Рішення № 61124082, 07.09.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

07.09.2016

Справа № 2/489/1559/2016

РІШЕННЯ

Іменем України

07 вересня 2016 р.

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Тихонової Н.С.,

при секретарі - Бреженюк Н.С.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивачки - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2016 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом. Вказувала на те, що в 2005 р. помер її дідусь - ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді належних йому 38/100 часток домоволодіння № 2 з відповідними господарськими та побутовими спорудами та будівлями по вул. Димитрова в м. Миколаєві. Зазначала, що у встановлений законом строк вона до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті дідуся не зверталась, оскільки була зареєстрована разом з ним на момент його смерті та вважала, що фактично прийняла спадщину. В лютому 2016 р. позивачка звернулась до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав після смерті свого дідуся ОСОБА_4, проте їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину, оскільки оригінал правовстановлюючого документа на спадкове майно відсутній.

Посилаючись на вищевикладене, позивачка просить суд: встановити факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_4, який помер 24.12.2005 р.; визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер 24.12.2005 р., на 38/100 частки домоволодіння № 2 з відповідними господарськими та побутовими спорудами та будівлями, яке розташоване на земельній ділянці, площею 392 кв.м..

В судовому засіданні позивачка та представник заявлені вимоги підтримали.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся судом про розгляд справи належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи Третьої МДНК в судове засідання не з`явився, повідомлявся судом про розгляд справи належним чином. Від нього до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно Ухвали суду проводиться заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення представника позивачки, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Згідно Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 11.08.1959 р. Виконкомом Сталінської рай Ради м. Миколаєва було надано ОСОБА_4 на праві безстрокового користування земельну ділянку за адресою: м. Миколаїв, вул. Димитрова № 6-А, стар. Водопій, площею 600 кв.м. для будівництва індивідуального житлового будинку.

Згідно копії Рішення Народного суду Ленінського району м. Миколаєва від 23.10.1973 р. було розділено домоволодіння та визначено порядок користування земельною ділянкою при домоволодінні № 2 по вул. Димитрова в м. Миколаєві. А саме ОСОБА_4 було виділено 38/100 часток вказаного домоволодіння, які складалися з приміщень 1-5, 1-6 (площею 28,10 кв.м.), ? частка сарая Б-1, вбиральня літ.Г-1, забор №3 довжиною 9,85 м, замощення № 1. Також ОСОБА_4 було виділено земельну ділянку № 2 площею 396 кв.м., в тому числі під будівлями 47 кв.м., з них під жилими 31 кв.м., під службовими 16 кв.м., під ділянкою індивідуального користування 349 кв.м.

Відповідно до Довідки ММБТІ за № 1492 від 06.06.2016 р. за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 38/100 часток домоволодіння, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Димитрова, 2.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_4, на праві власності належали 38/100 часток домоволодіння №2 з відповідними господарськими та побутовими спорудами та будівлями по вул. Димитрова в м. Миколаєві.

24.12.2005 року ОСОБА_4 помер.

Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 38/100 часток домоволодіння № 2 з відповідними господарськими та побутовими спорудами та будівлями по вул. Димитрова в м. Миколаєві, яке розташоване на земельній ділянці площею 396 кв.м.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3

Згідно Свідоцтва про народження ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_3 є батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачки по справі.

Тобто ОСОБА_4 є дідом ОСОБА_1 по лінії батька.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 1270 ЦК Українидля прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, тобто з моменту смерті спадкодавця. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, він не заявив про відмову від неї.

Позивачка в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона є єдиною спадкоємицею після смерті її діда ОСОБА_4, яка прийняла спадщину. Також ОСОБА_1 зазначає, що вона є спадкоємицею пятої черги після смерті діда.

ОСОБА_1 вказувала на те, що вона у встановленому законом порядку прийняла спадщину, оскільки зареєстрована та фактично проживала в ІНФОРМАЦІЯ_5 на час відкриття спадщини. Факт її проживання за вказаною адресою підтвердили свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, допитані в судовому засіданні.

В лютому 2016 р. позивачка ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті свого дідуся ОСОБА_4

Проте, згідно Постанови нотаріуса від 16.02.2016 р. ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки оригінали правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності спадкодавця ОСОБА_4на 38/100 часток домоволодіння № 2 з відповідними господарськими та побутовими спорудами та будівлями по вул. Димитрова в м. Миколаєві - відсутні.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за звернення фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Суд оцінює докази відповідно до вимог ст. ст. 58-59, 61, 212 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог і заперечень.

Недоведеність обставин, на яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові.

Позивачка ОСОБА_1 просить суд встановити факт прийняття нею спадщини після смерті її діда ОСОБА_4, який помер 24.12.2005 р.

Проте вказаний факт ніким не спростовувався, їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину) з інших підстав.

Однак з наданих доказів вбачається, що спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 є його син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживав окремо, а також його син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який на час відкриття спадщини був зареєстрований разом зі спадкодавцем.

На переконання позивачки вона вважається такою, що прийняла спадщину та є єдиною спадкоємицею пятої черги за законом, оскільки на час відкриття спадщини її батько (починаючи з 2002 року) не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 , отже спадщину не прийняв та де він перебуває на теперішній час позивачці не відомо.

Суд не може погодитись із твердженнями позивача, оскільки, не зважаючи на те, що існує спадкоємець попередніх черг спадкування (її батько), позивачкою не було заявлено вимог про усунення його від права на спадкування, про встановлення факту не прийняття ним спадщини, визнання безвісно відсутнім, тощо.

Через що суд вважає, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права, відповідно відсутні правові підстави для визнання позивача єдиною спадкоємицею, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 та визнання за нею права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 10, 14, 60, 62, 88, 212-214, 226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: