Ухвала суду № 61129318, 06.09.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 665/113/15ц Головуючий в І інстанції: Томашевський В.А.

Номер провадження №22-ц/791/1007/2016 Доповідач: Майданік В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Майданіка В.В.

суддів: Кутурланової О.В.,

ОСОБА_1

секретар Кутузова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, діючою в інтересах ОСОБА_3, на рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 10 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є обєктом спільної сумісної власності подружжя, та стягнення грошової компенсації вартості майна та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна, набутого під час шлюбу,

В С Т А Н О В И Л А:

26 січня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним вище позовом до ОСОБА_4, в якому просила: виділити їй, згідно визначеного у її позовній заяві, із спільно нажитого майна: холодильник вартістю 2500грн., ліжко металеве вартістю 3000грн., пилосос вартістю 1300грн., праску вартістю 350грн., електромясорубку вартістю вартістю 700грн., духовку електричну вартістю 600грн., драбину металеву вартістю 400грн., телевізор вартістю 800грн., шафу вартістю 400грн., що складає загальну вартість 10050грн.; виділити ОСОБА_4 у власність майно, що є спільною сумісною власністю подружжя а саме: мопед вартістю 7000грн., мотор до мопеда вартістю 2500грн., водонагрівач ?Аміна? вартістю 1500грн., газонокосилку ручну вартістю 800грн., пральну машину вартістю 3500грн., мікрохвильову піч вартістю 1000грн., телевізор вартістю 1200грн., телевізор вартістю 600грн., башту для поливу вартістю 600грн., скважину вартістю 3500грн., газову плиту вартістю 1000грн., таганок вартістю 400грн., таганок вартістю 600грн., витяжку вартістю 400грн., електрочайник вартістю 400грн., комод вартістю 600грн., супутникову антену вартістю 1100грн., електрозварювальний апарат вартістю 1000грн., врахувавши, що сторонами під час шлюбу був здійснений ремонт ванної кімнати на суму 1500грн. та вставлені вікна металопластикові 3 шт., вартістю 3090 грн., що загалом складає вартість майна на 46625грн.; стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію вартості частки майна у спільному сумісному майні подружжя в сумі 18312грн.50коп.

Позов обґрунтувала тим, що з 29.09.2006 року вона з відповідачем перебувала у шлюбі, який розірвано 11.12.2014 року за судовим рішенням. Під час спільного проживання з відповідачем з ними також проживала її матір ОСОБА_5 Спільних дітей не мають, під час сумісного проживання вели спільне господарство та набули у спільну сумісну власність рухоме майно на загальну суму 46675грн., поділити яке в добровільному порядку відповідач відмовляється.

18.02.2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив: поділити майно подружжя, а саме залишити у власність ОСОБА_3 холодильник вартістю 2500грн., ліжко металеве вартістю 3000грн., пилосос вартістю 1300грн., праску, електром?ясорубку, духовку електричну вартістю 600грн., драбину металеву вартістю 400грн., телевізор вартістю 800грн., шафу вартістю 400грн., на загальну суму 10050грн., 2-х спальне ліжко, одяг, полове покриття 2 шт. на загальну суму 800 грн., коврики 1 шт. 900грн., ковбики 2 шт. 1400грн., подушки 3 шт. по 300грн. на загальну суму 900грн., письмовий стіл вартістю 200грн., стільці деревяні 2 шт. на 440грн., стільці мякі 4 шт. на 1600грн., полове покриття 2 шт. по 900грн. на 1800грн., гардероб 3-х дверний вартістю 1500грн., диван вартістю 200грн., шафу однодверну вартістю 600грн., тумбочку вартістю 400грн., стіл вартістю 500грн., меблеву стінку вартістю 1800грн., журнальний столик вартістю 450грн., 2-х спальний матрац вартістю 2000грн., диван- ліжко вартістю 700грн., крісло 2 шт. по 800грн. вартістю 1600грн., трюмо вартістю 800грн., спортивний велосипед вартістю 1000грн., літній душ вартістю 500грн., сервант вартістю 1100грн., кури 50 шт. вартістю 2500грн., вугілля 1т вартістю 2800грн., зерно 1,5т вартістю 3000грн., що складає загалом 43230грн.; стягнути з ОСОБА_3 на його користь грошову компенсацію вартості частки майна у спільному сумісному майні подружжя в сумі 17925грн.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що відповідач не згоден з майном, яке позивачка просила виділити йому у своєму позові, зокрема що вартість мопеду становить не 7000 гривень, а 3500грн., мотору до мопеду, вартістю 2500грн. у них взагалі не було і він не був йому потрібен до нового мопеду, зазначав, що водонагрівач ?Аміна? зламався і що вони придбали водонагрівач ?Арістон?, газонокосилка ручна коштувала не 800грн., а 200грн. і була продана іншій особі ще під час їх подружнього життя, але доказу цього у нього не має, мікрохвильової печі, вартістю 1000грн. взагалі не було, що телевізор, вартістю 1200грн. ОСОБА_3 передала своїм дітям під час шлюбу і що саме така її поведінка щодо спільного майна призводила до скандалів, а інший телевізор коштує не 600, а 200грн. і він є у наявності, башта для поливу огороду коштує 300грн., а не 600грн., газова плита коштує не 1000грн., а 200грн. і на даний час є несправною, таганки коштують не 400грн. і 600грн., а по 200грн. і вони також були несправними, комод вартістю 600грн. він купував ще до шлюбу з ОСОБА_3 і на підтвердження має письмовий доказ. Крім того зазначає, що супутникову антену з його будинку викрали невідомі і її на час розгляду справи не має, але він до правоохоронних органів із заявою про крадіжку не звертався, що вартість ремонту у ванній кімнаті складав не 1500грн., а 400грн. за укладку кафельної плитки, оскільки всі інші будівельні роботи він робив самостійно. Зазначає також, що під час шлюбу він продав зварювальний апарат і ці гроші були витрачені на потреби сімї, що вікна пластикові коштують 2190грн., а не 3090грн., як зазначила позивачка. Крім того заявляє, що у їх підсобному господарстві було 50 голів курей, 1.5 тонни зерна для їх відгодівлі, 1 тонна вугілля, спортивний велосипед вартістю 1000грн., які ОСОБА_3 забрала, але навіть не включила до списку майна, що підлягає поділу, тому просить включити це майно також до поділу між ними. Крім того, під час припинення дружніх та шлюбних відносин із ОСОБА_3, вона з його будинку забрала ліжко з матрацом, яке придбали разом, одяг, полові покриття, коврики, подушки, письмовий стіл, стільці деревяні та мякі, драбину, праску, гардероб, диван, шафу, пилосос, тумбочку, стіл, меблеву стінку, телевізор, журнальний столик, матрац, диван ліжко, крісла а також трюмо, холодильник, мясорубку, духовку електричну, літній душ, сервант, кури, зерно вугілля та велосипед, про що складені у присутності свідків списки цих речей.

Рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 10 грудня 2015 року первісний та зустрічний позови задоволені частково. Суд вирішив:

--- виділити у власність ОСОБА_3 майно, що є обєктом спільної сумісної власності подружжя: холодильник вартістю 2500грн., ліжко металеве вартістю 3000грн., пилосос вартістю 1300грн., праску вартістю 350грн., електромясорубку вартістю 700грн., духовку електричну вартістю 600грн., драбину металеву вартістю 400грн., телевізор вартістю 800грн., шафу вартістю 400грн., спортивний велосипед вартістю 1000грн., 50 голів курей вартістю 2500грн., 1 тону вугілля вартістю 2800грн., 1.5 тон зерна вартістю 3000грн., а всього на суму 19350грн.;

виділити у власність ОСОБА_4 майно, що є обєктом спільної сумісної власності подружжя: мопед вартістю 3500грн., водонагрівач вартістю 1500грн., газонокосилку ручну вартістю 200грн., пральну машину вартістю 3500грн., мікрохвильову піч вартістю 1000грн., телевізор вартістю 1200грн., телевізор вартістю 600грн., башту для поливу вартістю 600грн., свердловину вартістю 1750грн., газову плиту вартістю 1000грн., таганок вартістю 200грн., таганок вартістю 200грн., витяжку вартістю 400грн., електрочайник вартістю 400грн., супутникову антенну з тюнером вартістю 1100грн., електрозварювальний апарат вартістю 200грн., вікна метало пластикові - З шт. вартістю 2190грн., вартість ремонту ванної кімнати, що склав 1500 грн., а всього на суму 21040грн.;

--- в рахунок компенсації різниці у вартості майна cтягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості частки майна у спільному сумісному майні подружжя в сумі 1690грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, діюча в інтересах ОСОБА_3, просить вказане судове рішення скасувати та ухвалити нове, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказала, що просила суд уточнюючи стягнути на її користь різницю вартості майна, що складала 13320грн., проте суд дійшов до помилкового висновку, що вартість спірного майна складає 28200грн. При цьому суд виділив ОСОБА_3 майно відносно якого спір фактично відсутній, і безпідставно включив до майна, яке підлягало поділу: спортивний велосипед вартістю 1000грн., який був придбаний ОСОБА_3 та її матір?ю для онука на день народження; 50 голів вартістю 2500грн., при цьому не враховано, що птахи розводились та вигодовувались матір?ю ОСОБА_3; 1 т вугілля вартістю 1000грн., у той час як вугілля придбавала безпосередньо ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_4 вимагав від неї оплати вартості опалення будинку; 1,5 т зерна пшениці, яке є власністю ОСОБА_5 та отримане нею від ПП Мезенцева в якості натуроплати за використання ним земельної ділянки с/г призначення, належної ОСОБА_5 на праві власності. Виділені судом у власність ОСОБА_6 мопед вартістю 7000грн. судом необґрунтовано зазначено його суму 3500грн. і не враховано, що мопед придбано ними на умовах договору кредиту за спільні кошти. Мотор до мопеда вартістю 2500грн. ОСОБА_4 не заперечував наявності вказаного мотору на момент поділу, тобто на момент поділу майно було в наявності. Газонокосилку ручну вартістю 800грн. продано ОСОБА_4 після поділу ним спільно нажитого майна та після її виїзду з його домоволодіння, при цьому чек про вартість газонокосилки в розмірі 200грн., виданий іншим суб?єктом ПП, ніж тим, у якого воно придбавалось. Свердловину вартістю 7000грн. суд безпідставно зазначив в розмірі 1750грн., в той час як її вартість 3500грн. Також вказала, що судом невірно зменшено вартість двох таганків з 400 до 200грн. та з 600 до 200грн.; неправомірно виключено з обліку комод вартістю 600грн., електрозварювальний апарат вартістю 1000грн., судом невірно зазначено 200грн., а чек на який послався суд виданий на апарат ?Кайзер?, в той час як ОСОБА_4 придбавали апарат ?ACWELOR 200 C?, що свідчить про перекручування ОСОБА_4 даних про майно та його ціну. Також зазначила, що суд неправомірно вказав вартість металопластикових вікон в розмірі 2190грн., оскільки це лише вартість самого товару без врахування доставки та установки вікон на суму 910грн.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Відповідно до рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 11.12.2014 року, яке набрало законної сили 22.12.2015 року, у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу позов було задоволено. Шлюб, укладений між сторонами 29.09.2006 року розірвано (а.с.72).

Сторони не заперечують, що вказане рішення ними не оскаржувалось, а тому шлюб між сторонами вважається припиненим у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, тобто 23.12.2014 року.

Згідно вказаного рішення судом встановлено, що сторони припинили шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть, до припинення не націлені і збереження сімї стало неможливим.

Встановлено, що сторони проживали під час шлюбу у будинку, що належить на праві власності ОСОБА_4

Згідно з актом від 30.11.2014 року, складеному секретарем Павлівської сільської ради Чаплинського району, сільським депутатом, ОСОБА_3 забрала наступні речі у ОСОБА_4: холодильник, ліжко металеве 2-х спальне, пило смок, електропраску, електромясорубку, духовку електричну, драбину, телевізор (а.с.5).

Крім того, згідно списку від 30.11.2014 року у присутності інших осіб ОСОБА_3 забрала у ОСОБА_4 2-х спальне ліжко, 12 найменувань одежі, полове покриття 2 шт., коврики 2 шт., подушки 3 шт., письмовий стіл, стула деревяні 2 шт., стула мякі 2 шт., драбину, праску, полове покриття 2.5х3 м. 2 шт., гардероб 3-х дверний, диван червоний, шафу одно дверну, пило смок, тумбочка двух двірну, стіл, телевізор, стінку, журнальний столик, 2-х спальний матрац, кровать диван, крісло 2 шт. (а.с.43-44).

Також згідно до списку від 02.12.2014 року у присутності інших осіб ОСОБА_3 забрала з будинку трюмо 1 шт., спортивний велосипед 1 шт., холодильник ?Індезит? 1 шт., мясорубка електрична 1 шт., духовка електрична, літній душ, сервант, 50 голів курей, 1 тонну вугілля, 1.5 тони зерна (а.с.42).

Зазначені обставини також не оспорюються сторонами.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що сторонами під час шлюбу було придбане наступне майно, що підлягало розподілу між сторонами в натурі, виключеним із загального його обрахування як майна, що є власністю кожного із них, придбаного до укладення шлюбу, а також виходячи з того, що на час розгляду справи майно ОСОБА_4 не існує у звязку з його реалізацією разом із належним йому будинком по вул.Терешкової, 29 в с.Павлівка Чаплинського району.

Зокрема, судом встановлено, що сторонами під час шлюбу було придбано:

- Мопед, вартістю 3500грн.,

- Водонагрівач вартістю 1500грн.,

- Газонокосилку ручну вартістю 200грн.,

- Пральну машину вартістю 3500грн.,

- Мікрохвильову піч вартістю 1000грн.,

- Телевізор вартістю 1200грн.,

- Телевізор вартістю 600грн.,

- Башта для поливу вартістю 600грн.,

- Свердловина вартістю 1750грн.,

- Газова плита вартістю 1000грн.,

- Таганок вартістю 200грн.,

- Таганок вартістю 200грн.,

- Витяжку вартістю 400грн.,

- Електрочайник вартістю 400грн.,

- Супутникова антенну з тюнером, вартістю 1100грн.,

- Кошти на ремонт ванної кімнати - 1500грн.,

- Електрозварювальний апарат вартістю 200грн.,

- Шафа вартістю 400грн.,

- Вікна металопластикові З шт. вартістю 2190грн.,

- Холодильник вартістю 2500грн.,

- Ліжко вартістю 3000грн.,

- Пилосос вартістю 1300грн.,

- Праску вартістю 350грн.,

- Електром?ясорубку вартістю 700грн.,

- Духовку електричну вартістю 600грн.,

- Драбину металеву вартістю 400грн.,

- Телевізор вартістю 800грн.

- спортивний велосипед вартістю 1000грн.,

- 50 голів курей на суму 2500грн.,

- 1 т. вугілля на 2800грн.,

- 1,5 тон зерна на 3000грн., а всього на 40390грн.

З матеріалів вбачається і при апеляційному розгляді справи ОСОБА_3 зазначено, що спору між сторонами не існує щодо наявності, розподілу та вартості наступного майна: водонагрівача, пральної машини, мікрохвильової печі, телевізорів вартістю 1200грн., 600грн. та 800грн., башти для поливу, газової плити, витяжки, електрочайника, супутникової антени з тюнером, коштів на ремонт ванної кімнати, шафи, холодильника, ліжка, пилососа, праски, електромясорубки, духовки електричної, драбини металевої.

При цьому спір існує лише щодо 10 предметів, що зазначено ОСОБА_3 при апеляційному розгляді справи.

Зокрема, вона вважає заниженою вартість наступного майна, яке виділено ОСОБА_4: мопед вартістю 3500грн. (вона вважає, що дійсна вартість 7000грн.), газонокосилка ручна вартістю 200грн. (вона вважає, що дійсна вартість 800грн.), свердловина вартістю 1750грн. (вона вважає, що дійсна вартість 3500грн.), 2 таганки вартістю по 200грн. (вона вважає, що їх дійсна вартість 400грн. та 600грн.), електрозварювальний апарат вартістю 200грн. (вона вважає, що дійсна вартість 1000грн.), металопластикові вікна вартістю 2190грн. (вона вважає, що дійсна вартість 3100грн.).

В суді першої інстанції сторони не заявляли клопотання про призначення відповідної судової експертизи для встановлення дійсної вартості вказаного майна.

При апеляційному розгляді справи судом ОСОБА_3 було розяснено згідно ч.4 ст.10 ЦПК України право заявити клопотання про призначення відповідної судової експертизи на предмет встановлення дійсної вартості спірних предметів. При цьому їй були розяснені наслідки незаявлення такого клопотання, а саме, що в такому випадку суд може встановити факт, проти якого вона заперечує, або відмовити у встановленні факту, який вона намагається довести. Однак ОСОБА_3 відмовилися заявляти відповідне клопотання.

А тому з урахуванням того, що відносно вказаного майна спір було порушено за позовом ОСОБА_3, на якій, як на позивачу, лежить обовязок довести його вартість, вона зазначила про його вартість усно, відповідач визнав його вартість частково, то на думку колегії суддів вартість вказаного майна правильно встановлена судом в розмірі, який визнано ОСОБА_4 Крім того, наявна накладна №121 від 24.04.2009 року про придбання ОСОБА_4 мопеда за 3500грн. (а.с.18). Також наявний товарний чек від 01.07.2013 року на придбання газонокосилки вартістю 200грн. (а.с.45). Крім того, вартість електрозварювального апарату в 200грн. підтверджується товарним чеком від 05.06.2011 року (а.с.46), а докази придбання будь-яких інших зварювальних апаратів у справі відсутні.

Також, ОСОБА_3 вважає, що не підлягає поділу майно, яке судом виділено їй і з вартістю якого вона погодилася при апеляційному розгляді справи, зазначивши, що воно належить її матері. Це таке майно: 50 голів курей вартістю 2500грн., 1 т. вугілля вартістю 2800грн., 1,5 т. зерна вартістю 3000грн. (воно, з її слів, отримане нею від ПП Мезенцева в якості натуроплати за використання ним земельної ділянки с/г призначення). Крім того, вказала, що спортивний велосипед вартістю 1000грн. був придбаний нею та її матір?ю для онука на день народження.

Однак, колегія суддів вважає, що вказане майно правомірно було додано до майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки ОСОБА_3 визнала у судовому засіданні, що це майно перебувало у їх сімї, тобто є спільною сумісною власністю та це майно за списком від 02.12.2014 року було нею вивезено з дому відповідача. Також слід враховувати, що це майно перебувало у приватному домоволодіння ОСОБА_4, який зазначив, що воно є спільною сумісною власністю подружжя. Колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 належними доказами не ідентифікувала вказане майно як належне безпосередньо її матері, яка відповідний позов щодо цього не заявляла.

Крім того, ОСОБА_3 вважає, що суд неправомірно не включив до майна, що є спільною сумісною власністю, наступне майно, щодо якого спір було порушено за позовом ОСОБА_3: комод вартістю 600грн. та мотор до мопеда вартістю 2500грн.

Однак, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 належними доказами не доведено придбання вказаного майна під час шлюбу. Зокрема, на а.с.50 наявна квитанція від 18.03.2006р про придбання ОСОБА_4 18.03.2006 року (тобто до укладення шлюбу) комоду. Щодо мотору, то ОСОБА_4 заперечує його наявність, зазначаючи, що взагалі не було необхідності придбавати мотор, так як мопед порівняно новий.

Оскільки сторони частково під час шлюбу розділили дане майно з урахуванням потреб сторін та інших обставин, але поділ не був рівноцінним, тому суд прийшов до вірного висновку, що майно, яке є спільною сумісною власністю, підлягає поділу.

Також судом було правильно визначено вартість спірного майна на підставі письмових доказів, а саме накладних, фіскальних чеків з придбання майна, а саме щодо дійсної вартості мопеду 3500грн., вартості металопластикових вікон 2190грн., газонокосилки ручної 200грн. та зварювального апарату 200грн. (а.с.18, 19, 45, 46).

Згідно зі ст.ст.60, 69, 70 СК України, які входять до глави 8 цього Кодексу: майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності (ст.60); дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності (ст.69); у разі поділу цього майна їх частки є рівними (ст.70).

Відповідно до ст.71 вказаного кодексу: майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (ч.1); неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.2); присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України (ч.4); присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч.5).

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в п.25 постанови від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст.71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено наявність майна подружжя, набутого під час шлюбу, його вартість на підставі досліджених письмових доказів, та у відповідності до закону поділено між сторонами із стягненням з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1690грн. грошової компенсації вартості частки майна. Зокрема, різниця між вартістю виділеного майна ОСОБА_4 на суму 21040грн. та вартістю виділеного майна ОСОБА_3 на суму 19350грн. склала 1690грн. (21040-19350=1690). При цьому, колегія суддів виходить із межі розгляду справи апеляційним судом, із того, що ОСОБА_4 рішення суду не оскаржено в частині стягнення компенсації різниці вартості виділеного сторонам майна, зокрема він не ставив питання про зменшення розміру вказаної компенсації з 1690грн. до 850грн. (1690: 2 = 850грн.).

Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не доведені належними доказами та висновків суду не. Зокрема, посилання заявника на те, що суд дійшов до помилкового висновку про вартість спірного майна не відповідає дійсності, оскільки судом правильно обрахована вартість спільного майна в розмірі 40390грн. Посилання заявника на безпідставне включення до переліку майна, яке підлягало поділу: (спортивний велосипед, який був придбаний ОСОБА_3 та її матір?ю для онука на день народження; 50 голів кур, 1 т вугілля; 1,5 т зерна пшениці) також не приймаються до уваги, оскільки наявність вказаного майна та вирощування домашньої тварини при спільному проживанні сторін ОСОБА_3 не заперечувала в судовому засіданні суду першої інстанції 23.11.2015 року, це майно було вивезено нею з домоволодіння ОСОБА_4, про що також свідчить досліджений вище письмовий список вивезених речей, підписаний нею, а вартість цього майна в суді першої інстанції оспорена не була, при апеляційному розгляді справи ОСОБА_3 погодилася зі встановленою вартістю вказаного майна. Посилання заявника на необґрунтоване заниження вартості виділеного у власність ОСОБА_6 мопеда з 7000грн. до 3500грн.вартістю 7000грн. також не може бути прийнято до уваги через відсутність доказів. Більш того, наявна накладна №121 від 24.04.2009 року про придбання ОСОБА_4 мопеда за 3500грн. (а.с.18). Посилання позивачки на наявність мотору до мопеда вартістю 2500грн. і що ОСОБА_4 не заперечував наявності вказаного мотору на момент поділу, також не приймаються до уваги, оскільки із зустрічного позову вбачається, що мотора до мопеда у нього ніколи не були, а будь-які докази його придбання під час шлюбу заявником не надано. Посилання заявника на те, що суд помилково визначив вартість газонокосилки в сумі 200грн., а не 800грн., до уваги не приймаються, оскільки в матеріалах справи наявний товарний чек від 01.07.2013 року на придбання газонокосилки вартістю 200грн. (а.с.45), а докази придбання будь-яких інших газонокосилок у справі відсутні. З цієї ж підстави судом вірно вказано вартість електрозварювального апарату в 200грн., що підтверджується відповідним товарним чеком від 05.06.2011 року (а.с.46), а докази придбання будь-яких інших зварювальних апаратів у справі відсутні. Твердження заявника про те, що суд безпідставно зазначив вартість свердловини в 1750грн. в той час, як кожний з двох сусідів вніс по 3500грн. вартості матеріалів та робіт, також не підтверджуються матеріалами справи. Пояснення ОСОБА_3 в суді першої інстанції зводились до того, що свердловину вони облаштували із сусідом до реєстрації шлюбу, але під час їх сумісного проживання, і що саме її грошові кошти пішли на оплату цієї оборудки, тому погодилась, що її вартість можливо зменшити. Посилання на те, що судом невірно зменшено вартість двох таганків з 400 до 200грн. та з 600 до 200грн. відповідно, також не приймаються до уваги, оскільки будь-яких інших доказів вартості зазначених таганків заявником не надано, а наведена їх вартість в первісному позові оспорена відповідачем. Посилання на те, що судом неправомірно виключено з обліку комод вартістю 600грн., не приймаються до уваги, оскільки згідно квитанції комод був придбаний 18.03.2006 року за 650 грн., тобто до укладення шлюбу (а.с.50). Посилання заявника на те, що суд неправомірно вказав вартість металопластикових вікон в розмірі 2190грн., оскільки це лише вартість самого товару без врахування доставки та установки вікон на суму 910грн., також не приймаються до уваги, оскільки в матеріалах справи наявне письмове замовлення №3247 від 31.05.2014 року про вартість вікон в сумі 2191,20грн. (а.с.38).

Таким чином, суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ст.308 ЦПК України це є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючою в інтересах ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 10 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ОСОБА_8

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ОСОБА_9

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ОСОБА_1