Рішення № 61116441, 23.08.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/7003/14-ц

Провадження № 2/161/1038/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2016 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді - Крупінської С.С.

при секретарі - Бакай Г.М.

з участю відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинського до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні приміщенням шляхом виселення, -

в с т а н о в и в :

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимир-Волинський звернувся в суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням.

Свій позов мотивує тим, що на балансі квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський казармено-житловий фонд військового містечка № 13 в тому числі і казарма № 42, що знаходиться в м. Луцьку по вул. Привокзальній, 14. Відповідач без будь-яких дозвільних документів вселився та проживає в казармі № 42, що знаходиться в м. Луцьку по вул. Привокзальній, 14, зайняте приміщення не відноситься до будь-якого виду житлового фонду, будівля по вул. Привокзальній , 14 в м. Луцьку є військовою казармою, де тимчасово проживають військовослужбовці під час проходження ними строкової служби у Збройних Силах України. На підставі викладеного, просить суд усунути перешкоди у користуванні частиною казарми по вул. Привокзальній, 14 військового містечка № 51 у м. Луцьку, шляхом виселення ОСОБА_1 із займаного ним приміщення в м. Луцьку по вул. Привокзальній, 14 (казарма) приміщення № 12.

В судове засідання представник позивача в судове засідання не зявився, а подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач та його представник в судовому засіданні просили суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши думку відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Аналогічне положення містить і частина 4 статті 9 ЖК України.

Правовідносини щодо користування та забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців та членів їх сімей житлом, в тому числі і приміщеннями гуртожитків, також регулюються Законом «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 4 вересня 2008 року № 500-VI, Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою КМ України від 3 серпня 2006 року № 1081, та Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом МОУ від 30 листопада 2011 року № 737 (далі - Інструкція).

Зазначені норми містять диференціацію видів гуртожитків, умови надання такого приміщення у користування та збереження цього права у різних випадках, а також підстави виселення осіб з приміщень гуртожитків.

Предявляючи позов до ОСОБА_1 позивач зазначає, що казарма № 42 по вул. Привокзальній, 14 в м. Луцьку перебуває у державній власності Міністерства Оборони України, на балансі КЕВ м. Володимир-Волинський та він займає приміщення, яке не відноситься до будь-якого виду житлового фонду, визначеному в ст. 4 ЖК України та не є ні службовим житлом, ні гуртожитком.

Судом встановлено, що спірне приміщення належить державі в особі Міністерства оборони України і являється казармою № 42 «А-3» в м. Луцьку по вул. Привокзальна, 14. Дане свідоцтво видане 21.08.2015 року.

З поданої довідки позивачем (а.с. 11) вбачається, що станом на 29.04.2014 року згідно інвентаризаційних відомостей казармено-житлового фонду дана будівля перебуває на балансі КЕВ м. Володимир-Волинський та побудована у 1984 році.

Відповідач зазначає, що у 1996 році він проходив військову службу у військовій частині 53904 та за наказом командування був поселений у житлове приміщення № 42 по вул. Привокзальна, 14 в м. Луцьку. Місце проживання відповідача за даною адресою з 1996 року підтверджено паспортом, в якому відображені зазначені відомості.

З доданих ОСОБА_1 документів вбачається, що у 2013 році ним сплачувались кошти в КЕВ м. Володимир-Волинський за користування електроенергією в гуртожитку, в даному приміщенні встановлений стаціонарний телефон на імя відповідача.

У 1999 році ОСОБА_1 звільнений зі служби за станом здоровя та являється інвалідом 2 групи. Захворювання повязане з проходженням військової служби..

Він перебуває на обліку житлової комісії з 03.02.1996 року та житлом не забезпечений.

Позивач не зявився в судове засідання та не спростував доводів відповідача щодо проживання ОСОБА_1 в займаному приміщенні з 1996 року, що дана казарма відноситься до житлового фонду.

Між тим, посилання позивача на те, що він являється власником даного приміщення спростовується свідоцтвом про право власності надане ним же.

Згідно ч. 2 ст. 110 ЖК України визначено, що офіцерів, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби Збройних Сил СРСР і прирівняних до них осіб, звільнених з дійсної військової служби у відставку або в запас, а також осіб, які проживають разом з ними, може бути виселено із займаних ними жилих приміщень у військових містечках з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення. У такому ж порядку підлягають виселенню з військових містечок інші особи, які втратили зв'язок із Збройними Силами СРСР.

Так як позивач не зазначив іншого житлового приміщення, куди необхідно виселити відповідача, то його вимоги не можуть бути задоволені.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 58, 60, 88, 213-215ЦПК України, ст.ст. 110, 125 ЖК України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинського до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні приміщенням шляхом виселення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Луцький міськрайонний суд до апеляційного суду у Волинській області протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які були відсутні під час проголошення рішення, з дня отримання його копії .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду С.С. Крупінська