Рішення № 61132685, 05.09.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 445/1172/15 Головуючий у 1 інстанції: Сивак В.М.

Провадження № 22-ц/783/4448/16 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.

Категорія: 47

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: позивача ОСОБА_2, його представника -

ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 12 травня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 12 травня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, з участю третьої особи - Білокамінської сільської ради Золочівського району Львівської області, про усунення перешкод в приватизації земельної ділянки.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що відповідно до ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України він має право на приватизацію спірної земельної ділянки, а відповідач своїми діями порушує вказане право позивача. Крім того вважає таким, що суперечить положенням Конституції України висновок районного суду про те, що процедура погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами передбачена Земельним Кодексом України, а до компетенції суду не належить зміна законодавчого порядку.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає цим вимогам.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав і обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Кожен, чиї права і свободи, викладені у цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Право на судовий захист передбачається ст.55 Конституції України.

Відповідно до положень ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно із ст.ст.3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Перелік можливих способів захисту міститься в ст.16 ЦК України.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши фактичні обставини справи, для вирішення спору повинен застосувати правову норму, яка регулює виниклі правовідносини.

Скориставшись своїм правом, ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом про усунення перешкод в приватизації земельної ділянки.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Згідно із ч.1 ст.18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Перелік категорій земель визначений ст.19 ЗК України і одними з них є землі сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови, землі природно -заповідного та іншого природоохоронного призначення та інші.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності(ч.3 ст.78 ЗК України).

Частиною 1 ст.116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 12 ЗК України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ч.1 ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Зматеріалів справи вбачається та районним судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на жилий будинок від 05.11.1991 року позивачу на праві приватної власності належить будинок, який розташований по АДРЕСА_2, а ОСОБА_4 з 27.07.2010 року є власником житлового будинку АДРЕСА_1 в цьому ж селі.

Рішенням 21-ї сесії 6-го демократичного скликання Білокамінської сільської ради Золочівського району Львівської області №465 від 17 жовтня 2014 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,20 га - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в межах АДРЕСА_2, за рахунок земель житлової та громадської забудови, з яких: 0,05 га - під будівлями, 006 га - сади, 009 га - рілля.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Крім того, згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до п.1 ч. 2. ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Для приватизації земельної ділянки відповідно до ст. 198 ЗК України необхідним є встановлення та узгодження її розмірів.

Відповідно до п.б ч.2 ст.198 ЗК України погодження меж із суміжними власниками та землекористувачами здійснюється при проведенні кадастрових зйомок, для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Таким чином, погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами є обов'язковою умовою для виготовлення кадастрового плану земельної ділянки, який є невід'ємною частиною технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок районного суду про відсутність правових підстав для задоволення позову, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 12 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, з участю третьої особи - Білокамінської сільської ради Золочівського району Львівської області, про усунення перешкод в приватизації земельної ділянки задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_2 в здійсненні приватизації земельної ділянки площею 0,20 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані по АДРЕСА_2, шляхом надання права подальшого проведення приватизації без підпису суміжного землекористувача - ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) в акті встановлення та узгодження меж земельної ділянки.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 243,60 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: