Рішення № 61119265, 05.09.2016, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/764/16-ц

Провадження № 2/565/357/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2016 року м. Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області -

під головуванням судді Ковтуновича М.І.,

при секретарі судового засідання Руднік Л.С.,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кузнецовського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, управління Державної казначейської служби України в м. Кузнецовськ Рівненської області, Прокуратури Рівненської області, Кузнецовського міського відділу (з обслуговування м.Кузнецовськ та Володимирецького району) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

В суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної казначейської служби України, управління Державної казначейської служби України в м. Кузнецовськ Рівненської області, Прокуратури Рівненської області, Кузнецовського міського відділу (з обслуговування м.Кузнецовськ та Володимирецького району) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду, в розмірі 626400 грн.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 02.06.2014р. слідчим слідчого відділу Кузнецовського МВ УМВС України в Рівненській області (далі слідчий) відкрите кримінальне провадження №12014180050000469 за ст.309 ч.ч. 1, 2 КК України. 24.06.2014р. ОСОБА_1 був затриманий працівниками Кузнецовського МВ УМВС України в Рівненській області та поміщений до ІТТ. 25.06.2014р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст.307 ч.ч.1, 2 КК України. 27.06.2014р. відповідно до ухвали слідчого судді Кузнецовського міського суду Рівненської області до позивача застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк два місяці, який надалі не змінювався. 19.08.2014р. старшим прокурором прокуратури м.Кузнецовськ Рівненської області ОСОБА_4 складено обвинувальний акт, згідно із яким ОСОБА_1 був обвинувачений за ст.307 ч.ч.1, 2 КК України. Вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 10.04.2015р. ОСОБА_1 визнано невинуватим у предявленому обвинуваченні за ст.307 ч.ч.1, 2 КК України та виправдано через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення. Запобіжний захід цим вироком був скасований і позивача звільнено з-під варти в залі суду. Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 14.12.2015р. вирок Кузнецовського міського суду Рівненської області від 10.04.2015р. залишено без змін.

ОСОБА_1 покликається, що внаслідок незаконного повідомлення про підозру, притягнення як обвинуваченого, взяття та тримання під вартою йому було завдано моральних страждань через неможливість продовження звичного способу життя, оскільки були порушені його нормальні життєві звязки, завдано шкоди репутації, через що в нього погіршилися відносини з оточуючими людьми. Позивач був позбавлений можливості реалізації своїх звичок і бажань. Також ОСОБА_1 зазначає, що він з 2011р. хворіє на цукровий діабет, через що необхідно постійно приймати ліки, дотримуватися спеціальної дієти та режиму харчування. А під час перебування в СІЗО він не завжди мав можливість вчасно отримувати лікування та харчуватися відповідно до рекомендації лікаря. Внаслідок наведеного вище, позивач нині змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Позивач вказує, що відносно нього незаконно були проведені негласні слідчі дії із здійсненням аудіо та відео контролю, що є різновидом втручання в особисте спілкування і порушенням прав, гарантованих Конституцією України. ОСОБА_1 було привселюдно затримано в громадському місці та доправлено в кайданках до лікаря-нарколога для проведення освідування. Під час таких дій позивача бачили та впізнали багато знайомих йому людей, що принизило його честь і гідність, а також завдало шкоди його репутації, через що в нього погіршилися стосунки з оточуючими людьми. Крім того, в позові йдеться, що умови перебування, в тому числі й санітарно-гігієнічні, в Кузнецовському ІТТ та Рівненському СІЗО не відповідають потребам людини, яка хворіє цукровим діабетом. За період понад девятимісячного перебування під вартою ОСОБА_1 був позбавлений нормальних умов життя, не міг дотримуватися режиму харчування, гігієни, лікування, встановлених лікарем. Тому, виходячи із глибини, характеру та тривалості душевних страждань, нервових переживань, істотності недоотриманих благ, здійснивши розрахунок за відповідною методикою (Методика встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань, розробника - професора ОСОБА_5М.), позивач просить про стягнення відшкодування моральної шкоди в сумі 626400 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги та їх обгрунтування підтримав повністю. Із показань позивача, наданих суду за правилами допиту свідків, слідує, що після затримання ОСОБА_1 в кайданках працівники міліції везли в лікарню на освідування. Це принижувало позивача. ОСОБА_1 майже десять місяців провів у місцях позбавлення волі, в обмеженому просторі, був обмежений у спілкуванні з рідними, в перебуванні на свіжому повітрі, неналежно харчувався та не мав відповідного медичного обслуговування, хоча страждав цукровим діабетом. В увязненні зазнавав обшуків, в тому числі й особистих. Наведене негативно впливало на емоційний стан позивача, принижувало, він перебував у невизначеності щодо своєї справи, погіршилося спілкування із оточуючими людьми.

Представники відповідачів Державної казначейської служби України, управління Державної казначейської служби України в м. Кузнецовськ Рівненської області, Кузнецовського міського відділу (з обслуговування м.Кузнецовськ та Володимирецького району) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області в судове засідання за викликом суду не прибули.

Від Державної казначейської служби України надійшли заперечення, в яких вони просять відмовити в позові ОСОБА_1

Представник відповідача ОСОБА_6 Рівненської області ОСОБА_3 позову не визнав повністю. Заперечував проти задоволення позовних вимог, так як ще не завершилося касаційне провадження у справі про обвинувачення ОСОБА_1, в якій був постановлений вищевказаний виправдувальний вирок.

Заслухавши та проаналізувавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши докази, які є в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні із наданих копій документів встановлено, що відповідно до вироку Кузнецовського міського суду Рівненської області від 10.04.2015р. в кримінальному провадженні №12014180050000469 ОСОБА_1 визнано невинуватим у предявленому обвинуваченні за ст.307 ч.ч.1, 2 КК України та виправдано, через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення. Одночасно, тим же вироком скасовано запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою і звільнено його з-під варти в залі судового засідання. Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 14.12.2015р. залишено без змін вищевказаний вирок Кузнецовського міського суду Рівненської області щодо ОСОБА_1, у звязку з чим цей вирок суду набрав законної сили.

Згідно із копією протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24.06.2014р., ОСОБА_1 в той же день був затриманий слідчим СВ Кузнецовського МВ (з обслуговування м.Кузнецовськ та Володимирецького району) УМВС України в Рівненській області як підозрюваний у вчиненні злочину за ст. 307 ч.2 КК України. З копії ухвали Кузнецовського міського суду Рівненської області від 11.02.2015р. слідують дані, що в кримінальному провадженні запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою був застосований на підставі ухвали слідчого судді Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27.06.2014р.

Отже, із вищенаведених доказів в суді встановлено, що під слідством та судом ОСОБА_1 у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ст.307 ч.ч.1, 2 КК України, перебував із 24.06.2014р. і виправдувальний вирок суду набрав законної сили 14.12.2015р., а в цей період позивач перебував у стані невизначеності щодо висунутого проти нього обвинувачення у вчиненні злочину. Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_1 тривав із 24.06.2014р. до 10.04.2015р., тобто 9 місяців 17 днів.

Згідно із ст.2 ч.1 п.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон №266/94-ВР) право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до норми ст.1 ч.1 п.1 Закону №266/94-ВР відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові, в тому числі, внаслідок незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У нормах ст.13 ч.ч.2, 3 Закону №266/94-ВР врегульовано, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Копією рішення ЛКК №430 від 06.05.2016р. підтверджується, що ОСОБА_1 має діагноз: цукровий діабет, ІІ тип, середнього ступеня важкості.

Враховуючи показання позивача, на думку суду, ситуація перебування під слідством і судом, та утримання в увязненні під вартою, як підозрюваного (обвинуваченого) у кримінальному провадженні впродовж тривалого часу була для ОСОБА_1 психотравмуючою, обмежила можливості повноцінної життєдіяльності, потягла за собою психологічні (моральні) страждання.

Отже, в суді позивачем доведено наявність у нього права на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним перебуванням під слідством і судом, як підозрюваного та обвинуваченого у вчиненні злочину.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує також глибину та тривалість душевних страждань позивача, який перебував під слідством і судом протягом тривалого часу. Внаслідок застосованого щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу він був обмежений у вільному пересуванні, спілкуванні з людьми, перебував у несприятливому середовищі і змушений був докладати зусиль для своєї реабілітації. Наведене порушує життєві звязки позивача і потребує значного часу та зусиль для відновлення попереднього стану.

На думку суду, розмір грошової компенсації моральної шкоди, що розрахований позивачем відповідно до Методики встановлення заподіяння моральної шкоди та методу оцінки розміру компенсації спричинених страждань (професора ОСОБА_5М.), з урахуванням обмежень, що зазнав ОСОБА_1 є завищеним. Крім того, суд не може покластися у вирішенні даної справи на зазначену методику, оскільки 29.01.2016р. прийняте рішення про припинення застосування методики.

На підставі наведеного вище, враховуючи вимоги розумності та справедливості, а також те, що ОСОБА_1 не тільки тривалий час перебував під слідством і судом, а й 9 місяців 17 днів провів в увязненні, перебуваючи під вартою в кримінальному провадженні, в якому постановлено виправдувальний вирок, то позов про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в розмірі 95000 грн., оскільки менший розмір (27550грн.) про який зазначає представник ОСОБА_6 Рівненської області в письмових запереченнях, на рівні встановленого нормою ст.13 ч.3 Закону №266/94-ВР мінімального відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом (не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом), не буде відповідати суті відшкодування моральної шкоди особі, що зазнала порушення права на свободу протягом зазначеного вище періоду. Визначена судом сума відшкодування моральної шкоди не є такою, що призводить до необгрунтованого збагачення позивача.

Присудженню підлягають також документально підтверджені судові витрати позивача, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог з відшкодування моральної шкоди, в сумі 644, 72 грн. ((850грн. + 800 грн. + 800 грн. + 800 грн. + 1000 грн.)х15, 17% /100%= 644, 72 грн.), оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволено на 15, 17%.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 215 ЦПК України, суд , -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету, шляхом безспірного списання коштів державного бюджету, у користь ОСОБА_1 95000 (девяносто пять тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування і прокуратури та 644 (шістсот сорок чотири) гривні 72 копійки судових витрат.

У решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Кузнецовський міський суд Рівненської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С у д д я :