Рішення № 61120849, 05.07.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/9374/15-ц

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2016 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Гладун Х.А.

при секретарі - Кулакової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Медик» про розподіл майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частини квартири, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Медик» про визнання права приватної власності, припинення права власності,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Медик» (далі - ОСББ «Медик») про поділ майна подружжя та визнання за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини вищевказаної квартири.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набута з Відповідачем у зареєстрованому шлюбі.

Протокольною ухвалою суду від 05.08.2016 р. до спільного розгляду прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСББ «Медик», в якому ОСОБА_2 просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 та припинити право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_2 посилається на те, що спірна квартира набута сторонами в період шлюбу. Однак ОСОБА_1 в спірній квартирі зареєстрованим ніколи не був, проживає в іншій квартирі, що належить йому на праві власності, та в якій він зареєстрований. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 питання про розподіл квартири не ставив, спірною квартирою не цікавився, участі в її утриманні не приймав. Основний позов подано після спливу строку позовної давності, в зв'язку з чим ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_1 втратив право на свою частку квартири, що є підставою для визнання за нею права власності на квартиру.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 доводи основної позовної заяви підтримали в повному обсязі, проти задоволення зустрічної позовної заяви заперечили, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Подали письмові заперечення проти зустрічного позову.

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 підтримали вимоги зустрічної позовної заяви та заперечили проти основного позову, подавши заяву про застосування строків позовної давності. Подали письмові заперечення проти позову.

Представник третьої особи при вирішенні спору поклався на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 31.01.1979 року між сторонами Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києві з державним Центром розвитку сім'ї було укладено шлюб (актовий запис № 287), який рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09.12.2011 р. розірвано без поділу спільного сумісного майна подружжя.

Рішення суду першої інстанції набрало законної сили на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 14.03.2012 року.

Згідно пояснень сторін спірна квартира АДРЕСА_1 є в минулому квартирою АДРЕСА_1.

Згідно даних ордеру на житлове приміщення (обмінний) № 824, виданого виконавчим комітетом Ленінської районної ради народних депутатів м. Києва 11.04.1990 р., ОСОБА_2 на сім'ю з двох осіб надано право заняття в порядку обміну жилого приміщення в квартирі АДРЕСА_1.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 Підстава виникнення права власності: довідки ЖБК Ленінського району в м. Києві «Медик» від 06.08.1990 р. № 21/5.

На момент виникнення між сторонами спірних правовідносин та набуття ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру, діяв Кодекс про шлюб та сім'ю, який встановлював порядок і умови одруження, регулював особисті і майнові відносини, які виникають в сім'ї між подружжям, між батьками і дітьми, між іншими членами сім'ї, відносини, які виникають у зв'язку з усиновленням, опікою та піклуванням, прийняттям дітей на виховання, порядок і умови припинення шлюбу, порядок реєстрації актів громадянського стану (ст. 2 КпШС).

Відповідно до ч. 2,3 ст. 29 КпШС поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу. До вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності.

Умовою застосування позовної давності є порушення прав на майно одним з співвласників. У зв'язку з цим позовна давність не розпочинається, якщо після розірвання шлюбу права того, хто залишив свою частку у спільному майні за попереднім місцем проживання, не вимагаючи його поділу, не будуть порушені колишньою дружиною або колишнім чоловіком.

Як зазначили в судовому засіданні сторони, після розірвання шлюбу, від часу набрання рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09.12.2011 р. законної сили на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 14.03.2012 року, спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, між ними не виникало.

Враховуючи зазначене, що після розірвання шлюбу між сторонами був відсутній спір щодо поділу спільного майна подружжя, суд вважає, що ОСОБА_1 не пропущено строк позовної давності, встановлений ст. 29 КпШС.

Крім того, згідно відбитку поштового відділення на конверті, ОСОБА_1 позовну заяву до суду подав 14.03.2015 р., тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що доводи заяви ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності до позовної заяви ОСОБА_1 є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про власність», який діяв на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Статтею 16 Закону України «Про власність» встановлено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і КпШС України.

Згідно з ч. 1 ст. 22 КпШС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

У пп. «б» п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз'яснено, що при вирішенні спорів про право власності на жилий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід виходити з роз'яснень, які дані Пленумом Верховного Суду України у прийнятих ним постановах з цих питань. Крім цього, слід враховувати, що при повному внесені пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.

Пунктом 6-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) роз'яснено, що відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про власність» при внесенні паю в ЖБК за рахунок коштів, одержаних внаслідок сумісної праці сім'ї члена кооперативу, паєнагромадження, а після повного внесення паю - квартира є спільною сумісною власністю членів сім'ї, якщо інше не було установлено письмовою угодою між ними.

При цьому у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» йдеться про те, що необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Таким чином, належність квартири у будинку ЖБК до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом внесення подружжям паю в ЖБК під час шлюбу. Критеріями, які дозволяють надати квартирі в ЖБК режиму спільного сумісного майна подружжя є також внесення паю: 1) у період сумісного проживання; 2) за рахунок спільних коштів.

Тільки у разі встановлення вказаних фактів і визначення критеріїв до спірної квартири у будинку ЖБК «Медик» можуть бути застосовані норми права щодо спільного сумісного майна подружжя.

Згідно даних довідки ЖБК «Медик» від 01.08.1990 р. № 21/5, виданої ОСОБА_2 як члену ЖБК «Медик», вона є власником квартири АДРЕСА_1, та повністю внесла пайовий внесок за квартиру. Сума поєнакопичення становить 4258 руб. 60 коп.

06.04.1990 р. ОСОБА_2 в касу ЖБК «Медик» внесено 4258 руб. 60 коп. пайового внеску за квартиру, що підтверджується квитанцією ЖБК «Медик» № 04022001.

Отже, відповідно до ст. 15 Закону УРСР від 7 лютого 1991 року № 697-XII «Про власність» ОСОБА_2 як член ЖБК «Медик», який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, набула права власності на спірну квартиру з моменту внесення паю в ЖБК.

Відповідно до відомостей паспорта громадянина України ОСОБА_2 зареєстрована у спірній квартирі 27.04.1990 р., тобто після повної сплати паю за квартиру в ЖБК «Медик».

В обґрунтування заявлених позовних вимог, ОСОБА_1 посилається виключно на факт набуття спірної квартири в період шлюбу.

Разом з тим, даних про те що спірна квартира набута за рахунок спільних коштів подружжя позивачем на надано, в зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що пай за спірну квартиру в ЖБК був внесений відповідачем ОСОБА_2 хоча і під час шлюбу із ОСОБА_1, за рахунок її особистих коштів, оскільки протилежного ОСОБА_1 в належний спосіб не доведено, що спростовує його твердження, що спірна квартира є їх з ОСОБА_2 спільною сумісною власністю, в зв'язку з чим, позов ОСОБА_1 про поділ спірної квартири як об'єкта спільної сумісної власності задоволенню не піддягає.

Судовим розглядом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2, а тому позовні вимоги зустрічного позову про визнання за нею права приватної власності на вищевказану квартиру та припинення права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру є безпідставними.

Керуючись ст. ст. 22, 29 КпШС України, ст.ст. 15, 16 Закону України «Про власність», ст. ст. 10, 60, 88, 212-215, 223, 294 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Медик» про розподіл майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частини квартири - залишити без задоволення.

Зустрічний позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Медик» про визнання права приватної власності, припинення права власності - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя Х.А. Гладун