Ухвала суду № 61115592, 01.09.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 632/2568/15-ц Головуючий суддя І інстанції Росоха А. В.

Провадження № 22-ц/790/4154/16 Суддя доповідач Шаповал Н.М.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого Шаповал Н.М.,

суддів: Пшенічної Л.В.,

ОСОБА_1,

за участю секретаря Брулевича В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 на заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 21 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування позову ззаначив, що 20 травня 2013 року уклав договір позики з відповідачем, згідно якого передав останньому грошові кошти в сумі 3 750 Євро та 2 200 долларів США з терміном повергнення до 20 травня 2014 року. Крім того, 07 жовтня 2014 року уклали договір позики, згідно якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 40 000 грн. з терміном повернення до 10 листопада 2014 року. Відповідач взятих на себе зобовязань не виконав, тому позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.

Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 21 січня 2015 року позов ОСОБА_4 - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за договорами позики в сумі 188 344 грн. 36 коп. та судовий збір в розмірі 1 883 грн. 44 коп.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 11 травня 2016 року заяву ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 про перегляд вказаного заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 представник ОСОБА_3 ставить питання про скасування вказаного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, що судом не досліджено оригінали розписок та що 3750 це саме сума в євро, оскільки в розписки про таке нічого не зазначено. Суд розглянув справу у відсутності відповідача чим порушив його права на доступ до правосуддя.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з підстав, передбачених ст. 308 ЦПК України.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що між ним і ОСОБА_3 були укладені розписки, відповідно до яких ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_3 прийняв гроші та зобов»язався їх повернути. (оригінали розписок а.с.2 1, 22)

Оскільки відповідач не виконав зобовязання і своєчасно не сплатив передбачену договором суму, суд стягнув з нього на користь позикодавця суму боргу.

Судова колегія погоджується з такими висновками районного суду, оскільки вони відповідають наданим доказам і вимогам ст. ст. 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1051, 1052 ЦК України.

Судом встановлено, що 20 травня 2013 року позивач уклав договір позики з відповідачем, згідно якого передав останньому грошові кошти в сумі 3 750 Євро та 2 200 доларів США з терміном повергнення до 20 травня 2014 року. Крім того, 07 жовтня 2014 року сторони уклали договір позики, згідно якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 40 000 грн. з терміном повернення до 10 листопада 2014 року. В підтвердження укладення договорів надано оригінали письмових розписок (а.с. 21, 22)

Оскільки відповідач не повернув грошові кошти, то суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_4 суму у розмірі 3 750 Євро, 2 200 доларів США, що станом на 25 листопада 2015 року еквівалентна 148 344 грн. 36 коп. та 40 000 грн.

Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Згідно ст. 16 ЦК України, особа, на власний розсуд обирає спосіб захисту. Обравши спосіб захисту, позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобовязаний довести правову та фактичну підставу позову.

Підстави припинення зобовязання передбачені ст. ст. 599 - 601, 604 609 ЦК України, зокрема, за ст. 559 ЦК, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобовязання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобовязання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обовязку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 25. 04. 2012 року в справі № 6 24 цс 12 про стягнення боргу, яка згідно зі ст. 360 - 7 ЦПК України є обовязковою для судів України, які зобовязані привести свою судову практику у відповідність до його рішення.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів . Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів в їх сукупності.

ОСОБА_4 на підтвердження своїх вимог про стягнення заборгованості за розписками надав оригінали розписок, на підставі яких передав гроші відповідачу.

Між тим, відповідачем не доведено певними засобами доказування, що він повернув гроші позивачу за умовами, зазначеними у розписках, оскільки ним не надано борговий документ або розписку на підтвердження виконання ним свого обовязку, як того вимагає ст. 545 ЦК України.

Згідно з правовою позицією, викладеною Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 18.09.2013 року по справі № 6-63цс13, застосування якої в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідач не звертався до суду з позовом про визнання розписок недійсними, а тому, такі розписки є дійсними і повинні виконуватись сторонами.

Доводи апеляційної скарги про те, що у розписки не зрозуміло, що сума у розмірі 3 750 Євро була надана у борг саме у такій валюті є безпідставними, оскльки в оригіналі розписки чітко вказана сума боргу і її валюта.

Посилання на те, що у якості заставного майна позивачу був наданий автомобіль марки Газель і екскаватор, які позивачем було продано також не доведено повеними засобами доказування, зокрема, відсутній договір купівлі продажу за яким саме ОСОБА_4 продав вказане майно, яке належить ОСОБА_3

Суд повно та всебічно з»ясував обставини по справі, наданим доказам дав належну оцінку і постановив законне рішення .

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника ОСОБА_3- відхилити.

Заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 21 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Н.М. Шаповал

Судді: Л.В. Пшенічна

ОСОБА_1