Постанова № 61133218, 01.09.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2016 року Справа № 803/1209/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУ НП у Волинській області, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 23.11.2015 року її було звільнено зі служби в поліції, але остаточний розрахунок виплати одноразової грошової допомоги з нею було проведено лише 12.05.2016 року. Вважає, що відповідачем порушено вимоги статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, а тому просить визнати протиправною бездіяльність ГУ НП у Волинській області щодо непроведення повного розрахунку в день звільнення та стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 20498,39 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, з підстав, викладених в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в наданому суду письмовому запереченні, позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що на момент звільнення позивача з посади поліцейського не існувало правового механізму нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції, оскільки лише 02.03.2016 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №154, якою було передбачено виплату одноразової грошової допомоги поліцейським при звільненні їх зі служби в поліції. Після прийняття вказаної Постанови ГУ НП у Волинській області було нараховано позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 18590,00 грн. та направлено розрахунок до Національної поліції України для фінансування коштів на виплату зазначеної допомоги. У травні надійшло цільове фінансування для виплати одноразової грошової допомоги звільненим поліцейським, в тому числі ОСОБА_2, яка і була їй виплачена 12.05.2016 року.

Крім того, посилається на те, що норми КЗпП України не поширюються на осіб, які проходять службу в поліції та відповідно не можуть застосовуватись при розгляді питань щодо проведення розрахунків при звільненні зі служби в поліції. Враховуючи вищевикладене, просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, клопотання про розгляд справи за відсутності його представника суду не надав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується розпискою про отримання повістки (а.с. 10).

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що наказом ГУ НП у Волинській області від 23.11.2015 року № 14 о/с майора поліції ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію» з 27.11.2015 року. Вислуга років в календарному обчисленні на день звільнення ОСОБА_2 становила 13 років 00 місяців 27 днів.

12.05.2016 року позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 18 311,15 грн., про що свідчить витяг з відомостей зарахування коштів на зарплатні карки працівників № 43 у ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 19) та випискою з особистого рахунку від 10.08.2016 року (а.с.6).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Як передбачено частиною першою статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, суд зазначає, що обов'язок виплатити працівнику в день його звільнення усі належні йому від підприємства, установи, організації суми покладено на роботодавця та передбачена відповідальність за невиконання вказаного обов'язку у вигляді виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому до складу належних працівникові сум при звільненні відносяться заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, компенсація за невикористані дні відпустки.

Водночас статтею 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Так, частинами першою та другою статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 102 Закону №580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2262-XII особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що грошова допомога, передбачена статтею 9 Закону №2262-XII є одноразовою, яка не входить в структуру грошового забезпечення поліцейських та не є його складовою, а є окремою державною соціальною підтримкою і її виплата здійснюється після звільнення зі служби.

Крім того, нормами чинного законодавства передбачено стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто заробітної плати. В даному випадку позивач отримала одноразову грошову допомогу, а не заробітну плату, і доводів щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні в частині виплат належних сум грошового забезпечення, даний позов не містить.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки отримана ОСОБА_2 одноразова грошова допомога при звільненні не входить у структуру заробітної плати, відтак у відповідача відсутній обов'язок щодо виплати вказаної допомоги в день звільнення позивача зі служби.

Інші твердження представника позивача, не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.

Крім того, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що норми КЗпП України не поширюються на правовідносини, які виникають при проведенні розрахунків при звільненні зі служби в поліції, оскільки закріплені трудовим законодавством правила проведення розрахунку при звільненні працівника є загальними та повинні застосовуватись субсидіарно із нормами спеціального законодавства.

Тому, з врахуванням зазначеного, в задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 158, 160 частиною третьою, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про Національну поліцію" та Кодексу законів про працю, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі до 06 вересня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С. Денисюк