Рішення № 61120106, 06.09.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/9691/15-ц

провадження № 2/753/441/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"06" вересня 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Комаревцевої Л.В.,

за участю секретарів - Борисова М.О.,Іващенко Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права на частку в спільному майні подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 25.05.2015 року звернувся до суду із позовом до відповідача про поділ спільного майна подружжя, зазначаючи, що в період шлюбу сторонами було набуто у власність спільне майно - квартиру АДРЕСА_1; квартиру АДРЕСА_2; автомобіль марки «БМВ», модель Х5, легковий універсал, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

ОСОБА_2, з урахуванням уточнень позовної заяви від 15.06.2016 року, просив суд поділити спільне майно, виділивши йому у власність та визнати за ним право власності на 1/2 частку кожної із вказаних квартир та на 1/2 частку автомобіля.

В судове засідання позивач та його представник з'явились, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, присили суд їх задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечували.

Відповідач у судове засідання також не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи у її відсутність до суду не надходило.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та ухвалити заочне рішення відповідно до ст.ст.169 ч.4, 224-226 ЦПК України, оскільки позивач та його представник не заперечували проти заочного розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 60, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 18.06.1992 року, шлюб між сторонами було розірвано, що підтверджується відповідною відміткою у паспорті позивача, проставленою на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду №2/381/2014/15 від 24.12.2015 року.

Крім того судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 06.09.2016 року, ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 04.08.2009 року, який посвідчено державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області, на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1.

Також встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 06.09.2016 року, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_3 є власником автомобіля марки «БМВ», модель Х5, легковий універсал, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Все вище перелічене майно було набуте подружжям за час шлюбу, тому відповідно до ч.2 ст.60 СК України є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, яке подружжя придбало у шлюбі, належить дружині й чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав через поважну причину (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що будь-яка річ, придбана за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, виходячи з того, що в Україні діє загальний режим спільності майна подружжя, згідно з яким майно, набуте в шлюбі, вважається таким, що належить подружжю, то у зв'язку з цим речі, набуті за час шлюбу, автоматично підпадають під режим спільного майна подружжя.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пп. 23, 24 своєї постанови від 21.12.2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

При визначенні майна, яке підлягає поділу, необхідно вирішити питання, коли саме сторонами припинений шлюб; обсяг спільного майна, нажитого за час ведення спільного господарства; джерел його придбання, наявності боргів подружжя за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Необхідно зазначити, що право на спільне майно, яке виникає у подружжя в період шлюбу, не припиняє своє існування після його розірвання або фактичного припинення шлюбу. Розпорядження, користування та володіння об'єктами права спільної сумісної власності здійснюється подружжям з рівними правами та обов'язками, якщо інше не встановлено домовленості між ними.

Таким чином, встановивши, що придбання спірних квартир та автомобіля відбулось в період перебування сторін в зареєстрованому шлюбі та в зв'язку з ненаданням доказів відповідачем на підтвердження їх купівлі за особисті кошти, суд, вирішуючи спір, дійшов висновку, що спірне майно є спільним сумісним майном подружжя, в якому також має бути визнане за кожною зі сторін право власності на зазначене майно в рівних частках - по 1/2 його частині без його поділу в натурі.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і ході судових засідань.

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити.

Керуючись ст.ст. 57, 60, 70, 71 Сімейного кодексу України, Постановою від 21.12.2007 року N 11 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 224, 228, 232 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права на частку в спільному майні подружжя - задовольнити.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2 та за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 та за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину автомобіля марки «BMW» модель X5 легковий універсал, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та за ОСОБА_3 право власності на ? частину автомобіля марки «BMW» модель X5 легковий універсал, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 6890 (шість тисяч вісімсот дев'яносто гривень 00 копійок).

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ Л.В. КОМАРЕВЦЕВА