Постанова № 61133651, 06.09.2016, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7039/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2016 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючої - судді Глинської Д.Б.

при секретарі с/з Чичерській М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до УПФУ в Шевченківському районі м. Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про визнання дій неправомірними щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років та зобов'язання вчинити певні дії, зокрема провести перерахунок пенсії за вислугу років згідно довідки прокуратури Львівської області від 29.06.2016 за №18/1117 про заробітну плату, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 р. №2663-ІІІ) з розрахунку 90% від суми місячного заробітку без обмежень максимального (граничного) розміру пенсії та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час та допустити до негайного виконання постанову суду в частині зобов'язання управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Львова здійснення перерахунку та виплати йому пенсії за вислугу років у межах суми стягнення за 1 місяць.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що працював в органах прокуратури України. З 30 грудня 2004 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова, як отримувач пенсії за вислугу років (понад 19 років роботи на прокурорсько-слідчих посадах в прокуратурі та понад 30 років загального стажу) згідно з Законом України «Про прокуратуру» (у редакції від 12.07.2001 №2663-ІІІ) у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати 9останінй раз згідно довідки Прокуратури Львівської області від 18.03.2015 р. № 18/816, що становить 4 089,16 грн.

З 23 червня 2010 року, згідно наказу прокурора Львівської області його звільнено з органів прокуратури Львівської області у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років та за власним бажанням відповідно до ст.38 Кодексу законів про працю України, ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» з посади прокурора відділу нагляду прокуратури Львівської області, тобто з аналогічної посади з якої мені була призначена пенсія у 2004 році. На день звільнення загальний стаж роботи складає 36 років 11 місяців 18 днів, з них на прокурорсько-слідчих посадах - 24 років 9 місяців 12 днів.

02 серпня 2016 року позивач отримав відповідь з управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова від 26.07.2016 №7303,03-15 про те, що на сьогодні відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії.

Позивач вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача порушені його конституційні права на соціальний захист і пенсійне забезпечення, передбачені і гарантовані Конституцією України, іншими Законами України, рішеннями Конституційного Суду України, Верховного Суду України та інших судів, так як йому неправомірно відмовлено в перерахунку довічної пенсії за вислугу років, оскільки відповідач послався на норми законів, які не можуть бути застосована в часі при перерахунку йому пенсії за вислугу років.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав повністю, дав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві та заяві про зміну (уточнення) позовних вимог, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позивачем вимог заперечив повністю. Пояснила, що з 01.01.2015 Законом України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, однак такий документ досі не прийнятий. З 1 червня 2015 р. відповідно до п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213 пенсії в порядку та на умовах, визначених окремими законами, зокрема законом «Про прокуратуру» не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частин 1, 2, 3 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що з 30 грудня 2004 року позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова, як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції від 12.07.2001 №2663-ІІІ) у розмірі 90% від середньомісячного заробітку після звільнення з посади працівника прокуратури Львівської області. Після цього продовжував працювати на прокурорсько-слідчих посадах в прокуратурі Львівської області і на підставі відповідних довідок прокуратури Львівської області управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова йому неодноразово здійснювався перерахунок пенсії на умовах статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати (останній раз у 2015 році згідно довідки прокуратури Львівської області від 18.03.2015 №18/816).

З 23 червня 2010 року, згідно наказу прокурора Львівської області позивача звільнено з органів прокуратури Львівської області у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років та за власним бажанням відповідно до ст.38 Кодексу законів про працю України, ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» з посади прокурора відділу нагляду прокуратури Львівської області, тобто з аналогічної посади з якої мені була призначена пенсія у 2004 році. На день звільнення загальний стаж роботи складає 36 років 11 місяців 18 днів, з них на прокурорсько-слідчих посадах - 24 років 9 місяців 12 днів.

02 серпня 2008 року позивач отримав відповідь з управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова від 26.07.2016 № 7303,03-15П-37 про те, що йому відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку зі змінами в законодавстві, згідно яких порядок перерахунку призначених пенсій працівників прокуратури буде визначено після прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного нормативно-правового акту (Закон України від 28.12.2014 №76-VIII), а з 1 червня 2015 р. відповідно до п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 пенсії в порядку та на умовах, визначених окремими законами, зокрема законом «Про прокуратуру» не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. Аналогічне рішення про відмову у перерахунку пенсії позивачу прийнято відповідачем 26 травня 2016 року за №5113/03-15, так само на підставі зазначених вище змін до законодавства.

Дані обставини не заперечуються відповідачем.

Пенсійне забезпечення прокурорів та слідчих прокуратури до яких відноситься позивач регулюється статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (1991).

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ, чинній на час призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років, що

Також, відповідно до ч.13 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції Закону України від 12.07.2001 р. №2663-ІІІ, чинній на час призначення позивачу пенсії) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Крім цього, відповідно до частини 18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 р. №2663-ІІІ, що діяла станом на жовтень 2001 року), призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок. призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівниками виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Слід зазначити, що порядок та умови перерахунку пенсій встановлені у ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції чинній на день призначення позивачу пенсії) відповідають нормам чинного Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року (у редакції від 01.01.2016), які зазначені у розділі IV Порядок і умови перерахунку пенсій. Зокрема, у ст. 69 згаданого Закону зазначено, що перерахунок пенсій проводиться за 2 роки (24 місяці) підряд з більш високого заробітку (так само у ст.99 цього Закону), а у ст.98 вказано, що перерахунок раніше призначеної пенсії провадиться за минулий час, але не більше як за 12 місяців перед поданням додаткових документів. Викладене свідчить про те, що у підзаконному акті Кабінету Міністрів України на який посилається відповідач і який досі не прийнятий, не може бути встановлений інший порядок і умови перерахунку пенсій для працівників прокуратури, ніж у чинному Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Після призначення позивачу у грудні 2004 року пенсії за вислугу років до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у 2011 році та в подальшому вносились певні зміни.

Так, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 р. до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» внесено нову норму, згідно з якою «максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, … не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність», а також зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії з 90 до 80 відсотків місячного заробітку.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (Закон набрав чинності з 1 жовтня 2011 року) обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Таким чином внесені зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (1991) після призначення пенсії позивачу щодо зменшення розміру пенсії у відсотках та обмеження пенсії максимальним розміром стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорсько-слідчим працівникам, є відповідні частини статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (1991) у редакції, які були чинними на час призначення пенсії.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися правова норма (ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (1991), яка визначає порядок та умови перерахунку пенсії у редакції чинній на час призначення пенсії.

Зазначена правова позиція щодо застосування ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (1991) в часі повністю обґрунтовується наступними правовими нормами та нормативними актами.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 ст.58 Конституції України закони та нормативні акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Так само, зазначена вище правова позиція обґрунтовується низкою рішень Конституційного Суду України (від 06.07.1999 №8-рп/99, від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп 2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013).

Зокрема, у пункті 7.1. (абзац 4) рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 у справі №1-28/2008 (справа щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України) зазначено, що визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод, а отже порушенням частин другої і третьої статті 22 Конституції України.

У пункті 5 (абзац 14) рішення Конституційного суду України від 11.10.2005 у справі №1-21/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що звуження змісту та обсягу конституційного права громадян, яким пенсія призначається за спеціальними законами, у тому числі і працівників органів прокуратури, шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Керуючись зазначеними та іншими рішеннями Конституційного Суду України у грудні 2013 року та жовтні 2015 року Верховним Судом України прийнято чотири постанови по конкретних справах стосовно того, яка норма закону має бути застосована при проведенні перерахунку пенсії працівникам прокуратури (постанови від 10 грудня 2013 року - справи №21-348 а13, №21-420а13, від 17 грудня 2013 року - справа №21-445а13, від 6 жовтня 2015, справа №127/11720/14а), де з посиланням на ст.22 Конституції України зазначено, що виходячи з висловленого в рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії. При перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, яка діяла на час звернення за призначенням пенсії, а всі подальші зміни до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим прокуратури у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення.

Рішення Верховного Суду України згідно зі статтею 244-2 КАС України є обов'язковими для судів, які зобов'язані привести судову практику у відповідність до рішень згаданого суду.

Таким чином, всі зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», які були внесені (прийняті) після призначення позивачу довічної пенсії за вислугу років 23 жовтня 2001 року, зокрема у 2011 році та в подальшому, щодо зменшення розміру пенсії у відсотках, обмеження максимального (граничного) розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність та інші зміни, які скасовують або обмежують набуті ним на час призначення пенсії права, передбачені зазначеною вище правовою нормою, не можуть бути застосовані при перерахунку пенсії, а тільки при призначенні пенсії прокурорам і слідчим прокуратури при реалізації ними права на пенсійне забезпечення.

В даному випадку нормами, які визначають механізм проведення перерахунку довічної пенсії за вислугу років прокурорам і слідчим, є відповідні частини статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції Закону України від 12.07.2001 р. №2663-ІІІ, чинній на час призначення пенсії), оскільки інших не існує.

Позовні вимоги позивача стосовно порядку і умов перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугу років, зокрема з розрахунку 90% від суми місячного заробітку на прокурорсько-слідчих посадах перед звільненням, без обмежень максимального (граничного) розміру пенсії з виплатою різниці в розмірі пенсії за минулий час з 01.12.2015 р. (не більше 12 місяців), повністю охоплюються положеннями ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (1991), які наведені вище і були чинними на час призначення пенсії.

Судом встановлено, що посилання відповідача на те, що «з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру» не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються» у п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213 не передбачені.

Так, у п.5 зазначеного вище Закону від 02.03.2015 р. №213 зазначено наступне: «у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народних депутатів», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного Кодексів України».

У п.1 Рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року №4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже зазначене положення п. 5 Закону від 02.03.2015 р. №213 згідно Рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року №4-рп/2016 стосується тільки призначення пенсії прокурорам і слідчим прокуратури при реалізації ними права на пенсійне забезпечення і не може бути застосоване при перерахунку пенсії.

Крім того згаданим п.1 Рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року №4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) визнано неконституційними низку змін внесених Законом від 02.03.2015 р. №213 до ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема щодо максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність та деяких інших.

Аналогічне положення щодо обмеження максимального розміру пенсії внесене цим же Законом від 02.03.2015 р. №213 до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» не перевірялось Конституційним. Судом України на предмет його відповідності нормам Конституції України у зв'язку з обмеженням предмету дослідження в рамках конституційного подання Верховного Суду України. Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційним обмеження максимального розміру пенсій прокурорам і щомісячного довічного грошового утримання суддів та інших осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

При цьому слід зазначити, що у мотивувальній частині пункту 7 ( абзац 2,3) свого Рішення від 8 червня 2016 року №4-рп/2016 «Конституційний Суд України зауважує, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є «обов'язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені» (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення Конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України). Таким чином Верховна Рада України, приймаючи Закон від 02.03.2015 р. №213, Закон 911 та вносячи ними зміни до Закону №2453, порушила частину другу статті 8, частину другу статті 150 Конституції України».

Разом з тим, навіть таких змін, як і відсутність з 01.01.2015 р. порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, який мав розробити і прийняти Кабінет Міністрів України, не може бути підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії, оскільки у своїй відмові в перерахунку пенсії, в порушення вимог статті 22 та ч.1 статті 58 Конституції України, відповідач послався на нові положення до правовідносин, які виникли 23 жовтня 2001 року при призначенні позивачу довічної пенсії за вислугу років, тобто задовго до набрання зазначеними відповідачем змінами в законодавстві чинності.

Аналогічна правова позиція щодо неможливості застосування норм законодавства на які посилається відповідач, як на причину відмови позивачу у перерахунку пенсії, викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 5 серпня 2015 року (справа К/800/35887/15), від 7 вересня 2015 року (справа К/800/40007/15), від 7 вересня 2015 року (справа К/800/40196/15), від 11 березня 2016 року (справа К/800/6395/16), від 28 січня 2016 року (справа К/800/31554/16), від 25 квітня 2016 року (справа К/800/4461/16), від 19 травня 2016 року (справа К/800/41001/15), ухвалах Київського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2016 року (справа №760/21595/15-а), від 20 квітня 2016 року (справа №756/3264/16-а), постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року (справа №753/1655/16-а), а також в постановах Дарницького районного суду м.Києва від 4 березня 2016 року (справа №753/2094/16-а), Солом'янського районного суду м.Києва від 28 березня 2016 року (справа №760/3363/16-а), від 21 квітня 2016 року (справа №760/3927/16-а), які вступили в законну силу.

Викладене означає, що відповідач повинен проводити перерахунок пенсії позивачу за вислугу років на підставі відповідних положень ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції чинній на час призначення пенсії), якщо інше не буде встановлено новим правовим актом відповідно до норм Конституції України.

Згідно вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, жодних відповідних доказів правомірності свого рішення з приводу відмови позивачу в здійсненні перерахунку пенсії відповідач суду не надав.

Підставами для перерахунку пенсії позивачу є дві постанови Кабінету Міністрів України, зокрема «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» №505 від 31.05.2012 про підвищення заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників з 01.07.2012 (по довідці прокуратури Львівської області від 29.06.2016 №18/1117 про заробітну плату на день звільнення (31.03.2015) та від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» про підвищення заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників з 01.12.2015 року (по довідці прокуратури Львівської області від 29.06.2016 №18/1117 про заробітну плату станом на 01.12.2015).

У зв'язку з тим, що заяву про перерахунок пенсії разом з додатками (довідкою прокуратури Львівської області про заробітну плату від 29.06.2016 №18/1117) позивач надав відповідачу 23.07.2016 р., перерахунок пенсії відповідачем повинен бути проведений з 01.01.2016 р. відповідно до вимог ст.84 чинного Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1991), згідно якої перерахунок пенсії проводиться з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано після 15-го числа. Такий самий порядок, що визначає дату з якої необхідно проводити перерахунок пенсії, зазначений у ч.4 (абзац другий) ст.45 (Строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії) чинного Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (2003).

Крім того, відповідно до частини 5 ст.45 (Строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії) чинного Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (2003) «документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Отже відповідач після отримання 22.07.2016 заяви позивача з відповідними документами (довідки про заробітну плату за місяць) протягом 10 днів повинен був прийняти рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про перерахунок пенсії відповідно до адміністративного позову базуються на нормах законів, є обґрунтованими, доведеними і підлягають до задоволення.

Отже, відповідач повинен був провести перерахунок раніше призначеної пенсії на підставі заяви позивача від 22.07.2016 р., документів пенсійної справи, довідки прокуратури Львівської області від 29.06.2016 №18/1117 про заробітну плату та статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 р. №2663-ІІІ, чинній на час призначення пенсії) з розрахунку 90% від суми місячного заробітку з 01.01.2016 без обмеження максимального (граничного) розміру пенсії та виплатити різницю в пенсії за минулий час, а тому відмова відповідача у перерахунку пенсії ОСОБА_2 є протиправними, так як суперечать статтям 8, 19, 22, 58, 64 Конституції України та ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» і рішення про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_2 підлягає до скасування в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.161 КАС України (із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 20.10 2011 №3932-VI) при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатом розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 19, 22, 58, 64 Конституції України, ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 р. №2663-ІІІ, чинній на жовтень 2001 року), ст.84 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1991), ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (2003), ст.ст.2, 6, 14, 17-20, 72, 94, 158- 163, 167, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

позов задовольнити.

Визнати протиправними дії управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова стосовно відмови у перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 р. №2663-ІІІ, чинній на жовтень 2001 року) на підставі довідки прокуратури Львівської області від 29.06.2016 №18/1117 про заробітну плату з розрахунку 90% від суми місячного заробітку без обмеження максимального (граничного) розміру пенсії і виплатити різницю в пенсії за минулий час.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова провести перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_2 у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури згідно довідки прокуратури Львівської області від 29.06.2016 за №18/1117 про заробітну плату (у якій вказані всі виплати, передбачені чинним законодавтсвом, з яких нараховується пенсія) з 01.01.2016 р. у зв'язку з підвищенянм заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995 №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 р. №2663-ІІІ, чинній на жовтень 2001 року) з розрахунку 90% від суми місячного заробітку - 13 287,48 грн. без обмежень максимального (граничного) розміру пенсії з 01.01.2016 та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час з 01.12.2015 з врахуванням проведених раніше виплат.

Допустити до негайного виконання постанову суду в частині зобов'язання управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова до здійснення перерахунку та виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_2 обчисленій згідно довідки прокуратури Львівської області від 29.06.2016 №18/1117 у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 20 коп.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Д. Б. Глинська