Ухвала суду № 61111415, 07.09.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року справа №820/17126/14

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,

секретар судового засідання Куленко О.Д.,

за участі представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року у справі №820/17126/14 за позовом ОСОБА_3 до Новоайдарського районного відділення Слов'яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, Слов'яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, Старобільського районного управління юстиції у Луганській області (реєстраційна служба) про визнання незаконними дій, скасування податкового повідомлення-рішення, скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Новоайдарського відділення Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання незаконними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2014 № НОМЕР_1.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11.02.2016 прийнято уточнену позовну заяву до розгляду та приєднано її до матеріалів справи.

Задоволено клопотання представника позивача щодо того, щоб вважати третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Старобільське районне управління юстиції у Луганській області (реєстраційна служба) (далі - Відповідач 3 або третій відповідач), - третім відповідачем у справі. Першим відповідачем вважати Новоайдарське районне відділення Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Відповідач 1), вважати другим відповідачем - Старобільську об'єднану державної податкову інспекцію Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Відповідач 2).

Відповідно до уточненої позовної заяви позивач просив суд:

- визнати незаконними дії, скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2014 № НОМЕР_1, винесене Новоайдарським відділенням Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області;

- скасувати державну реєстрацію Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області, як таку, що проведена на підставі не чинних установчих документів.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 15 лютого 2014 року листом з рекомендованим повідомленням про вручення № 9350000714791 позивачем отримано оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.01.2014 № НОМЕР_1, яке він вважає незаконним з наступних підстав.

14 листопада 2013 року в приміщення першого відповідача позивач отримав повідомлення від 14.11.2013 № 1 та Наказ від 14.11.2013 № 196-ОД, зі змісту яких стало відомо про те, що згідно з планом - графіком проведення перевірок Новоайдарського відділення Старобільської ОДПІ на підставі п.п.75.1 п.75, ст.ст. 75, 77 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та наказу № 196-ОД від 14.11.2013 з 25.11.2013 буде проводитися документальна планова перевірка позивача за період з 01.11.2011 по 31.10.2013 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

На думку позивача, документальна планова перевірка, а саме період її здійснення, який вказаний в повідомленні, порушено, в обґрунтування чого позивач посилається на рішення Верховного суду України від 15 квітня 2013 року, де зазначено наступне.

Ні Закон № 265/95-ВР, ні постанова № 1336, ні постанова Кабінету міністрів України від 01 лютого 2001 року №1212 "Про терміни переводу суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій в готівковій та безготівковій формі з застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" не має норм, якими визначено, що річний об'єм розрахункових операцій для переходу на застосування РРО розраховується за любий період, який складає 12 місяців. Разом з тим, Кабінет Міністрів України в пункті 1 постанови від 16 березня 2000 року № 507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 03 червня 1998 № 727/98 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відношень) роз'яснив, що в Указі Президента від 03 червня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції Указу Президента України від 28 червні 1999 року № 746/99) в статті 1 під терміном "рік" розуміється календарний рік.

Колегія суддів Судової палати по адміністративним справам Верховного суду України рахує, що контроль за здійсненням операцій та перевірок повинен здійснюватися за календарний рік, а не любих 12 місяців на вибір державної податкової служби.

При цьому календарний рік, це - проміжок часу з 01 січня по 31 грудня, який протікає 365 або 366 (в високосному році) днів.

З підстав вищевикладеного позивач робить висновок, що заступник начальника Старобільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області ОСОБА_7 використовуючи своє службове положення та на свій розсуд призначила перевірку не за календарний рік, а за період з 14.11.2013 по 25.11.2013, при цьому посилаючись на ст.77 ПК України.

Жоден з підпунктів статті 77 ПК України не містить норми за яким документальна планова перевірка може призначатись на розсуд посадової особи державної податкової служби, а саме на будь-які 12 місяців.

За результатами незаконної документальної планової перевірки 13 грудня 2013 року було складено Акт від 13.12.2013 № 72/17-НОМЕР_2 Новоайдарського відділення Старобільської ОДПІ "Про результати документальної планової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_2, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.11.2010 по 31.10.2013 дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2013".

Відповідно до повідомлення граничний строк перевірки закінчився 06 грудня 2013 року, а відповідно до п.4 ст.86 ПК України вказаний Акт повинен був бути оформлений до підписання платником податків не пізніше 13 грудня 2013 року.

27 грудня 2013 року позивача в телефонному режимі було повідомлено про складення Акту та прохання стосовно ознайомлення та його підписання.

На думку позивача, дії першого відповідача є незаконними, так як вказана особа не є особою, яка має відповідний обсяг повноважень щодо видання будь яких вимог, рішень чи здійснення других дій. Відповідач 1 входить до складу Старобільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області.

Державна реєстрація Старобільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області проведена з істотним порушенням вимог Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (далі - Закон № 755-IV) за відсутності чинних установчих документів, що є підставою для її скасування.

Відповідно до ч. 3. ст.13 Закону України від 17 березня 2011 року N 3166-VI "Про центральні органи виконавчої влади" (далі - Закон N 3166-VI) територіальні органи міністерства діють на підставі положень, що затверджуються міністром. Типове положення про територіальні органи міністерства затверджується Кабінетом Міністрів України.

Станом на момент винесення незаконного рішення особою з назвою "Новоайдарське відділення Старобільська ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області" діяло на підставі Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2013 року N 141/2013р.

Відповідно до абз.3 п. 9 Положення Міндоходів України накази Міндоходів України нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Відповідно до абз.4 п. 9 Положення накази Міндоходів України, видані в межах його повноважень, є обов'язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Згідно п.1 Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року N 49 3/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації, яка здійснюється відповідно до п.2 цього Указу у порядку, встановленому Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи та інтереси громадян або носять міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. N 731 (далі - Положення про державну реєстрацію НПА).

Відповідно до п.4 Положення про державну реєстрацію НПА Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що: а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно - правовий механізм їх реалізації; б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Згідно п.5 Положення про державну реєстрацію НПА на державну реєстрацію не подаються акти: б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми;

Позивач наполягає на тому, що наказ Міністерства доходів і зборів України № 54 від 17.12.2013 підлягає обов'язковій реєстрації органами Міністерства юстиції України.

Однак наказ Міністерства доходів і зборів України № 54 від 17.12.2013 не зареєстрований органами Міністерства юстиції України.

Дану обставину підтверджує відповідь адміністратора реєстру нормативно-правових актів - Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр", надана Листом №01-21/3111 від 13.08.2013 Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр", згідно якого станом на 13.08.2013 Наказ Міністерства доходів і зборів України № 54 від 17.12.2013 не зареєстрований органами Міністерства юстиції України.

Згідно з п.3 Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року N 493/92 нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Наказ Міністерства доходів і зборів України № 54 від 17.12.2013 є не чинним відповідно п.3 Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року N 493/92, а отже і положення про Старобільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління у Луганській області, також, є не чинним.

З підстав вищенаведеного позивач вважає, що другий відповідач є недієздатною особою, оскільки не має відповідних установчих документів та доводить те, що державна реєстрація Старобільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області проведена з істотними порушеннями вимог Закону № 755-IV, що є підставою для її скасування з огляду на наявність очевидних підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи.

У зв'язку з вищенаведеним, на думку позивача, є очевидним фактом того, що державна реєстрація другого відповідача проведена з істотними порушеннями вимог ст. 19 Конституції України, ст.4, 8, 24, 25, 27 Закону № 755-IV, пп. 3 Указу Президента України від З жовтня 1992 року N 493/92, п. 3, 4, 5, 7, 11-1 Положення про державну реєстрацію НПА, Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, що є підставою для її скасування з огляду на наявність очевидних підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи.

З урахуванням вищевикладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В матеріалах адміністративної справи №820/17126/14 містяться письмові заперечення другого відповідача, в якому зазначено, що за період з 01.10.2010 по 30.09.2013 ФОП ОСОБА_3 не був платником податку на додану вартість.

Враховуючи вище зазначене, в акті перевірки зроблено висновок, що фізична особа - підприємець підлягав обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість до 10 січня 2012 року.

З огляду на матеріали перевірки, з 01.01.2012 по 30.09.2013 загальна сума виручки від здійснення операцій з постачання товарів склала 52 0752 грн., у зв'язку з чим донарахована сума податку на додану вартість повинна складати 10 4149 грн. (520752 грн. х 20%).

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищенаведену норму та фактичні обставини справи, на суму заниження податку на додану вартість у розмірі 10 4149 грн. повинна бути застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 26 037,25 грн. (104149 грн. х 25%).

На адресу позивача Відповідач 2 направляла лист від 27.12.2013 №1573/8/17 в якому інформувало позивача про необхідність реєстрації як платника ПДВ.

Відповідей на цей лист від позивача не надходило.

Після отримання листа позивач не зареєструвався платником ПДВ, чим порушив норми ст. 181 ПК України.

Відповідно до вимог п. 183.2 ст. 183 ПК України позивач мав зареєструватися платником ПДВ не пізніше 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу, тобто до 10.01.2012 шляхом подачі заяви. Відповідної заяви позивач до другого відповідача не подав.

Відповідно до п. 180.1 ПК України платником ПДВ вважається, зокрема, особа, яка підлягає реєстрації як платник ПДВ.

Тобто, позивач з 10.01.2012 вважається платником податку на додану вартість та зобов'язаний нараховувати і сплачувати ПДВ на рівні зареєстрованого.

Таким чином, позивачем було порушено норми податкового законодавства, що призвело до несплати до бюджету коштів ПДВ за період 30.09.2013 у сумі 104149 грн.

01.01.2012 старшим державним ревізором-інспектором Новоайдарського відділення ОДПІ Сазоновою О.В за результатами документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.11.2010 по 31.10.2013 років дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2013 складено акт 13.12.2013, який зареєстровано за № 72/17-НОМЕР_2 цього ж дня.

Згідно п.86.4 ст.86 ПК України акт документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення (тобто ПК України не встановлює конкретних строків вручення акта перевірки платнику податків після його реєстрації).

Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені п. 86.8 ст.86 ПК України, приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Один примірник акту перевірки ФОП ОСОБА_3 вручено старшим державним ревізором-інспектором Новоайдарського відділення ОДПІ Сазоновою О.В. 27.12.2013 після підписання. На думку другого відповідача не були порушені норми ст.86 ПК України.

На підставі вищевикладеного, Відповідач 2 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, в матеріалах справи також містяться заперечення третього відповідача, в яких просив відмовити в задоволені позову.

Серед іншого зазначив, що відповідно до пункту 2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Положення про Старобільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Луганській містить норми, які спрямовані на організацію роботи працівників Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області - тобто ні яким чином не зачіпає інтереси громадян і тим більш не містить норм міжвідомчого характеру.

Відповідно до абзацу д) пункту 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 на державну реєстрацію не подаються акти, спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм.

Положення про другого відповідача розроблено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 563 "Про затвердження Типового положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади", тому воно не підлягає державній реєстрації.

Державна реєстрація юридичної особи Відповідача 2 була проведена в порядку, встановленому статтями 24-27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в редакції Закону від 03.02.2013, що діяла на момент проведення реєстраційної дії.

07.06.2013 для проведення державної реєстрації юридичної особи другого відповідача керівником було подано особисто державному реєстратору такі документи:

- заповнена реєстраційна картка ф. 1 на проведення державної реєстрації юридичної особи;

- примірник постанови Кабінету Міністрів України № 229 від 20.03.2013 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" про створення юридичної особи,

- два примірники Положення "Про Старобільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Луганській області, Наказ Міністерства доходів і зборів № 54 від 17.04.2013 "Про затвердження положень про територіальні органи Міндоходів у Луганській області";

- квитанція № 7 відділення "Ощадбанк" від 07.06.2013, яка засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи;

- копія наказу № 65-0 від 07.06.2013 "Про призначення", який засвідчує повноваження уповноваженої особи.

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону документи, які були подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, прийняті державним реєстратором 07.06.2013 за описом, копія якого видана заявнику з відміткою про дату їх надходження.

Державним реєстратором на виконання частини 11 статті 24 Закону перевірено наявність підстав для залишення поданих документів без розгляду, враховуючи вимоги частин першої, другої, четвертої - сьомої статті 8 та частини п'ятої статті 10 Закону та на виконання частини 1 статті 25 Закону державним реєстратором перевірено наявність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, які передбачені частиною першою статті 27 Закону.

Враховуючі відсутність підстав для залишення документів без розгляду та для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, державним реєстратором внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей реєстраційної картки.

Строк державної реєстрації складав 1 робочий день, що відповідає вимогам частини 5 статті 25 Закону.

На виконання частини 6 статті 25 Закону 07.06.2013 державним реєстратором було видано керівнику Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області один примірник оригіналу установчих документів з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчить підпис керівника на останній сторінці реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи із зазначенням дати отримання вищезазначених документів.

Враховуючи вищевикладене, третій відповідач вважає, що державну реєстрацію юридичної особи Старобільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Луганській області (код ЄДРПОУ 38609723) проведено у відповідності до діючого законодавства.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року у справі №820/17126/14 у позові відмовлено за необґрунтованості.

Відмовляючи ОСОБА_3 у позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не порушено норми ст. 77 ПК України та суд не вбачає протиправності дій другого відповідача щодо винесення оскаржуваного рішення, тому висновок є законним та винесений правомірно. Крім того, Новоайдарське відділення, яке входить до складу Старобільської ОДПІ, складаючи податкове повідомлення-рішення, діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень передбачених Конституцією України та законами України. Також, суд першої інстанції вважав, що у спорі мають місце правовідносини, що склались між позивачем та відповідачем 1. Саме у цих відносинах у позивача, як особи, що є платником податків і зборів, стягувачем яких, в цьому випадку є відповідач 2, і можуть виникати певні права та обов'язки.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не з'ясовані і не враховані істотні обставини справи, які підтверджені належними документальними доказами. Вважає, що третій відповідач порушив порядок реєстрації особи з назвою "Старобільська ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області" в зв'язку з нечинним Положенням про Старобільську ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області, що свідчить про незаконність такої реєстрації, оскільки вона не відповідає чинному законодавству на момент реєстрації. Посилається на те, що ігнорування уточнених декларацій привело до винесення незаконного акту перевірки та прийняття незаконного податкового повідомлення-рішення. Крім того, вважає, що акт перевірки містить недостовірну інформацію, зазначає, що при написанні акту податкова інспекція користувалась шаблоном, не робила детального аналізу ситуації, що дає змогу стверджувати про безпідставні припущення та міркування податкового органу, які ґрунтуються не на реальному та детальному аналізу, а лише на власних припущеннях.

Відповідно до вищевикладеного, апелянт робить висновок, що відповідач 1, відповідач 2 відносно зобов'язання позивача сплатити 104 149 грн. податку на додану вартість та 26 037,25 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції є протиправними дії, а податкове повідомлення-рішення від 14.01.2014 №0000011700 та постанова Луганського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року такими, що підлягають скасуванню.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу Відповідачем-2 висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

В судовому засіданні представник Відповідача-2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Інші особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули. Позивач в апеляційній скарзі просив розглянути її за своєї відсутності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Спершу слід зазначити, що у зв'язку з метою реалізації п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 892 «Про деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» було прийнято наказ Державної фіскальної служби України від 24.02.2016 № 166 «Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Луганській області», відповідно до п. 12 якого Новоайдарське відділення Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області виключено зі складу вказаної інспекції і включено до складу Слов'яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області. На цій підставі Відповідачем-2 заявлено клопотання допустити заміну відповідача, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У зв'язку з цим, за клопотанням представника відповідача, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду, постановленою на місці в судовому засіданні 7 вересня 2016 року, згідно приписів статті 55 КАС України допущено заміну відповідача Старобільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Луганській області та, відповідно, відповідача Новоайдарське відділення Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області їх правонаступниками: Слов'яносербською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Луганській області та Новоайдарським відділенням Слов'яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області відповідно.

Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3, зареєстрований як фізична особа - підприємець (РНОКПП НОМЕР_2) 04.11.2003 Новоайдарською районною державною адміністрацією Луганської області за № 23710170000000309.

12.05.2005 позивача взято на податковий облік Старобільською ОДПІ (Новоайдарське відділення). Позивач має банківські рахунки в установах банків (том І а.с.104-108).

На підставі п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, винесено наказ другого відповідача від 14.11.2013 196-ОД про проведення документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_3 за період з 01 листопада 2010 року по 31 жовтня 2013 року. Перевірку розпочати з 25 листопада 2013 року тривалістю 10 робочих днів. Проведення перевірки доручено старшому державному інспектору Новоайдарського відділення Старобільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області Сазоновій О.В. (том І а.с.86,159).

Відповідно до вищевказаного наказу та програми основних питань при документальній перевірці вимог законодавства про оподаткування ОСОБА_3 першим відповідачем проведено документальну невиїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.11.2010 по 31.10.2013 дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2013, за результатами якої складено акт від 13.12.2013 № 72/17-НОМЕР_2 (том І а.с.48-83,120-159).

З вищевказаного акту вбачається, що позивачем допущено порушення норм ст. 181, п. 184.3 ст. 183 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ у перевіряємому періоді на загальну суму 130 186,25 грн.

В акті перевірки вказано на порушення статті 181, пункту 183.10 статті 183 ПК України, у частині не нарахування та несплати податку на додану вартість на загальну суму 10 4149 грн. особою, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, внаслідок перевищення загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг 300 000 грн. (без урахування податку на додану вартість) протягом останніх 12 календарних місяців.

Згідно звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій обсяг виручки від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік склав 315 652,35 грн., тобто у грудні 2011 року обсяг оподатковуваних операцій з постачання товарів сукупно перевищив 300 000 грн.

Вищевказане підтверджено матеріалами справи, а саме копіями звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій (розрахункових книжок) (том І а.с.88-90, 92-103, 164-178).

27 грудня 2013 відповідачем 2 було надіслано на адресу позивача листа № 1573/8117, відповідно до якого повідомлено останнього, що в ході проведення перевірки встановлено факти порушення порядку реєстрації платником ПДВ (ст.ст. 181-183 ПК України). Звернуто увагу позивача про необхідність надати заяву платника податку на додану вартість за формою 1-ПДВ у встановлені законодавством терміни (том І а.с.87,160,161).

На підставі акту перевірки від 13.12.2013 № 72/17-НОМЕР_2 першим відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 14.01.2014 № НОМЕР_1, яким нараховано суму грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 104 149,00 грн., за штрафними санкціями у сумі 26 037,25 грн. (том І а.с.162).

Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням оскаржив його в адміністративному порядку. Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення другого відповідача від 14.01.2014 № 5925/12-32-10-04/08 залишено без змін (том ІІ а.с.56-58).

Позивач просить суд скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення з підстав недодержання порядку його винесення та відсутності правосуб'єктності (компетенції) у відповідача щодо його винесення, при цьому позивач не зазначає, що воно є неправомірним по суті.

При розгляді питання щодо дотримання порядку винесення оскаржуваного повідомлення-рішення, суд вважає за необхідне, також, дослідити питання правомірності його винесення.

Порядок реєстрації особи як платника податку на додану вартість регулюється статтями 180 - 183 ПК України та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2014 за № 1456/26233.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцем знаходження (місцем проживання) з дотриманням вимог передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Пунктом 183.1 статті 183 ПК України встановлено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місце проживанням) реєстраційну заяву.

Згідно з пунктом 183.2 статті 183 ПК України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 183.10 статті 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 ПК України, з урахуванням пункту 10 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень, податок становить 20 відсотків від бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

За період з 01.10.2010 по 30.09.2013 ФОП ОСОБА_3 не був платником податку на додану вартість, що не заперечують сторони по справі.

Враховуючи вище зазначене, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду, що внаслідок здійснення позивачем операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців на суму, яка сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), відповідач вірно дійшов до висновку, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3 підлягала обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість до 10 січня 2012 року.

З 01.01.2012 по 30.09.2013 загальна сума виручки від здійснення операцій з постачання товарів склала 520 752 грн., у зв'язку з чим донарахована сума податку на додану вартість повинна складати 104 149 грн. (520 752 грн. х 20%).

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи вище наведену норму, на суму заниження податку на додану вартість у розмірі 104 149 грн. повинна бути застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 26 037,25 грн. (104 149 грн. х 25%).

Позивач не зареєструвався платником ПДВ, чим порушив норми ст. 181 ПК України. Відповідно до вимог п. 183.2 ст. 183 ПК України позивач мав зареєструватися платником ПДВ не пізніше 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу, тобто до 10.01.2012 шляхом подачі заяви. Відповідної заяви позивач до другого відповідача не подав.

Відповідно до п. 180.1 ПК України платником ПДВ вважається, зокрема, особа, яка підлягає реєстрації як платник ПДВ.

Тобто, позивач з 10.01.2012 вважається платником податку на додану вартість та зобов'язаний нараховувати і сплачувати ПДВ на рівні зареєстрованого.

Таким чином, позивачем було порушено норми податкового законодавства, що призвело до несплати до бюджету коштів ПДВ за період з 01.01.2012 по 30.09.2013 у сумі 104 149,00 грн.

Доводів про відсутність заборгованості зі сплати грошового зобов'язання позивачем не наведено.

Позивач зазначає, що в наказі період здійснення перевірки зазначено в порушення норм законодавства, при цьому наказ від 14.11.2013 № 196-ОД на момент розгляду справи не скасований та є чинним.

Відповідно до п.77.1 ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин у справі вбачається, що відповідачем не порушено норми ст. 77 ПК України.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом (п.п. 86.1 ст.86).

Згідно п.86.4 ст.86 ПК України 86.4. акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

З аналізу вищенаведеної статті вбачається, що законодавець чітко не визначив строк вручення (надіслання) акта (довідки) документальної невиїзної перевірки, а лише зазначив, що після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Один примірник акту перевірки ФОП ОСОБА_3 вручено старшим державним ревізором-інспектором Новоайдарського відділення ОДПІ Сазоновою О.В. 27.12.2013 після підписання, що не заперечують сторони по справі, що не є порушення положень Податкового кодексу України.

Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені п. 86.8 ст.86 ПК України, керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає протиправності дій другого відповідача щодо винесення оскаржуваного рішення, висновок є законним та винесений правомірно.

Згідно з п.п. 41.1, 41.2 ст.41 ПКУ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Що стосується того факту, що перший відповідач не мало відповідних повноважень щодо видання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з тим, що державна реєстрація даної особи проведена із істотним порушенням Закону № 755-IV за відсутності чинних установчих документів колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 4 Закону № 755-IV державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджується, що Старобільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Луганській області зареєстровано в якості юридичної особи (код ЄДРПОУ 38609723) 07.06.2013 (том ІІ а.с.23,142,143,178).

Відповідно до Положення про Міністерство доходів і зборів України затвердженого Указом Президента України від 18.03.2013 № 141/2013, Міністерство доходів і зборів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства доходів і зборів згідно з додатком, зокрема Головне управління Міндоходів у Луганській області та Старобільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Луганській області, до складу якої входить Новоайдарське відділення (том ІІ а.с.180,181).

Згідно з Положенням про Старобільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Луганській області, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 17 квітня 2013 року № 54, перша є територіальним органом Міндоходів, який підпорядковується Міністерству доходів і зборів України та Головному управлінню Міндоходів у Луганській області та забезпечує реалізацію повноважень Міндоходів на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць (том ІІ а.с.179).

Позивач в своєму позові посилається на Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, згідно якого на його думку Положення про Старобільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Луганській області повинно було пройти процедуру державної реєстрації.

Відповідно до пункту 2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Положення про Старобільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Луганській містить норми, які спрямовані на організацію роботи працівників Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області - тобто ніяким чином не зачіпає інтереси громадян і тим більш не містить норм міжвідомчого характеру.

Відповідно до абзацу д) пункту 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731 на державну реєстрацію не подаються акти, спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм.

Таким чином, оскільки Положення про Старобільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Луганській розроблено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 року № 563 "Про затвердження Типового положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади", то воно не підлягає державній реєстрації.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що відповідач 2 має правовий статус юридичної особи, наданий вказаному органу відповідно до законодавства України.

Новоайдарське відділення, яке входить до складу Старобільської ОДПІ, на виконання положень Податкового кодексу України має вчиняти дії передбачені цим кодексом. Відтак, матеріалами справи підтверджено та судом перевірено, що Новоайдарське відділення, яке входить до складу Старобільської ОДПІ, складаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень передбачених Конституцією України та законами України.

Відтак, апеляційна скарга позивача в цій частині не свідчить про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, тому задоволенню не підлягає.

Розглядаючи вимоги позивача до третього відповідача про скасування державної реєстрації другого відповідача, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Положеннями ст. 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

За приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В силу норм статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, фізична особа має право, в тому числі в судовому порядку, вимагати скасування чи прийняття рішень, вчинення чи утримання від вчинення дій, усунення бездіяльності виключно при здійсненні суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій саме щодо цієї фізичної особи.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулює Закон № 755-IV.

В силу норм Закону 755 посадовою особою, яка від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є державний реєстратор.

Відповідно до ст. 4 Закону 755 державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Частиною 2 статті 38 Закону № 755 встановлено, що визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом, зокрема, є підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи.

Обставини, які згідно з вказаною нормою є підставою для припинення юридичної особи, підлягають встановленню в судовому процесі як підстава для прийняття відповідного судового рішення та не є предметом самостійних позовних вимог.

При цьому чинним законодавством України не передбачено права фізичної особи, що не є засновником юридичної особи, вимагати припинення такої юридичної особи чи скасування її державної реєстрації.

Владні управлінські функції відповідача щодо внесення записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у спорі, що розглядається, безпосередньо не стосуються позивача у справі, як фізичної особи, не створюють саме для нього юридичних наслідків, оскільки направлені на вчинення реєстраційних дій щодо юридичної особи (в даному випадку другого відповідача - Старобільської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Луганській області). Саме для цієї юридичної особи дії державного реєстратора, як суб'єкта владних повноважень і мають наслідком виникнення певних прав та обов'язків.

У спірних правовідносинах, які є предметом розгляду цієї справи є правовідносини, що склались виключно між позивачем та відповідачем 1. Саме у цих відносинах у позивача, як особи, що є платником податків і зборів, стягувачем яких, в цьому випадку є відповідач 2, і можуть виникати певні права та обов'язки.

Тобто, в даному випадку безпосередньо між позивачем та відповідачем 3 відсутні будь-які правовідносини, оскільки дії відповідача 3 направлені до іншої особи.

У колегії суддів апеляційної інстанції не виникає сумнівів щодо належності реєстрації відповідача 2 та наявності відповідного обсягу повноважень щодо складання оскаржуваного повідомлення-рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання апелянта на рішення Верховного Суду України від 15 квітня 2013 року не заслуговує на увагу, з огляду на наступне.

Зазначеним судовим рішенням давалась оцінка терміну "рік", застосованому в Указі Президента від 03 червня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції Указу Президента України від 28 червні 1999 року № 746/99), який втратив чинність з 01.01.2012. ПК України у статтях, порушення яких зазначено податковим органом в акті перевірки, містить інший термін - 12 календарних місяців.

Більш того, відповідно до акту перевірки (арк. 27) податковим органом виявлено виручку від реалізації товарів та послуг ОСОБА_3 за період з січня 2011 року по грудень 2011 року (т.1 а.с.144).

Відтак, зазначене вище рішення Верховного Суду України не стосується спірних правовідносин.

Що стосується факту подання позивачем 23 листопада 2013 року уточнюючих податкових декларації про майновий стан за 2011 та 2012 роки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Як зазначено в акті перевірки на сторінках 8-11, позивач при здійсненні готівкових розрахунків у період з 01.10.2010 по 30.09.2013 в господарських одиницях використовував касову техніку, яка зазначена у п.1.9 цього акту. Відповідно до п. 15 ст. 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265) з дотриманням вимог Порядку подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за №108/5299, ФОП ОСОБА_3 подавав звіти форми №ЗВР-1.

На підставі п.4.18.1 і п.4,18.2 наказу ДПСУ від 14.06.2012 № 516 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо приймання га комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України» (далі - Порядок 516) у зв'язку з самостійно виявленими помилками у звітності форми №ЗВР-1, листами до Новоайдарського відділення Старобільської ОДНІ від 12.11.2013 року (вх. в ОДПІ № 2101 від 12.11.2013) ФОП ОСОБА_3 подані уточнюючі звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій за червень та липень 2011 року та за січень-березень 2012 року.

Уточнюючий звіт за червень 2011 року поданий звіт РРО з уточненням на суму 22803 грн., звіт РРО, який наданий до МДПІ 15.07.2012р. на суму 31053,00 грн. (різниця 8250,00 грн.), за липень 2011 року поданий звіт РРО з уточненням на суму 28263,00 грн., звіт РРО, який наданий до МДПІ 15.08.2012р. на суму 36063,00 грн. (різниця 7800,00 грн.). За січень 2012 року поданий звіт РРО з уточненням на суму 15213,70 грн., звіт РРО, який наданий до МДПІ 15.02.2012р. на суму 34034,70 грн. (різниця 18821,00 грн.), за лютий 2012 року поданий звіт РРО з уточненням на суму 13949,70 грн., звіт РРО, який наданий до МДПІ 15.03.2012р. на суму 27824,70 грн. (різниця 13875,00 грн.), за березень 2012 року поданий звіт РРО з уточненням на суму 28312,55 грн., звіт РРО, який наданий до МДПІ 13.04.2012р. на суму 32806,55 грн. (різниця 4494,00 грн.).

Уточнюючі звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій за червень та липень 2011 року та за січень-березень 2012 року не взяті до уваги при перевірці у зв'язку з тим, що платником не надано пояснень та підтверджуючих документів (арк. 11 акту перевірки).

При цьому, як пояснила в суді апеляційної інстанції представник Відповідача-2, факт перевищення сумарної виручки в 300'000,00 грн. за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 було встановлено не лише на підставі поданих самим позивачем первісних (у строк, передбачений законодавством) податкових декларації про майновий стан за 2011 та 2012 роки, але й на підставі звітів форми 3ВР, також наданих позивачем, які між собою узгоджувались по сумах. Більш того, зазначені суми підтверджувались даними фіскальних звітних чеків Z-звітів, які також були досліджені при перевірці (копії долучено в суді апеляційної інстанції).

Таким чином, у зв'язку з тим, що при поданні уточнюючих звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій платником не надано пояснень та підтверджуючих документів, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про не взяття їх до уваги.

В зв'язку з тим, що факт перевищення позивачем сумарного доходу в розмірі 300'000,00 грн. за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 податковим органом підтверджено належними доказами (документами), які не спростовані позивачем при подачі як уточнюючих звітів, так і уточнюючих декларацій (шляхом подання пояснень та документальних підтверджень зменшення розміру доходу), апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

В повному обсязі ухвалу виготовлено 07 вересня 2016 року.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року у справі №820/17126/14 за позовом ОСОБА_3 до Новоайдарського районного відділення Слов'яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, Слов'яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, Старобільського районного управління юстиції у Луганській області (реєстраційна служба) про визнання незаконними дій, скасування податкового повідомлення - рішення, скасування державної реєстрації - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

О.О.Чебанов