Постанова № 61133317, 13.07.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 р. Справа № 804/16098/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гончарової Ірини Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Єдиний Оздоровчий Комплекс» Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дочірнього підприємства «Єдиний Оздоровчий Комплекс» Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 17.11.2015р. №0001812205.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акту перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення операцій з придбання товару у ТОВ «Продкурортсервіс» є хибними та необґрунтованими, а винесене на підставі таких висновків оскаржуване податкове повідомлення-рішення - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні просив адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. До суду надав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджено матеріалами справи.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин не прибув у судове засідання, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Дочірнє підприємство «Єдиний Оздоровчий Комплекс» Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» зареєстровано виконавчим комітетом Криворізької міської ради 20.06.2001р., станом на час проведення перевірки перебувало на податковому обліку в Криворізькій північній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

В період з 22.10.2015р. по 27.10.2015р. Криворізькою північною ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Єдиний Оздоровчий Комплекс» ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Продкурортсервіс» за період червень 2015 року та подальшою реалізацією придбаних товарів (робіт, послуг).

За результатами перевірки 27.10.2015 року складено акт №435/04-83-22-05/31578371 у висновку якого зазначено про встановлення наступних порушень:

п.185.1 ст..185, п.186.1 ст.186, п.187.1ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: відсутність факту здійснення господарських операцій ДП «Єдиний Оздоровчий Комплекс» ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», в результаті чого завищено податковий кредит на суму податку на додану вартість на загальну суму 475999,66 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Продкурортсервіс».

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, ДП «Єдиний Оздоровчий Комплекс» ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» було подано до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заперечення від 05.10.2015р. за №228, за розглядом яких листом від 13.11.2015р. за №10657/10/04-83/22-01 повідомлено, що висновки перевірки залишені без змін.

На підставі вказаного акту 17.11.2015р. контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001812205 про збільшення ДП «Єдиний Оздоровчий Комплекс» ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем - 475999,66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 118999,92 грн.

Правомірність винесеного Криворізькою північною ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно листа інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що зазначено в іншому листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст.9 цього Законупідставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Із змісту статті 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Перевіркою встановлено взаємовідносини ДП «Єдиний Оздоровчий Комплекс» ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» з ТОВ «Продкурортсервіс».

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Продкурортсервіс» (продавець) та ДП «Єдиний Оздоровчий Комплекс» ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (покупець) укладено договір поставки №10 від 19.05.2015р., згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар за кількістю та ціною, що наведені в рахунках на оплату та видаткових накладних.

Виконання умов цього договору підтверджується вписаними ТОВ «Продкурортсервіс» рахунками на оплату товару (продукти харчування).

Отримання товару відбувалось на підставі виписаної довереності №25 від 01.06.2015р., на представника - кладовщик продовольчого складу ОСОБА_1, довереності №26 від 01.06.2015р., на представника - кладовщик продовольчого складу ОСОБА_2

Транспортування товару здійснено автомобільним перевірзником ОСОБА_3, що підтверджено товарно-транспортними накладними: до ДОТ "Приморський" та БВ «Бригантина» (том 2 а.с.110-240), до ДОТ «Альбатрос» та БВ «Стрілкове» (том 7 а.с. 65-162).

До кожної партії товару були надані декларації виробника, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, посвідчення про якість борошна товару, копії яких залучені до матеріалів справи.

За наслідками проведеної господарської операції ТОВ «Продкурортсервіс» на адресу позивача була виписана податкові накладні, копія яких наявні в матеріалах справи (том 1 а.с.52-166).

Розрахунок між ДП «Єдиний Оздоровчий Комплекс» ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» та ТОВ «Продкурортсервіс» здійснено у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями, копія яких наявні в матеріалах справи.

В ході розгляду справи представником позивача зазначено, що придбаний товар використано у господарській діяльності - діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання, а також діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, а саме: в межах здійснення господарської діяльності ДП «Єдиний Оздоровчий Комплекс» ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» укладено договори: з ПАТ «Інгулецький ГЗК» договір оренди майна від 01.02.2014р. №936-14 з приводу оренди бази відпочинку «Стрілкове»; з ПАТ «Північний ГЗК» договір оренди майна від 01.07.2015р. №776/834 з приводу оренди бази відпочинку «Бригантина»; з ПАТ «Інгулецький ГЗК» договір оренди майна від 01.02.2014р. №935-14 з приводу оренди дитячого оздоровчого табору «Альбатрос»; з ПАТ «Північний ГЗК» договір оренди майна від 01.07.2015р. №775/835 з приводу оренди дитячого оздоровчого табору «Приморський». Орендовані нерухомі об'єкти є об'єктами, де відпочивають дорості та діти, на території яких є заклади харчування, з метою забезпечення діяльності якого постачалися продукти харчування для подальшого виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва.

До пояснень надано: договори оренди майна, накладні на видачу продуктів, товарно-транспортні накладні щодо перевезення товару до об'єктів нерухомого майна (бази відпочинку «Стрілкове», бази відпочинку «Бригантина», дитячого оздоровчого табору «Приморський», дитячого оздоровчого табору «Альбатрос»).

Встановленими під час розгляду справи обставинами підтверджено отримання позивачем від контрагента ТОВ «Продкурортсервіс» товару на загальну суму 2855997,96 грн., а також його використання у власній господарській діяльності. Отже, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів.

Відповідачем також не було надано суду належних документальних доказів відсутності у ТОВ «Продкурортсервіс» спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вказаних спірних правочинів, зокрема того, що ТОВ «Продкурортсервіс» не було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку.

Щодо недоліків товарно-транспортних накладних, слід зазначити, наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже, ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Разом з цим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників), при цьому товарно-транспортні накладні надані до перевірки та до суду, а окремі недоліки не можуть бути самостійною підставою для визнання угод не дійсними.

Висновки суду засновані на результатах вивчення первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, внаслідок чого спростовується висновок перевірки в частині відсутності реального здійснення господарської операції.

В свою чергу висновки перевірки щодо виявлених порушень по контрагенту ТОВ «Продкурортсервіс» ґрунтуються лише на припущеннях щодо можливого порушення в частині завищення сум податкового кредиту, без будь-якого посилання на відсутність первинних документів або їх недоліки, та обґрунтовані наявною інформацією відносно ТОВ «Продкурортсервіс».

Щодо встановлених в ході перевірки даних про можливу відсутність трудових та матеріальних ресурсів, то суд вважає необхідним зазначити наступне.

Порушення вимог податкового законодавства з боку контрагента чи третьої особи тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру такого доходу, у зв'язку з чим висновки контролюючого органу про завищення суми податкового кредиту за господарськими відносинами з контрагентом ТОВ «Продкурортсервіс» є безпідставними.

Статтею 4 Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства України визначено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У зв'язку із цим презюмується, що дії та рішення платника податків вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника - достовірними.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог до оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність платника податків про зазначення його контрагентами недостовірних відомостей.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Проте, під час розгляду справи відповідачем таких доказів суду надано не було.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 року у справі № К-12509/08.

Цей висновок також підтверджується рішенням Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав протии України" (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки про порушення позивачем п.185.1 ст..185, п.186.1 ст.186, п.187.1ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: відсутність факту здійснення господарських операцій ДП «Єдиний Оздоровчий Комплекс» ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», в результаті чого завищено податковий кредит на суму податку на додану вартість на загальну суму 475999,66 грн.

Враховуючи вище зазначене, винесене на підставі хибних висновків акту перевірки оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0001812205 від 17.11.2015р. про збільшення ДП «Єдиний Оздоровчий Комплекс» ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем - 475999,66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 118999,92 грн. є такими, що прийнято податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати слід розподілити відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Єдиний Оздоровчий Комплекс» Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001812205 від 17.11.2015р. про збільшення ДП «Єдиний Оздоровчий Комплекс» ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем - 475999,66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 118999,92 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Дочірнього підприємства «Єдиний Оздоровчий Комплекс» Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» сплачений судовий збір у розмірі 8924,99 грн. (вісім тисяч дев'ятсот двадцять чотири гривні 99 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Гончарова