Вирок № 61124297, 06.09.2016, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________

Справа № 490/6714/16-к

Провадження № 1-кп/490/529/2016

У Х В А Л А

31 серпня 2016 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді Алєйнікова В.О.

суддів - Гуденко О.А., Мамаєвої О.В.

при секретарі Шаповалової О.А.

за участі прокурора Коновалова В.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12015150020002374 про обвинувачення

ОСОБА_1

у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 6 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 187 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 звинувачено у тому, що

В ніч з ІНФОРМАЦІЯ_1 року, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_1, вбив ОСОБА_4 та заволодів його майном.

Після вислуховування сторін та дослідження письмових матеріалів кримінального провадження суд дійшов такого.

І. Щодо подальшого руху справи.

1. В цьому випадку об'єктом злочинного посягання є життя людини.

Відповідно до статті 3 Конституції України саме життя людини визнається найвищою соціальною цінністю, а згідно до статті 27 Основного Закону кожна людина має невід'ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити життя людину.

Окрім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права

Відповідно до статті 2 Конвенції право кожного на життя охороняється законом та нікого не може бути умисно позбавлено життя.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Андронікоу та Константіноу проти Кіпру", передбачене статтею 2 Конвенції право на життя «... є одним з найбільш фундаментальних положень Конвенції і охороняє одну з основних цінностей демократичного суспільства».

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини перше речення статті 2 Конвенції зобов'язує державу не тільки утримуватись від умисного або незаконного позбавлення життя, але також вживати відповідних заходів для захисту життя тих, хто знаходиться під її юрисдикцією. Обов'язок захищати право на життя за статтею 2 Конвенції визначається у поєднанні з загальним обов'язком держави за статтею 1 Конвенції, яка зобов'язує «гарантування кожному, хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування, коли особу вбито в результаті використання сили (див. mutatis mutandis рішення від 19 лютого 1998 року у справі «Kaya v. Turkey», 1998-I, п. 105). Головна мета такого розслідування полягає у забезпеченні ефективного виконання національних законів, які захищають право на життя.

Для того, щоб розслідування стверджуваного незаконного вбивства було ефективним воно має бути здатне привести до встановлення обставин смерті людини та встановлення і покарання відповідальних осіб

Прогалини ж у розслідуванні, які підривають його здатність встановити причину смерті або відповідальних осіб, чи то прямих виконавців створюють ризик недодержання такого стандарту.

/див. рішення Європейського суду з прав людини у справах

«Муравська проти України» «Гонгадзе проти України», «Шевченко проти України», "Меркулова проти України" та інші/

2. Аналіз доказів, досліджених судом доказів свідчить про відсутність сумлінності під час їх збирання протягом досудового розслідування, що призвело до того, що у справі наразі відсутні вичерпні докази з цього питання.

Так, матеріали справи наразі не містять у собі навіть узгоджених даних щодо часу смерті потерпілого, не кажучи вже про причини смерті та механізм її заподіяння.

Отже, в цьому випадку є наявними саме такі прогалини розслідування, які підривають його здатність встановити причину смерті ОСОБА_4, через що створюється ризик недодержання позитивного обов'язку держави щодо розслідування підозрілих смертей.

За такого необхідним є вжиття заходів щодо усунення цього ризику.

При цьому враховуючи, що головним джерелом доказу з цього приводу є висновок експерта про причини смерті, який наразі є незрозумілим, суд вважає за необхідне на підставі статті 356 КПК України викликати у судове засідання та допитати експерта, який надавав висновок з цього питання - ОСОБА_5

При цьому враховуючи, що наразі усі необхідні дії для усвідомлення обставин, що становлять предмет доказування у справі, є виконаними, у судовому засіданні слід оголосити перерву.

ІІ. Щодо запобіжного заходу, який слід застосовувати відносно обвинувачених.

Під час судового розгляду кримінального провадження прокурор просив про продовження строку дії обраного відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу, спираючись про те, що ризики, що зумовили його обрання та продовження строку його дії, наразі не є усунутими.

Обвинувачений та його захисник під час судового розгляду кримінального провадження проти задоволення цього клопотання заперечували та просили про зміну обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу на менш суворий.

В обґрунтування посилались про відсутність доказів винуватості ОСОБА_6, той факт, що вбивства ОСОБА_4 в дійсності ОСОБА_1 не вчинював, а також про його вік та стан його здоров'я.

Після вислуховування потерпілої, яка підтримала клопотання прокурора та заперечувала проти задоволення клопотання захисту, суд дійшов такого.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва Чернієнка С.А. від 6 травня 2015 року відносно обвинуваченого був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В подальшому слідчими суддями Центрального районного суду міста Миколаєва, а також - судом - цей строк продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 6 липня 2016 року - до 2 вересня 2016 року.

Під час обрання цього запобіжного заходу та продовження строку його дії суд виходив з того, що існують ризики, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, адже його обвинувачено у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк, більший за 10 років.

В зв'язку із цим суд відзначає, що наразі доказів, що можуть підставити під обґрунтовані сумніви ґрунтовність висунутого ОСОБА_1 обвинувачення суду не надано.

Більше того, вказані вище прогалини досудового розслідування та стан досліджених судом доказів дають змогу завбачати можливість вчинення дій, спрямованих на їх спотворення або повне знищення.

Таке не дає підстав вважати, що у разі зміни запобіжного заходу обвинувачений не вчинять дій щодо переховування злочину, та таким чином завадить встановленню дійсних обставин справи.

Посилання захисту наведених вище доводів не спростовують.

Що ж стосується відомостей про осіб обвинувачених, то на цей час обставини, що зумовили обрання відносно них запобіжного заходу, не змінились.

Отже, підстави для зміни запобіжного заходу наразі є відсутніми, через що клопотання прокурора про продовження строку його дії підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

1. Викликати у судове засідання експерта ОСОБА_5 для роз'яснення висновку № 982 від 25 червня 2015 року, для чого у судовому засіданні оголосити перерву до 5 жовтня 2016 року до 14-00 години.

2. Клопотання прокурора задовольнити, продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 діб - до 30 жовтня 2016 року.

У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя =АЛЄЙНІКОВ В.О.=

Судді =Гуденко О.А.=

=Мамаєва О.В.=

06.09.2016