Рішення № 611161, 25.04.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.04.07 р. Справа № 15/72пд

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства “Дзержинськвантажтранс” м. Дзержинськ (код ЄДРПОУ 34686338)

до відповідача державного підприємства “Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” (скорочене найменування ДП “Донвуглереструктуризація”) м. Макіївка (код ЄДРПОУ 32442610)

про прийняття пунктів 3.13; 4.4; 4.5; 4.11; 5.7 договору № 07/2у-70г/07 від 28.12.2006 р. в редакції позивача та розділу 1; пунктів 7.2; 7.4 цього ж договору в узгодженій редакції.

за участю представників сторін:

від позивача: Сивцова Г.М. за довіреністю № 1 від 01.01.2007 р.

від відповідача: Лисенко Н.А. за довіреністю № 01-15/26 від 31.12.06 р.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 05.04.2007 до 25.04.2007 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява державного підприємства “Дзержинськвантажтранс” м. Дзержинськ до державного підприємства “Донвуглереструктуризація” м. Макіївка про прийняття пунктів 3.13; 4.4; 4.5; 4.11; 5.7 договору № 07/2у-70г/07 від 28.12.2006 р. в редакції позивача та розділу 1; пунктів 7.2; 7.4 цього ж договору в узгодженій редакції.

Ухвалою суду від 16.03.2007 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/72пд.

У судовому засіданні сторонами було заявлено письмове клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв’язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

При укладанні договору № 07/2у-70г/07 від 28.12.2006 року на транспортне обслуговування між ДП “Дзержинськвантажтранс” та ДП “Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” виник спір в частині врегулювання розбіжностей, передбачених пунктами 3.13; 4.4; 4.5; 4;7; 4.11; 5.7; 7.2; 7.4. та розділу 1 вищевказаного договору.

Позивач листом від 04.01.2007 року № 01/03 направив відповідачу два примірника проекту договору на транспортне обслуговування для розгляду, підписанню в установленому законом порядку.

Відповідач склав протокол розбіжностей до вказаного договору, не погодившись з редакцією позивача по розділу 1, пунктах 3.13; 4.4; 4.5; 4;7; 4.11; 5.7; 7.2; 7.4 договору. Листом від 22.02.2007 року № 01-5/158 відповідач направив протокол розбіжностей до спірного договору на розгляд позивачу.

За результатом розгляду протоколу розбіжностей до договору позивач склав протокол погодження розбіжностей, який з листом від 26.02.2007 року № 03/169 направив для розгляду та підписання відповідачу.

Внаслідок вжитих обома сторонами заходів щодо врегулювання наявних розбіжностей по спірному договору сторони дійшли згоди по пунктам 7.2, 7.4 та розділу 1 вказаного договору. Цей факт підтверджується доданим до позовної заяви за підписом уповноважених представників обох сторін та скріпленим печатками підприємств протоколом погодження розбіжностей до договору № 07/2у-70г/07 від 28.12.2006 року на транспортне обслуговування між ДП “Дзержинськвантажтранс” та ДП “Донвуглереструктуризація”.

Таким чином не врегульованими залишилися розбіжності по пунктах 3.13; 4.4; 4.5; 4;7; 4.11; 5.7 договору. При підписанні протоколу погодження розбіжностей до договору сторони визначали про те, що вони не заперечують передати спір по врегулюванню розбіжностей до господарського суду Донецької області.

В резолютивній частині позовної заяви позивач просить суд прийняти пункти 3.13; 4.4; 4.5; 4;7; 4.11; 5.7 в редакції позивача, крім того прийняти розділ 1, пункти 7.2; 7.4 в погодженій редакції.

Розглянувши вказані позовні вимоги суд дійшов наступного висновку.

Щодо прийняття розділу 1, пунктів 7.2., 7.4 спірного договору в погодженій між сторонами редакції суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими, оскільки до подачі позовної заяви сторони фактично в добровільному порядку погодили вказані спірні питання, що підтверджується протоколом погодження розбіжностей до договору. Між сторонами з вказаного питання на день подачі позову був відсутні предмет спору, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо частини позовних вимог по пунктам договору, які залишилися неврегульованими між сторонами до теперішнього часу, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими частково, що підтверджується наступним:

Предметом спірного договору є послуги щодо перевезення вантажів залізничним транспортом, виконанням маневрових робіт та транспортно-експедиційні послуги.

Основним предметом спору між сторонами по вищевказаним пунктам договору є внесення позивачем до умов договору попередньої оплати за надані транспортні послуги.

Позивач відповідно до п. 2.1 договору зобов’язаний проводити своїми засобами, на своїх коліях за плату ним же встановлену, перевезення вагонів, які прибули на адресу відповідача від станції Кривий Торець Донецької залізниці до станції імені Артема позивача та які відправляються відповідачем на загальну мережу Міністерства транспорту України через станцію Кривий Торець.

Крім того позивач зобов’язаний проводити подачу вагонів відповідачу по мірі прийому їх від залізниці. Вагони передаються у користування відповідачу на підставі пам’яток користування або актів загальної форми.

Вказані зобов’язання позивача на виконання умов договору перед відповідачем безпосередньо пов’язані із використанням вагонів залізниці та не можуть існувати без врахування правовідносин між позивачем та залізницею, яка є власником вагонів. Правовідносини між позивачем та залізницею засновані на окремому договорі № 26001/06/05 від 01.12.2005 року “Про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги”. Копія вказаного договору додана позивачем до матеріалів справи.

Пунктами 2.3, 3.1 договору № 26001/06/05 від 01.12.2005 року між позивачем та залізницею передбачена попередня оплата за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на під’їзній колії на рахунок залізниці. Розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначається вантажовласником (позивач у даній справі), виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів. Згідно п. 3.2 цього ж договору по мірі виконання перевезень та надання послуг залізниця списує відповідні суми (плату за користування вагонами) з особового рахунку вантажовласника на підставі відомостей плати за користування вагонами. Залізниця після списання (п.3.3 договору) надає вантажовласнику через станцію перелік списаних сум. По закінченню кожного місяця залізниця надає вантажовласнику витяг з його особового рахунку і податкову накладну. Пунктом 4.3 договору між позивачем та залізницею передбачено, що у разі відсутності на особовому рахунку вантажовласника коштів, необхідних для оплати перевезення та додаткових послуг залізниця припиняє надання послуг з одночасним віднесенням відповідальності на вантажовласника за невиконання плану перевезень (статті 62, 106, 108 Статуту залізниць України).

Відповідно до п. 3.12 спірного договору на транспортне обслуговування між позивачем та відповідачем плату за користування вагонами, належними Міністерству транспорту України відповідач відшкодовує позивачу відповідно до п. 4.3 цього договору. Пунктом 4.3 спірного договору, який сторонами вважається врегульованим, передбачено відшкодування відповідачем позивачу плати за користування вагонами залізниці відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України та Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113.

Стаття 119 Статуту передбачає, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під’їзних колій, організації, установи вносять плату. Порядок визначення плати за користування вагонами встановлюється правилами.

Відповідно до п. 17 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113, унесення плати за користування вагонами і контейнерами здійснюється в порядку, установленому Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644.

Пунктами 1.1; 1.2; 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту) передбачено внесення плати на станціях готівкою чи в іншій спосіб, або передоплата через розрахункові підрозділи залізниць. Плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. До внесення цієї плати відправлення вантажу може бути затримано, за час затримки з відправника стягується плата за користування вагонами згідно ст. 119 Статуту. Остаточні розрахунки між залізницями та одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу залізниця перевіряє правильність сплаченої плати та отримує недобори та всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні чи на станції призначення.

Врегулювання відповідачем умов п. 4.3 договору в редакції позивача щодо порядку здійснення оплати за користування вагонами відповідно до Статуту та Правил свідчить про його погодження на внесення попередньої оплати з вказаного питання.

Таким чином із усього вищевказаного судом вбачається безпосередній зв’язок між виконанням позивачем своїх зобов’язань за договором із залізницею по внесенню попередньої оплати за користування вагонами на особовий рахунок залізниці та виконанням зобов’язання відповідачем щодо оплати позивачу витрат за користування вагонами згідно умов спірного договору. У випадку невнесення попередньої оплати позивачем за користування вагонами залізниці відповідач може не отримати відповідні вагони залізниці для їх використання згідно спірного договору. Такі негативні випадки на думку суду можуть мати місце у разі невідповідності умов спірного договору між позивачем та відповідачем щодо внесення плати за користування вагонами залізниці умовам іншого договору між позивачем та залізницею з аналогічного питання. Позивач з вказаного питання не повинен без його добровільної згоди на це нести ризик протягом розрахункового місяця щодо можливого невнесення іншою стороною спірного договору в наступному місяці за розрахунковим оплати за користування вагонами залізниці за умови наявності зобов’язання самого позивача внести попередню оплату залізниці для отримання у користування вагонів. Тобто із вказаного вбачається, що невідповідність умов спірного договору умовам договору, вже укладеного між позивачем та залізницею з питань щодо терміну оплати за користування вагонами може заподіяти матеріальні збитки позивачу, який є державним підприємством, тобто вказані збитки слід розуміти як шкоду державним інтересам.

Відповідач, який також є державним підприємством, в обґрунтування своїх заперечень на позовні вимоги посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 року № 1404 “Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти”. Вказаною постановою передбачені випадки, коли у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти замовники можуть передбачати попередню оплату. Серед вказаних у постанові випадках не зазначені транспортні послуги, передбачені спірним договором.

Але вказана постанова КМУ не містить будь-якою вказівки, що вказаний перелік випадків для внесення у договори про закупівлю послуг за бюджетні кошти попередньої оплати є вичерпним, а укладання таких договорів без врахування обставин, викладених у постанові КМУ, забороняється. Крім того, постанова КМУ є підзаконним актом і не може розцінюватися судом вище за наступні норми, встановлені законом.

Відповідно до ст. ст. 6; 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

В даному спорі між сторонами суд вважає наявність умови у договорі щодо попередньої оплати за користування вагонами обов’язковою умовою цього договору, без якої неможливе дотримання принципу розумності та справедливості, передбаченого Цивільним кодексом України при укладанні договору.

Таким чином суд дійшов до висновку, що внесення попередньої оплати до умов договору необхідно тільки щодо послуг за користування вагонами, надання яких позивач не може здійснити самостійно без отримання послуг від державного підприємства “Донецька залізниця”. Стосовно усіх інших транспортних послуг, які передбачені умовами спірного договору, та здійснюються позивачем своїми засобами без залучення для надання послуг інших осіб, суд не вважає обов’язковою попередню оплату за надані послуги, тому позовні вимоги у цій частині не є обґрунтованими.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне викласти пункти 3.13; 4.4 у власній редакції. Пункти 4.5; 4.7 спірного договору суд вважає доцільним прийняти в редакції позивача.

Стосовно спору між сторонами по пункту 4.11 договору, то відповідач у відзиві на позовну заяву не наполягав на включенні даного пункту в договір та погодився з думкою позивача, що вказана редакція цього пункту, запропонована відповідачем, не може бути предметом договору між сторонами. За вказаних обставин суд не приймає пункт 4.11 договору в редакції відповідача та залишає договір в редакції позивача, яка не містить вказаного пункту договору.

Стосовно пункту 5.7 спірного договору суд підтримує редакцію позивача тому як пропозиція відповідача про внесення до цього пункту обов’язку відповідача щодо сплати пені у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення у випадку неоплати наданих послуг у строк, обумовлений п. 4.4, є необґрунтованою. Внесення до договору умови про оплату пені однією із сторін можливе лише при наданні згоди іншою стороною. Пеня є неустойкою та застосовується при укладенні договору як умова забезпечення виконання зобов’язання.

Згідно статей 548; 551 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується якщо це встановлено договором. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір вказаної пені будь-яким актом цивільного законодавства не встановлений, щодо включення її до умов договору позивач згоди не надає, тому за вказаних обставин суд вважає правильним пункт 5.7 договору прийняти в редакції позивача, оскільки вказана редакція заснована на вимогах ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати суд відносить на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Викласти пункти 3.13; 4.4 спірного договору № 07/2у-70г/07 від 28.12.2006 року на транспортне обслуговування між ДП “Дзержинськвантажтранс” та ДП “Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств” у власній редакції суду:

Пункт 3.13 договору: Перераховувати “Транспорту” попередню оплату за користування вагонами, які належать Міністерству транспорту України, за очікувані послуги на підставі діючих тарифів. По закінченню кожного місяця в бухгалтерії “Транспорту” проводиться звірка розрахунків, результати якої оформлюються актом.

Оплату усіх інших отриманих послуг за даним договором здійснювати на підставі виставленого “Транспортом” рахунку.

Пункт 4.4 договору: Платежі за користування вагонами проводяться шляхом внесення 100% предоплати за майбутні послуги, розмір якої визначається “Підприємством”, виходячи з очікуваного обсягу перевезення.

Пункти 4.5, 4.7; 5.7 спірного договору прийняти в редакції позивача.

Пункт 4.11, запропонований відповідачем, виключити із спірного договору

У задоволенні позовних вимог щодо прийняття розділу 1, пунктів 7.2, 7.4 договору у погодженій сторонами редакції відмовити.

Стягнути з державного підприємства “Донвуглереструктуризація” (юридична адреса: 86102, м. Макіївка, вул. Успенського; код ЄДРПОУ 32442610; розрахунковий рахунок 26002301531210 в філіалі ЦМВ ПІБ м. Макіївки, МФО 334516) на користь державного підприємства “Дзержинськвантажтранс” (юридична адреса: 85200, м. Дзержинськ, вул. Леніна, 9; ЄДРПОУ 34686338; поточний рахунок № 26005301559651 в філіалі ЦМВ ПІБ м. Горлівки, МФО 334464) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 59 грн. та на сплату державного мита у розмірі 42,50 грн.

В судовому засіданні 25.04.2007 року за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписаний судом 03.05.2007 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання судовим рішенням чинності.

Суддя