Рішення № 61130976, 01.09.2016, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/10596/14-ц

2/310/45/16

РІШЕННЯ

Іменем України

01 вересня 2016 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі: головуючого судді Парій О.В.

при секретарі Мирошниченко Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Бердянського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину частково удаваним в частині покупця, визнання покупцем та визнання права власності, третя особа ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернулася в грудні 2014 року до суду з позовом, в якому просила: - визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений й0 травня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрований у реєстрі за № 794, удаваним з моменту його укладення в частині покупця ОСОБА_2; - визнати позивача покупцем за договором купівлі-продажу вказаної вище квартири та визнати її приватною власністю позивача; - скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6І. на квартиру АДРЕСА_2.

Ухвалою суду від 11 лютого 2016 року в якості правонаступника позивача ОСОБА_4, яка померла 23 липня 2015 року, в порядку ст. 37 ЦПК України залучено її правонаступника ОСОБА_1.

ОСОБА_1 надав до суду уточнений позов, в якому просить: - визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 10 травня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований у реєстрі за № 794, удаваним в частині зазначення покупцем ОСОБА_2, з моменту його укладення; - визнати покупцем за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладеним 10 травня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований у реєстрі за № 794, ОСОБА_4; - визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_3, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, яка померла 23 липня 2015 року. В позові зазначив, що його мати ОСОБА_4 до 2012 року була громадянкою республіки Білорусь та проживала в м.Вітебськ. В січні 2012 року переїхала до м.Бердянськ на постійне місце проживання. Оселилася тимчасово у своєї племінниці ОСОБА_7 до того часу, поки не підшукає собі підходящої квартири в центрі міста для власного проживання. У ОСОБА_4 були власні кошти від продажу належного їй нерухомого майна в республіці Білорусь, які вона перевела до м.Бердянськ у відділенні ПАТ КБ «Приватбанк». На початку лютого 2012 року племінниця повідомила її про те, що продається двокімнатна квартира в АДРЕСА_4, продавцем якої є ОСОБА_3. Після огляду квартири виявилося, що в ній потрібен капітальний ремонт. Оскільки інших підходящих варіантів на той час не було, ОСОБА_4 погодилася на пропозицію придбати зазначену квартиру. У відділенні банку ОСОБА_4 06 лютого 2012 року зняла з рахунку кошти в сумі 49000 доларів СШАта передала їх племінниці для розрахунку з продавцем. На той час ОСОБА_4 здала свій паспорт для оформлення громадянства України, тому вчиняти правочин не могла, паспорт оформлений був лише 08 червня 2012 року. 10 травня 2012 року було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, продавцем за яким виступав ОСОБА_3, а покупцем ОСОБА_2. Продаж вчинений за 283303,00 грн.. Розрахунок проводила племінниця, яка разом з сином ОСОБА_2 обіцяли згодом переоформити квартиру на імя ОСОБА_4. Після укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_4 зареєструвалася у вказаній квартирі та вселилася до неї, користувалася нею одноособово, сплачувала комунальні послуги. На початку 2013 року ОСОБА_4 стало очевидно, що племінниця з сином переоформлювати квартиру на неї не збираються та очікують її смерті. Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 в картирі зареєстрований не був та жодного дня в ній не проживав, та взагалі не мав коштів на її придбання. Про порушення своїх прав ОСОБА_4 дізналася в період вересня-жовтня 2013 року, коли між нею та племінницею почали виникати сварки та їй стало відомо, що вона була позбавлена житла. Фактично покупцем квартири є ОСОБА_4, квартира придбана за її кошти. Вважає, що обовязки покупця за договором купівлі-продажу виконала ОСОБА_4 та вона скористалася правами покупця. Оскільки мати померла та він є спадкоємцем першої черги, право власності на спірну квартиру належить визнати за ним.

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_8 позовні вимоги підтримала. Додатково до зазначеного в позовній заяві пояснила, що після придбання квартири в ній робився ремонт також за кошти ОСОБА_4.

Відповідач та його представник адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Пояснили, що договір купівлі-продажу укладений саме з ОСОБА_2. Гроші ОСОБА_4 йому не передавала. Квартира придбана за кошти, заощаджені його батьками та його бабусею за довгий період часу. Зокрема, за гроші батька, отримані за час плавання на теплоході, за гроші, виручені від продажу автомобіля та квартир. Витрати на ремонт квартири ніс відповідач зі своїми батьками.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не зявився. Повідомлений. Заяв про відкладення розгляду справи не надходило.

Аналізуючи докази, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певні грошову суму.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 була громадянкою республіки Білорусь та мешкала в м.Вітебськ до лютого 2012 року. Зазначене підтверджується копією паспорта громадянки республіки Білорусь ОСОБА_4 з відмітками про вїзд/виїзд до України та відміткою про продовження терміну перебування в Україні до 27 травня 2012 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу, укладеному 04 листопада 2011 року, посвідченому реєстратором нерухомості РУП «Вітебське агентство з державної реєстрації та земельному кадастру» ОСОБА_10 (код реєстратора 1299) ОСОБА_4 продала належну їй на праві власності земельну ділянку для ведення колективного садівництва площею 0,0608 га. в м.Вітебськ, садівниче товариство № 1 ВАТ ВЗЕП Вітебськ-Улановичи з розташованим на ній одноповерховим деревяним садовим будинком. В пункті 3 Договору зазначено, що земельна ділянка з садовим будинком продана за 98000000 білоруських рублів, що за курсом, встановленим угодою сторін на день підписання договору, еквівалентно 11000,00 доларів США. Покупець провів повний розрахунок з продавцем до підписання Договору.

Згідно договору купівлі-продажу, укладеному 18 січня 2012 року посвідченому приватним нотаріусом м.Вітебська ОСОБА_11 (реєстр. № 1-98), ОСОБА_4 продала належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_5. В пункті 2 Договору зазначено, що квартиру продано за 497000000,00 білоруських рублів, які продавець отримав від покупця до підписання Договору. За угодою сторін вказана сума на момент посвідчення договору еквівалентна 57000,00 доларів США.

Таким чином, суд приходить до висновку, що станом на кінець січня 2012 року ОСОБА_4 мала особисті кошти в сумі еквівалентній 68000,00 доларів США.

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 виїхала до України на постійне місце проживання, що підтверджується відміткою МВС республіки Білорусь на сторінці № 29 паспорта громадянки республіки Білорусь ОСОБА_4.

Відповідно до відповідей ПАТ КБ «Приватбанк» від 20 березня 2014 року №20.1.0.0.0/7-20140217/2302 та від 14 травня 2015 року №20.1.0.0.0/7-150224/4779 грошові кошти у розмірі 49000,00 доларів США були передані ОСОБА_4 племінниці ОСОБА_7 у відділенні банку 06 лютого 2012 року добровільно, без будь-якої участі представника банку.

Відповідно до договору купівлі-продажу, укладеному 10 травня 2012 року та посвідченому приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (реєстр. № 794), ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 купив двокімнатну квартиру № 17 по вул..Рози Люксембург в м.Бердянськ. Продаж здійснений за 283303,00 грн., які одержані покупцем до підписання договору.

За офіційним курсом НБУ станом на 10 травня 2012 року курс гривні до долара США становив 798,89 гривень за 100 доларів США. Вказана обставина визнається судом загальновідомою, оскільки розміщена на офіційному сайті НБУ, та відповідно до ч. 2 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню. Отже, сума, зазначена в договорі купівлі-продажу, є еквівалентною 47979,45 доларів США (283303,00 : 7,9889 = 47979,45).

Судом також встановлено, що паспорт громадянина України ОСОБА_4 виданий Бердянським МВ ГУМВС України в Запорізькій області 08 червня 2012 року та в цей же день вона зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Реєстрація ОСОБА_4 за вказаною адресою з 08 червня 2012 року підтверджується також довідкою ТОВ «Керуюча компанія «Коменерго-Бердянськ» від 23.02.15 р. № 330.

Відповідно до наданих ОСОБА_4 до суду 26 лютого 2015 року квитанцій, нею сплачувались платежі за користування комунальними послугами за вищевказаною адресою з 2012 року.

Згідно листа направленого ОСОБА_2 на імя ОСОБА_4 27 січня 2014 року зазначено, що він, як власник квартири не перешкоджає їй переоформити квартиру на себе та щоб вона стала власницею, але за її рахунок та після виплати йому та його матері ОСОБА_7 коштів в розмірі 50000,00 грн., які витрачені ними на проведення ремонту.

Відповідно до Відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків від 14 липня 2016 року № 7479/10/08-22-08-32, наданих Бердянською обєднаною державною податковою інспекцією, ОСОБА_2 за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року отримав дохід в загальній сумі 18689,52 грн. (без врахування сплачених податків).

Згідно показів ОСОБА_1, допитаного за його згодою в якості свідка, його мати ОСОБА_4 мешкала в республіці Білорусь та вирішила переїхати до м.Бердянськ після смерті її чоловіка та хворобою у неї органів дихання. В м.Вітебськ вона продала дачу та квартиру, загалом за 68 тисяч доларів США. В м.Бердянськ вона перший час проживала у ОСОБА_7 та підшукувала собі окрему квартиру. Варіантів було багато, але їй сподобалася квартира АДРЕСА_6. Вона дзвонила продавцю, сума продажу звучала 49 тисяч доларів США. На інші гроші, які в неї залишилися, вона вважала зробити ремонт у квартирі та придбати меблі. Укласти особисто договір купівлі-продажу вона не могла, оскільки у неї був відсутній паспорт, який вона відділа до паспортної служби для оформлення громадянства України. Продавець ОСОБА_3 торопив з укладенням угоди. Було вирішено оформити квартиру на племінника, а потім переоформити на неї. Квартира придбалася для неї однієї. Після придбання в квартирі робився ремонт за кошти матері, купувалися шпалери, кахельна плитка, техніка. Коли мати запропонували переоформити квартиру на себе, ОСОБА_7 перестали виходити на звязок.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що є дружиною ОСОБА_1. Мати чоловіка ОСОБА_4 мешкала в м.Вітебськ та після смерті чоловіка вирішила переїхати до м.Бердянськ, де проживала її двоюрідна сестра та племінниця. Вона дзвонила та казала, що продала дачу за 11 тисяч доларів США та квартиру за 57 тисяч доларів США. Переїхала вона в м.Бердянськ приблизно в січні 2012 року та здала паспорт для оформлення громадянства України. Вона бажала придбати квартиру ближче до моря, постійно дзвонила та розповідала про варіанти. Казала, що знайшли квартиру приблизно за 49 тисяч доларів США. Казала по телефону, що йде зі своєю племінницею ОСОБА_7 знімати гроші в банку. Квартиру вирішили оформити на сина племінниці ОСОБА_2, оскільки у неї не було паспорта, документи ще оформлялися, а продавець торопив з оформленням угоди. Після отримання паспорта ОСОБА_4 робила ремонт за свої кошти. До квартири переїхала восени 2012 року. Коли вона вирішила оформити субсидію, то попросила документи на квартиру. ОСОБА_2 перестали з нею спілкуватися та відповідати на дзвінки. Також показала, що ОСОБА_2 не відвідували ОСОБА_4 у лікарні та не були на її похоронах. Свідок приїздила на похорони ОСОБА_4 та перебувала у спірній квартирі. На другий день після похорон прийшли ОСОБА_2 та вимагали виселитися.

Допитані в якості свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в судовому засіданні показали, що знали ОСОБА_4 за життя як мешканку квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_4 мешкала в квартирі одна, була господаркою квартири, робила ремонт. Вона їм розповідала про своє життя, зокрема про продаж нерухомого майна в м.Вітебськ та переказ виручених коштів до Приватбанку. В м.Бердянськ вирішила придбати квартиру та кошти в приміщенні банку передавала своїй племінниці. ОСОБА_3 торопив укласти договір. Документи ОСОБА_4 були в «паспортному столі», тому договір оформили на ОСОБА_2. Ремонт в квартирі проводився за рахунок ОСОБА_4.

Доводи відповідача щодо придбання спірної квартири за кошти заощаджені ним та його батьками, суд не приймає до уваги.

Так, суду надано копії довідок про роботу батька відповідача ОСОБА_15 на теплоході в періоди: з 20 червня 2000 року по 25 березня 2001 року, з 16 серпня 2001 року по 20 травня 2002 року, з 02 серпня 2004 року по 29 березня 2005 року, з 20 червня 2005 року по 24 серпня 2005 року. Зазначені довідки не містять розміру отриманої заробітної плати. Лише одна довідка від 24 грудня 1998 року про роботу в період з 08 квітня 1998 року по 24 грудня 1998 року містить розмір отриманого заробітку 5791 доларів США. Проте, доказів в підтвердження обставини, що саме ці кошти, які отримані в 1998 році, було заощаджено та вони передані ОСОБА_2 для придбання спірної квартири, суду не надано.

Також, надано копію договору № 2396 про надання послуг в працевлаштуванні на роботу на судна закордонплавання від 03 лютого 2006 року. В даному договорі відсутнє зазначення про роботу ОСОБА_15 та про отриманий ним дохід.

Також, надано копію довіреності, складеної 04 липня 2008 року ОСОБА_7 на імя ОСОБА_2, на право продати автомобіль ЗАЗ TF699Р, 2007 року випуску, держномер АР2401ВА, з правом керування згаданим автомобілем. Довіреність дійсна до 04 липня 2011 року. Проте, доказів в підтвердження обставини продажу транспортного засобу з зазначенням розміру отриманих коштів, заощадження вказаних коштів та передачі їх відповідачу для придбання спірної квартири суду не надано.

Також, суду надано копію договору купівлі-продажу нерухомості від 11 червня 2001 року, укладеного на Бердянській регіональній товарній біржі «Нерухомість Приазовя», за яким ОСОБА_16, діюча особисто та як представник неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, продала квартиру АДРЕСА_7 за 6779,00 гривень. Проте, доказів в підтвердження обставини заощадження вказаних коштів з 2001 року по 2012 рік та передачі коштів ОСОБА_2 для придбання спірної квартири суду не надано.

Також, суду надано копію договору купівлі-продажу нерухомості від 27 листопада 2000 року, укладеного на Бердянській регіональній товарній біржі «Нерухомість Приазовя», за яким ОСОБА_17 продала квартиру АДРЕСА_8 за 4429,00 гривень. Проте, доказів в підтвердження обставини заощадження вказаних коштів з 2000 року по 2012 рік та передачі коштів ОСОБА_2 для придбання спірної квартири суду не надано. Крім цього, суду надано лише копії вказаних довідок, доручення та договорів. Оригінали у відповідача відсутні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 10 травня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, та посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (реєстр. № 794), є удаваним правочином в частині покупця, оскільки зазначена квартира фактично була придбана ОСОБА_4 за її власні кошти, одержані від продажу належних їй на праві власності земельної ділянки для ведення колективного садівництва з розташованим на ній одноповерховим деревяним садовим будинком в м.Вітебськ, садівниче товариство № 1 ВАТ ВЗЕП Вітебськ-Улановичи, а також квартири АДРЕСА_9, а дії відповідача спрямовані на позбавлення позивача права власності на житло.

Таким чином, вимоги в частині вимог про визнання договору купівлі-продажу спірної квартири частково удаваним в частині покупця та визнання покупцем є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 померла 23 липня 2015 року (актовий запис про смерть від 23.07.15 р. № 1174).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 народився 02 грудня 1964 року та матірю зазначена ОСОБА_4. (актовий запис від 15.12.64 р. № 2442).

Після смерті ОСОБА_4 до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини 07 серпня 2015 року звернувся її син ОСОБА_1. Зазначене підтверджується листом Бердянської держнотконтори від 02 лютого 2016 року № 464/0214.

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) інформація про заповіти або спадкові договори, складені ОСОБА_4, відсутня.

Постановою від 11 червня 2016 року державним виконавцем Бердянської держнотконтори ОСОБА_18 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої його матері 23 липня 2015 року ОСОБА_4 на квартиру № 17, яка знаходиться в м.Бердянську по вул..Грецькій (до перейменування вул..ОСОБА_19), будинок № 57 в звязку з тим, що за ОСОБА_4 право власності на вказану квартиру не зареєстровано.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкоємця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті матері ОСОБА_4 та прийняв спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_3, оскільки звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. В звязку з тим, що право власності на квартиру не зареєстровано за спадкодавцем, за позивачем належить визнати право власності на вказану квартиру в порядку спадкування за законом, як за спадкоємцем першої черги.

В звязку з тим, що за рішенням Бердянської міської ради від 18 лютого 2016 року №56 вул. Рози Люксембург перейменована на вул. Грецька, суд вважає за необхідне в резолютивній частині рішення зазначити назву вулиці після перейменування, а також у дужках вказати назву вулиці до її перейменування - на час укладання оскаржуваного правочину.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3-6, 11, 27, 31, 57-64, 131, 137, 88, 212-215, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 235, 655, 1261 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_10 (стара назва до перейменування вул.ОСОБА_19) в м.Бердянськ, укладений 10 травня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (реєстр. № 794), визнати удаваним в частині зазначення покупцем ОСОБА_2, з моменту його укладення.

Визнати покупцем за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_10 (стара назва до перейменування вул.ОСОБА_19) в м.Бердянськ, укладеним 10 травня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (реєстр. № 794), ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_10 (стара назва до перейменування вул.ОСОБА_19) в м.Бердянськ, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, яка померла 23 липня 2015 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.В.Парій