можливе наступне вивільнення ОСОБА_1, з посади начальника Новоград-Волинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області, ознайомлено 23.07.2015.

В подальшому позивачу неодноразово пропонувались ряд вакантних посад від яких він відмовлявся.

27 листопада 2015 року ГУ ДФС у Житомирській області було запропоновано позивачу наступні вакантні посади: начальника Чуднівської ОДПІ Головного управління ДФС у Житомирській області, начальника Малинської ОДПІ Головного управління ДФС у Житомирській області, начальника Новоград-Волинської ОДПІ Головного управління ДФС у Житомирській області.

Позивач у вказаному повідомленні зазначив, що погоджується із переведенням на посаду начальника Новоград-Волинськоїї ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області .

Відповідно до п.п. 15 п. 11 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236 ( у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Голова ДФС призначає в установленому порядку на посаду за погодженням з Міністром фінансів та головами відповідних місцевих держадміністрацій та звільняє з посади керівників територіальних органів ДФС. Порядок дій при отримання згоди працівника на зайняття посади керівника територіального органу врегульовано Порядком призначення на посади та звільнення з посад керівників територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2012 р. № 45 (далі - Порядок № 45).

Відповідно до п.6-8 Порядку № 45 пропозиція щодо погодження призначення на посаду та звільнення з посади, зокрема, керівника районного, міського (крім міст обласного, республіканського Автономної Республіки Крим значення) територіального органу - погоджується з головою райдержадміністрації. Даним Порядком № 45 визначена процедура такого погодження, яка передбачає послідовність певних дій. Пропозиція керівника центрального органу виконавчої влади щодо погодження призначення на посаду керівника територіального органу розглядається у десятиденний строк в структурному підрозділі місцевої держадміністрації, який готує відповідні пропозиції. Голова відповідної місцевої держадміністрації проводить співбесіду з кандидатом на посаду, пропозиції структурного підрозділу місцевої держадміністрації, голови відповідної місцевої держадміністрації зазначаються у картці погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду керівника територіального органу, яка складається за формою згідно з додатком 2 до Порядку № 45. У разі вмотивованої відмови голови районної держадміністрації в погодженні пропозиції щодо погодження призначення на посаду керівника територіального органу та відсутності згоди міністра, керівника центрального органу виконавчої влади визначити іншого кандидата на посаду міністр, керівник центрального органу виконавчої влади подає у десятиденний строк пропозицію щодо погодження призначення на посаду керівника територіального органу відповідно голові обласної держадміністрації.

На виконання зазначених норм законодавства Головним управління ДФС у Житомирській області 27.11.2015 за №2717/5/06-30-04-07 на адресу Голови Новоград-Волинської РДА було направлено пропозицію щодо погодження ( вмотивованої відмови) призначення на посаду керівника територіального органу центрального органу виконавчої влади.

23.12.2015 Головою Новоград-Волинської РДА за адресу Начальника Головного управління ДФС у Житомирській області було направлено лист за №02-29/2109 з відмовою у погодженні призначення ОСОБА_1 на посаду начальника Новоград-Волинської ОДПІ Головного управління ДФС у Житомирській області.

Суд не приймає до уваги посилання позивача та його представника щодо того, що головою районної державної адміністрації було порушено процедуру погодження призначення ОСОБА_1 на посаду начальника Новоград-Волинської ОДПІ Головного управління ДФС у Житомирській області, оскільки це жодним чином не стосується суті даного спору, оскільки позивач був звільнений за п.6 ст.36 КЗпП України.

Після отримання вказаної відмови Головним управлінням ДФС у Житомирській області більше жодна з наявних вакантних посад ОСОБА_1 не пропонувалась, хоча з наявної у матеріалах справи копії штатного розпису Новоград-Волинської ОДПІ ГУ ДФС, який було затверджено лише 01.02.2016, були вакантні посади.

30.12.2015 Головне управління ДФС у Житомирській області направило до Голови комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів подання про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Новоград-Волинської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області відповідно до п.6 ст.36 КЗпП України.

Наказом Голови комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України ОСОБА_2 від 01.02.2016 №9-о, ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Житомирській області у зв'язку з реорганізацією та зміною істотних умов праці п.6 ст.36 КЗпП України.

Наказом №76-о від 12.03.2016 начальником ГУ ДФС у Житомирській області його фактично звільнено з посади 12.03.2016 у зв'язку з закінченням тимчасової непрацездатності.

Надаючи оцінку оскаржуваним наказам, суд враховує наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.92 Конституції України права і свободи людини і громадянина та їх гарантії, основні обов'язки громадянина визначаються виключно законами України, згідно з ч.6 ст.43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із правових гарантій захисту громадян від незаконного звільнення з роботи є встановлений законами України вичерпний перелік підстав для звільнення працівників.

Пунктами 342.4 та 342.6 статті 342 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями. Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, Податковим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України "Про державну службу" та іншими законами.

Враховуючи, що норми Податкового Кодексу України, Закону України "Про державну службу", тобто спеціального законодавства, не регулюють питання розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, суд застосовує до спірних правовідносинах норми трудового законодавства.

Підстави припинення трудового договору визначені ст.36 КЗпП України, за приписами п.6 якої припиняється трудовий договір у разі відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмови від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Зазначений пункт має застосовуватися при наявності однієї з підстав: 1) відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією; 2) відмови від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Як вбачається із попередження про наступне вивільнення, позивача було попереджено про переведення на іншу посаду у зв'язку із реорганізацією Новоград-Волинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області або про наступне звільнення із займаної посади згідно з п.6 ст.36 КЗпП України.

При цьому, як встановлено судом, позивач не відмовлявся від переведення на посаду начальника у реорганізованому територіальному фіскальному органі.

Щодо посилання відповідачів на зміну істотних умов праці слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 ст.32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено судам, що припинення трудового договору за п.6 ст.36 КЗпП при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Згідно з ч.3 ст.32 КЗпП в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці (п.31 цієї Постанови).

Аналізуючи наведені норми, слід дійти висновку, що зміна істотних умов праці відбувається за тією самою посадою, у тій самій установі, де працівник працював до такої зміни. Пропозиція обійняти інші посади у іншій установі не є зміною істотних умов праці. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 01.06.2016 у справі №824/992/15-а.

Натомість, як встановлено судом, відбулась реорганізація Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області шляхом її приєднання до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області.

Статтею 81 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено, що порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Стаття 82 ЦК передбачає, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. Статтями 13 та 21 Закону України від 17 березня 2011 року №3166-VI "Про центральні органи виконавчої влади" виключно Кабінет Міністрів України наділено повноваженнями з утворення, реорганізації та ліквідації територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади як юридичних осіб публічного права.

Частиною першою статті 104 ЦК передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Ліквідація є такою формою припинення юридичної особи, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов'язків до інших осіб. Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення.

У розумінні зазначених норм закону приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального (а не ліквідаційного) акта орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру.

Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов'язки припиненої юридичної, несе відповідальність за її зобов'язаннями в повному обсязі.

Частиною дев'ятою статті 5 Закону №3166 встановлено, що порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України. Пунктом 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року N 1074, визначено, що права та обов'язки органів виконавчої влади у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади переходять до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

Суд враховує, що відповідно до ч.ч.3,4 ст.36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

З огляду на те, що відбулась реорганізація шляхом приєднання Новоград-Волинської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області до Новоград-Волинської ОДПІ Головного управління ДФС у Житомирській області, дія трудового договору позивача мала бути продовжена у Новоград-Волинській ОДПІ Головного управління ДФС у Житомирській області на посаді, яку займав позивач, оскільки така посада збереглася.

Відповідачем у ході розгляду справи не було доведено суду наявності змін істотних умов праці та наявності підстав, передбачених п.6 ст.36 КЗпП України для припинення трудового договору з позивачем.

Відсутність серед завдань обов"язку у позивча забезпечення реалізації митної політики, а також боротьби з правопорушеннями, які виникають в сфері реалізації митного законодавства не може вважатися зміною істотних умов праці.

Також, слід зазначити, що предметом спору у справі №806/2916/15 був наказ "Про попередження про наступне звільнення", питання щодо наявності зміни істотних умов праці не досліджувалося.

За таких обставин, звільнення позивача на підставі п.6 ст.36 КЗпП України у зв'язку із реорганізацією та зміною істотних умов праці є незаконним, а тому оскаржувані накази є протиправними та їх слід скасувати.

Що стосується позовних вимог щодо поновлення позивача на посаді начальника Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Житомирській області, зобов'язати відповідача видати наказ про його переведення на посаду начальника Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України суд з цього приводу зазначає наступне.

Встановивши факт незаконного звільнення позивача та порушенням його прав, суд має ухвалити рішення про захист прав індивідуального характеру. Нормами КАС України передбачено, що суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб захисту, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8 , 11, 162 КАС України).

Відповідно до частини першої ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на наведену норму законодавства суд вважає, що позовна вимога щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області є обгрунтованою та її слід задовольнити.

Водночас, що стосується позовної вимоги щодо зобов'язати відповідача видати наказ про його переведення на посаду начальника Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України, то суд з цього приводу зазначає наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, позовна вимога щодо зобов'язати відповідача видати наказ про переведення ОСОБА_1 на посаду начальника Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України є формою втручання в дискреційні повноваження ДФС, виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Згідно п. 32 постанови ПВС України N 9 від 06.11.92 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядку), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100.

Відповідно до підп. "б" та абз. 2 п. 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо). При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

З наявної у матеріалах справи копії довідки від 07.04.2016 року №3103/06-15-05-024 вбачається, що розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 розрахований у відповідності до порядку становить 250 грн.

Зважаючи на встановлення у ході судового розгляду протиправності спірних наказів слід стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.03.2016 по 22.08.2016 включно, що з розрахунку середньоденного заробітку 250 грн. становить 27750 грн.

Що стосується позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди то суд також не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.

За приписами ст.237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З огляду на те, що позивачем не було надано жодних доказів, які б свідчили, що порушення його прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя суд не вбачає підстав для стягнення моральної шкоди.

Що стосується розподілу судових витрат то суд з цього приводу зазначає наступне.

Матеріалами справи документально підтверджено, що позивач поніс витрати пов'язані із прибуттям до суду у сумі 165 грн., а тому вказану суми необхідно стягнути на користь позивача.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку що позов слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним наказ Міністерства доходів і зборів України від 1 лютого 2016 року №9-0 та скасувати його.

Визнати протиправним наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 12 березня 2016 року №76-0 та скасувати його.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області з 12 березня 2016 року.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 27750 грн.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 165 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя М.С. Токарева

Суддя О.Г. Попова

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 05 вересня 2016 р.