Рішення № 61132733, 29.08.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 453/1614/15 Головуючий у 1 інстанції: Ясінський Ю.Є.

Провадження № 22-ц/783/4516/16 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Зверхановської Л.Д., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 26 травня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 з участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог Крушельницької сільської ради Сколівського району Львівської області про визнання за нею права власності на житловий будинок (літера «А-1») з підвалом (літера «а»), верандою (літера «а1»), сходами (літера «Г»), сараєм (літера «Д»), та господарськими спорудами - колодязем (літера «К»), огорожами №1, №2, воротами №3, хвіртками №4, №5, №6, що розташований в АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_4 звернулась в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, з участю третьої особи Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області про визнання за нею права на 1/2 ідеальної частки у праві власності на будинковолодіння №13 разом із господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 з участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог Крушельницької сільської ради Сколівського району Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, задоволено частово.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що в АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

У решті позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, з участю третьої особи Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області про визнання права власності на спадкове майно за законом - задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що в АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2,вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив зустрічний позов, оскільки ОСОБА_4 не проживала разом із спадкодавцем на день її смерті, у встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавала, із заявою до суду про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не зверталася і таке рішення судом не ухвалювалось, а відтак в розумінні ч.1 ст.1272 ЦК України вона вважається такою, що не прийняла спадщину за законом після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Крім того, ОСОБА_2 не надавала ОСОБА_4 згоди на подання нею заяви про прийняття спадщини. Також апелянт зазначає, що ОСОБА_4 не довела жодними доказами обставин щодо звернення з документами до нотаріуса протягом шестимісячного строку, встановленого ст. 1270 ЦК України. З пояснень, наданих суду завідувачем Сколівської державної нотаріальної контори Батлюк В.І, вбачається, що він роз»яснив ОСОБА_4 строки подання заяви про прийняття спадщини, і що останнім днем для подання відповідної заяви в даному випадку є 01.11.2015 року, однак відповідач за зустрічним позовом подала її лише 01.12.2015 року. Дана заява не є підставою для відкриття Сколівською державною нотаріальною конторою спадкової справи та для видачі ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину, а тому суд першої інстанції, дослідивши дану заяву, як письмовий доказ, порушив вимоги ст. 59 ЦПК України. З наведених підстав апелянт просить рішення суду в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким первісний позов задоволити у повному розмірі, а також рішення суду в частині задоволення зустрічного позову скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_4 щодо доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За загальними положеннями ЦПК України обов»язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4, визнаючи за ними право власності по ? частині житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що в АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, суд першої інстанції виходив з положень ч.1 ст. 1267 ЦК України щодо рівності часток спадкоємців, та врахував те, що позивачі за первісним та зустрічним позовом прийняли спадщину після смерті матері ОСОБА_7, а відповідачка, як за первісним, так і за зустрічними позовом, ОСОБА_5, не претендує на оформлення спадкових справ та відмовляється від своєї частки на користь ОСОБА_4.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов»язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (ч.1 ст.55 Конституції України).

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб, в межах заявлених ними вимог. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних, як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Докази мають бути належними та допустимими.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. (ст. 58 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст. 59 ЦПК України).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого 03 травня 2015 року Крушельницькою сільською радою Сколівського району Львівської області, а її чоловік, ОСОБА_9, помер ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на належне їй на день смерті майно.

Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є дітьми померлих ОСОБА_7 та ОСОБА_9, що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження серії НОМЕР_5, серії НОМЕР_3, серії НОМЕР_4, у яких їх батьками записані ОСОБА_9 та ОСОБА_7, і які змінили прізвище «ОСОБА_7» у зв»язку з одруженням, що підтверджується копіями свідоцтв про укладення шлюбу.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1223 ЦК України передбачає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування одержують спадкоємці за законом, коло яких визначено ст.ст.1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Оскільки спадкодавець, ОСОБА_7, заповіт на спадкове майно не складала, спадкоємство після її смерті здійснюється за законом.

Стаття 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст. 1269 ЦК України).

Суд першої інстанції встановивши, що позивач за первісним позовом, ОСОБА_2, на день смерті ОСОБА_7 постійно проживала разом зі спадкодавцем, у встановлений законом шестимісячний строк звернулась до Сколівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, за наслідками подання якої Сколівською державною нотаріальною конторою Львівської області 13.10.2015 р. було заведено спадкову справу за №176/15, після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, прийшов до вірного висновку про прийняття нею спадщини після смерті спадкодавця, ОСОБА_7

Суд першої інстанції, враховуючи пояснення державного нотаріуса Сколівської державної нотаріальної контори Батлюка В.І., який в судовому засіданні підтвердив, що позивач за зустрічним позовом, ОСОБА_4, зверталась до Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області із документами для подання заяви про прийняття спадщини, нотаріусом помилково їй було роз»яснено, що строк на прийняття спадщини закінчується 01.12.2015 року включно, і саме до закінчення цього строку вона може подати відповідну заяву, що нею і було зроблено 01.12.2015 року, прийшов до висновку, що ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Із врахуванням вищенаведеного, та беручи до уваги те, що як позивач за первісним позовом ОСОБА_2, так і позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4, прийняли спадщину після смерті матері ОСОБА_7, а відповідач за первісним та зустрічним позовами ОСОБА_5 не претендує на оформлення спадкових прав та відмовляється від своєї частки на користь ОСОБА_4, беручи до уваги те, що частки у спадщині ОСОБА_2 та ОСОБА_4, із врахуванням ч.1 ст. 1267 ЦК України є рівними, суд першої інстанції прийшов до висновку про визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_10 права власності по 1/2 частині на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами що в АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті їх матері, ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Колегія суддів не може в повній мір погодитись з такими висновками суду з огляду на обставини, які не були враховані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.

Стаття 218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

При вирішенні вимог про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування необхідно згідно із нормами, що регулюють підстави виникнення права власності на нерухоме майно, та нормами щодо складу спадщини перевіряти, чи належав та на якій правовій підставі об»єкт нерухомості спадкодавцеві.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об»єкти нерухомості, в тому числі на житловий будинок, інші споруди, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Підставою для звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_7, є неможливість спадкоємцями оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім»я спадкодавця, відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.

В позовній заяві ОСОБА_4 стверджує про те, що житловий будинок АДРЕСА_1 її матір, ОСОБА_7 набула в порядку спадкування після смерті сестри , ОСОБА_11, на підставі складеного нею заповіту.

Із заповіту, складеного ОСОБА_11 03.07.2000 року, вбачається, що ОСОБА_11 цілий житловий будинок та господарські будівлі, які належали їй на праві власності і все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося,і взагалі все, що буде належати їй на день її смерті і на що за законом матиме право, заповіла своїй сестрі, ОСОБА_7

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивачі посилалися на те, що право власності ОСОБА_7 на житловий будинок АДРЕСА_1 підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном матір»ю, яка померла.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вважав встановленою ту обставину, що житловий будинок в АДРЕСА_1 на день смерті належав ОСОБА_7, після смерті якої відкрилася спадщина саме на цей житловий будинок.

Стверджуючи в оскаржуваному рішенні про встановлення обставини належності померлій ОСОБА_7 житлового будинку АДРЕСА_1 суд першої інстанції не вказав на докази, на підставі яких прийшов до висновку про належність цього житлового будинку спадкодавцеві.

Окрім загального кола обставин, які повинні встановлюватися судом при вирішенні спорів про право на спадкування, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно, необхідно з»ясувати обставини закінчення будівництва нерухомого майна, оскільки встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація права була проведена відповідно до законодавства, що діяло нам момент їх виникнення, або, якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов»язкової реєстрації таких прав.

Всупереч вищенаведеному, суд першої інстанції не перевірив та не з»ясував фактичних та правових підстав виникнення у спадкодавця ОСОБА_7 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 правовстановлюючий документ на який відсутній.

В позовній заяві, підтверджуючи належність ОСОБА_7 на день смерті житлового будинку АДРЕСА_1 позивачі посилаються на записи, що містяться у погосподарських книгах, та які, на їх думку, підтверджують право власності.

В матеріалах справи наявна довідка, видана Крушельницькою сільською радою Сколівського району Львівської області № 795 від 13.10.2015 року, зі змісту якої вбачається, що згідно запису в по господарських книгах с. Крушельниця Крушельницької сільської ради Сколівського району, що зберігаються в Крушельницькій сільській раді, будинковолодіння АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_7.

З довідки виконкому Крушельницької сільської ради Сколівського району Львівської області від 09.12.2015 року №896 вбачається, що після смерті ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, спадкоємцем по заповіту являється ОСОБА_7, котра за життя не переоформила своїх спадкових прав на житловий будинок АДРЕСА_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вищезазначені довідки не містять інформації, з якого часу спірне будинковолодіння рахується за ОСОБА_7

Крім цього, зазначені довідки виконкому Крушельницької сільської ради містять суперечливу інформацію щодо належності житлового будинку, в довідці № 795 від 13.10.2015 року, зазначено, що будинковолодіння рахується за ОСОБА_7, а в довідці №896 від 09.12.2015 року, зазначено, що ОСОБА_7 за життя не переоформила своїх спадкових прав на житловий будинок АДРЕСА_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

За наявності такої суперечливої інформації, суду першої інстанції слід було з»ясувати обставини набуття ОСОБА_7 права власності на будинковлодіння АДРЕСА_1 а у випадку його спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_11, обставини переходу права власності від ОСОБА_11 до ОСОБА_7

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житловий будинок, господарські споруди в порядку спадкування, записи у по господарських книгах оцінюються в сукупності з іншими доказами.

Позивачкою за зустрічним позовом, ОСОБА_4, в суді апеляційної інстанції було надано для огляду будинкову книгу ОСОБА_11 для прописки громадян, проживаючих у будинку в с.Крушельниця Сколівського району (номер будинку та вулиця не зазначені).

Технічні паспорти на житловий будинок АДРЕСА_1 оформлені на ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Технічні паспорти, які були б оформлені на ОСОБА_11 чи ОСОБА_7 ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції позивачами надані не були.

За наявності суперечливої інформації, зазначеної в довідках Крушельницької сільської ради Сколівського району Львівської області щодо записів у погосподарських книгах, за наявності копії будинкової книги ОСОБА_11 на житловий будинок АДРЕСА_1 у якій відсутня інформація щодо власника ОСОБА_7, за відсутності належних та допустимих доказів будівництва цього житлового будинку спільними матеріальними та фізичними зусиллями ОСОБА_11 та ОСОБА_7, які з врахуванням положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України з метою обґрунтування позовних вимог повинні надати позивачі, і які ними не були надані ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції, не вдається можливим зробити висновок про те, що житловий будинок АДРЕСА_1 був збудований ОСОБА_7, чи такий вона успадкувала після смерті ОСОБА_11, оскільки наявні в матеріалах справи документи не містять інформації щодо спадкування за заповітом ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_11, висновок суду щодо спадкування ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_11 в оскаржуваному рішенні суду відсутній.

В оскаржуваному рішенні суду не зазначено доказів на підтвердження обставин набуття ОСОБА_7 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_4, вказавши у позовній заяві про спадкування ОСОБА_7 спірного житлового будинку на підставі заповіту після смерті ОСОБА_11, не вказала, а суд першої інстанції не з»ясував, обставин переходу права власності від ОСОБА_11 до ОСОБА_7, правомірності та законності набуття ОСОБА_7 права власності на спірний житловий будинок в порядку спадкування після смерті ОСОБА_11, не з»ясував питання прийняття ОСОБА_7 спадщини після смерті ОСОБА_11, жодним чином не зазначив про вказані обставини в оскаржуваному рішенні суду, обмежившись лише тим, що судом першої інстанції було встановлено, що спадковий житловий будинок належав ОСОБА_7 на праві власності, не зазначивши підстав для такого висновку, обставин та якими доказами вони підтверджуються, і якими належними та допустимими доказами підтверджується такий висновок суду. Судом першої інстанції не з»ясовано, хто був забудівником житлового будинку АДРЕСА_1 ким такий дійсно було побудовано, а позивачами за первісним та зустрічним позовом на надано належних та допустимих доказів на підтвердження будівництва житлового будинку подружжям ОСОБА_7 та ОСОБА_9

Без з»ясування зазначених обставин неможливо встановити підстави набуття ОСОБА_7 права власності на спірний житловий будинок АДРЕСА_1 висновок суду про те, що спірний житловий будинок належав ОСОБА_7 на праві власності, не відповідає обставинам справи, зібраним по справі доказам.

Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення:1) неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання за ними права власностіна житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що в АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 26 травня 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання за ними права власностіна житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що в АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Зверхановська Л.Д.

Цяцяк Р.П.